14 вересня 2022 року м.Суми
Справа №591/4337/21
Номер провадження 22-ц/816/909/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 липня 2022 року в складі судді Северинової А.С., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складено 21 липня 2022 року,
24 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») про визнання транзакцій неправомірними (нечинними) щодо оплати послуг частинами у сумі 2436 грн в магазині «Фокстрот» у м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30 на загальну суму 10400 грн та про переказ коштів у системі LipPay на суму 20400 грн з кредитної картки за рахунком, відкритому у АТ КБ «Приватбанк», кредитна картка НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , а всього в розмірі 33236 грн; зобов'язання повернути на картковий рахунок НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 33236 грн; стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного з відповідачем договору заявниці була видана кредитна картка з кредитним лімітом, який станом на 19 травня 2021 року становив 50000 грн. 18 травня 2021 року відбулось блокування телефонного номеру позивачки та її Google аккаунту, за допомогою яких було здійснено несанкціонований доступ до банківських даних позивачки, про що заявниця дізналась вранці 19 травня 2021 року. Вважає, що несанкціоноване списання коштів 19 травня 2021 року з карткового рахунку було здійснено банком без належного підтвердження особи-власника карткового рахунку. Зазначає, що кредитну картку не втрачала, нікому не повідомляла пін-код та CVV код своєї картки, а зняття коштів в сумі 33236 грн здійснювалось третіми особами, які отримали доступ до кредитної картки. Внаслідок шахрайських дій та несанкціонованого списання банком коштів позивачці завдана моральна шкода, суму якої заявниця оцінила у 20000 грн.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано АТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 33236 грн шляхом їх відновлення на рахунку НОМЕР_3 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь держави судовий збір у сумі 908 грн.
АТ КБ «Приватбанк» з вказаним судовим рішенням в частині задоволених вимог не погодився, подав апеляційну скаргу та, посилаючись на неповне з'ясування та невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині задоволених вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи скарги зводяться до того, що для того щоб скористатись послугою «оплата частинами» необхідно ввести дані картки (її номер, строк дії та ССV-код), а також додатково підтвердити операцію в додатку Приват24. Крім того, доступ в додаток Приват24 також здійснюється за логіном та паролем. Стосовно переведення коштів за допомогою LiqPay заявник апеляційної скарги також зазначив, що для здійснення перерахування кредитних коштів необхідно підтвердити платіж в Приват24. На думку відповідача, позивач приховала від суду що вона передала третім особам особисту конфіденційну інформацію, внаслідок чого і було знято кошти з рахунку, тобто навіть за умови перевипуску сім-картки необхідна ідентифікація в системі Приват24 для здійснення перерахування кредитних коштів.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду не оскаржується, тому на підставі ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Сторони належним чином повідомлені, в судове засідання не з'явилися, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без сторін, оскільки явка до апеляційного суду не є обов'язковою, позиція сторін є чіткою і зрозумілою.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір у формі підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 115).
З виписки про рух коштів по картці від 02 червня 2021 року вбачається, що 19 травня 2021 року з рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_3 було здійснено переказ з картки на картку через систему LipPay двома платежами у сумі 10400 грн та 20400 грн, а також здійснено перший платіж за покупку на загальну суму 26796 грн за допомогою сервісу «Оплата частинами» в сумі 2436 грн, а всього на загальну суму 33236 грн (а.с. 24, 27, 28-35).
19 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача та до відділення поліції Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо заволодіння невстановленими особами грошовими коштами з належного їй банківського рахунку, яка була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 травня 2021 року та розпочате кримінальне провадження за № 12021205520000655, за правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 185 КК України (а.с. 23, 36, 50-66).
Задовольняючи позов в частині зобов'язання відповідача повернути позивачці кредитні кошти у сумі 33236 грн шляхом їх відновлення на рахунку НОМЕР_3 , суд першої інстанції виходив з того, що у ОСОБА_1 було відсутнє її волевиявлення на проведення 19 травня 2021 року транзакцій зі списання коштів з рахунку шляхом видачі коштів через банкомат без її участі, що стало можливим через надання банком послуг неналежної якості. При цьому відповідачем не було вчинено дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 , як і не було надано доказів які б безспірно підтверджували, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої особистої інформації, яка б дала змогу ініціювати платіжні операції.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками місцевого суду в частині задоволених позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом.
Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 3 ст. 1092 ЦК України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та Закону.
Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Згідно із ст. 7, п. п. 38.1, 38.4 ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійснення розрахункових операцій за допомогою платіжних інструментів та створення системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.
Із положень п. 39.2 ст. 39 цього Закону вбачається, що при проведенні переказу його суб'єкти мають здійснювати в межах своїх повноважень захист відповідної інформації від несанкціонованого доступу до інформації; несанкціонованих змін інформації; несанкціонованих операцій з компонентами платіжних систем.
Пунктом 39.4. ст. 39 Закону встановлено, що працівники суб'єктів переказу повинні виконувати вимоги щодо захисту інформації при здійсненні переказів, зберігати банківську таємницю та підтримувати конфіденційність інформації, що використовується в системі захисту цієї інформації.
Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.
Ініціювання переказу коштів може, в тому числі, здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу, тобто платіжної картки (стаття 21 вказаного Закону).
Відповідно до пунктів 6-9 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління НБУ від 05 листопада 2011 року № 705, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, встановлених договором.
Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Як суд першої інстанції, так і апеляційний суд не встановив обставин, якими б підтверджувалось, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а відтак, за відсутності доказів, які б такі висновки спростовували, колегія суддів погоджується що використання кредитних коштів третіми особами (особою) шляхом їх перерахування з належного позивачці банківського рахунку відбулось не з її вини.
Відтак, за відсутності доведеності вини ОСОБА_1 у втраті конфіденційної інформації, яка дозволяє використати кредитні кошти, відсутні також і підстави для її цивільно-правової відповідальності, тобто відсутні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню у частині зобов'язання банку повернути кредитні кошти.
Апеляційний суд повністю погоджується з висновком місцевого суду, що вина банку у знятті коштів з рахунків клієнта виключається лише у разі доведення, що саме клієнт банку своїми діями чи бездіяльністю посприяв у втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Колегія суддів звертає увагу, що у випадку встановлення винних осіб у несанкціонованому списанні кредитних коштів з рахунку позивачки банк не позбавлений можливості заявити регресні вимоги до таких осіб.
Ураховуючи викладені вище обставини та висновки місцевого суду, з якими повністю погоджується апеляційний суд, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, рішення суду не може бути змінене чи скасоване у оскаржуваній частині.
Доводи апеляційної скарги у порушенні вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не підтверджені доказами, а додані до апеляційної скарги скріншоти не містять предмету доказування, тобто у спірних правовідносинах правового значення не мають.
Крім того, доводи апеляційної скарги вже були предметом розгляду суду першої інстанції та за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині судового рішення.
Ухвалюючи рішення у даній справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, дійшовши правильного висновку в частині задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: О. І. Собина
С. С. Ткачук