Справа № 301/2636/19
Іменем України
06 вересня 2022 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого: судді Джуги С.Д.
суддів: Бисаги Т.Ю., Фазикош Г.В,
з участю секретаря: Жганич К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 05 листопада 2021 року у складі судді Даруда І.А., про забезпечення позову ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Державна архітектурно-будівельна інспекція України (в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області) про усунення перешкод у здійсненні права користування,-
встановив:
ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , звернулася до Іршавського районного суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Державна архітектурно-будівельна інспекція України (в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області) про усунення перешкод у здійсненні права користування.
Представник позивача Човганин М.І. в інтересах ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти дії пов'язані з будівництвом господарської будівлі чи інших споруд на земельній ділянці, кадастровий номер: 2121985700:01:001:0009, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішення суду по даній справі. В обгунтування заяви зазначає, що позивачці належить на праві власності 2/3 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 27.08.2018 року у цивільній справі №301/113318 визнано за нею право власності на 2/3 частину земельної ділянки (раніше кадастровий номер:2121985700:01:001:0008) за цією ж адресою. Власником іншої 1/3 частини цього будинку і земельної ділянки є відповідач, який із жовтня 2018 року почав самочинно будувати будівлю на вказаній земельній ділянці, при цьому без погодженням із іншим співвласником. Позивачка вважає, що самочинна будівля підлягає знесенню, оскільки вона беззаперечно порушує її права на користування та розпорядження своєю частиною земельної ділянки. Водночас, станом на теперішній час, відповідач продовжує здійснювати будівництво господарської будівлі. Таким чином, існує очевидна загроза заподіяння шкоди майновим правам та інтересам позивачки до ухвалення рішення в даній справі, оскільки зведення такої господарської будівлі на частині земельної ділянки позивачки, унеможливить відновлення становища, яке існувало до порушення її прав та інтересів.
Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 05 листопада 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено. Заборонено ОСОБА_1 вчиняти дії пов'язані з будівництвом господарської будівлі чи інших споруд на земельній ділянці, кадастровий номер: 2121985700:01:001:0009, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішення суду по даній справі.
Не погодившись із даною ухвалою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування зазначеної ухвали та постановлення нової про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки така є необґрунтована, винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для забезпечення позову та не врахував, що заходи забезпечення позову вжиті щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2121985700:01:001:0009, яка не є предметом спору, оскільки в позовній заяві позивач заявила вимоги про усунення їй перешкод і зобов'язання знесення будівлі, яка розташована на земельній ділянці з кадастровиим номером: 2121985700:01:001:0008, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
В судове засідання апелянт ОСОБА_1 , його представник - адвокат Сідун В.М., не з'явилися. Адвокат Сідун В.М. надіслав суду в черговий раз письмове клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість його явки до суду.
З приводу неявки апелянта та його представника необхідно зауважити наступне.
Згідно із ч.3 п.п.10,11 ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: розумність строків розгляду справи; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.1, ч.2 п.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.
Виходячи з наведеного, враховуючи, що апелянт та його представник в судове засідання жодного разу не з'явилися, за клопотанням представника апелянта дана справа неодноразово відкладалася, апеляційний суд дійшов висновку, що процесуальна поведінка апелянта та його представника спрямована на затягування і перешкоджання розгляду справи, суперечить завданню цивільного судочинства, а тому, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.
Представник ОСОБА_3 - адвокат Човганин М.І. в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом даних норм, забезпечення позову - це заходи щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно ч.1, ч.2 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову визначаються, виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Державна архітектурно-будівельна інспекція України (в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області) про усунення перешкод у здійсненні права користування.
Зі змісту поданого позову вбачається, що позивач ОСОБА_3 просить: усунути їй перешкоди у здійсненні права користування та зобов'язати ОСОБА_1 за власний рахунок знести самочинно зведену будівлю, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером: 2121985700:01:001:0008, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином предметом спору у даній справі є правомірність зведення відповідачем ОСОБА_1 будівлі, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером: 2121985700:01:001:0008.
У поданій заяві про забезпечення позову позивач ОСОБА_3 просить суд до набрання законної сили рішення суду у даній справі забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти дії пов'язані з будівництвом господарської будівлі чи інших споруд на земельній ділянці, кадастровий номер: 2121985700:01:001:0009, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на земельній ділянці з іншим кадастровим номером.
Відповідно до ст.ст. 1,16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування; кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
Позивачем ОСОБА_3 до заяви про забезпечення позову не подано жодних доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка з кадастровим номером: 2121985700:01:001:0009, щодо якової позивач просить вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти дії пов'язані з будівництвом господарської будівлі чи інших споруд, і земельна ділянка з кадастровим номером: 2121985700:01:001:0008, щодо якої позивач просить усунути перешкоди у здійсненні права користування та зобов'язати ОСОБА_1 знести самочинно зведену будівлю, є одною і тою самою земельною ділянкою, на якій відповідачем неправомірно здійснюється будівництво господарської споруди, та щодо якої позивач має матеріально - правові інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд першої інстанції не врахував вищевказані обставини справи, залишив поза увагою питання відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач у заяві про забезпечення позову заявленим позивачем позовним вимогам, а також чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Вид забезпечення позову, який просить вжити позивач до вирішення спору по суті не є співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами та не відповідає предмету позову, який подано позивачем.
Таким чином, виходячи із змісту заявлених позивачем у позовній заяві вимог та заходів забезпечення позову, які просить позивач вжити у поданій заяві про забезпечення позову, відсутні, передбачені ст. 149 ЦПК України, підстави для забезпечення поданого позову.
Відповідно до приписів п.4 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову задоволенні поданої заяви.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 149, 150, 367, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити.
Ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 05 листопада 2021 року скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Державна архітектурно-будівельна інспекція України (в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області) про усунення перешкод у здійсненні права користування, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 15 вересня 2022 року .
Головуючий :
Судді: