Справа № 750/4315/22
Провадження № 2-а/750/68/22
15 вересня 2022 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді Карапута Л.В.,
секретаря Новик В.С.,
за участю позивача, представника позивача - Якуби Г.О., представника Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області -Федоренко О.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
02.08.2022 року позивач засобами поштового зв'язку звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області № 23 від 22 липня 2022 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
- скасувати постанову серії ПН МЧГ № 000863, від 22 липня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у сумі 3400 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Російської Федерації, на підставі посвідки на тимчасове проживання в Україні, проживає та здійснює господарську діяльність на території України. 22 липня 2022 року уповноваженою особою Державної міграційної служби України - головним спеціалістом Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області Ганжа К.В. був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.203 КУпАП відносно ОСОБА_1 . За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем винесено постанову серії ПН МЧГ № 000863, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн. Також 22 липня 2022 року було винесено рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, відповідно до якого було вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 та зобов'язано останнього покинути територію України у термін до 20 серпня 2022 року. Вказане рішення вважає таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно складено протиправно, є необгрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, прийняте без дослідження та вивчення обставин справи, які мають значення для її вирішення. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 22 липня 2022 року вбачається, що суть адміністративного правопорушення полягає в наступному: 22 липня 2022 року о 13 год. 30 хв. громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порушив правила перебування іноземців та ОБГ на території України, а саме: проживає по недійсним документом (без своєчасного виїзду впродовж 7 діб) після отримання інформації про скасування посвідки на тимчасове проживання з 20.07.2022. Як зазначено в рішенні про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства 28.06.2022 року було скасовано посвідку на тимчасове проживання НОМЕР_1 , виданої 7401 від 26.03.2021 терміном дії до 04.04.2024 громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 . Інформацію про скасування посвідки. Станом на 13.07.2022 та в подальшому до 22.07.2022 ОСОБА_1 не було відомо про скасування його посвідки на тимчасове проживання, оскільки останньому не було вручено відповідне рішення особисто, жодної інформації він не отримував та за поштову кореспонденцію не розписувався.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.08.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
10.08.2022 року відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову. Зокрема, у відзиві на позов відповідач зазначає, що 22.07.2022 року позивача було виявлено співробітниками Управління Служби безпеки
України в Чернігівській області та доставлено до УДМС у Чернігівській області. Перевіркою стосовно позивача було встановлено, що він є громадянином Російської Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується паспортом громадянина Російської Федерації № НОМЕР_2 , виданим 19.06.2019, який 25.07.2019 прибув в
Україну. 30.07.2019 позивач звернувся до УДМС у Чернігівській області із заявою-анкетою №189171000 про внесення даних до Єдиного державного демографічного реєстру у зв'язку з оформленням посвідки на тимчасове проживання в Уг:раїні на підставі частини
4 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без
громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VІ, а саме у зв'язку з
прибуттям в Україну для працевлаштування. 05.08.2019 УДМС у Чернігівській області оформило позивачу посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_3 терміном дії до 04.04.2020. 16.03.2020 УДМС у Чернігівській області оформило позивачу нову посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_4 терміном дії до 04.04.2021 у зв'язку із закінченням строку дії попередньої посвідки. 26.03.2021 УДМС у Чернігівській області оформило позивачу нову посвідку на тимчасове проживання проживання в Україні № НОМЕР_1 терміном дії до 04.04.2024 у зв'язку із закінченням строку дії попередньої посвідки. Рішенням УДМС у Чернігівській області від 28.06.2022 - № 74011500040894 скасовано видану позивачу посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 на підставі підпункту 6-1 пункту 63 Порядку. Відповідно до пункту 65 Порядку копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим, листом не пізніше ніж через п 'ять робочих днів з дня його прийняття. На виконання зазначеної норми 30.06.2022 УДМС у Чернігівській області надіслало на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим повідомленням лист № 7401.5-2847/74.2-22 від 30.06.2022 стосовно скасування посвідки на тимчасове проживання з доданою до нього копією рішення УДМС у Чернігівській області від 28.06.2022 №74011500040894. Відповідно до відомостей рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та трекінгу відправлення №1401305809487 на офіційному сайті АТ «Укрпошта», вищезазначений лист із доданою до нього копією рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання був особисто отриманий позивачем 12.07.2022, що спростовує наведені у позовній заяві твердження, що позивачу не було відомо про скасування посвідки, оскільки він особисто не отримував рішення про її скасування. Рішення позивач жодним чином не оскаржував. 22.07.2022 внаслідок порушення встановлених правил перебування в Україні, а саме: проживання за недійсними документами на право проживання в Україні без своєчасного виїзду впродовж 7 днів з дня отримання копії рішення про скасуван посвідки на тимчасове проживання, посадовими особами УДМС у Чернігівській області стосовно позивача складено протокол серії ПР МЧГ № 000865 та відповідно до винесеної на його підставі постанови серії ПН МЧГ № 000863 від 22.07.2022 притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 203 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. 22.07.2022 на підставі статті 26 Закону № 3773-УІ, внаслідок порушення позивачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, УДМС у Чернігівській області прийнято рішення № 23 про примусове повернення до країни походження або третьої країни, яким зобов'язано позивача покинути територію Украпи у термін до 20.08.2022. Під час прийняття оскаржуваного рішення позивача було повідомлено про вимоги статті 30 Закону № 3773-УІ щодо примусового видворення за межі України внаслідок ухилення від виїзду з України у визначений у рішенні про примусове повернення до країни походження або третьої країни термін. Слід звернути увагу, що під час ознайомлення з рішенням про примусове повернення позивач власноручно зазначив, що українську мову він розуміє в достатньому обсязі рішення отримав у день його прийняття.
18.08.2022 представник позивача подала письмову відповідь на відзив, в якій зазначила, що як вбачається з доданого до відзиву повідомлення про вручення поштового відправлення відмітка про особисте отримання відправлення № 1401305809487 здійснено працівником поштового зв'язку, а не позивачем, та відсутні відомості про особисте отримання особою, якій воно було адресовано та дату такого отримання, що підтверджує доводи позивача про неповідомлення його про прийняття рішення, що стало підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений та ознайомлений з рішенням про скасування посвідки на тимчасове проживання, а тому і міг у визначений законом строк виконати таке рішення, тому в даному випадку в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП.
22.08.2022 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що твердження щодо відсутності належного повідомлення позивача про скасування посвідки на тимчасове проживання спростовуються відомостями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та трекінгу відправлення № 1401305809487 на офіційному сайті АТ «Укрпошта», відповідно до яких лист УДМС у Чернігівській області № 7401.5-2847/74.2-22 від 30.06.2022 із доданою до нього копією рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання був особисто отриманий позивачем 12.07.2022.
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали та просили суд його задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив наступне.
22.07.2022 року позивача було виявлено співробітниками Управління Служби безпеки України в Чернігівській області та доставлено до УДМС у Чернігівській області.
Перевіркою стосовно позивача було встановлено, що він є громадянином Російської Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується паспортом громадянина Російської Федерації № НОМЕР_2 , виданим 19.06.2019, який 25.07.2019 прибув в Україну.
30.07.2019 позивач звернувся до УДМС у Чернігівській області із заявою-анкетою №189171000 про внесення даних до Єдиного державного демографічного реєстру у зв'язку з оформленням посвідки на тимчасове проживання в Уг:раїні на підставі частини 4 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VІ, а саме у зв'язку з прибуттям в Україну для працевлаштування.
05.08.2019 УДМС у Чернігівській області оформило позивачу посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_3 терміном дії до 04.04.2020.
16.03.2020 УДМС у Чернігівській області оформило позивачу нову посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_4 терміном дії до 04.04.2021 у зв'язку із закінченням строку дії попередньої посвідки.
26.03.2021 УДМС у Чернігівській області оформило позивачу нову посвідку на тимчасове проживання проживання в Україні № НОМЕР_1 терміном дії до 04.04.2024 у зв'язку із закінченням строку дії попередньої посвідки.
Рішенням УДМС у Чернігівській області від 28.06.2022 - № 74011500040894 скасовано видану позивачу посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 на підставі підпункту 6-1 пункту 63 Порядку. Відповідно до пункту 65 Порядку копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим, листом не пізніше ніж через п 'ять робочих днів з дня його прийняття.
30.06.2022 УДМС у Чернігівській області надіслало на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим повідомленням лист № 7401.5-2847/74.2-22 від 30.06.2022 стосовно скасування посвідки на тимчасове проживання з доданою до нього копією рішення УДМС у Чернігівській області від 28.06.2022 №74011500040894.
Відповідно до відомостей рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та трекінгу відправлення №1401305809487 на офіційному сайті АТ «Укрпошта», вищезазначений лист із доданою до нього копією рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання був особисто отриманий позивачем 12.07.2022, що спростовує наведені у позовній заяві твердження, що позивачу не було відомо про скасування посвідки, оскільки він особисто не отримував рішення про її скасування. Проте рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання позивачем не оскаржувалося.
22.07.2022 внаслідок порушення встановлених правил перебування в Україні, а саме: проживання за недійсними документами на право проживання в Україні без своєчасного виїзду впродовж 7 днів з дня отримання копії рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання, посадовими особами УДМС у Чернігівській області стосовно позивача складено протокол серії ПР МЧГ № 000865 та відповідно до винесеної на його підставі постанови серії ПН МЧГ № 000863 від 22.07.2022 притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 203 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
22.07.2022 на підставі статті 26 Закону № 3773-УІ, внаслідок порушення позивачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, УДМС у Чернігівській області прийнято рішення № 23 про примусове повернення до країни походження або третьої країни, яким зобов'язано позивача покинути територію Украпи у термін до 20.08.2022.
Під час прийняття оскаржуваного рішення позивача було повідомлено про вимоги статті 30 Закону № 3773-УІ щодо примусового видворення за межі України внаслідок ухилення від виїзду з України у визначений у рішенні про примусове повернення до країни походження або третьої країни термін. Позивач під час ознайомлення з рішенням про примусове повернення власноручно зазначив, що українську мову він розуміє в достатньому обсязі, рішення отримав у день його прийняття.
З вимогами статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо видворення в примусовому порядку у разі ухилення від виїзду за межі України у визначений строк позивач ознайомився, поставив підпис.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначаються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також міжнародними нормами.
Згідно із частиною першою, третьою статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначено статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов'язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Згідно із пунктом 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів україни від 15 лютого 2012 року № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території : 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в'їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; 2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС; 3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.
Оскільки позивач є громадянином Російської Федерації, що на момент його прибуття в Україну належала до держав з безвізовим порядком в'їзду, йому було дозволено перебувати на території України не більш як 90 днів протягом 180 днів.
Частинами першою, другою статті 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачего, що іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав). Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Згідно із частиною першою статті 203 КУпАП порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частин другої, третьої статті 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій. Рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.
Згідно із частинами першою, третьою статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Згідно із частиною першою статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (стаття 1 Конституції України).
За даних обставин, держава Україна має певну свободу розсуду (дискрецію) у прийняття рішення про примусове повернення до країни походження, але у разі відповідності такого рішення вимогам законодавства України та відсутності обмежень, передбачених міжнародними актами.
Позивач про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту за час перебування в Україні до відповідних органів не звертався.
Підставою прийняття рішення про повернення позивача слугував саме факт проживання позивача без відповідних документів, що дають право на проживання на території України. Позивач фактично без належних на те законних підстав протягом тривалого часу перебуває на території України. Доказів, які б підтверджували обставини, настання яких передбачає застосування положень частини першої статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», позивачем не надано. Також, відсутні підстави стверджувати, що позивач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд доходить висновку, що оскаржуване рішення міграційного органу про примусове повернення позивача до країни походження, містить основний виклад обставин, обґрунтування його підстав для прийняття.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови та прийнятті рішення діяв на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що передбачений законом, у зв'язку з чим в задоволенні позову з підстав викладени позивачем слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 241-246, 271, 272, 286, 288, 297 КАС України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.В. Карапута