Справа № 462/3041/22
(заочне)
14 вересня 2022 року м.Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Боровкова Д.О.
при секретарі Данилович В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ майна, що є у спільній сумісній власності,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право на 1/4 ідеальної частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 . Свої вимоги, мотивує тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 08 липня 2003 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності йому та трьом відповідачам, які не дають йому можливості виділити його 1/4 частки у позасудовому порядку. В зв'язку з наведеним, просить позов задовольнити.
Суд ухвалив розглядати справу без участі позивача, який у судове засідання не з'явився, попередньо подавши до суду письмову заяву, в якій позов підтримав та просить справу розглядати без його участі.
Суд ухвалив розглядати справу у заочному порядку без участі відповідачів, які, будучи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, до суду не з'явилися, відзивів не надали.
30 червня 2022 року ухвалою суду відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання /а.с.13/.
01 серпня 2022 року позивач подав до суду заяву про залучення у якості співвідповідача - ОСОБА_4 /а.с.22/.
01 серпня 2022 року ухвалою суду вказане клопотання задоволено; ОСОБА_4 залучено у якості співвідповідача у справі /а.с.23/.
01 серпня 2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 08 липня 2003 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності позивачу ОСОБА_1 та відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 /а.с.8/.
З технічного паспорту на квартиру вбачається, що вказана квартира складається з двох кімнат, житловою площею 26,9 кв.м., душової кімнати, вбиральні та передпокою. Загальна площа квартири 47,1 кв.м. /а.с.10/.
Позивач просить визнати за ним право власності на 1/4 ідеальної частки спірної квартири.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень пункту 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до статті 112 ЦК УРСР (який діяв на час набуття прав на спірну квартиру) майно може належати на праві спільної власності двом або кільком громадянам.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам було роз'яснено, що розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є, зокрема, квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність. Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Згідно із статтею 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
З огляду на наведене, частка кожної із сторін у спірній квартирі становить 1/4.
Суд переконаний, що у будь-якому випадку не можливо провести реальний поділ двох кімнатної квартири, загальною площею 47,1 кв.м., між чотирма співвласниками. Таким чином, спірна квартира є неподільною.
Зі змісту статті 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення /встановлення/ розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.
За таких обставин, у випадку якщо неподільну річ не можна реально поділити між сторонами відповідно до їхніх часток, суд визнає ідеальні частки сторін у цьому майні без його реального поділу та залишає майно у спільній частковій власності.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками, сформульованими у постановах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2565цс16, Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 559/609/15.
Беручи до уваги, що сторони не погодили порядок поділу спірної квартири, а частки в цьому об'єкті права спільної сумісної власності сторін є рівними, суд приходить до висновку, що слід визнати за позивачем право власності на 1/4 ідеальної частки.
Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі у їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Враховуючи положення статті 141 УПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у виді судового збору в розмірі 2592,70 грн., тобто по 864,23 грн. з кожного.
Керуючись статтям 81,89,141,263-265,280,281 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ майна, що є у спільній сумісній власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право на 1/4 ідеальної частки у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 2592 гривень 70 коп. судового збору, тобто по 864 гривні 23 коп. з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 (прож.: АДРЕСА_2 ; РНОКП: НОМЕР_2 ).
Відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (прож.: АДРЕСА_2 ); ОСОБА_4 (прож.: с. Перевозець, Калушського району, Львівської області).
Суддя:
Оригінал рішення.