Справа № 372/3387/21
Провадження № 2-260/22
14 вересня 2022 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тиханського О.Б.,
при секретарі Бойко В.Ю.,
розглянувши в приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,
06.09.2021 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, оскільки відповідач не сплачує аліменти, внаслідок чого виникла вказана заборгованість виключно з вини відповідача, позивач як одержувач аліментів, має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Ухвалою суду від 13.10.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання в спрощеному позовному провадженні.
Представник позивачки в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, в позові просили відмовити з урахуванням пояснень у відзиві який направили до суду 01.08.2022. Одночасно зазначили, що відповідач, офіційно працевлаштований на Обухівському Учбово-виробничому підприємстві Українського товариства сліпих, підсобним робітником, відповідач просив врахувати, що він являється інвалідом 3 групи з дитинства. Крім того, відповідач надав докази перерахунку ним коштів на картковий рахунок позивача (копії квитанцій, розрахунок заборгованості зі сплати аліментів).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Судом встановлено, що між позивачкою та відповідачем укладений шлюб 30.08.2008 року.
Від спільного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане міським відділом реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції у Донецькій області.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 липня 2019 року стягнуто з відповідача аліменти на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини доходу, щомісячно з 11.05.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Після розірвання шлюбу дитина проживає з позивачкою та знаходиться на повному її утриманні.
Факт проживання дитини з матір'ю підтверджується копією рішення виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області № 411 від 03.08.2021 року, довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.04.2018 року № 3255-518797.
Рішення суду про стягнення аліментів перебуває на примусовому виконанні.
Відповідач свої обов'язки щодо утримання дітей не виконує.
Виконавчий лист з виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 27.05.2021 року за № 372/1672/19 знаходиться на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ЦМУМЮ (м. Київ).
Згідно довідки - розрахунку державного виконавця, заборгованість відповідача станом на 01.09.2021 року зі сплати аліментів становить 86560,33 грн.
Позивач наводить свій розрахунок неустойки по аліментах, зазначаючи, що загальна заборгованість по сплаті аліментів за період невиплати аліментів з 11.05.2019 року по 01.09.2021 рік становить 86560,33 грн., а неустойка за прострочення сплати аліментів за вказаний період становить 356993,34 грн. При цьому, позивач посилається на формулу розрахунку пені та правову позицію ВП ВС у справі №333/6020/16-ц від 03.04.2019 року.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно із ч.1 ч.2 ст. 196 ЦПК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Саме така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03 квітня 2019 року в справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Так, відповідач зобов'язаний рішенням суду сплачувати аліменти на сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 11.05.2019 і до його повноліття, та відповідно до законодавства зобов'язаний вчиняти дії щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідач заперечуючи проти позову вказує на те, що він постійно перераховував кошти по сплаті аліментів, на що надав суду відповідні докази підтвердження оплати, а саме копії квитанцій та вказує, що розмір неустойки може бути судом зменшений з урахуванням матеріального та сімейного стану, що передбачено ч.2 ст. 196 СК України, однак, не надав до суду жодних доказів у підтвердження матеріального та сімейного стану.
Так, відповідно до ч.2 ст. 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Однак, відповідачем не заявлялися зустрічні вимоги щодо звільнення його від сплати заборгованості за аліментами та до суду не надано рішення суду, яке набрало законної сили, яким його звільнено від сплати заборгованості по сплаті аліментів, у зв'язку з обставинами, що мають істотне значення.
Відповідачем на підтвердження істотних обставин, які вплинули на виникнення заборгованості по аліментах, надано докази (а.с.63), з яких вбачається, що ОСОБА_2 являється інвалідом ІІІ групи інвалідності з дитинства.
З матеріалів справи вбачається, що 08.06.2021 року державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ЦМУМЮ (м. Київ) Колісником В.В. було винесено постанову, про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого Обухівським районним судом Київської області щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11.05.2019 року і до повноліття дитини.
Державним виконавцем було видано довідку - розрахунок заборгованості по виконавчому листі №372/1672/19 від 27.05.2021 року, згідно якої борг становив станом на 01.09.2021 року 86560,33 грн.
Відповідачем було надано довідку - розрахунок, яку видав державний виконавець Кухар О.Ю. - розрахунок заборгованості по виконавчому листі №372/1682/19 від 12.07.2019 року, згідно якої борг становив станом на червень 2022 року 31165,79 грн. Відповідно до даного розрахунку відповідач частково погашав нараховані аліменти, станом на вересень 2021 року відповідач погасив заборгованість по аліментах в сумі 35121,03 грн. Борг по сплаті аліментів на дату подачі позову до суду, тобто на 06.09.2021 становить 27431,64 грн.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 зазначено, що:
«Щодо врахування часткових платежів при наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди. Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (стаття 8 СК України).
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (частина друга статті 181 СК України).
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).
Грошове зобов'язання представляє собою зобов'язання по сплаті грошових коштів. Воно може бути, зокрема: як договірним, так і недоговірним; готівковим і безготівковим та ін. У грошових зобов'язаннях предметом виконання виступає певна грошова сума, що має бути сплачена. Причому сплата коштів може відбуватися як готівкою, шляхом передачі коштів, так і в безготівковому порядку.
У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу (стаття 534 ЦК України).
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що: загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії; положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин; в СК України не передбачено як відбувається погашення вимог за грошовим зобов'язанням. Тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме стаття 534 ЦК України; при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць. Що розуміється під формулюванням «не більше 100 відсотків заборгованості».
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 2 частини другої статті 49 ЦПК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України). Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (абзац 1 частини першої статті 196 СК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства; учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб'єктивні сімейні обов'язки. Свої обов'язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов'язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов'язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов'язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов'язку за допомогою інших суб'єктів.
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов'язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов'язаної особи;
стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів;
розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %;
при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України, якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред'явлення позову чи на інший момент), то при пред'явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред'явлення позову поточна заборгованість становить 27431,64 грн., то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Головуючий суддя, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується».
У цій справі позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за несплату аліментів за період з травня 2019 року по 01.09.2021 року зі сплати аліментів становить 86560,33 грн. Судом перевірено правильність розрахунку, наданого позивачем, та встановлено, що його здійснено без врахування вимог чинного законодавства, практики Верховного Суду та сплати відповідачем аліментів у відповідні періоди.
Загальна сума заборгованості за аліментами за період травня 2019 року по 06.09.2021 становить 27431,64 грн.
Враховуючи, що розмір пені перевищує розмір заборгованості, на підставі приписів частини першої статті 196 СК України позивач має право на стягнення пені у розмірі такої заборгованості, тобто 27431,64 грн.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, керуючись принципом регулювання сімейних відносин на засадах справедливості, добросовісності та розумності, діючи у межах заявлених позовних вимог та з урахуванням принципу диспозитивності, суд дійшов висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за період з травня 2019 по вересень 2021в розмірі 27431,64 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання до суду вказаного позову, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь держави судового збору в розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст. 7, 180, 182, 196 СК України, ст. 4, 12, 13, 76-82, 141, 258 -259, 265, 268, 274-279, 354 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 27431,64 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 908 гривень 00 коп. на користь держави.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 14.09.2022.
Суддя: О.Б. Тиханський