Справа № 368/945/21
Провадження № 2/368/150/22
Рішення
Іменем України
(Заочне)
"27" липня 2022 р. м. Кагарлик Київської області
Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
Головуючий - суддя Закаблук О.В.
При секретарі - Балацька В.В.
За участі:
Позивач - ОСОБА_1
- розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, - Кагарлицька міська рада, як орган опіки та піклування, провизнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд, -
12.10.2021 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 провизнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в прохальній частині якої позивач просить суд винести рішення, на підставі якого:
1. Визати ОСОБА_3 , 2000 р.н., такою, що втратила право користування житловим приміщенням в будинку за АДРЕСА_1 .
2. В порядку підготовки справи до розгляду викликати та опитати в якості свідків, - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , явку яких він забезпечить до суду.
Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними фактичними обставинами справи та нормами права:
Йому згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , що стверджується копією свідоцтва про право власності від 10.04.2002 року.
Відповідачка по справі, - його бувша невістка, яка була замужем за його сином ОСОБА_6 з 2019 року, але сімейне життя між ними не склалося і шлюб між ними був розірваний 16.03.2021 року, що стверджується копією рішення Кагарлицького районного суду від 16.03.21 р.
Оскільки відповідачка була його невісткою то з його дозволу її зареєстрували до його житлового будинку за АДРЕСА_1 з 10.01.2020 року. Факт реєстрації відповідачки до його будинку стверджується довідкою за № 487 від 01.10.2021 року, виданою виконкомом Кагарлицької міської ради.
Оскільки його бувша невістка, відповідачка по справі, припинила сімейні відносини з його сином і в даний час проживає з іншим чоловіком, від якого народила дитину, то виникло питання про зняття її з реєстрації місця проживання за адресою його будинку, оскільки вона в ньому непроживає без поважних причин з серпня 2020 року по теперішній час, даний факт стверджується довідками за № 487, 488 від 01.10.2021 року, виданими виконкомом Кагарлицької міської ради, актами, складеними депутатом Кагарлицької міської ради від 20.10.2020року, 26.04.2021 р., 21.09.2021 р.
Відповідачка в моєму житловому будинку не проживає понад рік без поважних причин, особисті речі в будинку відсутні.
Відповідачка в його вищевказаному житловому будинку не проживає з серпня 2020 року, участі в утриманні житлового будинку участі не бере . Із-за її реєстрації до його будинку він не взмозі оформити та отримати субсидію.
Відповідачка добровільно залишила його будинок, залишила його сина і вийшла заміж та постійно проживає окремо з іншим чоловіком в іншому будинку за вищевказаною адресою.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю . Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ і майно,яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону .
Згідно ч. 1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього право чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Оскільки відповідачка без поважних причин не проживає і не користується жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 понад рік, тому у відповідності до ч. 2 ст. 405 ЦК України вона може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням в наслідок відсутності в ньому понад один рік.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання».
Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:
- заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації;
- судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
- свідоцтва про смерть;
За змістом ст.15, ч. 1ст. 16 ЦК України кожна особа, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тому, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є належним способом захисту його порушених прав.
Враховуючи вищевикладене, вважає, що відповідачка по справі втратила право користування житловим приміщенням в будинку за АДРЕСА_1 в зв'язку з тривалою, понад один рік без поважної причини відсутності в будинку, а тому він, як власник даного житлового будинку вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою , оскільки іншим шляхом зняти відповідачку з реєстрації він невзмозі.
У відповідності із п. 10 ч. 3 ст.175 ЦПК України підтверджує, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Факт відсутності за місцем реєстрації відповідачки понад 1 рік, можуть підтвердити в суді свідки: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 15.16, 316 ,317, 319, 321, 379 ЦК України, 175 ЦПК України, ст. 7 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», - позивач просить задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині його позовної заяви.
12.10.2021 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/945/21, провадження № 2/368/150/22.
15.11.2021 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу, на підставі якої відкрито провадження, прийнято процесуальне рішення про проведення слухання справи в порядку загального позовного провадження, призначено справу до підготовчого судового засідання на 15 год. 00 хв. 07.12.2021 року.
07.12.2021 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 10 год. 00 хв. 04.01.2022 року в зв'язку з витребуванням письмових доказів.
04.01.2022 року в підготовчому судовому засіцданні оголошено перерву до 09 год. 00 хв. 02.02.2022 року в зв'язку з витребуванням письмових доказів по справі.
02.02.2022 року в підготовчому судовому засіданні винесено ухвалу про залучення до участі в справі в якості третьої особи, - Кагарлицьку міську раду Київської області, як орган опіки та піклування, та оголошено перерву до 09 год. 00 хв. 24.02.2022 року.
24.02.2022 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 09 год. 00 хв. 07.03.2022 року в зв'язку з неявкою всих ічасників процесу.
07.03.2022 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 11 год. 00 хв. 23.05.2022 року в зв'язку з неявкою всих учасників процесу.
23.05.2022 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 16 год. 04.07.2022 року в зв'язку з неявкою всих учасників процесу.
В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 04.07.2022 року, позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, вважав за можливе провести підготовче судове засідання у відсутності відповідачки, та призначити справу до основного слухання по суті.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 04.07.2022 року, відповідачка ОСОБА_2 не з'явилася, хоча повідомлялася судом неодноразово належним чином про день, час та місце слухання справи.
Відповідачка ОСОБА_2 не надіслала на адресу Кагарлицького районного суду відзив на позовну заяву в строки, вказані в резолютивній частині ухвали суду про відкриття провадження у справі, не надіслала питсьмових заяв - клопотань про відкладення слухання справи, про слухання справи у її відсутність.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд визнав неповажною неявку відповідачки ОСОБА_2 в підготовче судове засідання, та, відповідно, - прийняв процесуальне рішення про проведення підготовчого судового засідання у відсутності відповідачки.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 04.07.2022 року, представник третьої особи, - Кагарлицької міської ради, як органу опіки та піклування, - в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи.
04.07.2022 року Кагарлицьким районним судом Київської області проведено підготовче судове засідання за участі позивача ОСОБА_1 , за відсутності відповідачки та представника третьої особи (неявку яких судом визнано неповажною, та, відповіднго, - такою, - яка не перешкоджала проведенню підготовчого судового засідання), по результатах якого судом на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України судом винесено процесуальну (без видалення до нарадчої кімнати) ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначено справу до слухання по суті на 09 год. 00 хв. 27.07.2022 року.
В судовому засіданні, яке відбулося 27.07.2022 року, позивач ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі, просив його задловольнити, обгрунтовував свої позовні вимоги обставинами справи та нормами права, які вказані в мотивувальній частині його позовної заяви, та які судом наведено вище в повному обсязі в мотивувальній частині даного рішення.
В судове засідання, яке відбулося 27.07.2022 року, відповідачка ОСОБА_2 не з'явилася, хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи.
Відповідачка ОСОБА_2 не надіслала на адресу Кагарлицького районного суду письмових заяв - клопотань про відкладення слухання справи чи про слухання справи у її відсутність, а тому суд визнав неявку відповідачки ОСОБА_2 в судове засідання неповажною, та такою, яка не перешкоджає розгляду справи по суті, та є підставою для винесення судом заочного рішення (у відсутності відповідачки).
В судове засідання, яке відбулося 27.07.2022 року, представник третьої особи, - Кагарлицької міської ради, як органу опіки та піклування, - в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи.
Суд, вислухавши позивача, який підтримав позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення позову, - шляхом винесення заочного рішення, обгрунтовуючи своє рішення наступним.
Що стосується винесення заочного рішення, то, відповідно, враховуючи вищевикладені обставини судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі Глави 11 ЦПК - «Заочний розгляд справи».
Згідно ст. 280 ЦПК України, - умови заочного розгляду справи:
1 Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
- відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
- відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
- відповідач не подав відзив;
- позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з позиції позивача в судовому засіданні, позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, та, відповідно, винесення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_2 повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, в судове засідання не з'явилася 8 (вісім) раз поспіль.
Відповідач ОСОБА_2 не надіслала на адресу суду письмову заяву про неможливість прибуття в судове засідання, не повідомила про причини своєї неявки, не надіслала заяву про відкладення слухання справи, не подала відзив на позовну заяву в строки, які вказані в резолютивній частині ухвали суду про відкриття провадження у справі, не надіслала заяви про слухання справи у її відсутності, відповідно, її неявку в судове засідання суд визнає як таку, яка є неповажною, та такою, яка не перешкоджає розгляду справи по суті без участі відповідача, - з винесенням заочного рішення.
Згідно ст. 281 ЦПК України, - порядок заочного розгляду справи:
1. Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
2. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ст. 282 ЦПК України, - форма і зміст заочного рішення:
1. За формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Згідно ст. 283 ЦПК України, - повідомлення про заочне рішення:
1. Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України, вручення судового рішення:
- учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Підсудність.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, відповідачка по справі ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає також в м. Кагарлик Київської області.
Відповідно, враховуючи місце реєстрації відповідача та положення ч. 1 ст. 27, ч. 9 ст. 28 ЦПК України, дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, як суду першої інстанції загальної юрисдикції.
Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні.
Позивачем по даній справі є фізична особа, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець місто Кагарлик Київської області, громадянин України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 13 лютого 1997 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачем по даній справі є фізична особа, - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Кагарлик Київської області, громадянка України, паспорт громадянки України НОМЕР_3 , виданий 23.10.2019 року органом 3231, зареєстрована зха адресою: АДРЕСА_1 .
Між сторонами по справі (позивачем та відповідачем) виник спір немайновго характеру за наступних обставин.
Позивачу ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 10.04.2002 року, та яке міститься в матеріалах справи.
Відповідачка по справі ОСОБА_2 є бувшою дружиною його сина, - ОСОБА_6 , так як сімейне життя сина позивача та відпорвідачки не склалося, і вони офіційно 16.03.2021 року розірвали шлюб, в подальшому ж відповідачка уклала новий шлюб, внаслідок чого змінила прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 .
Оскільки відповідачка ОСОБА_2 в свій час була невісткою позивача ОСОБА_10 , то з його дозволу її зареєстрували до його житлового будинку за АДРЕСА_1 з 10.01.2020 року.
Факт реєстрації відповідачки до його будинку підтверджується довідкою за № 487 від 01.10.2021 року, виданою виконкомом Кагарлицької міської ради, та яка міститься в матеріалах справи.
Оскільки відповідачка по справі, припинила сімейні відносини з сином позивача і в даний час проживає з іншим чоловіком, від якого народила дитину, то виникло питання про зняття відповідачки ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за адресою будинку позивача ОСОБА_1 , оскільки відповідачка ОСОБА_2 в будинку позивача ОСОБА_1 непроживає без поважних причин з серпня 2020 року по теперішній час, - даний факт підтверджується довідками за № 487, 488 від 01.10.2021 року, виданими виконкомом Кагарлицької міської ради, актами, складеними депутатом Кагарлицької міської ради від 20.10.2020року, 26.04.2021 р., 21.09.2021 р., та які містяться в матеріалах справи.
Отже, судом в судовому засіданні з належних та допустимих доказів встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 в житловому будинку, який на праві приватної власності належить позивачеві ОСОБА_1 не проживає понад рік без поважних причин, особисті речі в будинку відсутні.
Так, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 в житловому будинку, який належить позивачу ОСОБА_1 , - не проживає з серпня 2020 року, участі в утриманні житлового будинку участі не бере.
Із-за реєстрації відповідачки ОСОБА_2 до будинку позивача ОСОБА_1 , він невзмозі оформити та отримати субсидію.
Отже, Відповідач фактично не проживає за місцем реєстрації, не пов'язаний з Позивачем сімейними відносинами, його реєстрація в належному Позивачу будинку суперечить його інтересам, як власника вказаного будинку.
Таким чином, Позивач має законне право звернутись до суду з вказаним позовом про визнання втрати Відповідачем права користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, припинення правовідношення.
Відповідно до наведених норм матеріального права, ЦК України передбачає захист порушеного права позивача у судовому порядку і визначає шлях поновлення цього права.
Відповідно до ч. 1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
З 16.06.2003 року Позивач є законним власником вказаного житлового будинку. Її право власності на вказане майно підтверджується належними правовстановлюючими документами.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. З огляду на зазначене, Позивачу належить право володіння, користування та розпорядження житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У зв'язку з тим що, Позивач є одноособовим власником вказаного житлового будинку, він має всі, передбачені законом, права вимагати усунення будь-яких обмежень його права власності.
Частиною першою ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу, а саме : подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи), які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Проте, Позивач і Відповідач більше не є однією сім'єю, не мають спільного господарства, а тому Відповідач у контексті наведеного, є сторонньою людиною для Позивача.
Разом з цим, згідно з положеннями ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 14 серпня 2019 року по справі № 702/101/18, право на проживання колишнього члена сім'ї розглядається як сервітут, який припиняється судом за позовом власника житлового приміщення при наявності обставин, які мають істотне значення.
Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 406 ЦК України сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Такою підставою був факт укладення шлюбу та проживання однією сім'єю Позивача з Відповідачем. Наразі шлюб між сином Позивача і Відповідачкою було розірвано, а тому сервітут підлягає скасуванню через втрату сімейного зв'язку та відсутності інших підстав для збереження за Відповідачем права користування житловим будинком, що належить Позивачу на праві власності одноособово.
Позивач є власником житлового будинку, який є його особистою приватною власністю, а тому, з огляду на наведене, право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі ч. 2 ст. 406 Цивільного кодексу України.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої цивільної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 243/7004/17-ц (провадження №61-25371св18) та постанові від 14 серпня 2019 року в справі № 702/101/18 (провадження №61-42856св18).
Таким чином, право Відповідачки на користування житловим будинком Позивача слід припинити та зняти її з реєстрації.
Реєстрація та зняття з реєстрації місця проживання здійснюється органом реєстрації, яким відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набуло законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Цією статтею передбачено й порядок зняття з реєстрації, що є компетенцією органів реєстрації місця проживання та місця перебування осіб, а не суду.
Таким чином, якщо судом буде вирішено питання про визнання Відповідачки такою, що втратила право користування житловими приміщенням, це є підставою для зняття органами реєстрації місця проживання та місця перебування осіб, відповідачки з реєстрації відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
Відповідно до положень Цивільного кодексу України у разі створення перешкод у користуванні власністю Позивач може звернутися до суду з вимогою про вчинення дій необхідних для відновлення порушеного права власності, а саме усунення перешкод в користуванні майном та визнання Відповідачки такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, та зняттям її з реєстрації.
Проживання та реєстрація Відповідачки у будинку перешкоджає Позивачу у володінні та розпорядженні його власністю. Зокрема, на даний час Позивач не може отримати субсидію по сплаті комунальних послуг, оскільки в будинку зареєстрована Відповідачка, а тому при призначені Позивачу права на субсидію, Відповідачка також рахується як зареєстрована в будинку, що виключає можливість отримання Позивачем субсидії.
Таким чином, Відповідачку слід визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, висилити та зняти з реєстрації.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Враховуючи вищевикладене, керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», ст. 41 Конституції України, ст. ст. 13, 15, 16, 317, 319, 321, 386, 391 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, - Кагарлицька міська рада, як орган опіки та піклування, провизнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Усунути перешкоди у користуванні майном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець місто Кагарлик Київської області, громадянин України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 13 лютого 1997 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання припиненим сервітуту, а саме, - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Кагарлик Київської області, громадянки України, паспорт громадянки України НОМЕР_3 , виданий 23.10.2019 року органом 3231, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користування житловим будинком та зняття її з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (свідоцтво про право влсаності на житловий будинок АДРЕСА_3 , яке видано 21 березня 2002 року виконавчим комітетом Кагарлицької міської ради Київської області).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.
Суддя: Закаблук О.В.