спр. 336/4689/21
пр.2/336/419/2022
м. Запоріжжя 12 вересня 2022 року
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді Зарютіна П.В.,
при секретарі Лопаткіній А.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
У червні 2021 р. позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, за яким просить усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання надати доступ до вказаної ділянки для встановлення порядку її користування відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 3 листопада 2020 року.
Ухвалою суду від 17.06.2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
Відповідач ОСОБА_2 22.07.2021 року подала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнала з підстав, викладених у відзиві.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, з підстав, викладених в ньому,а представник відповідача на позов заперчила, вказуючи на відсутність предмету спору, бо вищевказане рішення суду було скасовано.
Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується та сторонами не оспорювалося те, що позивачу та відповідачу на праві спільної часткової власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони є співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , частка позивачки ОСОБА_1 складає 19/50 частин житлового будинку, частка відповідачки ОСОБА_2 складає 31/50 частину житлового будинку.
Право власності позивачки ОСОБА_1 на 19/50 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори 23.11.2002 р. за реєстровим № 3-1371, який зареєстровано ОП ЗМБТІ 04.12.2002 р. в реєстровій книзі № 171 за реєстровим № 29518.
Оскільки відповідачем до відзиву на позов не додано документів, що посвідчують її право власності на частку житлового будинку, але відповідач ОСОБА_2 не заперечує, що їй на праві власності належить саме 31\50 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , керуючись приписами ч. 1 ст. 82 ЦПК України, суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Отже, частки співвласників в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , складають: Позивачка ОСОБА_1 - 19\50 частин, Відповідачка ОСОБА_2 - 31/50 частин.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 3 листопада 2020 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельної ділянкою. Таким судовим рішенням суд вирішив:
«Встановити порядок користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до варіанту № 1 висновку експерта за результатами проведення судово-будівельної експертизи № 393-18 від 29.07.2019 р.
Виділити, згідно варіанту № 1 висновку експерта за результатами проведення судово-будівельної експертизи № 393-18 від 29.07.2019 р., у користування ОСОБА_1 земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 251,70 квадратні метри (S-2 - на схемі).
Виділити, згідно варіанту № 1 висновку експерта за результатами проведення судово-будівельної експертизи № 393-18 від 29.07.2019 р., у користування ОСОБА_2 земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 площею 423,30 квадратні метри (S-1 - на схемі).
Виділити, згідно варіанту № 1 висновку експерта за результатами проведення судово-будівельної експертизи № 393-18 від 29.07.2019 р., у спільне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 40,00 квадратні метри (40,00/2 = 20,00 квадратні метри) (S-3 - на схемі)».
Наполягаючи на позову, сторона позивача посилалася саме на вказане рішення суду, як на підставу власних вимог задля реалізації положень ст. 391 ЦК України, за вимогами яких власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Натомість, постановою Запорізького апеляційного суду від 7 грудня 2021 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 3 листопада 2020 року було скасовано, а у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельної ділянкою було відмовлено.
Отже, позовні вимоги гуртуються на судовому рішенні, яке не має законної сили, бо скасовано, через що у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 15, 16, 391, 401-405 ЦК України, ст.98-101 ЗК України, суд -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Визначена дата складання повного рішення - 16.09.2022 року.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.
Суддя П.В. Зарютін