ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 вересня 2022 року м. Київ № 640/2011/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., за чуастю секретаря судового засідання Стрикун Д.В., розглянувши клопотання позивача про відвід судді в адміністративній справі
за позовом Приватного підприємства "Дубекспо"
до Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, Державної казначейської служби України про визнання
дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідачів: Фонарюк Г.Г., не прибув
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ТОВ "Дубекспо" із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2020 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києві від 12.07.2022 року відкрито провадження за нововиявленими обставинами.
Разом з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, позивачем подано клопотання про відвід судді.
В клопотанні про відвід судді Смолія І.В., директор ПП «Дубекспо» зазначає наступне: «Рішення суду - 1 не відповідає заявленим вимогам позивача, при цьому рішення наповнено переписаними рішеннями із інших справ, які не мають жодного значення для розв'язання спору. Окремо констатуємо, що зі змісту рішення ПП «Дубекспо» ставили в якість черги, що можливо лише після прийняття Наказу до виконання. Посилання на рішення Верховного Суду не мають взагалі ідентичності із нашими обставинами. Написано наспіх і одночасно із обставинами із інших справ. При цьому не поновлено виконання остаточного рішення Господарського суду м.Києва, а навпаки суддя втрутився у іншу юрисдикцію із порадами про дати набуття законної сили із господарського суду. Одночасно спровокував повторне звернення до Господарського суду м.Києва із метою зміни дати Наказу, а також наніс фінансові витрати підприємства на судові збори та витрати на правову допомогу. Довіра позивача до судді по цій справі страчена. Залишаю за собою звернутись до ВРП із метою відкриття дисциплінарного провадження, яке матиме на меті попередження. Окремо звернутись до ВРП по відношенню до суддів другої ланки, які мали на можливості захистити очевидні права ПП «Дубекспо» та виправити помилку попереднього розгляду. Поважаємо завантаженість судді та позицію по відновленню прав платників податків тому скарга носитиме характер привернути увагу до захисту прав громадян. По суду - 2 буду просити позбавити надбавки на 3 місяці, що моє повне переконання відновить повагу до власної роботи та нагадає для чого створений адміністративний суд. Фінансова шкода нанесена підприємству повинна мати відповідне віддзеркалення».
Вирішуючи заяву про відвід судді Смолія І.В., суд виходив з наступного.
Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
У постанові Верховного Суду України від 11.10.2006 року зазначено, що суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено. Тобто, зі змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості.
Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.
Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.
З аналізу практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вбачається, що останнім визначено концептуальні підходи до тлумачення статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі "П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
На думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової цього поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказано, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.
Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Доводи позивача побудовані лише на його суб'єктивних припущеннях.
За наведених обставин суд вважає відвід судді необґрунтованим.
Частиною третьою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу.
Відповідно до частини четвертої цієї статті, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно з частиною дванадцятою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Заява про відвід надійшла до суду у межах визначеного частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України строку, визнавши при цьому відвід необґрунтованим, суд вважає за необхідне передати заяву про відвід судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу, для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду що розглядає справу.
Керуючись статтями 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ухвалив:
Визнати клопотання Приватного підприємства «Дубекспо» про відвід судді у справі №640/2011/20 необґрунтованою.
Передати заяву Приватного підприємства «Дубекспо» про відвід судді Смолія І.В. у справі №640/2011/20 для вирішення питання про відвід до автоматичного розподілу для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу щодо розгляду заяви про відвід.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Смолій