Дата документу 13.09.2022 Справа № 336/5095/18
Єдиний унікальний № 336/5095/18 Головуючий у 1 інстанції: Дацюк О.І.
Провадження № 22-ц/807/1665/22 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
«13» вересня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Гончар М.С,
Кочеткової І.В.,
секретар: Волчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
В вересні 2018 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2022 року позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що на момент судового засідання на території місцезнаходження позивача та перебування представника позивача проходити активні бойові дії, прибути в судове засідання представник не міг з поважних причин, а направити заяву про відкладення не було технічної можливості, відповідно до висновку торгово-промислової палати від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-07.1 військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорними обставинами, надзвичайними та невідворотними, просило скасувати ухвалу суду та направити справу до сулу першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду.
Матеріалами справи підтверджено, що в вересні 2018 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2021 року позовну заяву ПАТ «Універсал Банк» залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 квітня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду скасовано. Справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Шевченківського районного суду від 21 травня 2021 року позовна заява залишена без руху у зв'язку з тим, що позивачем не дотримано вимог статей, визначених ст. ст.175, 177 ЦПК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2021 року позовну заяву АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості визнано неподаною та повернуто позивачу.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 серпня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовне судове засідання призначено на 25 жовтня 2021 року (т. 3, а.с.172).
Згідно з довідкою секретаря судового засідання 25 жовтня 2021 року судове засідання не проводилось у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Розгляд справи відкладено на 26 січня 2022 року (т. 3, а.с. 176).
Докази направлення АТ «Універсал Банк» судової повістки про виклик в судове засідання, яке призначене на 26 січня 2022 року та отримання такої судової повістки уповноваженою особою банку матеріали справи не містять.
26 січня 2022 року, тобто в день судового засідання АТ «Універсал Банк» направило через систему «Електронний суд» заяву про відкладення судового засідання та призначення розгляду справи в режимі відеоконференції, посилаючись на місцезнаходження представника у м. Чернігів, епідеміологічну ситуацію в країні та обмежувальні карантинні заходи, які введені на території України для запобігання поширенню епідемії COVID-19 (т. 3, а.с.177).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2022 року заяву представника позивача про відкладення підготовчого судового засідання та про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без задоволення. Закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 квітня 2022 року (т. 3, а.с. 184).
Копія ухвали суду першої інстанції від 26 січня 2022 року та судова повістка на 12 квітня 2022 року була отримана уповноваженою особою банку 17 лютого 2022 року (т. 3 а.с.189).
Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2022 року позов залишено без розгляду.
За приписами частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх прав, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частинами 1-4 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Необхідність визнання обов'язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року», згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року (остаточне 13 квітня 2011 року) за заявою N 28924/04 у параграфі 50 зазначено, наступне «…суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. п. 28-36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» від 12 березня 2009 року (остаточне 12 червня 2009 року) за заявою N 20347/03 у § 35 зазначено, що, «… якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, N 93, сс. 24-25, п. 57)».
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі "Delcourt v. Belgium" Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
У справі "Bellet v. France" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відповідно до частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи.
У статті 211 ЦПК України визначено, що розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
За правилами пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка позивача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи.
При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до вимог статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128 - 130 ЦПК України.
Частинами першою, третьою, п'ятою, шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Частиною 5 статті 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що право суду на залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, можливе лише за відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі і його неявка перешкоджає розгляду справи.
Крім того, умовою для застосування пункту 3 частини першої статті 257 і частини п'ятої статті 223 ЦПК України є повторність (двічі поспіль) неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином про час і місце судового розгляду.
Оскільки докази направлення АТ «Універсал Банк» судової повістки про виклик в судове засідання на 26 січня 2022 року та отримання такої судової повістки уповноваженою особою банку матеріали справи не містять, заява АТ «Універсал Банк» про відкладення судового засідання та призначення розгляду справи в режимі відеоконференції була направлена через систему «Електронний суд» 26 січня 2022 року, тобто в день судового засідання, відсутні підстави вважати, що АТ «Універсал Банк» був належним чином завчасно повідомлений про розгляд справи 26 січня 2022 року.
Таким чином, відсутня повторність неявки саме належним чином повідомленого позивача.
Суд першої інстанції не врахував вищенаведені обставини, у зв'язку з чим зробив передчасний висновок про залишення позову без розгляду.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що з позовом АТ «Універсал Банк» звернулось ще в 2018 році, оскаржувало ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду та повернення позову, представник позивача подавав заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зазначав про зацікавленість в тому, щоб судове засідання відбулось.
Отже, колегія суддів не вбачає підстав стверджувати, що позивач втратив інтерес до розгляду справи за його позовом.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової (передчасної) ухвали, яка підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду (вирішення питання) до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2022 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 14 вересня 2022 року.
Головуючий А.В. Дашковська
Судді: М.С. Гончар
І.В. Кочеткова