Дата документу 12.09.2022 Справа № 335/6721/21
Єдиний унікальний № 335/6721/21 Головуючий у 1 інстанції: Воробйов А.В.
Провадження № 22-ц/807/1653/22 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
«12» вересня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Маловічко С.В.,
Кочеткової І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дітей,
В червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнила, до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дітей.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала з відповідачем у відносинах декілька років, проте, стосунки припинені у зв'язку зі зникненням взаєморозуміння та довіри, згасанням почуттів.
Сторони мають двох малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з нею, мають проблеми зі здоров'ям.
Відповідач є працездатною особою, інших осіб на утриманні не має, матеріальної допомоги на дітей не надає.
На підставі зазначеного остаточно просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову і до повноліття дітей.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на самостійне утримання дітей, ненадання відповідачем матеріальної допомоги, відсутність спільного господарства та бюджету у сторін, відмову суду в допиті її як свідка та позбавлення її права надати докази утримання дітей, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що позивачем не надано доказів самостійного утримання дітей,
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2022 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2022 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що вона самостійно утримує дітей, а відповідач відмовляються від їх утримання.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20 жовтня 2020 року, виданим Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 18 січня 2019 року, виданим Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (а.с.6,7).
Діти проживають разом з батьками за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено сторонами.
Обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено у статті 180 СК України.
Згідно з частиною другою статті 51 Конституції України, статтею 180 СК України - батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За положеннями ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, чи їх шлюб розірвано.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За приписами статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено ст.ст. 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як установлено ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій.
Судом першої інстанції були прийняті в якості доказів перебування дітей на утриманні батька надані ОСОБА_3 світлокопії квитанцій на придбання продуктів, засобів гігієни, товарів для творчості та медикаментів.
В той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем надані квитанції, які датовані починаючи з вересня 2021 року, тобто вже після звернення ОСОБА_1 25 червня 2021 року до суду з цим позовом, а отже, не можуть свідчити про те, що діти постійно перебувають на утриманні батька.
Встановивши вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, визначивши аліменти, які підлягають стягненню на утримання дітей у розмір 1/3 (однієї третини) частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, на обох дітей щомісячно, починаючи з 24 червня 2021 року, до досягнення повноліття ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказаний розмір аліментів колегія суддів вважає достатнім та справедливим, доказів іншого матеріали справи не містять, ОСОБА_1 клопотання про витребування довідки про доходи ОСОБА_3 , щоб дозволило більш точніше визначити розмір 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції не заявлялось.
Звертаючись до суду першої інстанції зі збільшенням позовних вимог в частині розміру аліментів з 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 на обох дітей на 1/4 частину на кожну дитину, тобто 1/2 частину на обох дітей, ОСОБА_1 посилалась на перебування другої дитини на лікуванні.
Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.
Отже, витрати на лікування є додатковими витратами на дитину, що викликані особливими обставинами.
Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що додаткові витрати на дитину не є аліментами (коштами на утримання дитини).
Колегія суддів вважає за можливе роз'яснити, що ОСОБА_1 не позбавлена права звернутись до суду з відповідним позовом.
Враховуючи викладене, рішення суду згідно з п.3,4.ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 (однієї третини) частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на обох дітей щомісячно, починаючи з 24 червня 2021 року, до досягнення повноліття ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2022 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дітей - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 (однієї третини) частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на обох дітей щомісячно, починаючи з 24 червня 2021 року, до досягнення повноліття ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складений 12 вересня 2022 року.
Головуючий А.В. Дашковська
Судді: С.В. Маловічко
І.В. Кочеткова