Справа № 2-2100/10
Провадження № 2-в/242/7/22
14 вересня 2022 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Гандзюк К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пікулін Роман Миколайович, про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі №2-2100/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька про спонукання до перерахунку пенсії з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року, згідно ст.50, п.4 ст.54, п.3 ст.67, ст.71, Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пікулін Р.М., звернувся до суду з заявою про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі №2-2100/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька про спонукання до перерахунку пенсії з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року, згідно ст.50, п.4 ст.54, п.3 ст.67, ст.71, Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час розгляду справи повідомлені належним чином. Від заявника ОСОБА_1 та його представника надійшла заява, в якій вони просять розглянути справу в їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що втрачене провадження по цивільній справі № 2-2100/10 підлягає відновленню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
Згідно із ст. 493 ЦПК України, передбачено, що при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги, зокрема: частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.
Також суд, при вирішенні даного питання враховує, що під час розгляду цієї категорії справ суд не збирає та не досліджує нові докази, не робить висновків щодо правильності тверджень суду, який розглядав справу, та про обґрунтованість вимог заявника по суті раніше пред'явленого позову за втраченим судовим провадженням, тобто не здійснює судовий розгляд в його класичному розумінні, а лише виконує функцію щодо технічного відтворення раніше існуючих матеріалів провадження.
Згідно довідки № 1097 від 02.11.2020 року, виданої старшим секретарем Селидівського міського суду Донецької області, відповідно до Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» цивільну справу № 2-2100/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Ворошиловському районі м.Донецьк про спонукання до перерахунку пенсії з 01.11.2006 року по 31.12.2007року згідно ст..50,п.4 ст.54, п.3 ст.67,ст.71 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, яка перебувала у провадженні Ворошиловського районного суду м. Донецька до Селидівського міського суду Донецької області не передано.
Відповідно до бази даних Ворошиловського районного суду міста Донецька, яка надана в користування Селидівському міському суду Донецької області, інформація щодо справ, які знаходились в провадженні Ворошиловського районного суду міста Донецька до 2011 року, відсутня.
Судом досліджено копію рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 травня 2010 року за допомогою режиму повного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наявного рішення, суд вважає за необхідне відновити частково втрачене судове провадження в цивільній справі № 2-2100/10 в частині відновлення повного тексту рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 травня 2010 року по цивільній справі № 2-2100/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про спонукання до перерахунку пенсії з 01.11.2006 р. по 31.12.2007 р. згідно ст.50, п.4 ст.54, п.3 ст.67, ст.71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, із розрахунку шести прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян.
На підставі викладеного, керуючись ст. 488-493 ЦПК України, суд, -
Відновити частково втрачене судове провадження по цивільній справі № 2-2100/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про спонукання до перерахунку пенсії з 01.11.2006 р. по 31.12.2007 р. згідно ст.50, п.4 ст.54, п.3 ст.67, ст.71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, із розрахунку шести прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян.
Відновити рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 травня 2010 року по цивільній справі № 2-2100/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про спонукання до перерахунку пенсії з 01.11.2006 р. по 31.12.2007 р. згідно ст.50, п.4 ст.54, п.3 ст.67, ст.71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, із розрахунку шести прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян, наступного змісту:
№ 2-2100/10
18 травня 2010 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:
головуючої - судді Мірути О.А.
при секретарі - Лисенко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про спонукання до перерахунку пенсії з 01.11.2006 р. по 31.12.2007 р. згідно ст.50, п.4 ст.54, п.3 ст.67, ст.71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, із розрахунку шести прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірною відмови Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька в перерахунку пенсії по інвалідності згідно до ст. 49, 50, 54, 67, 70 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька здійснити позивачеві перерахунок пенсії по інвалідності згідно до ст. ст. 50, 54, 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01.11.2006 р. по 31.12.2007 р. із розрахунку шести прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян. Позивач зазначив, що у зв'язку з тим, що розмір фактично виплачуваної йому пенсії був значно нижчим, ніж встановлено законом, він звернувся до управління пенсійного фонду з заявою про перерахунок, однак отримав відому в цьому.
В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні вимог позивача в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 14.10.2005 року (а.с.10), визнаний інвалідом третьої групи, та встановлена причина інвалідності - професійне захворювання викликане аварією на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 12.11.2009 р. (а.с.10).
Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька з заявою про перерахунок пенсії з інвалідності згідно до ст. 50, п. 4 ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
26.02.2010 р. заступник начальника Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька листом № 1348/07-17/2 відмовив позивачу у перерахунку пенсії з інвалідності за період з 01.11.2006 р. по 31.12.2007 р. з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність здійсненого управлінням розрахунку, зазначив, що позивач лише з 17.12.2007 р. отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.7).
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
П. 2 ч.1 ст.8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.
Право вибору пенсійних виплат передбачене ст.10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Абзац перший п.13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - спеціальний закон), оскільки відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника.
Частина 3 статті 54 та стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону № 107) встановлюють нижчі розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, а також розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у процентному співвідношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, які були чинними до внесення змін Законом № 107.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи - 50 % мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеної до категорії 1.
Частина четверта ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком, враховуючи, що розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму.
Суд зазначає, що даною нормою визначений для даної категорії нижній розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами ст.49 спеціального Закону передбачений максимальний розмір, то ч.4 ст.54 даного Закону нижній розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17 листопада 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).
Частиною 1 статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Частина друга вищенаведеної статті визначає, що за наявності у непрацюючих інвалідів 2 і 3 груп - у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу - за їх вибором пенсія по інвалідності призначається у розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Зазначене посвідчує, що після внесення змін у частину третю статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (17 листопада 2005 року), обчислення і призначення пенсії по інвалідності здійснюється за правилами загального закону, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, за наявності у чоловіків - 25 років, а у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною 3 доповнена Законом України № 2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності з 31 березня 2005 року), тоді як частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-15 (набрав чинності з 13 грудня 2005 року).
Не врахування відповідачем зазначених змін стало однією з причин хибного висновку щодо неможливості застосування стосовно позивача норм статті 28 загального закону в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Таким чином, для позивача як інваліда 3 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижній розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Крім того, суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі №1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, З, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України.
Крім того, за приписами ст. 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Суд зазначає, що за нормами частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV.
Позиція Управління ґрунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-яким із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд не приймає посилання відповідача на норми частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058, які регулюють, у тому числі, строки перерахунку пенсії з огляду на наступне. Норми статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлюють право позивачів на державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, які визначені цим Законом. Стаття 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає здійснення перерахунку лише з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, без встановлення додаткових умов для такого перерахунку, тобто заяви осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку із невиконанням відповідачем норм Закону, які не пов'язують право на перерахунок пенсії із заявою особи. Суд дійшов висновку, що для здійснення перерахунку пенсії у даному випадку необхідною умовою є саме зміна розміру прожиткового мінімуму, а не заява позивача чи наявність інших обставин. Зміни до статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення пенсії в залежності від розміру прожиткового мінімуму, були внесені Законом України від 5 жовтня 2006 року № 231-V (набрав чинності 31 жовтня 2006 року), що посвідчує право позивачів на перерахунок пенсії з 1 листопада 2006 року.
Відповідно до заяви про призначення /перерахунок пенсії, ОСОБА_1 17.12.2007 р. звернувся до Управління ПФУ про переведення його на пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і відповідно з цієї дати отримував таку пенсію. Таким чином, право ОСОБА_1 на перерахунок пенсії виникає з 17.12.2007 р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про перерахунок пенсії за період з 01.11.2006 р. по 31.12.2007 р. згідно ст.50, п.4 ст.54, п.3 ст.67, ст.71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, із розрахунку шести прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян, - підлягають частковому задоволенню лише за період з 17.12.2007 р. по 31.12.2007 р. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Згідно п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим відповідно до ст.88 ЦПК України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі ст.ст. 49, 50, 54, 67, 70, 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст.ст. 15, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст.50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 17.12.2007 р. по 31.12.2007 р., виходячи з розміру шести мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст.50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 17.12.2007 р. по 31.12.2007 р. із розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Ворошиловського районного суду м. Донецька, апеляційна скарга на рішення до Апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя О.А. Мірута
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому цієї ухвали суду.
Суддя І.М. Владимирська