Справа № 369/5663/22
Провадження № 1-кп/369/1752/22
іменем України
14.09.22 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 ,
законного представника
неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022111050001662 від 23 травня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іваниківка Богородчанського району Івано-Франківської області, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює на посаді директора ТОВ «КАФ Лтд», раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
встановив:
22 травня 2022 року, приблизно о 15:00 год., ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись проїзною частиною вулиці Соборної, в районі перехрестя із вулицею Садовою в межах м. Вишневе Бучанського району Київської області, в смузі для руху в бік с. Білогородка, в порушення п. 2.3 б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі ПДР України), згідно з яким «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну», п. 2.3 д) ПДР України «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху» не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, внаслідок чого створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху та в порушення п. 10.1 ПДР України, згідно з яким «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» та п. 16.13 ПДР України, згідно з яким «перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч» проявив злочинну самовпевненість, належним чином не відреагував на зміну дорожньої обстановки та перед початком виконання маневру повороту ліворуч не надав перевагу в русі потерпілому ОСОБА_4 , який рухався на електро-самокаті в межах зустрічної смуги для руху в бік м. Києва в зустрічному напрямку та внаслідок чого відбулося зіткнення, в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння.
Порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 2.3 б), 2.3 д), 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причиновому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_4 тяжкого тілесного ушкодження.
Таким чином, водій ОСОБА_6 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненому визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та додав, що за вказаних в обвинувальному акті обставин дійсно вчинив вищевказане кримінальне правопорушення. Також вказав, що потерпілому відшкодував завдані збитки понесені ним на лікування, а саме на суму 53000 грн та обіцяв в подальшому допомагати потерпілому, всіляко сприяв розкриттю кримінального правопорушення, неодноразово просив вибачення у потерпілої сторони, в судових дебатах та під час проголошення останнього слова просив суворо його не карати, призначити якомога м'якше покарання та не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки останній працює на посаді директора ТОВ «КАФ Лтд» та його робота пов'язана з пересуванням на автомобілі, тобто керуванням транспортним засобом, який він використовує в службових цілях та на ньому, як на директору тримається діяльність самої організації, а також просив врахувати військовий стан. Крім того зазначив, що автомобіль перебуває у нього на зберіганні, яким він користується та на якому приїхали в судове засідання він разом з потерпілою стороною.
Прокурор в судовому засіданні просила визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, вирішити питання стосовно процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 в судових дебатах зазначила, що претензій до обвинуваченого не має, заподіяна шкода їм відшкодована, стосовно міри покарання просила призначити м'яке покарання суворо не карати обвинуваченого та не позбавляти його права керування.
Неповнолітній потерпілий ОСОБА_4 підтримав думку свого законного представника у повному обсязі.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичних обставин справи, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та судовий розгляд було проведено із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу.
Беручи до уваги що обвинувачений визнав себе винуватим та добровільно повідомив суду обставини вчинення кримінального правопорушення, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку прокурора, пояснення неповнолітнього потерпілого та законного представника неповнолітнього потерпілого, вислухавши останнє слово обвинуваченого, суд дійшов такого висновку.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин вчиненого, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи викладене, суд вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а саме порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, доведена поза розумним сумнівом та кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 286 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, працює на посаді директора «КАФ Лтд», відшкодував заподіяну шкоду потерпілому та брав активну участь в реабілітації потерпілого, а також враховує думку неповнолітнього потерпілого та його законного представника, які пробачили обвинуваченого, просили суворо його не карати та не позбавляти права керувати транспортними засобами.
Обставинами, що пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування потерпілому витрат на лікування.
При цьому, суд бере до уваги, що щире каяття, характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого ним злочину, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
Суд зазначає, що згідно положень статей 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Тому на підставі викладеного, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне, призначити обвинуваченому ОСОБА_6 , покарання в межах санкції статті за якою кваліфіковано дії останнього у виді позбавлення волі, яке дорівнює його мінімальній межі та не призначає додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке є альтернативним.
При вирішенні питання про не призначення обвинуваченому ОСОБА_6 додаткового покарання, яке в даному випадку є факультативним, суд враховує як особу обвинуваченого, так і обставини кримінального правопорушення, яке сталося внаслідок грубого порушення обвинуваченим ПДР у звичайній дорожній обстановці. При цьому, суд враховує насамперед поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який заподіяну шкоду потерпілому відшкодував та брав активну участь в реабілітації потерпілого, а також думку законного представника неповнолітнього потерпілого та безпосередньо самого неповнолітнього потерпілого, які пробачили обвинуваченому та просили не позбавляти обвинуваченого права керувати транспортними засобами. При цьому, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 , згідно з наданої суду характеристики начальника відділу кадрів ТОВ «КАФ Лтд» працює на посаді директора та його робота фактично зводиться до пересування на транспортному засобі. Тобто, робота обвинуваченого ОСОБА_6 нерозривно пов'язана з керуванням транспортним засобом, а позбавлення його спеціального права, на думку суду, ускладнить пошуки нової роботи та вирішення побутових питань, в умовах складної епідеміологічної ситуації та воєнного стану в країні на день ухвалення судового рішення.
Разом з тим, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винуватого ОСОБА_6 та інші обставини справи, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим на підставі ст. 75 КК України, звільняє останнього від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком та покладає обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Призначене ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, з подальшим звільненням від відбування основного покарання з випробуванням, без застосування додаткового покарання є необхідним і достатнім для його перевиховання, попередження вчинення нових злочинів, є домірним скоєному, відповідає меті покарання та жодним чином не порушує права потерпілого.
Заходи забезпечення кримінального провадження в ході досудового розслідування не застосовувалися.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
На підставі ст. 124 КПК України процесуальні витрати за проведення експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого.
Долю речових доказів суд вирішує згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 100, 124, 369, 370, 373, 374, 376, 395 КПК України,
ухвалив:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 цієї статті, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Стягнути з ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1 ) в дохід держави процесуальні витрати за проведення експертиз у сумі 4 118 (чотири тисячі сто вісімнадцять) грн 88 (вісімдесят вісім) к:
-вартість проведення судової інженерно-технічної експертизи за видом експертної спеціальності «Транспортно-трасологічні дослідження» на суму 1 372 (одна тисяча триста сімдесят дві) грн 96 (дев'яносто шість) к;
-вартість проведеної судової інженерно-технічної експертизи за видом експертної спеціальності «Дослідження технічного стану транспортного засобу» на суму 1 372 (одна тисяча триста сімдесят дві) грн 96 (дев'яносто шість) к;
-вартість проведення судової інженерно-технічної експертизи за видом експертної спеціальності «Дослідження механізму і обставин дорожньо-транспортних пригод» на суму 1 372 (одна тисяча триста сімдесят дві) грн 96 (дев'яносто шість) к.
Речові докази: автомобіль марки «Nissan Qashqai», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який перебуває на зберіганні в законного володільця ОСОБА_6 , залишити в розпорядженні останнього.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1