"19" грудня 2006 р.Справа № 15/401
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
судді-доповідача Пироговського В.Т.,
суддів Картере В.І., Жекова В.І.,
секретар судового засідання Буравльова О.М.,
за участю представників сторін в засіданні суду 17.02.2004р.:
від позивача не з'явилися,
від ДПІ Лопатишкіна С.Ю., Лежненко В.В.,
від ВДК не з'явилися,
за участю представників сторін в засіданні суду 09.03.2004р.:
від позивача Герасимов О.В.,
від ДПІ Лопатишкіна С.Ю., Лежненко В.В.,
від ВДК не з'явилися,
за участю представників сторін в засіданні суду 30.03.2004р.:
від позивача Герасимов О.В.,
від ДПІ Лопатишкіна С.Ю., Колесніченко Є.А.,
від ВДК не з'явилися,
за участю представників сторін в засіданні суду 13.04.2004р.:
від позивача Герасимов О.В., Донской Г.С.,
від ДПІ Лопатишкіна С.Ю.,
від ВДК не з'явилися,
за участю представників сторін в засіданні суду 19.12.2006р.:
від позивача Малих О.В.,
від ДПІ Лопатишкіна С.Ю.,
від ВДК не з'явилися
розглянула апеляційну скаргу
ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 26.12.2003р.
у справі № 15/401
за позовом ПП НВО „Екстрим”
до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, ВДК в м. Миколаєві
про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ у сумі 322 937 грн., 16 043 грн. відсотків та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.10.2003р. № 0000052302/0 (суть спору зазначено згідно вступної частини оскаржуваного рішення).
Відповідно до вимог п.6 Розділу VІІ та п.п.1 п.1 ст.17 КАС України розгляд справи після 01.09.2005р. здійснено за правилами, встановленими цим Кодексом.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2004р. (головуючий Пироговський В.Т., судді Продаєвич Л.В., Жеков В.І.) за приписами ГПК України прийнята до провадження та призначена до розгляду на 17.02.2004р. апеляційна скарга ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва.
Розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.2004р. № 7 до складу колегії замість судді Продаєвич Л.В. включено суддю Картере В.І.
Згідно із приписами ст.77 ГПК України в засіданні суду 17.02.2004р. розгляд справи відкладено на 09.03.2004р., в засіданні суду 09.03.2004р. -на 30.03.2004р., в засіданні суду 30.03.2004р. -на 13.04.2004р.
Ухвалою голови Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2004р. на підставі ст.69 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги органу ДПС продовжено до 30.04.2004р.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.2004р. на підставі ст.79 ГПК України апеляційне провадження зупинено.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2006р., яка того ж дня надіслана сторонам, на підставі ст.156 КАС України апеляційне провадження поновлено із призначенням розгляду справи на 19.12.2006р., тобто сторони повідомленні про дату, час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
ВДК в м. Миколаєві не скористався наданим правом на участь в засіданнях апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим на підставі, у тому числі ч.4 ст.196 КАС України 19.12.2006р., розгляд справи здійснено за відсутності його представників.
Згідно із приписами ст.160 КАС України у судовому засіданні 19.12.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
22.08.2003р. ПП НВО „Екстрим” звернулось до господарського суду Миколаївської області із доповненою позовною заявою про стягнення з Державного бюджету України 327 293 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ та 16 043 грн. процентів за несвоєчасне відшкодування ПДВ. За наслідками звернення з вказаним позовом місцевим господарським судом порушено провадження зі справи № 15/401.
Ухвалою господарського суду першої інстанції від 03.11.2003р. у якості другого відповідача по справі № 15/401 залучено УДК в Миколаївській області, яке ухвалою від 01.12.2003р. як неналежного відповідача замінено на ВДК у м. Миколаєві.
07.11.2003р. ПП НВО „Екстрим” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 08.10.2003р. № 0000052302/0. За наслідками звернення з вказаним позовом місцевим господарським судом порушено провадження зі справи № 15/494.
Ухвалою господарського суду першої інстанції від 01.12.2003р. об'єднано справи № 15/401 та № 15/494 в одну із номером 15/401.
09.12.2003р. позивач виклав в остаточній редакції позовні вимоги, згідно яких просив окрім стягнення з Державного бюджету України 327 293 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ, 16 043 грн. процентів за несвоєчасне відшкодування ПДВ, визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 08.10.2003р. № 0000052302/0, також визнати недійсним доповнення до акту від 24.01.2003р.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.12.2006р. (суддя Середа О.Ф.) позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України 327 293 грн., відсотки у розмірі 16 043 грн., визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 08.10.2003р. № 0000052302/0, покладено на орган ДПС 2021 грн. судових витрат. В решті позову провадження у справі припинено.
Судове рішення вмотивоване тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного на момент його оформлення податкового законодавства як за формальними ознаками (не містить назви літери, прийнято на підставі акту перевірки від 06.10.2003р. № 327/23-03-120/30625266/347, якого не існує), так і за змістом (матеріалами справи не підтверджено обґрунтованість здійсненого ДПІ зменшення суми бюджетного відшкодування). Відтак, на думку суду, позов заявлено правомірно, окрім вимог про визнання недійсним доповнення до акту перевірки, які не підвідомчі господарським судам, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині на підставі п.1 ст.80 ГПК України підлягає припиненню.
Не погоджуючись із постановою суду, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва звернулась до Одеського апеляційного господарського суду із доповненою апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення скасувати, прийняти нову постанову про відмову в позові, вказуючи на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Зокрема, скаржник вважає, що місцевим господарським судом помилково не прийнято до уваги відсутність результатів зустрічної перевірки контрагента позивача (ТОВ ТПП „Формула успіху”). Крім того, в оскаржуваному рішенні суду не надано належної правової оцінки твердженням відповідача про те, що ПП НВО „Екстрим” господарської діяльності взагалі не здійснює та не використовує придбані товари, 20% від вартості монтажу і налагодження яких включено до складу податкового кредиту з ПДВ. Також апелянт відзначає факт відсутності з його боку формальних порушень податкового законодавства під час оформлення доповнення до акту перевірки та податкового повідомлення-рішення від 08.10.2003р. № 0000052302/0. Додатково однією з підстав для відмови в задоволенні позову контролюючий орган вважає порушення підприємством п.4.8 ст.4 Закону України „Про ПДВ”.
У відзиві на апеляційну скаргу ПП НВО „Екстрим” просить апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції -без змін, наполягаючи на фіктивності акту додаткової перевірки та законодавчому непередбаченні проведення зустрічних перевірок.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила:
ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведено документальну перевірку правильності визначення сум ПДВ, задекларованих до відшкодування з бюджету ПП НВО „Екстрим” за жовтень 2002р., за результатом якої складено акт від 24.01.2003р. № 23-01-120/58.
За висновком цього акту сума податкового кредиту у розмірі 327 293 грн. відповідає даним бухгалтерського та податкового обліку підприємства. Однак, орган ДПС залишив за собою право на остаточний висновок після отримання результатів зустрічної перевірки безпосереднього виконавця робіт по монтажу, встановленню та налагодженню металургійного комплексу по виливанню кольорових металів (предмет договору підряду), а також при комплексній документальній перевірці підприємства.
06.10.2003р. працівниками ДПІ здійснено додаткову перевірку, за наслідками якої складено доповнення до акту від 24.01.2003р. № 23-01-120/58. Акт за результатами додаткової перевірки зареєстровано під № 327/23-02-120/30625266/347.
Зазначеним актом встановлено, що технологічна продукція, роботи по монтажу та налагодженню якої виконано ТОВ „Формула успіху”, що підтверджено, зокрема, актами виконаних робіт, не використовується за призначенням, будь-яка фінансово-господарська діяльність на підприємстві позивача не ведеться, у зв'язку з чим з огляду на положення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про ПДВ”, де під податковим кредитом розуміється податок, сплачений (нарахований) у звітному періоді для придбання товарів, вартість яких відноситься...до основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, та п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, де під основними фондами законодавець розуміє матеріальні цінності, які використовуються у господарській діяльності протягом періоду більшого, ніж 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію, податковий кредит незаконно завищено.
На підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва оформлено та надіслано податкове повідомлення-рішення від 08.10.2006р. № 0000052302/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2002р. на 327 293 грн.
Вважаючи, що назване податкове повідомлення-рішення суперечить українському законодавству, ПП НВО „Екстрим” звернулось до господарського суду Миколаївської області із доповненим позовом про визнання податкового повідомлення-рішення та доповнення до акту перевірки недійсними, а також про стягнення з державного бюджету зменшеної суми бюджетного відшкодування і процентів за несвоєчасне її повернення, який частково задоволено з мотивів, викладених в описовій частині цієї ухвали.
Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, між ПП НВО „Екстрим”, ВАТ „УкрНИИТСМ” та ТОВ „Формула успіху” укладено угоди на будівництво металургійного комплексу. На виконання зазначених угод ТОВ „Формула успіху” здійснено на користь позивача роботи з монтажу обладнання на загальну суму 1 963 758 грн. (ПДВ -327 299,54 грн.), про що свідчать дослідженні в процесі перевірки акти виконаних робіт за жовтень 2002р., накладні, податкові накладні, інші документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, оформлені відповідно до правил ведення останніх. Оплата вартості робіт проведена із застосуванням вексельної форми розрахунків.
Суми ПДВ, сплачені контрагенту в складі вартості придбаних робіт, а саме 327 293 грн., включено ПП НВО „Екстрим” до складу розділу ІІ „Податковий кредит” декларації з ПДВ за жовтень 2002р. та заявлено до бюджетного відшкодування.
В основу оскарженого податкового повідомлення-рішення покладено висновок ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, зроблений в доповненні до акту перевірки, відносно відсутності у платника податків права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки продукція, монтаж якої здійснено ТОВ „Формула успіху”, не використовується за призначенням та будь-яка фінансово-господарська діяльність на підприємстві позивача взагалі не ведеться.
Між тим, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про ПДВ” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами в редакції, чинній в жовтні 2002р., прямо визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.
Відтак, на законодавчому рівні чітко встановлено, що платник податків має право на податковий кредит навіть за умови невведення споруджених основних фондів в експлуатацію та відсутності оподаткованих оборотів.
З огляду на викладене, порушення, відображені в доповненні до акту перевірки, не знайшли свого підтвердження при розгляді спірних правовідносин в судовому порядку.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 08.10.2006р. № 0000052302/0, яким зменшено ПП НВО „Екстрим” суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2002р. на 327 293 грн., прийнято всупереч положень законодавства з питань оподаткування ПДВ, а тому підлягає визнанню недійсним, про що вірно зазначено в рішенні суду. Окрім цього, оскільки єдиною підставою для неотримання підприємством бюджетного відшкодування стало оформлення податкового повідомлення-рішення, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим задоволення позову і в частині стягнення з Державного бюджету України 327 293 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ та відсотків у розмірі 16 043 грн. за несвоєчасне повернення заборгованості.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем приписів п.4.8 ст.4 Закону України „Про ПДВ” не приймаються до уваги у зв'язку з тим, що предметом оскарження в рамках провадження по даній справі є акт індивідуальної дії, прийнятий за наслідками перевірки, в ході якої порушень названої норми встановлено не було. Відсутність результатів зустрічної перевірки контрагента позивача (ТОВ ТПП „Формула успіху”) або неможливість її проведення також у будь-якому випадку не спричиняє відмову в позові.
Колегія суддів відзначає правильність припинення господарським судом першої інстанції провадження по справі в частині вимог про визнання недійсним доповнення до акту від 24.01.2003р., оскільки акт перевірки не носить обов'язкового характеру для суб'єкта господарювання, тому не може вважатись актом, що підлягає оскарженню в порядку господарського судочинства.
Отже, колегія судів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте без порушень норм процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим мотиви, з яких подана скарга, не можуть бути підставами для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст.160,162,195,196,198,200,205,206 КАС України, колегія суддів
Ухвалила:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 26.12.2003р. зі справи № 15/401 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Ухвала в порядку ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач В.Т. Пироговський
Судді В.І. Картере
В.І. Жеков