"21" грудня 2006 р.Справа № 16/338-06-9189А
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Туренко В.Б.
суддів: Бандури Л.І., Поліщук Л.В.
при секретарі судового засідання Селіховій Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача - Андрієнко В.Г.
від відповідача -Волканов Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси
на постанову господарського суду Одеської області від 17.10.2006р.
у справі № 16/338-06-9189А
за позовом ТОВ „Рибагросервіс”
до ДПІ у Приморському районі м. Одеси
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і зобов'язання поновити суму бюджетного відшкодування у розмірі 500 000грн. на картці особового рахунку
встановив:
ДПІ у Приморському районі м. Одеси здійснена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з ПДВ за травень 2006р. ТОВ „Рибагросервіс”, за наслідками якої складено акт № 1956 від 03.07.2006р., де зазначено про встановлення порушення при заповненні податкової декларації вимог п.п.7.7.11. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та п.5.12.1. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість. Платником наданий розрахунок бюджетного відшкодування всупереч вимогам вказаних пунктів, якими передбачено, що особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, тому платник не має права на отримання бюджетного відшкодування і подання Розрахунку суми бюджетного відшкодування. Обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 місяців склав 42 293,00грн. За висновком акту перевірки, на підставі п.п.7.7.5., 7.7.7. п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, збільшена на 500 000грн. і на цю суму зменшена сума бюджетного відшкодування шляхом зарахування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів (а.с.7).
На підставі вказаного акту, ДПІ у Приморському районі м. Одеси 03.07.2006р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0035941502/0 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2006р. в сумі 500 000грн. (а.с.8).
ТОВ „Рибагросервіс” у вересні 2006р. звернулось з адміністративним позовом про визнання недійсним вищевказаного податкового повідомлення-рішення, посилаючись на проведення перевірки та оформлення її результатів у порушення чинного законодавства, на невідповідність висновків ДПІ фактичним обставинам справи (а.с.2-4, 37-42).
Заявами від 18.09.2006р., 25.09.2006р. позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати протиправним та скасувати оспорене податкове повідомлення-рішення і зобов'язати ДПІ поновити суму бюджетного відшкодування у розмірі 500 000грн. на картці особового рахунку платника податку на додану вартість (а.с.11, 15).
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач послався на безпідставність заявлених вимог (а.с.20-21).
Постановою господарського суду Одеської області від 17.10.2006р. (суддя Желєзна С.П.), яка складена у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України 26.10.2006р., позов задоволено з мотивів його правомірності, законності та доведеності первинними документами (а.с.70-73).
Не погодившись із постановою суду, ДПІ у Приморському районі м. Одеси 27.10.2006р. звернулась із заявою про апеляційне оскарження, а 15.11.2006р. - з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, у позові відмовити, оскільки вважає, що судом порушені норми матеріального і процесуального права.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу, позивач зазначив про необґрунтованість доводів скаржника, у зв'язку з чим просив відмовити у її задоволенні.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
ТОВ „Рибагросервіс” зареєстровано як платник податку на додану вартість, про що 20.03.2003р. видано відповідне свідоцтво за № 23190007 (а.с.43).
08.06.2006р. платником до податкового органу була подана Декларація з ПДВ за травень 2006р., в якій відображено, що різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного податкового періоду складає від'ємне значення у розмірі 1 120 000грн. (рядок 18.2.). У рядку 25.2. відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, у розмірі 500 000грн. Разом із поданням вищезазначеної Декларації, підприємство надало Розрахунок суми бюджетного відшкодування, де вказало суму 500 000грн. як суму податкового кредиту попереднього податкового періоду фактично сплачену ним у попередньому податковому періоді постачальнику товарів і яка підлягає бюджетному відшкодуванню (а.с.9-10, 48).
Як вбачається з акту камеральної перевірки, ДПІ вважає, що у підприємства відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування у зазначеній вище сумі із посиланням на порушення останнім п.п.7.7.11. п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, п.5.12.1. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 30.05.1997р. № 166 (в редакції наказу від 15.06.2005р. № 213), зареєстрованого Мінюстом України 30.06.2005р. за № 702/10982, оскільки обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців склав 42293грн. і є меншим, ніж заявлена сума до бюджетного відшкодування.
Відповідно до зазначених законодавчих норм, вказане обмеження не застосовується у випадку нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.
Розглядаючи спір в цій частині суд першої інстанції дослідив первинну документацію, а саме: договір поставки № 2/03 від 02.03.2006р., укладений між позивачем та ТОВ „Сільгосп-завод „Широковський”, видаткові та податкові накладні № 0504 від 05.04.2006р., № 2704 від 27.04.2006р., платіжне доручення № 12 від 27.04.2006р. про сплату 3000 000грн., у тому числі ПДВ -500 000грн. і дійшов висновку, що позивач мав право заявити до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 500 000грн., так як податковий кредит нарахований внаслідок придбання основних фондів (а.с.28-31, 47). Аналізуючи положення п.1.8. ст.1, п.п. 7.7.1., 7.7.2., 7.7.3. п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, п.5.12. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість № 166 (із змінами), місцевий господарський суд зазначив, що заявлена позивачем до бюджетного відшкодування сума 500 000грн. являє собою частину від'ємного значення податку на додану вартість минулого (податкового) періоду, яка була відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за попередній податковий період та фактично сплачена у цьому періоді. Як свідчать матеріали справи, акт перевірки та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції, інше камеральною перевіркою не встановлено.
Суд першої інстанції визнав, що камеральна невиїзна перевірка та складення акту, здійснені із порушеннями Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005р. № 327, зареєстрованого Мінюстом України 25.08.2005р. за № 925/11205, що призвело до позбавлення позивача можливості надати будь-які пояснення та документи стосовно предмету перевірки, а це у свою чергу означає, що податковою інспекцією фактично не були зібрані всі необхідні докази, які достовірно підтверджували б наявність факту порушення податкового законодавства з боку ТОВ „Рибагросервіс”.
Місцевий господарський суд також визнав неправомірним застосування податковим органом п.4.9. Порядку направлення органами Державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.06.2001р. № 253 (в редакції Наказу від 27.05.2003р. № 247), зареєстрованого Мінюстом України 06.07.2001р. № 567/5778 із змінами.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ДПІ підтвердив, що приписи положень Порядку № 327 не виконані, акт перевірки до звернення суб'єкта господарської діяльності за його отриманням не направлявся, податкове повідомлення-рішення було розміщено на дошці податкових оголошень (п.4.9. Порядку № 253) з причини незнаходження останнього за юридичною адресою, що підтверджено відповідним актом № 55/15-02 від 01.06.2006р. Однак, при дослідженні означеного судом першої інстанції встановленого, що, по-перше, вказаний акт складався виключно посадовими особами органу Державної податкової служби та з його змісту не зрозуміло яким чином проводилась ця перевірка 01.06.2006р., тоді як камеральна перевірка здійснювалась 03.07.2006р. (а.с.19); по-друге, листом від 10.02.2006р. за вих. № 10/02 позивач повідомив податкову інспекцію про фактичне місцезнаходження і відправлення цього листа підтверджено реєстром відправки кореспонденції ТОВ „Рибагросервіс” (а.с.44-46). Під час розгляду апеляційної скарги з'ясовано, що оригінали листа реєстру та поштової квитанції були оглянуті у судовому засіданні місцевого господарського суду. При розгляді апеляційної скарги відповідач заявив усне клопотання про витребування від позивача оригіналу поштової квитанції для надіслання запиту до Одеського центру поштового зв'язку № 5 щодо повідомлення з якого поштового відділення зв'язку цей лист був відправлений. Однак у задоволенні клопотання відмовлено, так як у даному випадку вирішальне значення має фактичне відправлення вказаного листа, незалежно від того з якого поштового відділення він відправлявся, крім того, це питання ретельно було досліджено при вирішенні спору по суті судом першої інстанції.
Судова колегія погоджується з вищевказаними висновками місцевого господарського суду, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи і чинному законодавству. Отже, підстави для скасування постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 17.10.2006р. у справі № 16/338-06-9189А -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Судді Л.І. Бандура
Л.В. Поліщук