"21" грудня 2006 р.Справа № 30-22/235-03-6439
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шевченко В.В.
суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.
при секретарі судового засідання: Волощук О. О.
за участю представників сторін
від „Серкон - Сервіс - Лімітед” : Константинович Є.Ю. -за дорученням
від „Мірмекс” : не з'явився
від „Южрекон” : не з'явився
від „Афілії” : Пашинов І.В. - за дорученням
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Афілія”, м. Харків
про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 6 вересня 2005 року за нововиявленими обставинами
у справі № 30-22/235-03-6439
за позовом Спільного Українсько-Болгарського підприємства „Серкон -Сервіс -Лімітед” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса
до - Спільного Українсько-Американського підприємства „Мірмекс”, м. Одеса;
- Південного регіонального концерну „Южрекон”, м. Одеса;
третя особа на стороні відповідача, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Афілія”, м. Харків
про визнання права власності
та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Афілія”, м. Харків (далі -Афілія)
до - Спільного Українсько-Американського підприємства „Мірмекс”, м. Одеса (далі - Підприємство)
- Південного регіонального концерну „Южрекон”, м. Одеса (далі -Концерн)
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Спільне Українсько-Болгарське підприємство „Серкон - Сервіс - Лімітед” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса (далі -ТОВ)
про визнання права власності
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 р., що залишено без змін Постановою Верховного Суду України від 30.05.2006 р., рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2005 року по цій справі скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ задоволені частково та за останнім визнано право власності на об'єкти, що входять до складу спортивно-оздоровчого комплексу, розташованого у м. Одесі, Французький бульвар, 27/1, а саме: майданчик для гри в теніс, майданчик для гри в бадмінтон, трансформаторну підстанцію, каналізаційну насосну станцію, трибуни, а в решті частині позову - відмовлено. З Підприємства та Концерну, з кожного, на користь ТОВ стягнуто по 42 грн. 50 коп. понесених витрат на сплату держмита і по 59 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволені позовних вимог „Афілії” про визнання права власності на вищезазначене майно - відмовлено.
25.09.2006 р. „Афілія” звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06. 09. 2005 року за нововиявленими обставинами.
Заява мотивована тим, що судове рішення від 06.09.2005 р. ґрунтується на рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 29.10.2004 р. по справі № 2/460-04 та рішенні Центрального районного суду м. Одеси від 26.06.2002 р. у справі № 2-1710/02.
Ухвалою Верховного Суду України від 29.12.2005 р. рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.10.2004 р. по справі № 2/460-04 скасовано, а справа направлена на новий розгляд під час якого місцевий суд прийняв нове рішення від 06.09.2006 р., яким відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ.
Також, ухвалою Верховного Суду України від 20.09.2005 р. рішення Центрального районного суду м. Одеси від 26.06.2002 р. у справі № 2-1710/02 скасовано, а справа направлена на новий розгляд під час якого місцевий суд постановив нову ухвалу від 20.03.2006 р., якою позовну заяву Фарбер І.Ю. залишив без розгляду. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09.08.2006 р. апеляційна скарга Фарбер І.Ю. залишена без задоволення, а ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2006 р. - без змін.
Таким чином, на думку „Афілії”, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.09.2006 р. у справі № 2-460/04, ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2006 р. та ухвала апеляційного суду Одеської області від 09.08.2006 р. у справі № 2-2718/06 є нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявнику, внаслідок чого постанова Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 р. підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, в процесі якого позовні вимоги „Афілії” підлягають задоволенню в повному обсязі, а в зустрічному позові ТОВ слід відмовити.
Відзив на заяву „Афілії” про перегляд справи за нововиявленими обставинами не надходив.
Про день, час і місце розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами сторони було повідомлено у встановленому законом порядку. Проте представники Підприємства та Концерну, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися та не скористалися своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.
В судовому засіданні представник Афілії доводи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підтримав у повному обсязі.
Представник ТОВ вважав заяву Афілії про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Обговоривши доводи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заслухавши пояснення представників „Афілії” та ТОВ, перевіривши обставини і матеріали справи колегія суддів дійшла до висновку, що заява обґрунтована і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Відповідно до п. 1.2 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 року № 04-5/563 „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами” - підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами може бути скасування рішення чи вироку суду, які у відповідності з ч. ч. 3 і 4 ст. 35 ГПК України були обов'язкові для господарського суду щодо фактів або певних подій і покладені ним в основу судового рішення.
Як вбачається з тексту постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 р. в його основу були покладені рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.10.2004 р. по справі № 2/460-04 та рішення Центрального районного суду м. Одеси від 26.06.2002 р. у справі № 2-1710/02, що набрали, на той час, законної сили і були обов'язковими для господарського суду відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України.
Ухвалами Верховного суду України від 29.12.2005 р. та від 20.09.2005 р., відповідно, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.10.2004 р. по справі № 2/460-04 та рішення Центрального районного суду м. Одеси від 26.06.2002 р. у справі № 2-1710/02 -скасовані, а справи направлені на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді зазначених справ рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.09.2006 р. у справі № 2-4987/06 у задоволенні позову спільного українсько-болгарського підприємства „Серкон Сервіс Лімітед” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Ященко О.В., Янченко С.В., Редеуце О.Г., товариства з обмеженою відповідальністю „Афілія”, акціонерного комерційного інноваційного банку „Укрсиббанк” про визнання недійсними угод від 27.11.2000 р. та від 11.07.2002 р. - відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29.11.2006 р., що набрала законної сили з моменту її проголошення, апеляційна скарга ТОВ залишена без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.09.2006 р. - без змін.
Також, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2006 р. у справі № 2-2718/06 позовна заява Фарбер І.Ю. до Дарієнка В.Д., Демченка В.М., МП „Серкон”, Калоферова Х.П., Колєва З.Г., Іллічівської райадміністрації Одеської міської ради про визнання незаконними зборів засновників, установчих документів і рішень районної адміністрації, а також скасування рішень про виключення зі складу засновників і зміни назви підприємства -залишена без розгляду. Зазначена ухвала місцевого суду набрала законної сили відповідно до ухвали апеляційного суду Одеської області від 09.08.2006 року.
Вищевказані обставини є нововиявленими обставинами у справі та є підставою для перегляду постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 р. в основу якого були покладені рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.10.2004 р. по справі № 2/460-04 та Центрального районного суду м. Одеси від 26.06.2002 р. у справі № 2-1710/02, що скасовані Верховним Судом України.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є об'єкти, що входять до складу спортивно-оздоровчого комплексу, розташованого в м. Одесі, по Французькому бульвару, 27/1, а саме: майданчики для гри в теніс та бадмінтон, трансформаторна підстанція, каналізаційна насосна станція, трибуни, а також огорожа по периметру земельної ділянки і асфальтобетонне замощення вільних від забудови частин земельної ділянки (далі спірне майно).
ТОВ вважає, що воно є власником цілісного спортивно-оздоровчого комплексу, розташованого в м. Одесі, по Французькому бульвару, 27/1, в тому числі і спірного майна на підставі договору від 19.04.1994 р., укладеного між ТОВ і Концерном.
Афілія стверджує, що на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2002 р. укладеному в нотаріальній формі між громадянами Ященко О.В., Янченко С.В., Редеуце О.Г. та Афілією, останній на праві власності належить будівля спортивно-оздоровчого комплексу загальною площею 1627,7 кв. м. за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 27/1. Цей договір зареєстрований в КП Одеське МБТІ. Оскільки спірне майно є допоміжними об'єктами до основної речі, а саме приміщення будівлі площею 1627,7 кв. м., то відповідно до вимог ст. 186 ЦК України (ст. 132 ЦК УРСР), воно (спірне майно) повинно слідувати за головною річчю, а так як ТОВ оспорює право власності на спірне майно за Афілією, то остання просить визнати за нею це право в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи 19.04.1994 р. між ТОВ та Концерном був укладений договір, за умовами якого ТОВ перерахувало на розрахунковий рахунок Підприємства заборгованість Концерну в сумі 8 200 000 000 крб. і 400 000 000 крб. на рахунок держбюджету України, а останній передав у власність ТОВ спортивно-оздоровчий комплекс, розташований за адресою м. Одеса Французький бульвар, 27/1 про що сторонами договору складений акт прийому-передачі майна комплексу. В п. 3 договору зазначено, що комплекс є власністю Концерну та набутий ним за договором купівлі-продажу від 07.10.1991 р. Відповідно до акту державної приймальної комісії про прийом в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 07.01.1991 р. та характеристики об'єкту комплексу до складу останнього входять: двоповерхова будівля з підвалом, спортивні майданчики для гри у теніс та бадмінтон, тенісні корти, трансформаторна підстанція, каналізаційна насосна станція.
Згідно ст. 128 ЦК УРСР, що діяв на час укладення вищевказаного договору, право власності у ТОВ на цілісний спортивно-оздоровчий комплекс виникло з моменту передачі речі, тобто з 19.04.1994 року, у зв'язку з чим останньому, Одеським МБТІ було видане реєстраційне свідоцтво на цей комплекс за № 14 м/с арк. 79-3060 від 25.04.1994 р.
27.11.2000 р. між ТОВ та громадянам Ященко О.В., Янченко С.В., Редеуце О.Г. був укладений договір купівлі-продажу будівлі загальною площею 1627,7 кв. м. спортивного-оздоровчого комплексу, розташованого в м. Одесі Французький бульвар, 27/1.
11.07.2002 р. громадяни Ященко О.В., Янченко С.В., Редеуце О.Г. за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, що зареєстрований в КП Одеське МБТІ, продали Афілії будівлю спортивно-оздоровчого комплексу загальною площею 1627,7 кв. м., що розташована в м. Одесі Французький бульвар, 27/1.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.09.2006 р. у справі № 2-4987/06, що набрало законної сили відповідно до ухвали апеляційного суду Одеської області від 29.11.2006 р., у задоволенні позову Спільного Українсько-Болгарського підприємства „Серкон - Сервіс - Лімітед” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Ященко О.В., Янченко С.В., Редеуце О.Г., товариства з обмеженою відповідальністю „Афілія”, акціонерного комерційного інноваційного банку „Укрсиббанк” про визнання недійсними угод, а саме договорів купівлі-продажу від 27.11.2000 р. та від 11.07.2002 р. - відмовлено. Тому, власником будівлі спортивного-оздоровчого комплексу, розташованого в м. Одесі Французький бульвар, 27/1 є Афілія, а ніяким чином не ТОВ.
Таким чином, на час перегляду справи за нововиявленими обставинами ТОВ не є власником будівлі спортивно-оздоровчого комплексу, а тому підстави для визнання за ним право власності на спірне майно -відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ задоволені бути не можуть.
Навпаки, Афілія на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2002 р. є власником будівлі спортивно-оздоровчого комплексу.
Оскільки спірне майно є допоміжними об'єктами до основної речі, а саме приміщення будівлі площею 1627,7 кв. м., то відповідно до вимог ст. 186 ЦК України (ст. 132 ЦК УРСР), воно (спірне майно) повинно слідувати за головною річчю, а так як ТОВ оспорює право власності на спірне майно за Афілією, то позовні вимоги останній підлягають задоволенню в повному обсязі, так як згідно ч. 2 ст. 48 Закону України „Про власність” власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, а ТОВ оспорює право власності Афілії на спірне майно.
В судовому засіданні представник Афілії пояснив, що трансформаторна підстанція належить до комунального майна, а тому підстави для визнання право власності на це майно за Афілією -відсутні, з чим погоджується і колегія суддів.
Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України понесені Афілією судові витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів за її позовом, а саме на Підприємство та Концерн в рівних долях.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105, 112 -114 ГПК України, колегія суддів, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Афілія”, м. Харків про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного господарського суду від 6 вересня 2005 року у справі № 30-22/235-03-6439 - задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 6 вересня 2005 року у справі № 30-22/235-03-6439 - скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Афілія”, м. Харків задовольнити та визнати за останнім право власності на об'єкти, що входять до складу спортивно-оздоровчого комплексу, розташованого у м. Одесі, Французький бульвар, 27/1, а саме: майданчик для гри в теніс, майданчик для гри в бадмінтон, каналізаційну насосну станцію, трибуни, огорожу по периметру земельної ділянки та асфальтобетонне замощення вільних від забудови частин земельної ділянки, а в решті частині позову - відмовити.
Стягнути з Спільного Українсько-Американського підприємства „Мірмекс”, м. Одеса та Південного регіонального концерну „Южрекон”, м. Одеса, з кожного, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Афілія”, м. Харків по 42 грн. 50 коп. понесених витрат на сплату держмита і по 59 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги Спільного Українсько-Болгарського підприємства „Серкон - Сервіс -Лімітед” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса - про визнання право власності на майно, що розташоване в м. Одесі Французький бульвар, 27/1 та складається з майданчиків для гри в теніс та бадмінтон, трансформаторної підстанції, каналізаційної насосної станції, трибун, огорожі по периметру земельної ділянки та асфальтобетонного замощення вільних від забудови частин земельної ділянки - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя В. В. Шевченко
Судді В. В. Бєляновський
М. А. Мирошниченко