"19" грудня 2006 р.Справа № 17/519/06
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,
(згідно розпорядження Голови суду В. С. Балуха №137 від 06.11.2006 р., склад колегії суддів змінений з колегії суддів у складі суддів: Разюк Г. П., Колоколова С. І. та Петрова М. С. на колегію суддів у складі суддів: Мирошниченко М. А., Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.),
при секретарі - Волощук О.О.,
за участю представників:
позивача -Невінчанний А.П.,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ВАТ „Есті Колор Сервіс”, м. Миколаїв
на рішення господарського суду Миколаївської області від 19.10.2006 р.
у справі №17/519/06
за позовом ТОВ „Золотий Ореол - 1”, м. Миколаїв
до ВАТ „Есті Колор Сервіс”, м. Миколаїв
про стягнення 29124,82 грн.,
22.09.2006 р. (вх. №9496) ТОВ „Золотий Ореол - 1” у господарському суді Миколаївської області пред'явлено позов до ВАТ „Есті Колор Сервіс” про стягнення 29124,82 грн., а саме, про стягнення з відповідача на користь позивача в порядку відшкодування шкоди, заподіяної неналежним виконанням зобов'язань відповідачем: суму боргу - 10196,00 грн.; втрати майна (грошових коштів) від інфляції за період користування відповідачем грошовими коштами позивача з 16.02. по 01.06.2004р. - 5315,41 грн.; штрафні санкції -пеню - 10572,85 грн.; судові витрати -держмито -288,37 грн.; оплату послуг адвоката -2600 грн.; витрати на ІТЗ судового процесу - 118,00 грн.; інші витрати, пов'язані з розглядом справи: послуги підприємства зв'язку з доставки відповідачу копії позовної заяви з додатковими матеріалами -1,75 грн.; послуги Миколаївського обласного управління статистики з надання індексів інфляції - 13,38 грн.; послуги банку з оплати послуг банку - 1,00 грн.; довідка банка про облікову ставку НБУ - 16,56 грн.; послуги банку з оплати судових витрат -1,50 грн. (а.с. 2). Свої вимоги воно мотивувало наступним.
01.01.2004 р. позивач і відповідач уклали «Договір №17 (далі „Договір-1”), а 01.12.2005 р. позивач і відповідач переуклали «Договір №5 (далі - «Договір-2») на послуги з охорони приміщень та іншого майна строком на 1 рік, згідно з п.3.3. якого відповідач прийняв на себе зобов'язання щомісяця оплачувати послуги охорони на протязі 5 днів з дня одержання рахунку для оплати послуг охорони в сумі, визначеній актом прийому-здачі послуг, згідно з розрахунком вартості утримання постової охорони, погодженому сторонами, але з часом припинив проведення оплати і сума боргу склала станом на 20.07.2006 р. 10196 грн., згідно з актом звірення взаєморозрахунків. У відповідь на пропозицію сплатити суму боргу, що була надіслана відповідачу листами за вих. №13 від 05.04.2005 р., №28 від 18.08.2005 р., №34 від 31.08.2005 р., №38 від 14.06.2006 р., відповідач тільки надсилав гарантійні листи за вих. №129 від 29.08.2005 р., №45 від 17.04.2006 р., а практичних дій для сплати суми боргу не вживав. Через те, що в штаті товариства немає юрисконсульта, Позивач був вимушений звернутися за право вою допомогою до адвоката, витрати на оплату послуг якого склали 2600 грн., що підтверджується договорами, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та платіжним доручен ням. У зв'язку з тим, що відповідач неналежним чином виконував свої господарські зобов'язання за «Договором», на підставі ст.ст. 216-218,220,223-226,229-232 ГК України, він повинен відшкодувати збитки і сплатити штрафні санкції в розмірі, встановленому в ч.6 ст. 231 ГК України та ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача складає 26086,26 грн., в т.ч. 10198,00 грн. - оплата послуг охорони, згідно з рахунками, 10572,85 грн. - пеня і 5315,41 грн. - втрати від інфляції. Крім того, згідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат відносяться витрати з державного мита, витрати на ІТЗ судового процесу -118,00 грн., інші витрати, пов'язані з розглядом справи: плата за довідку - 13,38 грн., оплата довідки про облікову ставку - 16,56 грн.. Сторони передбачили в п.4.1. „Договору” застереження, згідно з яким сторона, яка вчинила правопорушення у сфері господарювання, несе відповідальність за невиконання своїх обов'язків, згідно з чинним законодавством України, крім того потерпіла сторона має право на відшкодування збитків і застосування господарських санкцій, зокрема, передбачених в ст. 217 ГК України. Витрати і втрата майна позивача складають вищезазначені суми. В обґрунтування свого позову позивач також послався на ст.ст. 1-7,173-175,219, ҐК України.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.09.2006 р. (а.с. 1) порушено провадження з цієї справи та її розгляд призначений на 19.10.2006 р..
17.10.2006 р. (вх. №14669) відповідач подав до суду заяву про відкладення розгляду цієї справи (а.с. 49), у зв'язку з зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.10.2006 р. (підписаним суддею Ковалем С.М. 24.10.2006 р.) позов задоволено частково, а саме, стягнено з ВАТ «Есті Колор Сервіс»10196,00 грн. - сума основної заборгованості, суму штрафних санкцій у розмірі 518,32 грн., оплату послуг адвоката у сумі 1 020 грн., збитки від інфляції у сумі 5 315,41 грн., держмито у розмірі 192,63 грн., 78,82 грн. - витрати на ІТЗ судового процесу на користь ТОВ «Золотий Ореол-1»; в решті позовних вимог відмовлено (а.с. 64-65). Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити у судове засідання свого представника, судом не задоволено, оскільки, відповідно до ст. 28 ГПК України, відповідач не був позбавлений права направити у судове засідання іншого свого представника. Також, відповідно до ст. 77 ГПК України, відсутність представника сторони є підставою для відкладення розгляду справи лише у випадку, коли явка сторін була визнана судом обов'язковою. Суд не визнавав явку сторін обов'язковою, тому підстави, у відповідності до ст. 77 ГПК України, для відкладення розгляду справи, на думку останнього, відсутні. Своє рішення суд мотивував тим, що, відповідно до п.2.3.1. договору №5 від 01.12.2005 р., виконавець забезпечує охорону приміщень і майна замовника. Виконавець виконував свої обов'язки належним чином та у повному обсязі, що підтверджується зокрема гарантійними листами №29 від 29.08.2005 р., №45 від 17.04.2006 р. (а.с. 10,12, відповідно). Крім того, сума основної заборгованості у розмірі 10 196 грн. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 20.07.2006 р., підписаним повноважними представниками сторін. Таким чином, на думку суду, сума основної заборгованості у розмірі 10 196 грн. є обґрунтованою. У відповідності до приписів п.6 ст. 231 ГК України, позивачем нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 10 572,85 грн.. Відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, встановлено скорочений строк нарахування штрафних санкцій, а саме 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Позивачем було надано уточнений розрахунок пені у сумі 852,44 грн.. За власною ініціативою, судом було перераховано розмір пені, який становить 518,32 грн.. Таким чином, суд дійшов до висновку, що сума штрафних санкцій підлягає задоволенню частково у сумі 518,32 грн.. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції становить 5 315,41 грн., яка, на думку суду, є обґрунтованою. Сума за оплату послуг адвоката у розмірі 1020 грн., сплачена відповідно до договору №7/30-1 від 25.07.2006 р., підтверджується платіжним дорученням №107 від 10.08.2006 р.. Інші витрати, пов'язані с розглядом справи, на загальну суму 34,19 грн., не стягнені судом, оскільки, на його думку, ці витрати понесені позивачем у процесі підготовки позову до розгляду. Сплачене держмито та витрати на ІТЗ судового процесу віднесені на рахунок сторін пропорційно задоволеним вимогам позивача. В обґрунтування такого рішення суд також послався на ст. 625 ЦК України.
Позивач, незважаючи на те, що його позов було задоволено лише частково, не скористувався своїм правом на апеляційне оскарження цього судового рішення, тобто фактично погодився з ним.
Відповідач не погоджуючись зі вказаним рішенням, звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його в частині стягнення втрат від інфляції змінити, стягнувши на користь позивача 2137,30 грн., а в іншій частині стягнення втрат від інфляції відмовити, з тих підстав, що судом при постановлені рішення порушено вимоги ст.ст. 4-2,4-3 ГПК України про рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а саме: суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про відкладення слухання по справі, таким чином, позбавивши відповідача можливості надання пояснень з приводу необґрунтованості заявленої до стягнення суми втрат від інфляції у розмірі 5 315,41 грн.. Відповідач вважає, що суд необґрунтовано стягнув на користь позивача втрати від інфляції у розмірі 5 315,41 грн., оскільки на лютий 2004 р. заборгованість ВАТ "Есті Колор Сервіс" перед позивачем складала 5 724 грн., а не 2028 грн., як вказано у розрахунку позивача. Згідно з індексом інфляції за лютий місяць - 100,4%, який зафіксований у довідці управління статистики, наданій позивачем до позовної заяви, розмір втрат від інфляції у лютому 2004 р. склав 22,90 грн., а саме: 5 724 х 1,004 = 5746,90 - 5724 = 22,90 грн.. Виходячи з розрахунку позивача, який зроблений невідомо в якій спосіб, сума втрат від заборгованості в розмірі 2028,00 грн., в тому ж місяці, склала 527,86 грн., а повинна була скласти 8,11 грн., а саме: 2028 х 1,004 = 2036,11 - 2020 = 8,11 грн.. При цьому, позивач веде нарахування індексу інфляції не на заборгованість станом на її утворення, а накожний окремо виставлений рахунок. Виходячи з розрахунку, наданого позивачем, рівень інфляції за період 2004 - 2006 р.р. склав майже 150%, в той час, коли, згідно з довідкою управління статистики, наданої позивачем, він не перевищував 100,8%. Таким чином, розмір втрат від інфляції фактично склав 2137,20 грн., а не 5315,41 грн. як постановлено в рішенні.
Розгляд справи було призначено на 19.12.2006 р., про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, повідомлялися належним чином.
Оскільки представник позивача не заявив клопотання про технічну фіксацію судового засідання, така фіксація, відповідно до ст. 81-1 ГПК України, не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.
Представник скаржника (відповідача) у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив і судова колегія прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.
Представник позивача визнав апеляційну скаргу і не заперечував проти її задоволення.
Заслухавши усні пояснення представника позивача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у них докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також, перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається із змісту апеляційної скарги, скаржник оскаржує рішення місцевого суду лише в частині розміру стягнутих з нього збитків від інфляції.
Перевіривши розмір, зазначених позивачем у позові збитків від інфляції, з яким погодився місцевий суд, судова колегія дійшла до висновку, що його підраховано невірно, а саме, що зазначений розмір збитків завищено, у зв'язку з невірним застосуванням позивачем методики підрахунку цих збитків. В той же час, судова колегія дійшла висновку, що зазначений скаржником у скарзі розмір збитків від інфляції підраховано правильно і саме ця сума збитків повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду, відповідно до приписів ст. 103 ГПК України, - зміні, в частині розміру підлягаючих стягненню збитків від інфляції. Враховуючи, що апеляційна інстанція зменшує розмір стягнення з відповідача грошових сум, то, відповідно до ст. 49 ГПК України, необхідно пропорційно зменшити розмір грошових сум, які підлягають стягненню на користь позивача, в частині стягнення державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу.
Задовольняючи скаргу відповідача, судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що наведені у ній доводи щодо порушення його прав на участь в судовому засіданні не приймаються до уваги, оскільки місцевий суд, розглянувши його клопотання про відкладення розгляду справи, вмотивованість якого не підтверджено будь-якими належними доказами, обґрунтовано відхилив його.
Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ВАТ „Есті Колор Сервіс”, м. Миколаїв -задовольнити.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 19.10.2006 р. у справі №17/519/06 - змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
„1. Позов ТОВ „Золотий Ореол - 1” (м. Миколаїв) до ВАТ „Есті Колор Сервіс” (м. Миколаїв) задовольнити частково.
2. Стягнути з ВАТ „Есті Колор Сервіс” (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська,41, р/р 260015377, МОД АППБ „Аваль”, МФО 326182, код ЄДРПОУ 24791012) на користь ТОВ „Золотий Ореол - 1” (54025, м. Миколаїв, провул. Палубний,7, р/р 26006555176001 у МФ КБ „Приватбанк”, м. Миколаїв, МФО 326610, код ЄДРПОУ 32189013):
- 10196,00 грн. - основного боргу;
- 518,32 грн. - штрафних санкцій;
- 1020,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката;
- 2137,30 грн. - збитків (втрат) від інфляції;
- 138,91 грн. - витрат по сплаті державного мита при зверненні до суду з позовом;
- 56,76 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті частині позовних вимог -відмовити.”
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.