Копія
Справа № 397/248/22
н/п : 1-кп/397/71/22
Іменем України
13.09.2022 смт. Олександрівка
Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022121020000175 від 27.03.2022 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , українки, громадянки України, з середньою-спеціальною освітою, безробітної, не заміжньої, яка не має на утриманні неповнолітніх дітей, в силу ст. 89 КК України є собою, яка не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України(далі - КК України),
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
24.03.2022 близько 09:00 години у ОСОБА_3 , яка перебувала на пасовищі в с. Стримівка Кропивницького району Кіровоградської області, виник злочинний умисел, направлений на вчинення крадіжки корови породи «червона степова» віком 2 роки 6 місяців, належної ОСОБА_5 , яка знаходилась на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .
В той же день, 24.03.2022 близько 10:00 год. ОСОБА_3 , діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів та ціллю особистого самозбагачення, в умовах воєнного стану, будучи впевненою, що її злочинні дії не будуть помічені сторонніми особами, розуміючи суспільну небезпечність своїх злочинних діянь та бажаючи їх настання, прибула на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , в якому вона тимчасово проживає з дозволу власниці, та таємно викрала корову породи «червона степова» вартістю 17700 грн., належну ОСОБА_5 .
З місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 зникла, викраденим розпорядилась на власний розсуд, чим спричинила ОСОБА_5 матеріальних збитків на вказану суму.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 повністю визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, вказала що в обвинувальному акті правильно викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, проте на підставі ст. 63 Конституції України відмовилась від надання показань суду. Цивільний позов потерпілої визнала в повному обсязі.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала свій цивільний позов, просила його задовольнити, на підставі ст. 63 Конституції України відмовилась від надання показань суду. Погодилась з пропозицією прокурора щодо призначення обвинуваченій покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
Ураховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи, судом установлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні, суд провів судовий розгляд провадження із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України. Наслідки розгляду судом провадження із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України учасникам процесу роз'яснено.
Оскільки, обвинувачена ОСОБА_3 у вчиненому кримінальному правопорушенні повністю визнає свою провину, остання та потерпіла на підставі ст. 63 Конституції України відмовились надавати суду показання, а тому за згодою учасників судового провадження, суд обмежився дослідженням матеріалів провадження, які характеризують особу обвинуваченої та досудової доповіді, так як немає жодного сумніву в добросовісності та істинності відношення обвинуваченої до вчиненого нею кримінального правопорушення.
Таким чином, обвинувачення, висунуте ОСОБА_3 відповідно до обвинувального акту, визнається судом доведеним і воно ніким не оспорюється. У зв'язку з цим суд, розглядаючи справу в межах висунутого обвинувачення, кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При вирішенні питання про призначення ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Як особа, ОСОБА_3 , за місцем свого проживання характеризується посередньо (компрометуючими матеріалами селищна рада не володіє), не заміжня, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, однак судимість погашена та знята у встановленому законом порядку, не працює, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 50).
Також, судом ураховується і досудова доповідь на обвинувачену, згідно з якою, виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства. При цьому, на думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення з боку органу пробації нагляду та застосування соціально - виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень (а.с. 33-36).
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченій, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Санкцією ч. 4 ст. 185 КК України визначено, що за дії, які передбачені в диспозиції вказаної статті, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Ураховуючи викладене, обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, його тяжкість, особу обвинуваченої, повне визнання своєї провини, наявність обставини, яка пом'якшує покарання та відсутність обставин, які його обтяжують, суд приходить до переконливого висновку, що справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_3 , а також запобіганню вчинення нею нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, визначений санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
Водночас, відповідно до ч. 1, 4 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді (…) позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
Так, судом враховується те, що обвинувачена ОСОБА_3 хоча і вчинила тяжке кримінальне правопорушення, однак раніше не судима, визнала свою провину та розкаялась у вчиненому. Окрім цього, судом враховується і думка прокурора та потерплої, які просили суд звільнити обвинувачену від відбування призначеного їй покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк.
За наведених обставин, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без реального відбування нею покарання у виді позбавлення волі, а тому до неї можливо застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши останню від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк у межах, визначених ч. 4 ст. 75 КК України.
При цьому, на обвинувачену ОСОБА_3 необхідно покласти обов'язки, визначені в ч. 1 ст. 76 КК України, з покладенням на нею додаткового обов'язку, передбаченого пунктом третім частини третьою вказаної статті КК України, а саме: працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Покладення вказаного додаткового обов'язку на обвинувачену зумовлено тим, що відповідно до досудової доповіді, обвинувачена ніде не працює, зловживає спиртними напоями на які витрачає наявні у неї кошти. Коштами розпоряджається нераціонально, потребує в додаткових коштах. Окрім цього, в даному кримінальному провадженні потерпілою заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченої матеріальної шкоди на суму 17 700 грн., який остання визнала. Таким чином, покладення вказаного обов'язку буде сприяти як виправленню обвинуваченої, так і забезпеченню виконання нею вироку суду в частині стягнення на користь потерпілої матеріальної шкоди.
Підстави для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_3 на період апеляційного оскарження даного вироку, відсутні.
Потерпілою ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженні заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченої матеріальної шкоди на суму 17 700 грн. Вказаний цивільний позов обвинувачена визнала в повному обсязі та не заперечувала щодо його задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
З урахуванням того, що обвинувачена ОСОБА_3 повністю визнала цивільний позов, сума матеріальної шкоди, яка заявлена в цивільному позові, відповідає сумі спричинених потерпілій внаслідок кримінального правопорушення збитків, а тому цивільний позов необхідно задовольнити.
Речові докази та судові витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. 129 ч. 3 ст. 349, ст. 368-371, 373-374, 376, 394-395, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 3 (три) роки.
Покласти на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Додатково покласти на ОСОБА_3 обов'язок, передбачений п. 3 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:
- працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до обвинуваченої ОСОБА_3 задовольнити.
Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 17700 (сімнадцять тисяч сімсот) гривень.
Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити прокурору та обвинуваченій.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Олександрівський районний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня отримання копії вироку суду шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя:/підпис/ ОСОБА_1
Згідно з оригіналом.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Рішення станом на «___»_______________2022 року набрало законної сили.
Помічник судді
Олександрівського районного суду
Кіровоградської області ОСОБА_6
Копію засвідчено «___»________________2022 року.