18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
06 вересня 2022 року м. Черкаси справа № 925/1242/15(925/751/20)
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з помічником (за дорученням судді) Пастуховою О.С., за участю:
арбітражний керуючий Лойфер А.Е.: не з'явився,
від ФОП Костогриза О.П.: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом фізичної особи - підприємця Костогриза Олександра Петровича в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Лойфера Антона Едуардовича,
до товариства з обмеженою відповідальністю “Лейс”
про стягнення 1 916 533,91 грн.,
Фізична особа - підприємець Костогриз Олександр Петрович в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Лойфера Антона Едуардовича, звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лейс» про стягнення 1 916 533,91 грн., з яких 811 701,50 грн. - заборгованість з оплати вартості фактично виконаних будівельних робіт, 79 277,39 грн. - заборгованість з оплати будівельних матеріалів, 731 531,99 грн. - пеня, 213 834,93 грн. - інфляційні втрати, 80 188,10 грн. - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі і ухвалено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 28.07.2020.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.07.2020 підготовче засідання відкладено на 15.09.2020.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.09.2020 підготовче засідання відкладено на 19.10.2020.
Ухвалою від 19.10.2020 Господарський суд Черкаської області призначив у даній справі судову експертизу, проведення якої доручив Черкаському відділенню Київського науково дослідного інституту судових експертиз і на час проведення експертизи зупинив провадження у справі.
02.11.2021 супровідним листом експертної установи до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.01.2022 провадження у справі поновлено, підготовче засідання у справі призначено на 02.03.2022.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.03.2022 призначено підготовче засідання у справі на 26.04.2022.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.04.2022 призначено підготовче засідання у справі на 17.05.2022.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.05.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.07.2022.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.07.2022 розгляд справи відкладено на 06.09.2022.
05.09.2022 від представника позивача, адвоката Анастасії Лойфер, надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
05.09.2022 від представника відповідача, адвоката Конопатського О.О., надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване зайнятістю в судовому засіданню по іншій справі.
Зважаючи на встановлену у ч. 2 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України обмеженість строку розгляду справи по суті та беручи до уваги, що явка представників учасників справи судом не визнавалась обов'язковою, суд розглядає справу за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про час і місце проведення судового засідання.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, з'ясувавши обставини справи, проаналізувавши доводи учасників справи, які викладені в заявах по суті спору, суд встановив наступне.
Постановою Господарського суду Черкаської області від 12.08.2015 у справі №925/1242/15 ФОП Костогриз О.П. визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лойфера Антона Едуардовича.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Позивач зазначив, що між ТОВ «Лейс» (в якості замовника) та ФОП Костогриз О.П. (в якості підрядника) було укладено Договір будівельного підряду №1 від 21.06.2012, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався на свій ризик виконати з власних матеріалів або матеріалів замовника та здати замовнику в установлені даним Договором строки будівельні роботи у відповідності до даного Договору та додатків до нього на об'єкті: «Реконструкція існуючої будівлі з розміщенням в ній швейної майстерні з індивідуального пошиття одягу по вул. Лесі Українки 6/2 в м.Черкаси», а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані підрядником роботи на умовах, передбачених даним Договором.
Згідно з п. 2.1. Договору загальна вартість робіт за даним Договором складається з вартості всіх робіт, виконуваних згідно Договірних цін до даного Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Сторонами узгоджено, що загальна вартість робіт за договором складає 3 455 547,59 грн.
У п. 12.1., 12.2., 12.3. Договору визначено, що взаєморозрахунки між сторонами проводяться за фактично виконані обсяги робіт, з урахуванням усунення недоліків за рахунок підрядника, або шляхом попередньої оплати на підставі договору. Розрахунок за фактично виконані роботи замовник проводить на протязі п'яти банківських днів після підписання останнього акта здачі-приймання виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін. Оплата за виконані роботи здійснюється замовником згідно фактично виконаних та прийнятих обсягів робіт на основі Договірної ціни.
Порядок здачі-приймання закінчених робіт узгоджений сторонами у розділі 13 Договору.
Згідно з п. 13.1. Договору щомісячно, до 25го числа звітного місяця, підрядник передає замовнику наступну документацію: Акт здачі-приймання виконаних робіт КБ-2в, довідку про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, Відомість ресурсів, Акт на виконані скриті роботи та ін. Передача-приймання виконаних робіт у відповідності з даним Договором оформляється сторонами шляхом підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 протягом п'яти днів з моменту закінчення робіт та надання підрядником вказаних актів замовнику на підпис.
Між сторонами підписано 57 Актів здачі-приймання виконаних робіт КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 за період липень-грудень 2012 року на загальну суму 2 485 924,81 грн.
Також ФОП Костогриз О.П. придбав та передав ТОВ «Лейс» будівельні матеріали на загальну суму 79 277,39 грн, що підтверджується Актом приймання-передачі матеріалів від 24.10.2012.
ТОВ «Лейс» сплатило ФОП Костогризу О.П. за виконані роботи 1 633 000,00 грн.
Обґрунтовуючи заявлену до стягнення суму позивач посилався на висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №22/51-16-17 від 16.06.2017, яка була призначена у справі №925/1879/15, яким підтверджено виконання робіт на суму 2 444 701,50 грн. та не підтверджено виконання будівельних робіт на суму 41 223,31 грн.
Так, позивач просить стягнути 811 701,50 грн - заборгованість з оплати вартості фактично виконаних будівельних робіт, 79 277,39 грн - заборгованість з оплати будівельних матеріалів на загальну суму.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Цивільні права та обов'язки (ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України) виникають із дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
В силу частини 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями.
За приписом частини 2 статті 193 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання є одним із видів господарських зобов'язань.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
В частині 1 статті 317 Господарського кодексу України вказано, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель, споруд.
В статті 882 Цивільного кодексу України вказано, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Частиною 6 статті 882 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Оцінивши доводи сторін та приписи наведеного вище законодавства, суд приходить до наступних висновків.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного ними Договору будівельного підряду №1 від 21.06.2012. Свої зобов'язання за цими договором підрядник виконав належним чином, виконавши будівельні роботи.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання-передання виконаних будівельних робіт підписані від імені ТОВ «Лейс» не уповноваженою на те особою, з огляду на таке.
Згідно із ст. 241 Цивільного кодексу України (в редакції, що була чинною станом на дату укладення договору) правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідачем не заперечується факт укладання Договору будівельного підряду №1 від 21.06.2012, факт здійснення оплати за цим договором двадцять одним платежем на загальну суму 1 633 000,00 грн. протягом шести місяців (у період з червня 2012 року по січень 2013 року).
Шість з шістнадцяти договірних цін (на загальну суму 1 653 382,52 грн) містять печатку ТОВ «Лейс», яка при візуальному дослідження тотожна печатці, які міститься на Договорі будівельного підряду №1 від 21.06.2012.
Сорок чотири з п'ятдесяти семи довідок про вартість виконаних будівельних робіт (на загальну суму 1 817 355,29 грн.) та акти до них містять не лише підпис замовника, але й печатку ТОВ «Лейс».
Суд також враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №918/780/18, а саме: печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. Дійшовши висновку про наявність на оскаржуваному договорі печатки товариства та враховуючи той факт, що позивач не довів фактів протиправності використання печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі позивача. Відповідно до статті 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (стаття 241 Цивільного кодексу України). Визнання договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 Цивільного кодексу України у зв'язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, можливе лише у тому випадку, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину. В силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Суд, з дотриманням приписів ст. 86, ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, при вирішенні спору враховує висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 25.10.2021 №1351/20-23, 1427-1428/21-23, яка була призначена у справі ухвалою суду від 19.10.2020. Відповідно до висновку вартість фактично виконаних ФОП Костогризом О.П. робіт з будівництва (реконструкції) за Договором будівельного підряду №1 від 21.06.2012 становить (з ПДВ) 2 399 189,81 грн.
Оцінюючи доводи відповідача щодо необхідності отримання позивачем ліцензії, суд зазначає про те, що станом на дату укладення договору будівельного підряду №1 від 21.06.2012 ліцензування здійснювалось відповідно до приписів Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 №1396, в редакції постанови № 148 від 27.02.2012.
Згідно з п. 1 цього Порядку ліцензуванню підлягає діяльність, пов'язана з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорій складності.
Віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності здійснювалось згідно з приписами Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 №557:
до IV категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак: 1) розраховані на постійне перебування більш як 300 осіб та (або) періодичне перебування більше 500 осіб; 2) становлять можливу небезпеку для більш як 10000 осіб, які перебувають поза об'єктом; 3) у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації: можуть спричинити збитки в обсязі понад 15000 мінімальних розмірів заробітних плат; можуть призвести до припинення функціонування об'єктів транспорту, зв'язку, енергетики та інженерних мереж регіонального рівня; можуть призвести до втрати об'єктів культурної спадщини місцевого значення;
до V категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак: 1) згідно із Законом України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» є об'єктами підвищеної небезпеки; 2) розраховані на постійне перебування більш як 400 осіб та (або) періодичне перебування понад 1000 осіб; 3) становлять можливу небезпеку для більш як 50000 осіб, які перебувають поза об'єктом; 4) у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації: можуть спричинити збитки в обсязі понад 150000 мінімальних розмірів заробітних плат; можуть призвести до припинення функціонування об'єктів транспорту, зв'язку, енергетики та інженерних мереж загальнодержавного значення; можуть призвести до втрати об'єктів культурної спадщини національного значення.
Відповідачем не надано суду доказів віднесення об'єкта, реконструкція якого здійснювалась відповідно до Договору будівельного підряду №1 від 21.06.2012, до IV і V категорій складності та, відповідно, про необхідність отримання ліцензії.
Згідно з ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Відповідачем не надано копії рішення суду про визнання недійним Договору будівельного підряду №1 від 21.06.2012, зустрічну позовну заяву щодо цього відповідач у цій справі також не подавав.
Зважаючи, що Договір будівельного підряду №1 від 21.06.2012 в судовому порядку недійсним не визнавався, всі обумовлені ним права та обов'язки є чинними для сторін договору.
Таким чином, факт виконання та реальність обсягу будівельних робіт, виконаних підрядником за Договором будівельного підряду №1 від 21.06.2012, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі первинними бухгалтерськими документами та висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу Україниякщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що між сторонами у відповідності до положень п. 12.1., 12.2., 12.3. Договору останній акт, який би свідчив про виконання ФОП Костогризом О.П. робіт по Договору в сукупності, що дорівнювала загальній вартості робіт за договором в розмірі 3 455 547,59 грн., не був складений та не був підписаний.
Судом встановлено, що ФОП Костогризом О.П. фактично було виконано робіт на загальну суму 2 399 189,81 грн.
Таким чином, підписання вищезазначеного акту на суму 3 455 547,59 грн. не вбачається можливим, так як фактично було виконано робіт на загальну суму 2 399 189,81 грн.
Судом встановлено, що ТОВ «Лейс» свої зобов'язання за Договором будівельного підряду №1 від 21.06.2012 по оплаті виконаних підрядником робіт виконало частково на суму 1 633 000,00 грн.
Судом встановлено, що ФОП Костогриз О.П. в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Лойфера А.Е., звернувся до ТОВ «Лейс» з Претензією № 02-02/04 від 06.04.2020 про погашення заборгованості, якій зокрема була поставлена вимога про сплату вартості фактично виконаних по договору робіт та вартості будівельних матеріалів.
Претензія № 02-02/04 від 06.04.2020 була отримана ТОВ «Лейс», однак не була виконана з боку останнього у семиденний строк з дати її отримання, тобто до 07.05.2020 включно.
Визначаючи суму заборгованості відповідача перед ФОП Костогризом О.П., суд враховує вартість фактично виконаних робіт, яка визначена висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 25.10.2021 №1351/20-23, 1427-1428/21-23, (2 399 189,81 грн).
Як вказує позивач у позовній заяві, ТОВ «Лейс» сплатило ФОП Костогризу О.П. за виконані роботи 1 633 000,00 грн.
Отже розмір заборгованості з оплати фактично виконаних будівельних робіт становить 766 189,81 грн (2 399 189,81 грн - 1 633 000,00 грн).
Також суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення заборгованості з оплати будівельних матеріалів на загальну суму 79 277,39 грн, які ФОП Костогриз О.П. придбав та передав ТОВ «Лейс» згідно з Актом приймання-передачі матеріалів від 24.10.2012.
У ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В позовній заяві заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох процентів річних та пені, які розраховані позивачем за період, що передує 08.05.2020 - даті, з якої починається прострочення відповідача.
З цих підстав в задоволенні вимог про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох процентів річних та пені необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: 845 467,20 грн., з яких: 766 189,81 грн. - заборгованість з оплати фактично виконаних будівельних робіт, 79 277,39 грн. - заборгованість з оплати будівельних матеріалів.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лейс» (код ЄДРПОУ 32941044; адреса: 18000, м. Черкаси, вул. Вернигори, 4) на користь Фізичної особи-підприємця Костогриза Олександра Петровича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 845 467,20 грн., з яких: 766 189,81 грн. - заборгованість з оплати фактично виконаних будівельних робіт, 79 277,39 грн. - заборгованість з оплати будівельних матеріалів та 12 710,70 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12.09.2022.
Суддя С.С.Боровик