ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №1-121/2010 рік
06 травня 2010 року Малинський районний суд Житомирської області в складі
головуючої судді Збицької К.Д.
з участю прокурора Лозовика А.В.,
секретаря Гузікової І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Малині кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 українки, громадянки України, учениці ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимої, за ст. 185 ч.1 Кримінального кодексу України,
встановив :
01 грудня 2009 року близько 14-ї години 20 хвилин неповнолітня ОСОБА_1, знаходячись на чергуванні в приміщенні зали їдальні Малинської загальноосвітньої школи №3 побачила мобільний телефон марки Samsung В-320 вартістю 250грн., який упав з підвіконня, та завідомо знаючи, що він належить однокласниці ОСОБА_2, поклала до кишені. По дорозі додому вона поламала та викинула сім-картку вартістю 30грн., на рахунку якої було 5грн., й передала його на зберігання своїй подрузі, де він був вилучений працівниками міліції. Таким чином ОСОБА_1 таємно викрала майно, належне ОСОБА_2, чим завдала їй майнової шкоди на суму 285грн.
Підсудна свою вину визнала повністю та показала, що в зазначений в обвинуваченні час разом із ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_2 чергували в шкільній їдальні. Коли збиралися додому і вона брала з підвіконня свою куртку, на підлогу впав мобільний телефон. Його підняла ОСОБА_4, яка зайшла до них, склала і передала їй. ОСОБА_3 повідомила, що це телефон ОСОБА_2, однак вона вирішила його не віддавати, поклала в кишеню і пішла додому. По дорозі домовились із ОСОБА_4, що будуть користуватися ним разом. ОСОБА_5 витягнула сім-картку, передала їй. Вона порвала її й викинула, а телефон залишила в ОСОБА_4. Після цього неодноразово зверталася до неї, щоб та віддала їй телефон ОСОБА_2, але батько ОСОБА_5 його заховав. Коли ОСОБА_2 питала про свій мобільний телефон, вони з дівчатами домовились їй нічого не говорити. Вину свою визнає, щиро кається.
При відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_1 розказала та показала де, за яких обставин та яким чином вона вчинила крадіжку (а.с.62-63), що відповідає її показанням, даним у судовому засіданні.
Крім особистих визнавальних показань винуватість підсудної у вчиненні крадіжки підтверджується наступними доказами.
З показань потерпілої ОСОБА_6 вона дала свій телефон доньці ОСОБА_2, яка взимку зателефонувала їй зі школи з телефону подруги та повідомила, що згубила мобільний телефон, який залишала в їдальні. Претензій до підсудної не має внаслідок повернення викраденого.
Свідок ОСОБА_2 показала, що під час чергування поклала мобільний телефон, який дала їй мати, у їдальні на підвіконні. Перед закінченням прибирання пішла до психолога, забувши про нього. Хвилин через 20 повернулася, але в їдальні нікого не було, телефону теж. З телефону подруги набрала номер свого мобільного телефону, він не відповідав. Наступного дня про місце його знаходження ніхто не сказав, тому мати подала заяву в міліцію.
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 дали показання, аналогічні показанням підсудної.
2.
За показаннями свідка ОСОБА_7 його донька принесла додому мобільний телефон і повідомила, що знайшла його на вулиці. Він відібрав його й сховав, поки не знайдеться господар. Його вилучили працівники міліції.
При огляді місця події 11 січня 2010 року за місцем проживання ОСОБА_4 був виявлений та вилучений мобільний телефон Samsung В-320 (а.с.36). Він оглянутий, визнаний речовим доказом, постановою слідчого приєднаний до матеріалів справи та переданий потерпілій для зберігання (а.с.40-43), про що свідчить розписка ОСОБА_2 (а.с.55).
Вартість мобільного телефону визначена висновком товарознавчої експертизи від 13 січня 2010 року (а.с.53).
При відтворенні обстановки та обставин події зі свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розходжень з показаннями їх у суді та показаннями підсудної не виявлено (а.с.56-57,66-69).
Аналізуючи досліджені докази суд визнає доведеним, що підсудна, достовірно знаючи про належність мобільного телефону ОСОБА_2, з корисливих мотивів таємно умисно заволоділа чужим майном, та кваліфікує її дії за ч.1 ст. 185 КК України.
Вирішуючи питання про призначення покарання суд враховує, що ОСОБА_1 вчинила злочин вперше, у неповнолітньому віці. Характеризується вона як за місцем проживання, так і за місцем навчання позитивно. Щиро розкаялася у вчиненому. Завдані потерпілій збитки відшкодовані і претензій вона не має. ОСОБА_1 закінчує навчання у 8-му класі. Проживає разом з матір'ю (а.с.80,81). Є дитиною, потерпілою від Чорнобильської катастрофи. Ці обставини відповідно до ст.66 Кримінального кодексу України пом'якшують.
Обставин, які б обтяжували покарання, судом не встановлено.
З врахуванням думки прокурора, потерпілої, тих обставин, що неповнолітньою підсудною вперше вчинений злочин середньої тяжкості, вона щиро розкаялася і внаслідок подальшої бездоганної поведінки на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання, суд визнає за можливе призначення їй мінімального покарання та звільнення від нього із застосуванням примусових заходів виховного характеру у виді передачі під нагляд матері.
Речовий доказ - мобільний телефон Samsung В-320, який переданий на зберігання потерпілій, підлягає поверненню їй за належністю.
Керуючись ст.ст.323, 324, 327 Кримінально-процесуального кодексу України, -
засудив :
визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 Кримінального кодексу України, та призначити шість місяців позбавлення волі.
На підставі п.3 ч.2 ст. 105 Кримінального кодексу України звільнити засуджену від покарання із застосуванням до неї примусових заходів виховного характеру у виді передачі під нагляд матері ОСОБА_8 терміном на два роки.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.
Речовий доказ - мобільний телефон Samsung В-320, який переданий на зберігання потерпілій, повернути ОСОБА_6 за належністю
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Головуюча