Категорія 6.11
Справа №2а-23335/09\1270
22 червня 2009 року Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Шембелян B.C., при секретарі - Замковому Д.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Ровеньківське АТП-10956» про стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції, -
05 червня 2009 року позивач Луганське обласне відділення Фонду Соціального захисту інвалідів звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача ВАТ «Ровеньківське АТП-10956», про стягнення штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2007 р. Позов обґрунтовувався посиланням на положення статей 18, 19, 20 Закону від 21 березня 1991 p. N 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 28 грудня 2001 p. N 1767, в якому послався, що у відповідності з зазначеними нормативними актами підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, зобов'язані створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік та самостійно забезпечити працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вказаними нормами передбачено, що у випадку, якщо кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлена нормативом, ці підприємства, установи, організації щороку самостійно розраховують та сплачують адміністративно-господарські санкції у строк до 15 квітня року, наступного за роком, у якому відбулося порушення встановленого нормативу. Відповідачем у порушення вказаних положень закону не було працевлаштовано необхідну кількість інвалідів, при нормативі 4 інвалідів, фактично працювало лише 3 інваліда, адміністративно-господарські санкції у сумі 9800 грн. у зв'язку з невиконанням обов'язку по працевлаштуванню інвалідів у нормативній кількості не перераховано у встановленому порядку на користь державного бюджету України, та пеню за порушення строків сплати в розмірі 188, 16 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану суму несплачених у 2008 році адміністративно-господарських санкцій.
У судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги, дав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві. Крім того, представник позивача надала пояснення відповідно до наданих ними розрахунків позовних вимог, вказавши, що в розрахунку пені (а.с. 9) ними помилково зазначено період нарахування пені з 16.04.09 по 02.08.09, просить вважати правильним період її нарахування з 16.04.09р по 02.06.09р. (всього 48 днів). Також в акті звірення розрахунків ними помилково зазначено, що сума штрафу та пені нарахована за 2007рік замість правильного - за 2008рік. Просила досліджувати вказані письмові докази з урахування її додаткових пояснень щодо них.
Представник відповідача позов не визнав, послався на те, що дійсно норматив робочих місць для інвалідів на їх підприємстві у 2008 році встановлювався у кількості 4 інвалідів, ними було створено робочі місця, про що було надано інформацію у всі визначені Законом організації, у тому числі і позивачеві, підприємство приймало на роботу інвалідів, які зверталися за працевлаштуванням самостійно та направлялися центром зайнятості, таким чином ними були прийняті всі необхідні заходи у встановленому порядку, тому вони не можуть нести відповідальність за незайняті інвалідами робочі місця. Відповідачем надавались звіти до міського центру зайнятості про наявність вакансій, з яких вибачається, що підприємству на постійну роботу потрібен слюсар з ремонту автомобілів інвалід 3-ї групи. Вказаним Законом України на підприємства не покладено обов'язок з пошуку і виявленню інвалідів, що бажають працювати. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача надав копії звітів за 2008рік , які надавались підприємством до Ровеньківського міського центру зайнятості, а також листи - повідомлення до управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради про необхідність направлення інвалідів для
працевлаштування на їх підприємстві.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до норм п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Вказане положення містить два критерії, за якими спір можна віднести до категорії адміністративних. По-перше, позов до суду повинен бути пред'явлений суб'єктом владних повноважень, а по-друге - лише у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень дається в п. 7 ч. 1 ст. З КАС, згідно з яким - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як зазначається у ст. 8 Закону від 21 березня 1991 p. N 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я та органами місцевого самоврядування.
Спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики згідно з п. 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики, затвердженого Указом Президента від 30 серпня 2000 p. N 1035/2000, є Міністерство праці та соціальної політики (надалі - Мінпраці).
Згідно з п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (надалі -Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 26 вересня 2002 p. N 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики та підпорядковується йому. Пунктом З Положення визначено основні завдання Фонду соціального захисту інвалідів, а саме:
• - участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів;
• - здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
• -
Згідно з п. 9 Положення про Фонд для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду.
Відповідно до норм пп.3 п. 4 Положення про Фонд він відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
З вищенаведеного вбачається, що Відділення, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, діє як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.
Відповідно до положень ст. 20 Закону N 875 саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Отже, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС спори за зверненням відділень Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення зазначених санкцій підвідомчі адміністративним судам.
Положеннями ч. 1 ст. 19 Закону N 875 для підприємств, установ, організацій установлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у встановленому ч. 1 ст. 20 цього Закону розмірі.
Відповідно до покладених на нього завдань Фонд соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (пп.3 п. 4 Положення).
Пунктом 11 Порядку сплати штрафних санкцій передбачено, що у разі несплати підприємствами, установами, організаціями, які не забезпечують нормативу робочих місць, штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
Таким чином, Відділення є органом державної влади, який у зазначених правовідносинах реалізує владні управлінські функції, а право Відділення на звернення до суду у спірних відносинах визначено у законодавчому порядку.
Норма п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства відносить до компетенції адміністративних судів спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 p. N 875 для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Частина друга ст. 19 Закону покладає відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств. Підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша статті 20 Закону).
Судом встановлено, що відповідач відноситься до категорії суб'єктів господарювання, які мають утворювати робочі місця для інвалідів у встановленому зазначеними нормативними актами порядку та кількості.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, середньоблікова чисельність штатних працівників облікового складу у відповідача складала 108 чоловік нарахований фонд оплати праці складав 1058, 4 грн.
Судом встановлено, що на виконання наведених вимог законодавства відповідачем вжито заходи зі створення робочих місць для інвалідів у відповідності з нормативом, який для працевлаштування інвалідів у 2008 році відповідачем визначено у кількості 4 чоловік, що відповідає вимогам закону та не заперечується позивачем.
Відповідачем подавалася інформація про вакансії робочих місць для інвалідів у Луганське обласне відділення Фонду Соціального захисту інвалідів, управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради, Ровеньківський міський центр зайнятості, що підтверджується копіями інформаційних листів, також відповідач приймав на роботу всіх інвалідів, які самостійно зверталися за працевлаштуванням.
Відповідно до довідки Ровеньківського міського центру зайнятості від 22.06.09р. №10\3-1235 ВАТ «Ровеньківським АТП -1956» протягом 2008 року надавалась щомісячно інформація про наявність вільних робочих місць для інвалідів.
Доказів того, що відповідачем було створено місць для інвалідів у кількості меншій ніж нормативна, суду не надано, та обставина, що на підприємстві відповідача у 2008 році працювало всього лише 3 інваліда, а не 4, не може свідчити про те, що відповідачем порушено обов'язок саме по дотриманню нормативної кількості під час створення таких робочих місць.
Доказів того, що з боку відповідача мали місце відмови в працевлаштуванні інвалідів, які зверталися до них 2008 року з цього приводу, у зв'язку з відсутністю таких робочих місць, суду не надано.
Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що відповідачем зазначений обов'язок, покладений на нього законом виконано.
Посилання позивача на те, що відповідач повинен самостійно працевлаштовувати інвалідів у кількості визначеною нормативом, що ним не виконано, а тому він мав сплатити санкції у розмірі 4%, судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону N 875 підприємства, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Однак, така відповідальність настає саме за не створення зазначених робочих місць у нормативній кількості, а не за відсутність фактично працюючих інвалідів, у кількості, яка відповідає нормативу створених на підприємстві робочих місць, зі змісту ст. ст. 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", вбачається, що обов'язок займатись пошуком інвалідів для працевлаштування покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, а обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.
Відповідно до пунктів 4, 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 p. N 1767 „штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня поточного року, що настає за звітним; контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
Санкції, передбачені ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими ст. 20 Господарського кодексу України, які згідно з приписом частини четвертої статті 217 ГКУ застосовуються у встановленому законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Частиною 2 ст. 238 ГКУ передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами, в даному випадку - Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГПК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення
Таким чином, оскільки, відповідачем вжито всі передбачені чинним законодавством заходи із забезпечення працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, а також відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
А тому, суд не знаходить також підстав для нарахування пені на суму нарахованої позивачем адміністративно-господарської санкції в порядку, що затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року №223 та регламентовано Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача вимог в повному обсязі.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 «Про державне мито», суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вважає судовий збір таким, що не підлягає стягненню, відповідно до ст. 94 КАС України. Про інші судові витрати сторонами не заявлено.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-163 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Ровеньківське АТП - №10956» про стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році в розмірі 9800 гривень, пені в розмірі 188, 16 гривень - відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.