06 вересня 2022 року м. Харків Справа №905/1060/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Шутенко І.А.,
при секретарі Беккер Т.М.,
за участю представників:
апелянта (позивача у справі) в режимі відеоконференції - Погрібна С.О., ордер АР№1053931 від 01.07.2021 року, свідоцтво ЗП№001144 від 29.06.2016 року;
першого відповідача в режимі відеоконференції - Гінінгер А.А., за довіреністю №11/20/89 від 01.12.2021 року, свідоцтво ЧЦ№000461 від 21.12.2019 року;
другого відповідача - не з'явився;
третього відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_1 , м.Дніпро, (вх.№784Д/1) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 року у справі №905/1060/21,
за позовом ОСОБА_1 , м.Дніпро,
до 1. Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка, Донецька область,
2. Компанії «Barlenko LTD» (Барленко ЛТД), (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House), (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус),
3. Компанія «Metinvest B.V.» (Метінвест Б.В.) (Koninkrijk der Nederlanden, Amsterdam, Gustav Mahlerplein 74 B, 1032 MA) (Королівство Нідерланди, Амстердам, Густава Малера площа 74 Б, 1032 МА).
про визнання недійсним правочину, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення збитків,-
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.07.2021 року у справі №905/1060/21 (суддя Говорун О.В.) позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.
Позивач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, просив скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 року та матеріали позовної заяви передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 року у справі №905/1060/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 року.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 року у справі №905/1060/21 залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Зазначена ухвала мотивована тим, що судом встановлено, що другим і третім відповідачами у справі позивачем визначено юридичних осіб, які є нерезидентами України, отже з метою належного повідомлення відповідачів про наявність спору у даній справі, останніх необхідно повідомити в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965), про що було зазначено в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 09.08.2021року та зобов'язано позивача в строк до 20.09.2021 року надати до Східного апеляційного господарського суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на англійську мову документів, визначених в ухвалі від 09.08.2021 року.
Апеляційний господарський суд зазначив, що позивачем не виконано процесуальний обов'язок, покладений судом, щодо надання двох примірників завіреного перекладу ухвали та апеляційної скарги на англійську мову, і повідомлено суд, що такий обов'язок виконуватись не буде. При цьому, таке невиконання процесуального обов'язку унеможливлює забезпечення прав третього відповідача щодо належного повідомлення його про розгляд цієї справи, визначених положеннями Господарського процесуального кодексу України та Конвенцією про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах, що відповідно унеможливлює розгляд апеляційної скарги заявника без належного повідомлення третього відповідача відповідно до статті 15 Конвенції. Отже розгляд апеляційної скарги є неможливим.
Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , звернувся з касаційною скаргою, за результатом розгляду якої Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 23.05.2022 року прийнято постанову про скасування ухвали Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 року у справі №905/1060/21 і направлення справи №905/1060/21 до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Так, Верховний Суд вказав, що Конвенція підлягає застосуванню для вручення ухвали апеляційного суду, але Компанія «Metinvest B.V.» має бути повідомлена про розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції через альтернативний канал, передбачений статтею 10(а) Конвенції, тобто шляхом надсилання безпосередньо поштою ухвали суду на адресу Компанії. Такого ж порядку необхідно дотримуватись при повідомленні Компанії «Barlenko LTD».
До того ж Верховний Суд зазначив про можливість направлення судових документів, які згідно з вимогами Конвенції підлягають врученню компаніям «Barlenco LTD» та «Metinvest B.V.» українською мовою.
13.07.2022 року від апелянта надійшла заява (вх.№3087), в якій просить з метою недопущення порушення ст.6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод відносно розгляду справи протягом розумних строків, призначити до розгляду справу №905/1060/21.
Матеріали справи №905/1060/21 22.07.2022 року надійшли до Східного апеляційного господарського суду та відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя-доповідач Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2020 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Ільїна О.В., для розгляду справи №905/1060/21 сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.07.2022 року у справі №905/1060/21. Учасникам справи встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу - протягом 15 днів, з урахуванням поштового перебігу, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України). Також учасникам справи встановлено строк на протязі якого вони можуть надати до суду заяви, клопотання та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі - 20 днів з дати вручення ухвали про відкриття провадження. Повідомлено учасників справи про можливість подання документів у справі на електронну адресу суду через особистий кабінет в системі «Електронний суд» та на офіційну електронну адресу суду.
Вказана ухвала суду була надіслана учасникам справи засобами поштового зв'язку та опублікована на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 01.08.2022 року.
Ухвалою суду від 15.08.2022 року повідомлено учасників справи, що розгляд справи №905/1060/21 відбудеться 06.09.2022 року о 13:30 год. Запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв'язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Офіційна електронна пошта суду: inbox@eag.court.gov.ua. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
Учасники справи про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення на їх поштові адреси та на електронні адреси, що наявні у матеріалах справи (повідомлені учасниками справи шляхом зазначення у документах, які надавались до суду) копії ухвали суду від 15.08.2022 року.
Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).
Ухвали суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим. Тобто, ухвала суду від 15.08.2022 року оприлюднена на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 16.08.2022 року і з цього моменту стала загальнодоступною для ознайомлення.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням позиції Верховного Суду у даній справі судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Нез'явлення в судове засідання представників учасників справи є свідченням їх суб'єктивної поведінки, яка не може бути підґрунтям для затягування розгляду справи - відповідної апеляційної скарги. До того ж суд повідомляв учасників справи, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
У матеріалах справи наявний відзив першого відповідача на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні 06.09.2022 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.
Представник першого відповідача проти позиції скаржника заперечував з підстав викладених у відзиві.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача та першого відповідача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії «Barlenko LTD», Компанії «Metinvest B.V.» з вимогами про:
- визнання недійсним правочину щодо застосування до ОСОБА_1 процедури примусового викупу належних йому на праві власності 392300 штук акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у відповідності до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 05.05.2018 року;
- застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» на користь ОСОБА_1 відшкодування за не отримані дивіденди, нараховані за результатами роботи Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» за 2017 рік у розмірі 5992197,77 грн.;
- стягнення солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії «Barlenko LTD», Компанії «Metinvest B.V.» на користь ОСОБА_1 збитків, спричинених у зв'язку з неотриманням справедливої компенсації за акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 65384624,63 грн.
Разом з позовною заявою позивач, згідно приписів ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір», подав клопотання про зменшення судового збору до 20119,48 грн., що дорівнює 5% від річного доходу позивача за попередній рік.
Господарський суд Донецької області встановив, що загальний розмір судового збору в справі становить 796770,00 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність обставин які свідчать про неможливість сплати позивачем судового збору у встановленому законом розмірі та якими позивач обґрунтовує заяву про зменшення розміру судового збору майже в 40 разів від суми, яка б мала бути сплачена до Державного бюджету України за розгляд цієї справи. Таким чином, місцевий господарський суд вказав про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про зменшення розміру судового збору, у зв'язку з чим встановив факт не доплати судового збору позивачем у сумі 776650,52 грн. та керуючись приписами ст. 164 та ст. 174 Господарського процесуального кодексу України виніс ухвалу від 14.06.2021 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху. З резолютивної частини ухвали також вбачається, що судом надано позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання документів на підтвердження сплати судового збору у розмірі 776650,52 грн.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, ухвала суду від 14.06.2021 року вручена позивачу 25.06.2021 року.
Матеріали справи свідчать, що 23.06.2021 року до Господарського суду Донецької області позивач надав клопотання, в якому просив відстрочити йому сплату судового збору у розмірі 776650,52 грн до ухвалення судового рішення у справі №905/1060/21.
В обґрунтування клопотання представником позивача зазначено, що в ухвалі від 14.06.2021 року суд не врахував певну специфіку справ, пов'язаних із процедурою примусового викупу акцій відповідно до ст.652 Закону України «Про акціонерні товариства», про яку зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі №908/137/18. А також зазначив про відсутність «вільних грошових коштів», які можна було б направити на сплату одночасно судового збору у даній справі.
Розглядаючи вищевказане клопотання місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, у зв'язку з чим виніс ухвалу від 24.06.2021 року, якою відмовив у задоволенні відповідного клопотання.
Керуючись ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що позивач у встановлений судом строк недоліки позовної заяви не усунув, суд першої інстанції виніс оскаржувану ухвалу від 08.07.2021 року про повернення позовної заяви заявнику.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на предмет позову у даній справі, у зв'язку з чим не врахував певну специфіку справ, пов'язаних із процедурою примусового викупу акцій відповідно до ст.652 Закону України «Про акціонерні товариства», про яку зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі №908/137/18. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.11.2020 року вказала, що запровадження державою спеціальної процедури з примусового відчуження акцій на користь приватних осіб в будь-якому випадку має супроводжуватися встановленням гарантій захисту прав особи, яка позбавляється майна, і такі гарантії мають бути передбаченими саме у цій процедурі. Втім зазначених гарантій для міноритарного акціонера законодавче регулювання спірних правовідносин не містить, а можливість міноритарного акціонера захистити свої права в загальному порядку, визначеному нормами ЦК України, у спосіб пред'явлення вимоги про стягнення з особи, на користь якої відбулося примусове відчуження акцій, грошових коштів у розмірі різниці між визначеною ціною у публічній безвідкличній вимозі та справедливою ціною таких акцій або ж у спосіб визнання недійсним зазначеного правочину, не може вважатися достатньою гарантією захисту прав цього учасника, адже за таких обставин обов'язок доказування справедливої ціни викупу акцій буде здійснюватися вже після фактичної втрати слабшою, в цих відносинах, стороною права власності та супроводжуватись необхідністю понесення останньою значних витрат на проведення оцінки майна товариства, сплату судового збору, витрат на професійну правничу допомогу тощо.
Наразі, як визначає позивач він був міноритарним акціонером щодо якого застосовано процедуру сквіз-ауту і він звернувся до суду з позовом за захистом свого порушеного права саме у зв'язку із застосуванням до нього відповідної процедуру. У спірних правовідносинах він є фактично слабшою стороною. Подання позову у даній справі є спробою ініціювати процес захисту свого порушеного права та інтересу. Натомість, суд відмовляючи у задоволенні клопотання як у звільненні від сплати судового збору так і у розстроченні сплати судового збору, а в подальшому повертаючи позовну заяву, фактично поклав на позивача надмірний тягар, який він неспроможний виконати і це призвело до перешкоджання доступу до правосуддя.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Стаття 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Згідно ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вимоги до форми і змісту позовної заяви встановлені ст. ст. 162-164 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Стаття 4 названого Закону визначає розмір ставок судового збору.
Суд першої інстанції, враховуючи подання позивачем позову з однією вимогою немайнового характеру та вимогами майнового характеру на суму 71376822,4 грн, встановив, що загальний розмір судового збору в справі становить 796770,00 грн.
Одночасно з поданням позовної заяви позивач надав до суду клопотання на підставі ч.2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», в якому просив зменшити розмір судового збору до 5% від його річного доходу за 2020 рік - до 20119,48 грн.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов, зокрема, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік (пункт 1). Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Як вже зазначалось, у задоволенні клопотання позивача про зменшення розміру судового збору відмовлено.
Вказане зумовило подання позивачем клопотання про відстрочення сплати судового збору у недоплаченій частині до ухвалення судового рішення у справі №905/1060/21.
Як вже також зазначалось, у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору відмовлено.
Саме відсутність доказів сплати судового збору стала підставою для залишення позову без розгляду, а в подальшому і її повернення.
У розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Водночас, особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду.
Перешкоди у доступі до правосуддя можливі як у зв'язку з особливостями національного процесуального законодавства держави, так і через обмеження, передбачені матеріальним правом. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення, про що свідчить практика ЄСПЛ у випадках, коли констатується порушення Конвенції.
Так, з тексту статті 6 Конвенції прямо витікає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд.
З огляду на обставини у даній справі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позивача фактично обмежили у доступі до правосуддя.
З огляду на обставини даної справи, а саме предмет позовних вимог, приймаючи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові по справі №908/137/18 можна стверджувати, що позивач у спірних правовідносинах є слабшою стороною і захист ним своїх прав та інтересів супроводжується необхідністю понесення значних витрат.
Звертаючись до суду з клопотанням про зменшення сплати судового збору, позивач вказав, що він є фізичною особою, а також надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків на підтвердження доходів за 2020 рік в розмірі 402389,34 грн. Вказане підтверджує те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу.
Суд першої інстанції вказав, що позивач будь-яких інших документів на підтвердження майнового стану позивача, які б переконливо свідчили про неможливість або суттєву ускладненість сплати судового збору у встановленому законом розмірі надано не було.
Однак, колегія суддів не вбачає, яким чином можна ще довести розмір річного доходу, окрім як відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків. Саме відомості та довідка з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків у розрізі норм процесуального законодавства є належним і допустимим доказом.
Як вказав суд першої інстанції та не заперечується позивачем, він володіє коштами у розмірі 5884500,00 грн.
Слід відзначити, що станом на 18.05.2018 року позивач володів простими акціями Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в кількості 392300 шт. 18.05.2018 року з рахунку в цінних паперах ці акції були списані та переведені на рахунок в цінних паперах Компанії «Barlenko LTD» на підставі заявленої публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод». В подальшому позивач звернувся до банку із заявою про видачу готівки з рахунку ескроу у розмірі 5884500,00 грн. та 24.05.2018 року отримав зазначені кошти.
Таким чином, суд першої інстанції опосередковано дійшов висновку, що у позивача наявні кошти і він спроможний сплатити судовий збір. Дійсно за рахунок таких коштів, сплатити судовий збір можливо.
Однак, колегія суддів вважає, що відповідні кошти - отримані з рахунку ескроу 24.05.2018 року у розмірі 5884500,00 грн. є певною мірою спірним майном у даній справі. Так, відповідні кошти по-перше, можуть зберігатися на рахунку ескроу до певного моменту (виконання обома сторонами зобов'язання); по-друге, кошти перераховані у зв'язку з примусовим викупом акцій. Правочин (процедура) по примусовому викупу акцій є предметом оскарження у даній справі.
Отже, за результатом розгляду даної справи гіпотетично може статися така ситуація, як необхідність повернення сторін у первісне становище, яке існувало до моменту оскаржуваного правочину, що зумовить вирішення питання повернення таких коштів.
Розуміючи вищевказані обставини, враховуючи відмову у задоволенні клопотання про зменшення сплати судового збору, позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору. Проте і в задоволені такого клопотання відмовлено.
Відстрочення - це перенесення строку виконання обов'язку сторони щодо сплати судового збору на інший час.
Тобто, якщо допустити, що за результатом розгляду справи не постане питання повернення сторін у первісне становище, надана позивачем інформація про наявність в нього коштів у розмірі 5884500,00 грн. підтверджують його позицію про можливість сплати судового збору, однак після втрати такими коштами ознаки як спірне майно у даній справі - тобто у момент прийняття рішення. До того ж у випадку не виконання стороною обов'язку по сплаті судового збору до моменту на яке надано відстрочення, суд наділений правом стягнути такі кошти відповідним судовим рішенням.
Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу до суду, в тому розумінні, що особі забезпечується можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави відсутні правові чи практичні перешкоди для реалізації цього права.
Водночас, право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У справі «Golder проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зазначив, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Разом з тим, таке врегулювання не повинно завдавати шкоди змісту цього права та конкурувати з іншими правами, встановленими Конвенцією.
Так, у справі «Ashingdane проти Сполученого Королівства» (№8225/78, рішення від 28 травня 1985 року) ЄСПЛ зазначив, що якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд повинен з'ясувати, чи не порушує встановлене обмеження саму суть цього права, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою.
Зміст права доступу до суду, окрім забезпечення можливості безпосереднього звернення до суду та розгляду і вирішення справи у суді, розуміється ще й в аспекті дотримання додаткових гарантій, пов'язаних з реалізацією цього права.
Право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та є ефективним. Просте існування права в законі доступу не є достатнім. Наприклад, воно може бути порушене такими чинниками - високою вартістю провадження з огляду на фінансові можливості особи, наприклад, завеликим судовим збором («Kreuz проти Польщі» (№1), № 28249/95, рішення від 19 червня 2001 року), хоча в цілому вимога щодо судового збору або прив'язка судового збору до суми позову в цивільних справах не є порушенням доступу до суду («Urbanek проти Австрії»);
Встановлюючи порушення частини 1 статті 6 ЄКПЛ, Суд нагадав, що право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Колегія суддів вважає, що наразі у цій справі висновки суду про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору чи відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору, у зв'язку з чим здійснено повернення позовної заяви, виглядали занадто формалізовано та не відповідали самій меті розгляду на предмет прийнятності, у зв'язку з чим застосовані засоби не є пропорційними меті.
Фактично наразі, оцінивши всі обставини справи: предмет позову, становище позивача та його дії направленні на реалізацію ним своїх прав, можна зробити висновок, що приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції обмежив позивача у доступі до правосуддя.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції») від 16.12.1992 року).
Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 86 цього ж кодексу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно п. 6 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з порушенням норм процесуального права. Таким чином, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 129 Конституції України, для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, ухвала Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 року у справі №905/1060/21 підлягає скасуванню, а справа з урахуванням положень ч.3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України підлягає переданню до суду першої інстанції.
При цьому, у зв'язку з передачею справи до суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, має бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 14, 129, 236, 255, 269, 271, 273, п.6 ч.1 ст. 275, 277 280, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 року у справі №905/1060/21 скасувати.
Справу №905/1060/21 передати на стадію відкриття провадження у справі до суду першої інстанції.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 12 вересня 2022 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя І.А. Шутенко