вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" вересня 2022 р. Справа№ 910/16501/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Попікової О.В.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 (повний текст складено 15.02.2022)
у справі № 910/16501/21 (суддя Турчин С.О.)
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 ,
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_3 ,
2) Компанія Аселон Інвестмент Лімітед,
3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Український науковий інститут сертифікації»,
4) ОСОБА_4 ,
про витребування частки в статутному капіталі,-
за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача повідомлений, не з'явився,
- відповідача повідомлений, не з'явився,
- третьої особи-1 повідомлений, не з'явився,
- третьої особи-2 повідомлений, не з'явився,
- третьої особи-3 повідомлений, не з'явився,
- третьої особи-4 ОСОБА_5 ,
- третьої особи-5 повідомлений, не з'явився,
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 про витребування частки в статутному капіталі ТОВ «Український науковий інститут сертифікації».
Під час розгляду місцевим господарським судом даної справи, ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив: - накласти арешт на належну ОСОБА_2 (відповідачу) частку в статутному капіталі ТОВ «Український науковий інститут сертифікації» в розмірі 100% статутного капіталу даного товариства; - заборонити відповідачу проводити збори учасників ТОВ «Український науковий інститут сертифікації» з метою прийняття рішення про зміну (збільшення/зменшення) розміру статутного капіталу даного товариства, розпоряджатись у будь-який спосіб належною йому часткою в статутному капіталі товариства, зокрема, використовувати її як об'єкт забезпечення виконання зобов'язань за іншими угодами; - заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим уповноваженим особам здійснювати реєстраційні дії (вносити зміни) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни відомостей про статутний капітал товариства, переліку учасників товариства, поділу статутного капіталу, об'єднання часток, зміни їх розміру, зміни розміру статутного капіталу, а також внесення змін до статуту товариства щодо розміру статутного капіталу.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивач посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. З метою забезпечення позову у справі №910/16501/21: накладено арешт на належну відповідачу - ОСОБА_2 частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявський узвіз, будинок 7, офіс 320, ідентифікаційний код 37038642) в розмірі 6,87% відсотків статутного капіталу даного Товариства.
Не погодившись із прийнятою ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У поданій апеляційній скарзі заявник просив поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування підстав апеляційної скарги скаржник посилається на те, що протягом останніх трьох років жодних змін у складі засновників товариства не відбувалось; суду було відомо про наявність трьох чинних судових рішень, якими накладено арешт на 100% статутного капіталу товариства і належить ОСОБА_2 , а державним реєстраторам заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо товариства. Тобто, були відсутні будь-які правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову у даному провадженні, незважаючи на що, суд, порушивши ч. 2 статі 136 ГПК України вжив такі заходи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16501/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 у справі №910/16501/21 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.
06.07.2022 матеріали справи № 910/16501/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 у справі №910/16501/21; розгляд справи призначено на 10.08.2022.
09.08.2022 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 10.08.2022 представники сторін не з'явились.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 у справі №910/16501/21; відкладено розгляд справи №910/16501/21 на 14.09.2022.
У судовому засіданні 14.09.2022 був присутній представник третьої особи 4 (скаржника), який підтримав доводи апеляційної скарги, просив оскаржувану ухвалу скасувати.
Інші учасники справи своїх представників у судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позаяк, колегія суддів не вбачила підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника скаржника та розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
З матеріалів оскарження вбачається, що в жовтні 2021 року ОСОБА_1 (позивач) подав до місцевого господарського суду позов про витребування у ОСОБА_2 (відповідач) та про передання позивачу частки в статутному капіталі ТОВ «Український науковий інститут сертифікації» (товариство) у розмірі 6,87% статутного капіталу зазначеного товариства, який становить 293 732,00 грн.
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що в 2018 році йому стало відомо про те, що його було виключено зі складу учасників товариства, розмір частки в якому на момент виключення становила 24%.
Виключенню позивача зі складу учасників товариства передували ряд укладених договорів купівлі-продажу його частки, перший з яких, нібито був укладений від імені позивача на підставі договору управління корпоративними права та здійснення представництва інтересів, за яким, в інтересах позивача діяв ОСОБА_6 , якого, як стверджує позивач, він ніколи не уповноважував на управління його корпоративними правами у вказаному товаристві.
В лютому 2022 року позивач подав до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на частку відповідача в статутному капіталі товариства в розмірі 100%; заборонити відповідачу проводити загальні збори учасників товариства; заборонити державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни відомостей про статутний капітал товариства.
Заява обґрунтована тим, що всі ці заходи допоможуть виконати судове рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог.
Як вказувалось вище, оскаржуваною ухвалою заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково; накладено арешт на частку відповідача у статутному капіталі товариства у розмірі, на який претендує позивач - 6,87%; в інших частинах заяви - відмовлено.
Колегія суддів погоджується із оскаржуваною ухвалою з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
За приписами частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 4 статті 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Оскільки, як вірно зазначив місцевий господарський суд, позивач заявив позову вимогу щодо належної йому частки в статутному капіталі товариства у розмірі 6,87%, то відповідно, є обґрунтованим накласти арешт на частку відповідача (який володіє 100% статутного капіталу) саме у розмірі 6,87%, тобто, розмір частки, на яку претендує позивач, а не на всі 100% частки належних відповідачу.
При цьому, як зазначено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 31.08.2021 у справі №910/16800/20: «…такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту на майно у корпоративному спорі може узгоджуватися, зокрема, з такою вимогою немайнового характеру як стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю…».
Колегія суддів, враховуючи предмет даного спору, а також вжитий судом першої інстанції оскаржуваною ухвалою захід забезпечення позову - накладення арешту на частку в статутному капіталі товариства, на розмір якої претендує позивач майна, приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді арешту такого майна в розмірі, задоволеному оскаржуваною ухвалою, є розумним, обґрунтованим та адекватним. Отже, накладення арешту на спірну частку в статутному капіталі товариства, має логічний зв'язок з предметом позовних вимог, що заявлені, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову.
Колегія суддів зазначає, що вжиття такого заходу забезпечення позову є достатнім і співмірним із заявленим позовними вимогами, адже унеможливить розпорядження відповідачем вказаним розміром частки в статутному капіталі товариства, позаяк, висновок суду першої інстанції про те, що задоволення інших вимог заяви про забезпечення позову, як то: заборона відповідачу проводити загальні збори учасників товариства щодо розпорядження часткою, заборона реєстраційним органам вчиняти дії щодо частки в статутному капіталі товариства, не видається за потрібне.
Доводи апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом ч. 2 статті 136 ГПК України, що полягає у наявності інших судових рішень про арешт частки відповідача у статутному капіталі товариства, є необґрунтованими, адже вказана норма не містить заборони господарському суду на вжиття заходів забезпечення позову у разі наявності інших судових рішень, якими вже вжиті заходи забезпечення позову щодо цієї частки.
Звертаючись із апеляційною скаргою, відповідач не спростував висновку суду першої інстанції, який знайшов своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, про доцільність вжиття вказаного заходу забезпечення позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно з пунктом 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду у цій справі є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.
При цьому, доводи апеляційної скарги спростовані по тексту даної постанови.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 74, 129, 136, 137, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 у справі №910/16501/21 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 у справі №910/16501/21 залишити без змін.
Справу №910/16501/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 14.09.2022.
Головуючий суддя О.В. Попікова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак