вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" вересня 2022 р. Справа№ 910/16396/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання: Дерій В.В.
за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання
від позивача: Родіонова Олена Вікторівна (поза межами суду);
від відповідача: Крюкова Марина Володимирівна;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп"
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021, повний текст рішення складено 20.12.2021
у справі № 910/16396/21 (суддя Баранов Д.О.)
за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп"
про стягнення 1 662 540,00 грн
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 1 662 540,00 грн за час прострочення повернення майна з оренди, яке було передано відповідачу за договором оренди комерційної нерухомості № 80D913-1438-КМФ/18 від 18.12.2018.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 позов Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп" на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" неустойку в розмірі 1 662 540,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 24 938,10 грн.
Рішення мотивоване тим, що позивач, у відповідності до пп. 3 п. 12.4.4 договору, звернувся до відповідача, шляхом направлення на електронну його адресу листа № 1354 ВИХ-КV-82Е100-2021 від 07.06.2021, в якому повідомив про дострокове розірвання договору № 800913-1438-КМФ/18 від 18.12.2018 з 22.06.2021. Претензія позивача щодо погашення заборгованості, звільнення та повернення 31.07.2021 орендованого приміщення була залишена відповідачем без розгляду та задоволення. Суд презюмує, що договір оренди комерційної нерухомості № 800913-1438-КМФ/18 від 18.12.2018 достроково розірваний з 31.07.2021. Доказів, щоб свідчили про повернення відповідачем позивачу за актом приймання-передачі приміщення в м. Києві по вул. Братиславська, 6-а загальною площею 2 748,0 кв.м, станом на момент звернення з даним позовом до суду відсутні. Оскільки відповідачем орендоване майно за актом приймання-передачі не було повернуто позивачу у строк до 30.09.2021 та не надано до суду доказів вжиття заходів щодо належного виконання зобов'язань стосовно повернення орендованого майна, то за таких обставин, суд перевіривши правильність здійснених нарахувань, дійшов висновку про правомірність нарахованої позивачем 1 662 540,00 грн неустойки у розмірі подвійної плати за час прострочення повернення приміщення в м. Києві по вул. Братиславська, 6-а загальною площею 2 748,0 кв.м з оренди за період з 01.08.2021 по 30.09.2021 на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі № 910/16396/21 скасувати. Прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп" судові витрати.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник зазначає про те, що 24.11.2021 було закрито підготовче провадження та було надано додатковий строк для подання відзиву, тим самим порушено право на справедливий суд, оскільки 23.11.2021 відповідачем укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом. Адвокату було недостатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та написати відзив, при цьому 24.11.2021 було відмовлено у відкладенні розгляду справи. крім того, 15.12.2021 адвокат не могла з'явитись у судове засідання у зв'язку із тим, що адвокат Корюкова М.В. 15.12.2021 знаходилась на самоізоляції у зв'язку із наявністю симптомів гострої респіраторної хвороби Covid-19 та мала контакт із носієм Covid-19.
Скаржник вказує на те, що договір оренди не був розірваний та продовжував діяти, так як у позивача не було підстав для розірвання договору. Позивач не вжив жодних заходів щодо його розірвання та повідомлення відповідача, останній не отримував листи від позивача, крім того, у листі від 07.06.2021 не зазначена фраза про розірвання договору, тобто вона відсутня, тому даний лист не можна вважати як таким, що є підставою для розірвання договору. Відповідач не міг ухилятись від підписання акту приймання-передачі, так як він не знав про його існування та про наміри позивача розірвати договір оренди. Складені акти про відмову отримання документів не є допустимими та достовірними доказами, так як вони складені та підписані виключно зацікавленими особами (працівниками позивача) і без всіх обов'язкових елементів, так як в актах не зазначено місце їх складання.
Скаржник зазначає, що за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому ст. 188 ГК України, або у судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору). Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов'язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором. Така правова позиція викладена у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18, у постанові колегії суддів палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 911/1635/19. Отже, позивачем не було дотримано порядок розірвання, який передбачено договором оренди, а тому договір не можна вважати розірваним.
Скаржник вважає, що відповідно до доданих документів до позовної заяви у відповідача відсутній борг за догвоором оренди, оскільки у всіх долучених рахунках-актах вказано 0,00 грн борг за попередній період, крім того, відповідно до акту звіряння взаєморозрахунків станом на липень 2021 у відповідача перед позивачем переплата у розмірі 430 856,46 грн. Також позивач стверджує, що у відповідача виникла заборгованість у лютому 2021р., однак, скаржник звертає увагу на те, що п. 1.5 додатковою угодою № 1 до договору оренди грошова застава становить 412 200,00 грн, але ні договором оренди, ні додатковими угодами не передбачено, що у разі використання грошової застави орендодавцем, у орендаря виникає обов'язок внести грошову заставу на розрахунковий рахунок орендодавця, у зв'язку із чим вимога орендодавця про сплату грошової застави у розмірі 418 9890,00 грн є протиправною.
Скаржник зазначає про те, що рахунки-акти не підписані відповідачем, що свідчить про відсутність згоди нарахованих сум за комунальні послуги.
На думку скаржника, наявність спору стосовно комунальних платежів (опалення, водопостачання та водовідведення, опалення) є підтвердженням відсутності вини відповідача, крім того, позивач не мав право в односторонньому порядку розірвати договір, так як відповідач належним чином виконував свої зобов'язання за договором оренди. Позивач не вживав жодних заходів щоб врегулювати спір з відповідачем стосовно спірних сум, які були виставлені ним за комунальні послуги орендарю.
Скаржник вважає, що акт обстеження приміщення від 02.08.2021 підтверджує, що позивачу надавався безперешкодний доступ до приміщення, але позивач не вжив жодних заходів щоб реалізувати свій намір розірвати договір та повернути приміщення, крім того, відповідачем за серпень-вересень оренду сплачено у повному обсязі, а тому стягнення неустойки за серпень-вересень у подвійному розмірі орендної плати є незаконним.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що не відповідає дійсності твердження скаржника про отримання ухвали про відкриття провадження у даній справі від 12.10.2021 тільки під час ознайомлення з матеріалами справи в суді адвокатом відповідача, з яким було укладено договір про надання юридичних послуг 23.11.2021, так як відповідачу вже достеменно було відомо про відкриття провадження у даній справі та призначення першої дати підготовчого засідання на 10.11.2021, що підтверджується його письмовою заявою про відкладення розгляду справи, яка подана до 10.11.2021. Між тим, 23.11.2021 вдруге надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю ознайомлення адвокатом відповідача з матеріалами справи. Поряд із тим, адвокат відповідача був ознайомлений із матеріалами справи, проте, 14.12.2021, втретє подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із симптомами гострої респіраторної хвороби Covid-19, однак, на підтвердження даного захворювання надав тільки виписку з медичної картки про симптоми запального процесу слизової оболонки бронхів.
Таким чином, доводи скаржника про поважність причин неявки в судове засідання та позбавлення можливості відповідача на подання відзиву не заслуговують на увагу, оскільки відповідач та його представник не були позбавлені можливості порушити перед судом клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з дотриманням положень статті 197 ГПК України та мали достатньо часу для подачі до суду відзиву з належними та допустимими доказами через підсистему «Електронний суд», яка забезпечує можливість створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи, тобто, з наведеного вбачається, що належним чином повідомлений відповідач та його представник, не маючи жодних поважних причин, неодноразово не зявлялись у судове засідання протягом розгляду даної справи, постійно подавали клопотання про відкладення розгляду справи, будь-яких заперечень щодо позовних вимог не висловлювали, відзиву на позовну заяву не подавали, що свідчить про зловживання процесуальними правами учасниками справи.
Позивач вказує на те, що відповідачем на лист від 07.06.2021 була надана письмова відповідь від 06.09.2021 № 060921/2, в якій чітко зазначено, що відповідач трактує зміст листа позивача від 07.06.2021, як повідомлення про дострокове розірвання договору, тому позивачем відповідно до п.п. 3 п. 12.4.4 договору оренди було дотримано порядок дострокового розірвання даного договору.
Станом на 01.01.2021 дебіторська заборгованість у відповідача складала 1 208 358,32 грн, нарахування за період з січня 2021р. по липень 2021р. становили 3 973 492,11 грн, а з врахуванням оплат відповідача в розмірі 4 404 348,57 грн загальна дебіторська заборгованість станом на 23.07.2021 становила 777 501,86 грн, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків від 23.07.2021.
Позивач зазначає, що сума грошової застави в розмірі 418 989 грн не є попередньою оплатою, а є погодженим сторонами, згідно ч. 2 ст. 546 ЦК України та п. 3.10 договору оренди, способом забезпечення виконання грошових зобов'язань орендаря щодо сплати орендної плати та будь-яких грошових зобов'язань орендаря перед орендодавцем в рамках даного договору. Відповідач знав та не заперечував проти обов'язку по відновленню суми грошової застави в розмірі 418 989,00 грн, що підтверджується його листом від 19.05.2021 № 190521/1 про відтермінування відновлення суми грошової застави, який був наданий самим відповідачем до суду разом із апеляційною скаргою.
Скаржник вказує на те, що доводи скаржника про те, що позивачем невірно нараховані суми за комунальні послуги з опалення та спожиту електроенергію, не відповідають дійсності, оскільки фактом підтвердження включення опалення в орендованих відповідачем приміщеннях по вул. Братиславська, 6а в м. Києві є наряд на включення опалення № 1023 від 02.11.2020, який підписаний 11.11.2020, поряд з тим, з доданих відповідачем документів вбачається, що були збої в теплопостачанні 17.11.2020 та 19.11.2020, яке відновлено також 19.11.2020, про що і було зроблено відповідний запис енергетиком позивача Єременко М.М. Позивач виставляв рахунки відповідачу за опалення в межах орендованої останнім площі - 2 748 кв.м.
Позивач звертає увагу на те, що скаржник безпідставно вважає договір оренди діючим, адже, відповідно до п. 1.8 додаткової угоди № 1 договір діє по 30.11.2021, проте, відповідач тільки після звернення позивача до суду, без письмового попередження позивача та укладання будь-яких додаткових угод відповідно до розділу 12 даного договору оренди повернув 01.10.2021 орендовані приміщення відповідно до акту приймання-передачі майна, що є підтвердженням правомірності позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за час прострочення повернення приміщень в м. Києві по вул. Братиславській, 6а, загальною площею 2 748,0 кв.м, з оренди за період з 01.08.2021 по 30.09.2021 в розмірі 1 662 540 грн та того, що неповернення об'єкта оренди за договором у період після дострокового припинення договору відбулося лише з вини відповідача, який не повертав об'єкт оренди позивачу у визначений договором строк, а продовжував користування орендованим майном до 01.10.2021.
Також позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти вимоги скаржника про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн та вважає дану вимогу необґрунтованою та такою, що не узгоджується з приписами чинного законодавства, оскільки немає жодного підтверджуючого документа, який свідчив би про дійсність оплати послуг правової допомоги відповідачем у сумі 15 000,00 грн.
Узагальнені доводи заперечень на відзив на апеляційну скаргу
Відповідач у запереченні на відзив на апеляційну скаргу, який фактично дублює доводи апеляційної скарги, вказує на те, що у представника відповідача були вагомі підстави для відкладення розгляду справи та подачу відзиву на позов, тому має місце неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у відкладенні розгляду справи 24.11.2021 та 15.12.2021, що у свою чергу обмежило відповідача надати суду доказів та порушено право на правову допомогу відповідача.
Відповідач не отримував листи від позивача, крім того, у листі від 07.06.2021 не зазначена фраза про дострокове розірвання договору, тобто вона відсутня, тому даний лист не можна вважати таким, що є підставою для розірвання договору, а позивачем не дотримано порядок розірвання договору оренди.
Також відповідач зазначає про те, що за результатами наданих послуг адвоката, між сторонами буде підписаний акт наданих послуг, копія якого буде надана до суду.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/16396/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі № 910/16396/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі № 910/16396/21. Призначено справу № 910/16396/21 до розгляду у судовому засіданні 24.02.2022.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022, у зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022, для розгляду справи №910/16396/21 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 прийнято справу №910/16396/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
У зв'язку із викладеним, судове засідання у справі № 910/16396/21, призначене на 24.02.2022, не відбулось.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 на 19.05.2022.
На підставі ст. 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп" про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено розгляд апеляційної скарги Фірми Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі № 910/16396/21 на 23.06.2022, а ухвалою від 23.06.2022 відкладено на 08.09.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 заяву представника Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, перебування суддів у відпустках, тимчасову непрацездатністю судді Гаврилюка О.М., введення воєнного стану в Україні, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/12638/21 розглядалась протягом розумного строку.
Позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні 08.09.2022 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі № 910/16396/21 залишити без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні 08.09.2022 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі № 910/16396/21 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
18.12.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди комерційної нерухомості № 80D913-1438-КМФ/18 за умовами якого позивач, за договором орендодавець, передає, а відповідач, за договором орендар, бере в строкове платне користування: комерційну нерухомість (далі - майно), розташовану в м. Києві на третьому поверсі чотирьохповерхової будівлі, по вул. Братиславська, 6а (літера "З"), загальною площею 345,9 кв.м (приміщення № 7-26 згідно з планом за поверхами), для ведення господарської діяльності, а саме - розміщення костелу, ведення господарської діяльності.
За умовами п. 2.1. договору передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акту приймання-передачі майна (додаток № 1 до цього договору) за умови попереднього внесення грошової суми застави визначеної п. 3.11 цього договору до підписання акту приймання-передачі майна, якщо обов'язок її внесення передбачений договором. При тому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з дати підписання такого акту.
19.12.2018 згідно із актом приймання-передачі позивачем передано, а відповідачем прийнято у платне користування вищевказане майно.
Згідно п 3.1. договору за домовленістю сторін орендна плата складається:
п. 3.1.1. з плати за приміщення: 3.1.1.1 на період проведення орендарем ремонтних робіт протягом перших 4 (чотирьох) календарних місяців з дати підписання акту приймання-передачі-майна 62,50 грн за 1 кв.м орендованої площі без ПДВ, що становить 21 618,75 грн за 345,90 кв.м. за місяць;
3.1.1.2 починаючи з 5 (п'ятого) календарного місяця з дати підписання акту приймання-передачі майна: 125,00 грн за 1 кв.м орендованої площі без ПДВ, що становить 43 237,50 грн за 345,9 кв.м без ПДВ в місяць;
п. 3.1.2. плати за послуги з утримання комерційної нерухомості, яка складається з комунальних витрат. Повний перелік та вартість даних послуг на дату укладання договору вказується в додатку № 2 до цього договору, що є його невід'ємною частиною;
п. 3.1.3. оподаткування ПДВ здійснюється за ставкою, що діє на дату виникнення податкового зобов'язання.
Щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця позивач надає відповідачу акт про надані послуги, яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за попередній місяць. Відповідач зобов'язаний підписати акт про надані послуги та повернути його позивачу не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 3.7. договору).
Відповідно до п. 3.8. договору орендна плата сплачується відповідачем кожного поточного місяця за наступний шляхом перерахування у безготівковому порядку орендної плати на поточний банківський рахунок позивача, зазначений у цьому договорі до 25 числа поточного місяця. Не виставлення рахунку позивачем не звільняє відповідача від сплати орендної плати згідно з порядком, визначеним цим Податковим Кодексом України.
Пунктом 12.1. передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання його сторонами а діє 1 (один) календарний рік та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
За умовами пп. 3 п. 12.4.4 договору у разі порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за договором більше ніж на 1 місяць або не сплати їх в повному обсязі, позивач має право в односторонньому порядку за умови направлення відповідачу письмового повідомлення про дострокове припинення договору не менше ніж за 15 календарних днів до дати припинення, достроково припинити договір.
Відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату на інші платежі, передбачені цим договором (п. 6.1.4 договору).
23.07.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору відповідно до умов якої було прийнято рішення про збільшення орендованих площ майна на 2 402,10 кв.м, у зв'язку з чим, викладено пункт 1.1. розділу 1 "Предмет договору" в наступній редакції: "1.1. позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування комерційну нерухомість (далі - майно), розташовану в м. Києві по вул. Братиславська 6-а, а саме приміщення 1 поверху (права сторона) площею 243,6 кв.м; приміщення 1 поверху (ліва сторона) площею 452,6 кв.м; приміщення 2 поверху площею 664,8 кв.м; приміщення 3 поверху (ліва сторона) площею 354,3 кв.м; приміщення 3 поверху (права сторона) 345,9 кв.м; приміщення 4 поверху площею 686,8 кв.м, загальною площею 2 748,0 кв.м, повна нумерація приміщень, що передаються в оренду зазначається в додатках № 1, 1-1 1-2; 1-3; 1-4; 1-5 та додатках № 3, 3-1; 3-2; 3-3; 3-4; 3-5, до цього договору (згідно з планом за поверхами, що додаються до даного договору)".
Відповідно до п. 1.3. додаткової угоди № 1, зазначені приміщення передані позивачем та прийняті відповідачем у платне користування згідно актів приймання-передачі майна від 23.07.2019, від 01.09.2019, від 01.10.2019, від 10.10.2019 та від 01.02.2020.
Отже, загальна площа комерційної нерухомості, яка передана позивачем у користування відповідача складає 2 748,0 кв.м.
В п. 1.8. додаткової угоди № 1 сторони вирішили викласти пункт 12.1. розділу "Строк дії та умови внесення змін, розірвання договору" в наступній редакції: "12.1. цей договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє по 30.11.2021 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань".
Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін, є невід'ємною частиною договору та діє впродовж дії договору, з урахуванням п. 1.8. даної додаткової угоди до договору (п. 5 додаткової угоди).
В подальшому, 01.04.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до п. 1 якої починаючи з 01.04.2020 і до 31.05.2020 сторони погодили, що згідно п. 3.1.1. договору плата за користування нерухомим майном з урахуванням ПДВ та коефіцієнтів загальних площ складатиме 155 983,93 грн за 2 748,00 кв.м.
Дана додаткова угода вступає в силу з дати її підписання і діє до 31.05.2020.
Пунктом 2 додаткової угоди № 2 до договору передбачено після закінчення строку дії додаткової угоди пункт 3.1.1. договору діятиме у редакції, що діяла до дати укладення додаткової угоди.
Розмір орендної плати з дня укладення договору (в т.ч. додаткових угод № 1, № 2) був динамічним і змінним, в той час, з 01.01.2021 розмір орендної плати за 2 748,00 кв.м з врахуванням п. 3.2 договору був фіксований та складав 415 635,00 грн разом з ПДВ в сумі 83 127,00 грн, а всього 498 762,00 грн за місяць.
В обґрунтування необхідності звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що з метою захисту порушених прав нараховано неустойку у розмірі подвійної плати за час прострочення повернення приміщення в м. Києві по вул. Братиславська, 6-а загальною площею 2 748,0 кв.м з оренди за період з 01.08.2021 по 30.09.2021 в розмірі 1 662 540,00 грн, суму якої позивач й просить стягнути з відповідача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3 та 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).
За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ) (ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
За приписами статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Як вже зазначалось, відповідно до пп. 3 п. 12.4.4. договору у разі порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за договором більше ніж на 1 місяць або не сплати їх в повному обсязі, позивач має право в односторонньому порядку за умови направлення відповідачу письмового повідомлення про дострокове припинення договору не менше ніж за 15 календарних днів до дати припинення, достроково припинити договір.
У зв'язку з систематичним невиконанням відповідачем починаючи з 01.02.2021 умов договору в частині своєчасної та повної оплати виставлених рахунків-актів, станом на 31.05.2021 в останнього утворилася заборгованість за договором оренди № 800913-1438-КМФ/18 з 01.02.2021 в загальному розмірі 631 209, 38 грн, у зв'язку із чим, позивач звернувся до відповідача, шляхом направлення на електронну його адресу листа № 1354 ВИХ-КV-82Е100-2021 від 07.06.2021.
Так, у листі № 1354 ВИХ-КV-82Е100-2021 від 07.06.2021 позивачем зазначено про те, що враховуючи те, що орендар в черговий раз порушив досягнуті домовленості сторін (щодо дотримання графіків погашення дебіторської заборгованості, відновлення грошової застави і прийняття додаткових площ) та умови укладених договорів оренди з Товариством щодо термінів сплати орендної плати (п. 3.8 укладених договорів), а також в черговий раз надіслав листи щодо відтермінування сплати грошової застави за договором від 18.12.2018 № 80D913-1438-КМФ/18 та передачі додаткових приміщень за договором від 03.03.2020 № 33-КМФ/20 Товариство не погоджується з перенесенням строків оплати грошової застави та повідомляє, що грошова застава за договором від 18.12.2018 № 80D913-1438-КМФ/18 повинна бути оплачена до 15.06.2021 (включно) у повному обсязі. У разі несплати орендарем грошової застави в зазначений вище термін, даний лист буде вважатися відповідно до підпункту 3 пункту 12.4.4 договору оренди від 18.12.2018 № 80D913-1438-КМФ/18 офіційним повідомленням про дострокове оренди з 22.06.2021.
Зазначений лист надісланий позивачем рекомендованою кореспонденцією за № 0103276838249.
Неотримання відповідачем зазначеного листа, у відділенні поштового зв'язку не залежало від волі відправника, а тому не спростовує факту виконання позивачем п.п. 3 п. 12.4.4 договору, в частині надсилання повідомлення про дострокове розірвання договору від 18.12.2018 № 80D913-1438-КМФ/18.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/12262/17.
З огляду на те, що спірне приміщення використовувалось відповідачем для розміщення хостелу, в якому на момент отримання повідомлення від 07.06.2021 № 1354 BИX-KV-82E100-2021 про дострокове розірвання договору з 22.06.2021 перебували мешканці хостелу, позивач переніс попередження про дострокове розірвання договору та повернення приміщення з оренди на 31.07.2021, чим надав достатній строк та можливість відповідачу врегулювати ситуацію з мешканцями, вивільнити та повернути спірне приміщення позивачу.
Листом № 1821-BИX-KV-82Е100-2021 від 22.07.2021 позивач, повторно, повідомив відповідача про дострокове розірвання договору оренди комерційної нерухомості № 80D913-1438-КМФ/18 від 18.12.2018 з 31.07.2021 та відповідно вимагав звільнити та повернути орендовані приміщення в м.Києві по вул. Братиславська, 6-а загальною площею 2748,00 кв.м в належному технічному та санітарному стані шляхом підписання акту приймання-передачі майна від 31.07.2021, один примірник якого потрібно повернути на поштову адресу позивача.
Також, позивач відзначає, що його співробітники 22.07.2021 приїздили до відповідача для вручення йому особисто або його представникам даного листа про дострокове розірвання договору оренди, проте, представник відповідача відмовився отримати лист, про що було складено відповідний акт про відмову отримувати документи (кореспонденцію), копія якого міститься в матеріалах справи.
Як вказує позивач, станом на 23.07.2021 заборгованість відповідача за договором оренди складала 777 501,86 грн, у зв'язку з чим, було надіслано на адресу відповідача претензію № 14-07/65 від 27.07.2021 з вимогами: звільнити та повернути орендовані приміщення в м.Києві по вул. Братиславська, 6-а загальною площею 2748,0 кв.м в належному технічному та санітарному стані шляхом підписання акту приймання-передачі майна (повернення майна) від 31.07.2021, один примірник якого потрібно повернути на адресу Київської міської філії AT "Укртелеком": 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 34-А.; підписати акт звіряння розрахунків та повернути один примірник на адресу Київської міської філії АТ "Укртелеком"; перерахувати до 06.08.2021 позивачу заборгованість в сумі 777 501,86 грн. Докази направлення даної претензії також містяться в матеріалах справи.
Водночас, претензія позивача щодо погашення заборгованості, звільнення та повернення 31.07.2021 орендованого приміщення була залишена відповідачем без розгляду та задоволення.
Оскільки уповноважені особи ТОВ "Ай.Хотел Груп" відмовлялися від отримання рекомендованих цінних листів позивача, які надходять до відділення поштового зв'язку № 107, 02.08.2021 представники позивача особисто зустрілися з генеральним директором відповідача Ревою М.М. задля вручення листа № 1821-ВИХ-КУ-82Е100-2021 від 22.07.2021 про дострокове розірвання договору оренди комерційної нерухомості № 800913-1438-КМФ/18 від 18.12.2018 з 31.07.2021 текст якого було йому прочитано вголос та передано особисто в руки, про що складено відповідний акт. Копія даного акту міститься в матеріалах справи.
Також, 02.08.2021 представниками позивача складено акт обстеження спірного приміщення, яке не повернуто з оренди та зафіксовано, що відповідач продовжує фактично використовувати приміщення після припинення договірних відносин.
Крім того, з метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу вимогу № 14-10/183 від 25.08.2021 про негайне звільнення та повернення орендованих приміщень в м. Києві по вул. Братиславська, 6-а загальною площею 2 748,0 кв.м, однак, дана вимога знову була залишена без задоволення.
15.09.2021 та 16.09.2021 представниками позивача було складено акт обстеження будівлі (літера "З") за адресою м. Київ, вул. Братиславська, 6а та акт-порушення, з яких вбачається, що за результатами огляду встановлено наступні факти, а саме: будівля безпідставно використовується ТОВ "Ай.Хотел Груп" для послуг хостелу, без дозволу АТ "Укртелеком" та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" відповідачем несанкціоновано відновлено електропостачання до даної будівлі та відмовлено позивачу у доступі до електроустановок, що знаходяться на балансі КМФ AT "Укртелеком" для контролю справності та обслуговування технічного стану, відповідачем захаращена прибудинкова територія побутовим і будівельним сміттям, також, без погодження та дозволу AT "Укртелеком" організований паркувальний майданчик на території подвір'я.
Доводів позивача щодо невиконання зобов'язань за договором оренди комерційної нерухомості № 800913-1438-КМФ/18 від 18.12.2018 та відповідно існування заборгованості відповідачем не спростовано, матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що договір оренди комерційної нерухомості № 80D913-1438-КМФ/18 від 18.12.2018 є достроково розірваним з 31.07.2021.
Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Разом з тим, в п. 6.1.8. договору сторони дійшли згоди, що у разі припинення договору оренди відповідач зобов'язаний повернути позивачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати позивачу збитки внаслідок погіршення стану або втрати (повної або часткової) майна з вини відповідача.
Таким чином, з викладеного слідує, що обов'язок повернення орендованого майна як законом, так і договором № 80D913-1438-КМФ/18 від 18.12.2018 покладено на відповідача.
Однак, доказів, які свідчать про повернення відповідачем позивачу за актом приймання-передачі приміщення в м. Києві по вул. Братиславська, 6-а загальною площею 2 748,0 кв.м., станом на момент подання позовної заяви відповідачем не надано.
Викладені вище обставини вказують, про те, що неповернення об'єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося лише з вини самого орендаря (відповідача), який не повернув і не намагається повернути об'єкт оренди орендодавцю (позивачу) у визначений договором строк, а продовжував користуватися орендованим майном про що також свідчать складені уповноваженими представниками орендодавця наявні в матеріалах акти обстеження приміщення від 02.08.2021 та від 15.09.2021.
При тому, суд зазначає, що в процесі розгляду даної справи, позивачем до письмових пояснень поданих до суду 09.11.2021 додано акт приймання-передачі майна м. Києві по вул. Братиславська, 6-а загальною площею 2 748,0 кв.м від 01.10.2021.
Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Невиконання наймачем обов'язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов'язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 ЦК України.
Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України обов'язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов'язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.
Аналогічна позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.
Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/9328/17, від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 у справі № 910/14032/17, від 28.08.2018 у справі № 913/155/17, від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17 та від 19.02.2020 у справі № 925/297/19 зі спорів, що виникли з подібних орендних правовідносин, а саме, що, при розгляді спорів про стягнення неустойки, судам необхідно враховувати, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України та обов'язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна. Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Суд зазначає, що обов'язок надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором (ст.610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, стаття 614 ЦК України зобов'язує відповідача надати докази відсутності вини у неналежному виконанні зобов'язання.
Отже, при пред'явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов'язання, він звільняється від обов'язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов'язання лежить на боржникові.
Позивачем у даній справі доведено факт порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного повернення орендованого майна (як і наявності заборгованості зі сплати грошової застави за договором), а відповідач не спростував належними та допустимими доказами того, що прострочення відбулося не з його вини.
Відповідачем, в свою чергу, не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин вжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин; не довів наявність умов, які б перешкоджали йому вчасно повернути майно у визначений законом строк; не довів наявності з боку орендодавця бездіяльності та вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря. Натомість, матеріалами справи підтверджується, що майно перебувало у орендаря до моменту складення акту між ним і позивачем на повернення орендованого майна наймачем.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2020 у справі № 915/1429/19 вказав, що визначальним для застосування частини другої статті 785 ЦК України у спірних правовідносинах є саме факт неповернення об'єкта найму наймодавцю, а не факт користування/не користування наймачем об'єктом найму, оскільки поняття «неповернення речі» не є тотожним поняттю «не користування» у правовому сенсі статті 785 ЦК України.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем орендоване майно за актом приймання-передачі не було повернуто позивачу у строк до 30.09.2021 та не надано до суду доказів вжиття заходів щодо належного виконання зобов'язань стосовно повернення орендованого майна, то за таких обставин, суд перевіривши правильність здійснених нарахувань, дійшов висновку про правомірність нарахованої позивачем 1 662 540,00 грн неустойки у розмірі подвійної плати за час прострочення повернення приміщення в м. Києві по вул. Братиславська, 6-а загальною площею 2 748,0 кв.м з оренди за період з 01.08.2021 по 30.09.2021 на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Посилання скаржника на акт звіряння Київської міської філії АТ "Укртелеком" станом на 06.12.2021 є безпідставним, враховуючи те, що зазначений акт підписаний лише з боку позивача та те, що акт звірки взаєморозрахунків, як зведений обліковий документ, не належить до первинних документів бухгалтерської звітності, а тому даний акт не може слугувати належним та допустимим доказом наявності чи відсутності заборгованості відповідача перед позивачем.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач у листі від 19.05.2021 зазначає, що підприємство зазнало значних збитків, що унеможливило своєчасну оплату комунальних послуг та частини заставної суми у квітні 2021р. і через дані форс-мажорні обставини просив змістити на один місяць графік відновлення заставної суми 418 989,00 грн по вул. Братиславська, 6а, тобто просив погодити відновлення даної заставної суми частинами протягом таких 3-х місяців: травень, червень, липень.
Таким чином, посилання скаржника у апеляційній скарзі на відсутність заборгованості щодо сплати заставної суми, як і на відсутність обов'язку відновлювати таку суму, є безпідставними.
Натомість згідно із листом від 07.06.2021 підставою для дострокового припинення договору від 18.12.2018 № 80D913-1438-КМФ/18 є несплата грошової застави.
Наявність чи відсутність заборгованості з орендної плати чи комунальних платежів не є предметом дослідження даної справи.
Помилка позивача у листі від 07.06.2021, яка полягала у незазначенні слова "розірвання", не спростовує зміст даного листа, враховуючи наявність посилання на підпункт 3 пункту 12.4.4 договору оренди від 18.12.2018 № 80D913-1438-КМФ/18.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що повторне відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком господарського суду, крім того, згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що якщо скаржник вважав, що його позиція може бути додатково обґрунтована, він не був позбавлений права направити свої аргументи разом із клопотанням у письмових заявах.
З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі № 910/16396/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі № 910/16396/21 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі № 910/16396/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі № 910/16396/21 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 910/16396/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Текст рішення складено та підписано 13.09.2022.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич