вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" липня 2022 р. Справа№ 910/19770/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Іоннікової І.А.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання: Горді В.В.
за участі представників сторін:
від позивача: Тітов І.С.
від відповідача: Онищенко О.А.
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований Покупець»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 01.02.2022 (повний текст рішення складено 11.02.2022)
у справі №910/19770/21 (суддя - Бойко Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго»
до Державного підприємства «Гарантований Покупець»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1. Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
2. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 922 288,96 грн
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ:
1.1. короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований Покупець» про стягнення 922 288,96 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» вказує, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем у період з 05.05.2020 по 20.07.2021 своїх грошових зобов'язань з оплати поставленої позивачем у березні 2020 року згідно Договору №475/01 від 30.07.2019 електроенергії, наявні правові підстави для стягнення з Державного підприємства «Гарантований Покупець» 3% річних у розмірі 250 886,87 грн та інфляційних втрат у розмірі 671 402,09 грн.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі № 910/19770/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Гарантований Покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» 3% річних у розмірі 250 886 грн 87 коп., інфляційні втрати у розмірі 671 402 грн 09 коп., відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 13 834 грн. 33 коп.
Рішення суду мотивоване тим, що Державним підприємством «Гарантований покупець» не вчинило заходів щодо добровільного виконання рішення суду, у зв'язку з чим 16.07.2021 з нього було стягнуто кошти в порядку примусового виконання рішення суду.
Відтак, поведінка Державного підприємства «Гарантований Покупець» не відповідає критеріям добросовісності, а тому останнє має нести тягар негативних наслідків своєї недобросовісної поведінки, а отже вимоги про стягнення коштів, заявлені до стягнення з відповідача, з урахуванням наданих розрахунків, є обґрунтованим та підлягають задоволенню.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство «Гарантований Покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі № 910/19770/21, яким задоволено позовні вимоги ТОВ «Біогазенерго» до ДП «Гарантований покупець» про стягнення 3 % річних у розмірі 250 866,87 грн, інфляційні втрати у розмірі 671 402,09 грн, витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 8 000,00 грн та 13 834,33 грн судового збору та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2022 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19770/21 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований Покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/19770/21.
18.05.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі № 910/19770/21. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі № 910/19770/21 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
14.06.2022 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою від 15.06.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/19770/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований Покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі №910/19770/21. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.07.2022.
У судове засідання 20.07.2022 з'явились представники позивача та відповідача, представники третіх осіб у судове засідання не з'явились.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято із неправильним встановленням обставин справи, неповним дослідженням доказів, порушенням норм процесуального та матеріального права.
Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не враховано специфіку правовідносин, що врегульовані спеціальним законом, що визначають порядок (спосіб) виконання спірного зобов'язання Гарантованим покупцем.
Відповідач наголошує, що моментом виконання рішення, є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби.
Крім того, апелянт наполягає, що можливість у кредитора стягувати у боржника надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, а тому заявлений позов направлений на неправомірне збагачення позивача за рахунок відповідача, а надані докази підтверджують наявність підстав для зменшення розміру сум, які заявлені до стягнення.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач та треті особи своїм правом на подання письмових відзивів на апеляційну скаргу не скористались.
2.4. інші процесуальні дії у справі
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами за відсутності представників третіх осіб.
Представник відповідача надав пояснення в яких підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Мотивувальна частина.
3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини
30.07.2019 між Державним підприємством «Гарантований покупець», як гарантованим покупцем за договором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго», як виробником за «зеленим» тарифом за договором, був укладений Договір №475/01 (надалі - Договір), відповідно до якого виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (надалі - Порядок) (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 2.3 Договору виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
31.03.2020 на виконання умов Договору №475/01 від 30.07.2019 між сторонами був підписаний акт купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року на суму 12 980 844,07 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті придбаної у березні 2020 року згідно Договору, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» вказує на наявність підстав для стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» 3% річних у розмірі 250 886,87 грн та інфляційних втрат у розмірі 671 402,09 грн, нарахованих за період з 05.05.2020 по 20.07.2021.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021, у справі №910/7256/20 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» основний борг у розмірі 6 921 671,04 грн, пеню у розмірі 270 538,40 грн, штраф у розмірі 412 165,91 грн, судовий збір у розмірі 124 306,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн. Повернуто з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 61 712,11 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго», що був сплачений згідно платіжного доручення №1376 від 21.05.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.
При прийнятті вказаного судового рішення суд встановив, зокрема, такі обставини:
- в рамках дії Договору між позивачем та відповідачем виникли правовідносини купівлі-продажу виробленої позивачем електричної енергії за «зеленим» тарифом;
- в березні 2020 року позивачем було продано, а відповідачем придбано вироблену за «зеленим» тарифом електричну енергію в обсязі 3 319 128,00 кВт*год. на суму 12 980 671,99 грн.;
- відповідачем було оплачено за придбану в березні 2020 року у позивача електроенергію суму кошти у розмірі 6 059 000,95 грн.
Рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/7256/20 набрало законної сили.
В рішенні Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/7256/20 судом було встановлено, що підтвердженою заборгованістю Державного підприємства «Гарантований покупець» за Договором №475/01 від 30.07.2019 є сума у розмірі 6 921 671,04 грн, яка не була оплачена відповідачем у встановлені строки.
В межах виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення суду, платіжним дорученням №660507626 від 16.07.2021 підтверджується списання коштів з боржника на виконання судового рішення у справі №910/7256/20.
Відповідно до платіжного доручення №42568 від 19.07.2021 органом виконавчої служби перераховано кошти на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго», які були стягнуті з Державного підприємства «Гарантований покупець».
В той же час, з наданої позивачем банківської виписки від 21.07.2021 вбачається, що на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» кошти, стягнуті в межах виконавчого провадження на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/7256/20, яке набрало законної сили 18.05.2021, надійшли 21.07.2021.
3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
Враховуючи, несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по Договору №475/01 від 30.07.2019, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 250 886,87 грн та інфляційних втрат у розмірі 671 402,09 грн за період з 05.05.2020 по 20.07.2021.
При цьому, колегія суддів зазначає, що факт порушення зобов'язання встановлено рішенням суду, між тими ж сторонами, а тому вказана обставини не підлягають повторному доказуванню.
В свою чергу, факт остаточного погашення заборгованості в межах виконавчого провадження, та отримання суми заборгованості лише 21.07.2021 підтверджено належними та допустимими доказами та відповідачем не спростовано.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі.
Отже, в даному випадку фактичний переказ коштів в якості виконання судового рішення від боржника на користь стягувача завершився 21.07.2021.
При цьому, при примусовому стягненні коштів дії виконавця або банківської установи можуть призводити до затягування отримання коштів стягувачем, і тоді може вестися мова про звільнення боржника від відповідальності за прострочення через бездіяльність виконавця чи банку.
Однак, враховуючи, що 16.07.2021 (дата списання коштів з боржника) було п'ятницею і наступний робочий день - 19.07.2021 (дата ініціювання переказу таких коштів на рахунок стягувача), то обґрунтованим є висновки суду першої інстанції, що виконавець діяв правомірно і без затримки, перераховуючи кошти, стягнуті з боржника на користь стягувача, на наступний робочий день після списання таких коштів.
Так, з платіжного доручення №42568 від 19.07.2021 вбачається, що банком такий переказ проведено 21.07.2021, тобто в межах строків, встановлених п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Отже, вина виконавця і банку у одержанні стягувачем коштів не у день їх списання з боржника відсутня.
Відтак, доведеним фактом є те, що стягувач не міг користуватися коштами до їх одержання, а спірним моментом - є саме різниця часу між відправленням коштів та їх одержанням, і вирішуючи на кого необхідно покласти негативні наслідки такої різниці, суд виходить із того, що саме відповідач є особою винною у виникненні даного спору, оскільки спір виник з його неправомірної поведінки, а отже негативні наслідки покладаються на боржника.
Як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, Державним підприємством «Гарантований покупець» не вчинило заходів щодо добровільного виконання рішення суду, у зв'язку з чим 16.07.2021 з нього було стягнуто кошти в порядку примусового виконання рішення суду.
Відтак, поведінка Державного підприємства «Гарантований Покупець» не відповідає критеріям добросовісності, а тому останнє має нести тягар негативних наслідків своєї недобросовісної поведінки.
Таким чином, відповіддю суду на питання, на яке необхідно було відповісти для правильного вирішення спору, є - відповідач є особою, яка своєю неправомірною поведінкою зумовила одержання стягувачем коштів не у день їх списання з рахунку боржника.
Щодо посилань відповідача на постанови Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18 та від 11.02.2020 у справі №927/206/19.
У вказаних постановах зроблено висновок про те, що моментом фактичного виконання судового рішення є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на рахунок виконавця, однак:
по-перше, в даній справі нараховуються 3% річних не у зв'язку із простроченням виконання судового рішення, а у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з правочину;
по-друге, визначення положеннями п. 1.39 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» стягувачем (за платіжним документом) - виконавця є відмінним поняттям від стягувача (за виконавчим документом) згідно Законом України «Про виконавче провадження», а відтак непереконливим є твердження про наділення стягувачем виконавця правом на одержання коштів;
по-третє, висновок про покладення на стягувача негативних наслідків за несвоєчасне одержання коштів (неможливість користування власним майном) (навіть у розмірі нарахованої за день-два суми 3% річних) зроблено без урахуванням висновків Великої палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17 в аспекті добросовісності та необхідності покладення тягара негатичних наслідків саме на винну сторону.
В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Таким чином, наявні підстави для нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних до фактичної дати надходження коштів на рахунок стягувача, а відтак визначений позивачем період нарахування інфляційних втрат та 3% річних у період з 05.05.2020 по 20.07.2021 є правомірним.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Суд, здійснивши перевірку розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням визначених позивачем періодів їх нарахування, прийшов до висновку про правомірність нарахування Державному підприємству «Гарантований Покупець» 3% річних у розмірі 250 886,87 грн та інфляційних втрат в розмірі 671 402,09 грн.
В свою чергу, у відзиві на позов відповідачем викладено клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн, яке мотивоване неспіврозмірністю та/або відсутністю збитків понесених позивачем; відсутністю доказів, що свідчили б про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності для кредитора; значним розміром неустойки; скрутним фінансовим станом боржника; значною кількістю фінансових зобов'язань боржника перед третіми особами.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 13.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).
Перевіривши доводи відповідача, з огляду на неправомірну поведінку відповідача, відсутність добровільного виконання як договірного зобов'язання так і рішення суду, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення сум.
Колегія суддів наголошує, що спірні правовідносини не виключають можливість добровільного виконання зобов'язання, а доводи відповідача, що він є комунальним підприємством не можуть бути підставою для надання йому привілейованого становища в межах спірних господарських відносин.
Крім того, заявлена до стягнення сума, як встановив суд першої інстанції, не перевищує 14% від суми заборгованості, яка була у відповідача, а відтак обставини справи №910/19770/21 є відмінними від обставин у справі №902/417/18, і заявлені до стягнення суми не є ні надмірно великими, як і не є джерелом неправомірного збагачення позивача за рахунок відповідача, а тому, як вже зазначалось, відсутні підстави для зменшення заявлених до стягнення сум.
Колегією суддів також перевірені доводи апелянта щодо надмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, які судом першої інстанції було задоволено частково на суму 8 000,00 грн, та встановлено, що вказана сума є обґрунтованою та співмірною зі складністю спору та обсягом наданих послуг, а тому підстав для її зменшення чи відмови у її стягненні колегія суддів не вбачає.
3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду
Порушенням права є такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів, що відповідач ухилившись від належного та своєчасного виконання зобов'язання порушив майнові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення сум передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
За результатами розгляду справи колегією суддів встановлено, що позивач довів обґрунтованість заявленого позову, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За змістом статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором та/або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу
Колегією суддів досліджено доводи апелянта та встановлено, що специфіка спірних правовідносин не надає відповідачу права ухилятись від виконання обов'язку передбаченого договором, як і не надає відповідачу права безпідставно ухилятись від відповідальності передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України за неналежне виконання грошового зобов'язання.
Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача, що моментом виконання рішення, є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби, оскільки в даній справи відсутнє затягування з боку виконавчої служби щодо перерахування стягнутих коштів на рахунок стягувача (позивача), а тому з огляду на характер спірних правовідносин та неправомірну поведінку відповідача, саме відповідач повинен відшкодувати позивачу витрати пов'язані з неможливістю користуватись належними позивачу коштами.
Крім того, апелянт не довів, що заявлені до стягнення суми є надмірними, призводять до неправомірного збагачення позивача за рахунок відповідач чи будь-яким іншим чином порушують права відповідача, а також апелянтом не доведено наявності підстав для зменшення сум які підлягають стягненню, як і не доведено підстав для зменшення суми адвокатських витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі №910/19770/21 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований Покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі №910/19770/21 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
7.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований Покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі №910/19770/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі №910/19770/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано після виходу колегії суддів з відпустки 12.09.2022.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді І.А. Іоннікова
Ю.Б. Михальська