Справа №2-827/2010
29 липня 2010 року Сніжнянський міський суд Донецької області у складі
головуючого - судді Кучми В.В.
при секретарі Щербакової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору про сплату аліментів на дитину,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2О про розірвання договору про сплату аліментів на дитину.
На обґрунтування позову посилається на ті обставини, що за рішенням Сніжнянського міського суду від 12.07.07 р з відповідача на її користь були стягнуті аліменти на утримання доньки в розмірі 1/5 частки заробітку (доходу), починаючи з 01.07.07 р до і досягнення дитиною повноліття, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 23.08.08 р сторони уклали договір, згідно п. 1 якого ОСОБА_2 забов»язується виплачувати щомісячно аліменти на утримання позивачки в сумі 370 грн з 01 квітня 2008 року до 09 травня 2009 року, а п. 2 цього договору передбачений обов»язок випалчувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 330 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття. На укладання цього договору вона погодилась тому, що на момент укладання відповідач мав заборгованість з аліментів на дитину за рішенням суду, яку за цим договором забов»язався сплатити. Після укладання договору заборгованість ним була виплачена, а у травні 2009 припинив у зв»язку закінченням терміну виплату аліментів на її утримання. Але у наступному після укладання договору у період з 26.03.08 р по 09.09.09 р відповідач працював на СО «Славсант» слюсарем-ремонтником та отримував заробітну плату від 3022,54 грн до 4994,98 грн. Тому, вважає виникли суттєві обставини, які не могли бути передбачені сторонами в договорі, які ставлять її в невигідне становище, вона за рішенням суду у дольовому відношенні до заробітку могла б отримувати більші аліменти, тому просить цей договір розірвати.
У ході розгляду справи за заявою від 29.03.10 р позивачка уточнила і змінила підстави позовних вимог, просить розірвати договір про сплату аліментів на дитину як такий, що був укладений у невідповідності до вимог закону, оскільки вважає статтею 181 Сімейного кодексу України визначений і встановлений порядок виконання батьками обов'язку утримувати дитину, згідно якого батьки самостійно можуть дійти згоди щодо утримання дитини до розгляду спору в суді, а коли вже є судове рішення про стягнення аліментів, то договір між батьками про сплату аліментів вже не може укладатись.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов про розірвання договору про сплату аліментів на дитину підтримала повністю. Вказала, що остаточно сформульовані вимоги і обставини на їх обґрунтування нею викладені в заяві від 29.03.10 р, на них вона спирається. При цьому також пояснила, що метою її звернення до відповідача з справжнім позовом є те, що вона хотіла б отримувати аліменти у розмірі не меншому, що був первісно визначений за рішенням суду від 12.07.07 р у розмірі 1/5 частки заробітку (доходу) відповідача. Заявила, що відмовляється від послуг адвоката ОСОБА_4 як її представника, оскільки остання у зв»язку з виниклим захворюванням тривалий час буде перебувати на лікуванні, просила за її заявою залучити до участі у якості представника ОСОБА_5
Представник позивачки за усною заявою ОСОБА_5І у судовому засіданні на обґрунтування вимог надала пояснення аналогічні викладеним в останні заяві від 29.03.10 року.
Представник відповідача за ордером про правову допомогу ОСОБА_6 позов не визнала, оскільки позивачка по суті не згода з розміром аліментів, що визначений між сторонами за спірним договором, який у разі такої незгоди і зміни матеріального становища когось з них може бути змінений за рішенням суду, а підстав щодо розірвання самого договору про сплату аліментів на дитину не убачає і в цьому нема потреби, заявлені підстави вважає необґрунтованими. Про те, чи працює на теперішній час її довіритель і має дохід, на який вказує позивачка, напевне вказати не може. Але їй відомо, що у другому шлюбі відповідача з іншою жінкою вони невдовзі чекають народження нової спільної дитини, що не може бути не враховане судом при вирішенні питання про зміну розміру аліментів у разі звернення з такими вимогами позивачки.
Заслухав пояснення сторін, вивчив матеріали справи, суд вважає позов залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено, за рішенням Сніжнянського міського суду від 12.07.07 р з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 були присуджені до стягнення аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/5 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 01.07.07 р до і досягнення дитиною повноліття, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 7). Згідно договору, укладеного сторонами 22 березня 2008 року і посвідченого державним нотаріусом Сніжнянської нотаріальної контори Тарановим О.А від 22.03.08 року за реєстровим №1-1171, сторони дійшли згоди про те, що за цим договором (п. 2 Договору) ОСОБА_2 забов»язується випалчувати ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 330 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття (а.с 5).
Відповідно до положень ст. 189 Сімейного кодексу України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. При цьому умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається в письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним з батьків свого обов»язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Таким чином, суд приходить до висновку, що договір від 22 березня 2008 року про сплату аліментів на дитину, який оспорює позивачка з підстав невідповідності закону, є такий, що укладений з дотриманням вимог сімейного і цивільного законодавства, не порушує інтересів дитини, що встановлені Сімейним кодексом України. Укладання договору про стягнення аліментів є засобом урегулювання обов»язків того з батьків, з ким дитина не мешкає, щодо утримання дитини, порядком укладання такого договору передбачена можливість примусового виконання його умов тим з батьків, з ким дитина не мешкає, шляхом виконавчого напису нотаріуса. Правові положення укладання цього договору не обмежують право того з батьків, з ким мешкає дитина, на стягнення аліментів у розмірі, більшому ніж встановлено договором.
Посилання позивачки та її представника на обґрунтування позовних вимог про розірвання договору про сплату аліментів на ті обставини, що батьки можуть дійти згоди щодо утримання дитини і укласти нотаріально посвідчений договір лише до розгляду спору в суді, а коли вже є судове рішення про стягнення аліментів, то такий договір вже не може укладатись, слід вважати не спроможними.
Крім того, як вбачається з змісту позовної заяви і усних пояснень позивачка ОСОБА_1 фактично не годна з тим і ставить перед судом питання про зміну розміру аліментів в сторону збільшення, виходячи з того, що змінилося матеріальне становище платника аліментів і певний період мав достатній дохід, що утворюють собою і складають самостійний зміст вимог. Втім, відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до частини другої цієї статті особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. На протязі розгляду справи позивачка мала можливість виходячи з свого процесуального права змінити предмет і підставу позовних вимог, але цього не зробила. Дані обставини не перешкоджають звренню до суду з такими вимогами окремо.
За таких обставин позовні вимоги, що заявлені, слід вважати необґрунтованими, а позов підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджає з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, таким чином оскільки позов не підлягає задоволенню, то понесені позивачкою судові витрати при подачі позову лишаються розподілені і покладені на неї.
Керуючись ст.ст. 181, 189 Сімейного кодексу України, ст.ст. 203, 215, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про розірвання договору про сплату аліментів на дитину залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено сторонами шляхом подання заяви про апеляційне оскарження на протязі десяти днів з моменту його проголошення та подання апеляційної скарги на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд.
Головуючий: