Справа № 2-а-4892/09/2270/10
іменем України
02 липня 2009 року Хмельницький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Романішина В.Л.,
при секретарі Тимощуку І.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну
справу за позовом ОСОБА_1 до Кам'янець-Подільської
об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0010131742/0 від 21.08.2008р, №0010131742/1 від 10.11.2008р., №0010131742/2 від 19.01.2009р., №0010131742/3 від 31.03.2009р., №0010141742/2 від 19.01.2009р., №0000071742/3 від 31.03.2009р., №0010161742/2 від 19.01.2009р. та № 0000081742/3 від 31.03.2009р.
В обгрунтування сввоїх вимог позивач посилається на те, що за результатами проведеної Кам'янець-Подільською ОДПІ виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2008р. з порушенням чинного законодавства складено Акт №31 173 2722722014703 від 08.08.2008р. на основі якого винесено податкові повідомлення-рішення від 21.08.2008 року №0010131742/0 щодо суми податкового зобов'язання по податку з реклами в розмірі 3579, 35 гривень (з них 179, 35 грн. основного платежу та 3400, 00 грн. штрафних санкцій), №0010141742/0 щодо суми податкового зобов'язання податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3495, 67 гривень та №0010161742/0 щодо суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17353, 00 гривень (з них 11002, 00 грн. основного платежу та 6351, 00 грн. штрафних санкцій). Не погоджуючись з прийнятими рішеннями 15.09.2008р. позивачем була подана до податкової інспекції первинна скарга, яка залишена без задоволення. За результатами розгляду повторної скарги, поданої позивачем, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.03.2009 року №0010131742/3 щодо суми податкового зобов'язання по податку з реклами в розмірі 3579, 35 грн., №0000071742/3 щодо суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2484, 43 грн. та №0000081742/3 щодо суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12 743, 00 грн. На думку позивача, акт перевірки, згідно з яким винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містить низку суттєвих невідповідностей, порушень та перекручувань вимог чинного законодавства, в результаті чого його висновки є хибними. Зокрема, позивач вважає помилковим висновок Кам'янець-Подільської ОДПІ щодо порушення нею вимог ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», яке полягає у тому, що позивачем перевищено допустимий обсяг виручки від реалізації послуг, посилаючись на те, що грошові кошти, отримані нею від реалізації туристичного продукту є транзитними і вона не має права власності на них, крім суми агентської винагороди, яка в свою чергу не перевищує встановлений допустимий обсяг виручки. У зв'язку з цим, позивач просить податкові повідомлення - рішення Кам'янець- Подільської ОДПІ визнати протиправними та скасувати.
В судовому засіданні представники позивача просить задоволити вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, подав письмові заперечення на позовну заяву та пояснив, що на підставі ст. 11, ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.03.2008 року, за наслідками проведення якої складено акт №31 173 2722014703 від 08 серпня 2008 року. Перевіркою встановлено, що позивачем за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року сума виручки, відображена в звітах суб'єкта малого підприємництва за 2007 рік, поданих до державної податкової інспекції, складає 389 555, 88 грн. Проте, згідно даних перевірки, на розрахунковий рахунок фізичної особи - підприємця надійшло коштів в розмірі 543 879 грн. 96 коп., що підтверджується даними з виписки банку по поточному рахунку позивача. Разом з тим, в Книзі обліку доходів і витрат позивача, сума отриманих готівкових коштів становить 12 336, 04 грн. Таким чином, сума виручки, отримана ОСОБА_1 у 2007 році, становить 556 216, 08 грн., а тому позивач повинна була, починаючи з наступного звітного періоду, здати до податкового органу Свідоцтво про право сплати єдиного податку та самостійно перейти на загальну систему оподаткування, що не було зроблено. Відповідач вважає, що планова виїзна документальна перевірка була проведена Кам'янець-Подільською об'єднаною державною податковою інспекцією з дотриманням чинного законодавства, оскаржувані податкові повідомлення-рішення було прийнято правомірно, а тому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи (Свідоцтво про державну реєстрацію №2 676 000 0000 000396 від 30.09.2004 року), 21.10.2004 року взята на облік Кам'янець-Подільською об'єднаною державною податковою інспекцією як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) та перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності при сплаті єдиного податку.
Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ) спрощена система оподаткування, обліку та звітності поширюється на фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або/та в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Таким чином, згідно наведеної норми Указу, критеріями малого підприємництва для запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності є встановлені цією нормою межі середньооблікової чисельності працюючих у суб'єкта підприємницької діяльності осіб та обсягу річної виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
З матеріалів справи вбачається, що позивач у 2007 року знаходилась на спрощеній системі оподаткування та отримала дохід від реалізації послуг в сумі 556 216, 08 гривень. Перевищення граничної суми виручки, на яку поширюється спрощена система оподаткування становить 56216, 08 гривень.
Відповідно до ст. 2 Указу, доходи отримані фізичною особою - платником єдиного податку від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до її сукупного оподаткованого доходу за підсумками звітного року. Тобто платник єдиного податку - фізична особа має право не включати до свого сукупного оподаткованого річного доходу обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік в сумі, що не перевищує 500 тис. гривень.
Згідно чинного законодавства обов'язок переходу на загальну систему оподаткування покладено саме на платника, а не на податковий орган.
Відповідно до ст. 5 Указу у разі порушення вимог, встановлених ст. 1 Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду. Таким чином, ОСОБА_1 зобов'язана була з І кварталу 2008 року перейти на загальну систему оподаткування та здати Свідоцтво платника єдиного податку до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції.
В позовній заяві позивач посилається на те, що згідно агентських договорів на реалізацію туристичних послуг з ТОВ «ТЕЗ ТУР», ТОВ «ТУРТЕСС-ТРЕВЕЛ» та ТОВ «Вояж-тур» (туроператорами) вона здійснювала посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг як турагент, при цьому діяла від імені туроператора і за його рахунок, а кошти, отримані від реалізації продукту не є власністю турагента, за винятком агентської винагороди.
Відповідно до листа ДПА України від 28 січня 2008 року №1803/1717-0415 «Про спрощену систему оподаткування» сума, отримана суб'єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку за здійснення операцій з транспортного експедирування, яка включає в себе і суму винагороди, вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та, враховуючи положення Указу, не повинна перевищувати протягом календарного року 500 000 гривень.
Суд вважає, що за змістом абз.5 п.1 Указу не має значення, що частина суми перерахована в подальшому іншій особі (туроператору) в межах агентського договору, оскільки і винагорода турагента і грошові кошти за проданий товар туроператора отримані ПП ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок або/та в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Якщо протягом календарного року фізична особа - платник єдиного податку одержує доходи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), які перевищують граничний рівень встановлений для спрощеної системи, то такі доходи оподатковуються на загальних підставах згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».
Згідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподаткованим доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (в даному випадку - 56 216, 08 грн.) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу (згідно первинних документів валові витрати в даному випадку становлять 39 653, 23 грн.)
Таким чином, дохід від реалізації продукції в сумі 16 562, 85 гривень підлягає оподаткуванню на загальних підставах.
Поряд з цим, судом встановлено, що позивач надавала послуги, які не вказані в Свідоцтві про сплату єдиного податку, а саме: послуги по виду діяльності: 64.12.0 - кур'єрська діяльність. Якщо суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, одержує протягом звітного року доходи інші, ніж зазначені у Свідоцтві про сплату єдиного податку, то такі доходи протягом року підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах. Якщо при виплаті такого доходу податковим агентом чи особою, яка не є податковим агентом, не було утримано податок з доходів фізичних осіб, то така фізична особа повинна подати річну податкову декларацію і зазначити в ній суму доходу, одержаного від провадження діяльності, не зазначеної у Свідоцтві про сплату єдиного податку, та сплатити за неї податок з доходів фізичних осіб за встановленою ставкою.
Щодо оскарження податкового повідомлення - рішення з зобов'язанням по податку на додану вартість, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.9.3 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.12.1 Положення про реєстрацію платника податку на додану вартість не зареєстрована платником податку на додану вартість особа, яка, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, перевищила обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, установленого ст. 1 Указу, зобов'язана подати до органу державної податкової служби заяву про реєстрацію платника податку на додану вартість, починаючи з першого числа того звітного періоду (кварталу), з якого такою особою здійснюється перехід на загальну систему оподаткування, обліку та звітності. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Згідно п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі -Закон) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Судом встановлено, фізична особа - підприємець за період з січня 2008 року по березень 2008 року (3 звітних періоди) не подавала податкові декларації з податку на додану вартість до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції.
Відповідно до підпункту «а» підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.
Відповідно до п.п.17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Пп. 17.1.2 п.17.1 ст. 17 Закону встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків, за підставами, викладеними у підпункті «а» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі 10 відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податного зобов'язання та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
На основі вищевикладеного суд вважає, що Кам'янець-Подільська ОДПІ правомірно визначила суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість.
Щодо оскарження визначеного податкового зобов'язання по податку з реклами, суд також відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.
Судом встановлено, що за період з 01.04.2005 року по 31.03.2008 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснювала розміщення зовнішньої реклами.
Відповідно до ст. 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.
Згідно рішення XXI сесії Кам'янець-Подільської міської ради №1 від 27 квітня 2004 року розмір податку з одноразової реклами становить 0, 1 відсотка вартості послуг за її розміщення та 0, 5 відсотка вартості послуг і виготовлення реклами, що розміщується на тривалий час, а саме - від двох діб до одного року, в тому числі плати за тимчасове користування місцем розташування об'єкту зовнішньої реклами.
Відповідно до ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори» об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях. Проте, в порушення даної норми, позивачем не утримано та не перераховано податок на рекламу в розмірі 179, 35 грн. і не подано до податкової інспекції розрахунки податку з реклами за II - IV квартали 2005 року, І - IV квартали 2006 року та І - IV квартали 2007 року.
Платник податку, який не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку - п.п. 17.1.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Кам'янець-Подільською об'єднаною державною податковою інспекцією доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень - рішень.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 160, 163 КАС України,
Законами України «Про податок на додану вартість», «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Декретами Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», «Про місцеві податки та збори», Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суд
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0010131742/0 від 21.08.2008р, №0010131742/1 від 10.11.2008р., №0010131742/2 від 19.01.2009р., №0010131742/3 від 31.03.2009р., №0010141742/2 від 19.01.2009р., №0000071742/3 від 31.03.2009р., №0010161742/2 від 19.01.2009р. та № 0000081742/3 від 31.03.2009р.залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів