"16" листопада 2006 р.Справа № 33/261-06-4583А
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
судді доповідача Картере В.І.
суддів: Пироговського В.Т., Жекова В.І.
при секретарі судового засідання -Буравльовій Н.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача -Доброва Н.Д., Маломанов І.В.,
від Одеської митниці -Шатіло В.А.,
від ДП «ОМТП»- Орєшкова Н.В.
розглянувши відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці
на постанову господарського суду Одеської області від 09.08.06р.
по справі № 33/261-06-4583А
за позовом ДПІ у Приморському районі м. Одеси
до Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт»та Одеської митниці
про визнання права власності та звільнення від справляння мита, податків та зборів.
Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської митниці та ДП «Одеський міський торгівельний порт», відповідно до якої просила визнати за державою в особі, ДПІ у Приморському районі м. Одеси право власності, без оплати митних та інших обов'язкових платежів та зборів, на майно, що вилучено та описано податковим органом на території Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт», а саме: меблі вагою 150 кг. у контейнері ZIMY 2530591, гуманітарну допомогу (одяг, взуття) вагою 19050,88 кг. у контерйнері MSCU 8056511, обладнання для виробництва харчових продуктів вагою 700 кг. у контейнері ARKU 2216448, квітку чайної троянди (гібіскус) вагою 12000 кг. у контейнері ECMU 9179506, дитячі іграшки (38 ящиків) у контейнері MSCU 8835300, 729,00 кг будівельних сумішей, 230 кг фарби та лаку, 1917,00 кг. лимонної есенції, 120,00 кг жувальної гумки, а також зобов'язати Одеську митницю зняти з митного контролю вказане майно.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що власники спірного майна та ДП «ОМТП»- як зберігач вказаного майна, відмовилися від права власності не це майно, а тому вказане майно переходить у власність держави, оскільки воно було вилучено і описано саме органом державної податкової служби.
Постановою господарського суду Одеської області від 09.08.2006р. (1-й заступник голови суду - суддя Мазур Д.Т.) позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування апеляційної скарги Одеська митниця посилається на те що оскаржена постанова прийнята без врахування приписів Митного кодексу України, щодо порядку перебування товарів у разі ввезення на митну територію України під митним контролем з моменту перетинання ними митного кордону України і до здійснення у повному обсязі митного оформлення цих товарів, а також приписів Декрету Кабінету Міністрів України № 33-93 від 8.04.93р. «Про порядок вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни»та постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.1996р. №536 «Про реалізацію вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни».
Також, Одеська митниця стверджує про неправомірність дій податкового органу щодо опису та вилучення спірного майна в зоні митного контролю.
Крім того, скаржник вважає, що даний спір слід розглядати за правилами ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні по справі докази, та проаналізувавши на підставі встановлених у справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 335 ЦК України передбачено, що безхазяйною є річ, яка немає власника або власник якої невідомий. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.
Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності. Однією із підстав є відмова власника від права власності.
Порядок набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився, регулюється ст. 336 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився (ст. 347 цього Кодексу), набуває право власності на цю річ з моменту заволодіння нею.
Стаття 347 ЦК України встановлює, що особа може відмовитися від права власності двома способами -заявити про відмову від права власності на це майно, або учинити інші дії, які свідчать про її відмову від права власності (наприклад, знищити, викинути річ).
Як вбачається з матеріалів справи спірне майно прибуло до ДП «ОМТП»на виконання договорів перевезень, однак своєчасно не було отримано відповідним експедитором.
В підтвердження факту відмови власників від спірного майна позивач надав листи компаній-перевізників про відмову від отримання вантажів, що прибули до ДП «ОМТП», а також надав пояснення, зміст яких зводиться до того, що протягом строків, встановлених законодавством та умовами договору морського перевезення, спірне майно не було витребуване у перевізника.
Втім, надані позивачем докази та пояснення не свідчать про відмову саме власника від спірного майна, оскільки відповідно до приписів цивільного законодавства та Кодексу торговельного мореплавства України до компанії перевізника не переходить право власності на вантаж, що переданий її для здійснення морського перевезення, а тому вказані компанії не мають повноважень щодо розпорядження цим майном.
Не може бути розцінений як інші дії, що свідчать про відмову власника від спірного майна й той факт, що вказане майно своєчасно не витребувано власником від перевізника.
Цей факт в даному випадку, може бути лише підставою для вилучення та реалізації спірного майна в порядку передбаченому Декретом Кабінету Міністрів України № 33-93 від 8.04.93р. «Про порядок вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни»та постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.1996р. №536 «Про реалізацію вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни», однак таких дій ДП «ОМТП»не здійснило.
Крім того, вказаний порядок не передбачає ані звільнення майна, що реалізується від сплати всіх митних зборів і обов'язкових платежів, ані набуття права власності на це майно державою в особі податкових органів.
Також, слід зазначити, що відповідно до ст.43 Митного кодексу України, товари і транспортні засоби, у разі ввезення на митну територію України. перебувають під митним контролем з моменту перетинання ними митного кордону України і до здійснення у повному обсязі митного оформлення цих товарів, у зв'язку з чим дії податкового органу щодо опису та вилучення спірного майна в зоні митного контролю не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.
Виходячи з наведеного у податкового органу відсутні підстави, набуття права власності на спірне майно, передбачені ст. 336 ЦК України, оскільки по справі недоведені факти відмови власника від спірного майна та правомірного заволодіння цим майном державним податковим органом, а відтак висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог про визнання за державою в особі податкового органу права власності на спірне майно не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить наведеним вище нормам матеріального права.
З огляду на викладене не підлягають задоволенню й позовні вимоги про зобов'язання митного органу здійснити митні процедури відносно спірного майна без сплати мита.
Окремо слід зазначити, що апеляційним господарським судом не приймаються до уваги посилання скаржника на неправомірність розгляду даного спору за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки даний спір є спором між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, в тому числі делегованих повноважень, зокрема, що стосуються розпорядження майном, яке знаходиться під митним контролем і зберігається у морському торгівельному порту понад встановлені строки, а тому на даний спір, відповідно до ст. 17 КАС України поширюється компетенція адміністративних судів.
Виходячи з наведеного, позов не підлягає задоволенню, а оскаржену постанову слід скасувати у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Керуючись ст. ст. 150,160, 162, 195, 196, 198, 202, 205, 207, КАС України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Одеської митниці задовольнити.
Постанову господарського суду Одеської області від 09.08.2006р. по справі №33/261-06-4583А скасувати.
В задоволенні позову відмовити.
Постанова в порядку ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач: В.І. Картере
Судді: В.Т. Пироговський
В.І. Жеков