Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/10271/22
Провадження №1-кп/523/1481/22
06.09.2022 м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у кримінальному провадженні за № 12022167490000187 від 18.08.2022 відносно:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого за ч.1 ст.190 КК України,-
11 серпня 2022 року, приблизно о 14 годині 15 хвилин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , побачив раніше знайому йому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якої в ході бесіди дізнався, що остання хоче придбати мобільний телефон марки «Iphone 11 pro max», та у неї наявні кошти у розмірі 6000 грн.
В подальшому, реалізуючи свій противоправний умисел, направлений на заволодіння чужими грошовими коштами, шляхом обману, ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, та з метою особистого збагачення, зловживаючи довірою ОСОБА_4 , під приводом продажу мобільного телефону, отримав від останньої, яка будучи впевнена в доброчесності його намірів, та не підозрюючи злочинних дій, грошові кошти у сумі 6000 гривень.
Після чого, ОСОБА_3 заздалегідь знаючи про те, що зазначені грошові кошти ОСОБА_4 не поверне та ніякого телефона, про продаж якого була досягнута домовленість не передасть останній, з місця скоєння злочину зник, заволодівши грошовими коштами останньої та розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій майнову шкоду на суму 6000 гривень.
Отже, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайство).
Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України встановлена судом поза розумним сумнівом з наступних підстав.
01 вересня 2022 року до Суворовського районного суду міста Одеси надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України у якому міститься клопотанням прокурора про розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акту додані:
- письмова заява підозрюваного ОСОБА_3 , складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні;
- заяву потерпілої про відсутність заперечень відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 302 КПК України, згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди з розглядом обвинувального акта в спрощеному порядку за обвинуваченням ОСОБА_3 ;
- матеріали досудового розслідування.
Як видно з наданих матеріалів, до ОСОБА_3 не застосовувалось затримання під час виявлення вчинення ним кримінального проступку.
Ураховуючи зазначене, суд вважав можливим розглянути обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 2, ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно з ч. 3 ст. 381 КПК України спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.
Діючи відповідно до вимог ч. 2 ст. 17, ст. 369-371, 374, ч. 3 ст. 381, ч. 2 ст. 382 КПК України суд перевірив обставини, які встановлені органом досудового розслідування, та які не оспорюються учасниками судового провадження. Зокрема, з обвинувального акту вбачається, що досудовим розслідуванням було встановлено, що 11 серпня 2022 року, приблизно о 14 годині 15 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , побачив раніше знайому йому (приятельку) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якої в ході бесіди дізнався, що остання хоче придбати мобільний телефон марки «Iphone 11 pro max», та у неї наявні кошти у розмірі 6000 грн.
В подальшому, реалізуючи свій противоправний умисел, направлений на заволодіння чужими грошовими коштами, шляхом обману, ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, зловживаючи довірою ОСОБА_4 , під приводом продажу мобільного телефону, отримав від останньої, яка будучи впевнена в доброчесності його намірів та не підозрюючи злочинних дій, грошові кошти у сумі 6000 гривень.
Після чого, ОСОБА_3 заздалегідь знаючи про те, що зазначені грошові кошти ОСОБА_4 не поверне та ніякого телефона, про продаж якого була досягнута домовленість не передасть останній, з місця скоєння злочину зник, заволодівши грошовими коштами останньої та розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій майнову шкоду на суму 6000 гривень.
Встановлені органом досудового розслідування обставини і викладені судом, не оспорюються учасниками судового провадження, так як під час досудового розслідування обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
Окрім того, обвинувачений ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Отже, саме з підстав викладеного, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайство).
Вивченням обставин справи, оцінкою особистості ОСОБА_3 встановлено, що обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання останнього є щире каяття, відшкодування шкоди, активне сприяння розкриттю проступку, та відсутності обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують його покарання.
Суд вважає, що підстави застосування ст. 69, 69-1 КК України при призначенні покарання - відсутні.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
Згідно з приписами ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом статей 50, 65 КК, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
З урахуванням вищевикладених обставин по справі, особистості обвинуваченого, тяжкості вчиненого кримінального проступку, повне відшкодування шкоди потерпілій, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальний проступок, відсутності в обвинуваченого сталого матеріального стану, обставини, що пом'якшує покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення покарання у виді обмеження волі, однак зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком.
Разом з цим суд, діючи відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України покладає на обвинуваченого обов'язки, передбачені ст. 76 КК України .
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.
Цивільний позов не заявлений. Процесуальні витрати у провадженні відсутні. Питання речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 7, 17, 100, 124, 301, 302, 368-371, 374, 381, 382 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
Запобіжний захід ОСОБА_3 - не обирати.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий суддя : ОСОБА_1