Справа № 6/1522/146/11
Провадження № 6/522/261/22
05 вересня 2022 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Свяченої Ю.Б.,
помічник судді у якості секретаря судового засідання Федоренко Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України за поданням виконуючого обов'язки начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Сергеєвої Н.О. про тимчасову заборону виїзду за кордон ОСОБА_1 , -
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2011 року задоволено подання в. о. начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції - Сергеєвої Н.О. про тимчасову заборону виїзду за кордон ОСОБА_1 , пов'язаного зі знаходженням на виконанні у виконавчій службі виконавчого напису нотаріуса № 1022 виданого 25 липня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 74 353,00 грн.
19 серпня 2022 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України встановленого ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2011 року.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що виконавче провадження № 27936628 по виконанню виконавчого напису нотаріуса № 1022 виданого 25 липня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 74 353,00 грн. закінчено на підставі заяви стягувача від 25 червня 2012 року у зв'язку з погашенням ОСОБА_1 заборгованості.
У судове засідання 05 вересня 2022 року учасники процесу не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши матеріали справи та заяву ОСОБА_1 , суд дійшов наступного висновку.
Так, згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Українугромадяни України» підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон є:
- дія неврегульованих зобов'язань;
- ухилення від виконання зобов'язань, покладених на громадянина судовим рішенням.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Зазначене узгоджується із ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5.
Як визначено Судовою практикою щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» Верховного Суду України від 01.02.2013 року ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», позначає такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків; на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Судом встановлено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2011 року, подання виконуючого обов'язки начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції -Сергеєвої Н.О. про тимчасову заборону виїзду за кордон ОСОБА_1 - задоволено. Тимчасово обмежено право виїзду за кордон з вилученням паспортного документа громадянці ОСОБА_1 .
У своїй заяві від 19 серпня 2022 року ОСОБА_1 зазначає, що у неї відсутня заборгованість за виконавчим провадженням № 27936628, та відповідне виконавче провадження завершено.
Згідно відповіді Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08 серпня 2022 року за № 35036, виконавче провадження № 27936628 з примусового виконання виконавчого напису № 1022 виданого 25 липня 2011 року Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального окуругу Шепелюк Р.Ю. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 74 353,00 грн. завершено 25 червня 2012 року на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження».
Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» у редакції яка діяла на час прийняття постанови про завершення виконавчого провадження, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
Матеріали виконавчого провадження за № 27936628 у зв'язку з закінченням трирічного строку зберігання знищено.
Таким чином, фактично, виконавче провадження за № 27936628 було завершено не у зв'язку з виконанням ОСОБА_1 боргових зобов'язань, а з підстав направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Однак, в супереч вимог цивільно-процесуального законодавства України, заявником ОСОБА_1 не надано до суду достатніх та допустимих доказів того, що виконавче провадження № 27936628 з примусового виконання виконавчого напису № 1022 виданого 25 липня 2011 року Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального окуругу Шепелюк Р.Ю. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 74 353,00 грн. завершено у зв'язку з виконанням ОСОБА_1 боргових зобов'язань перед стягувачем.
Згідно ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Фактично, виконавче провадження за № 27936628 було завершено з підстав направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби, що не свідчить про погашення заявником боргу у розмірі 74 353,00 грн. та виконання ним боргового зобов'язання.
Таким чином, заява ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України встановленого ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2011 року є необґрунтованою, та не підкріпленою достатніми та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 8 ст. 441 ЦПК України відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Керуючись ст. ст. 2-13, 89, 223, 247, 259, 260, 354, 441 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України за поданням виконуючого обов'язки начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Сергеєвої Н.О. про тимчасову заборону виїзду за кордон ОСОБА_1 - відмовити.
Роз'яснити заявнику право на повторне звернення до суду з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Ю.Б. Свячена
05.09.2022