"21" листопада 2006 р.Справа № 26/309-06-6333А
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Жукової А. М.
суддів : Величко Т.А.
Бойко Л.І.
при секретарі : Храмшиній І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача -Одинцова Л.М.
від відповідача -Сковородко Г.І., Абгадж Ю.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову господарського суду Одеської області
від 21.08.2006р.
по справі № 26/309-06-6333А
за позовом: Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача : ТОВ „Маяк” смт. Фрунзівка, Одеська обл.
про стягнення штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році в сумі 7 980,12 грн.
встановив:
Постановою господарського суду Одеської області від 21.08.2006 року, (суддя Никифорчук М.І.) у позові відмовлено з підстав здійснення підприємством заходів по створенню робочих місць для інвалідів, зокрема, інформування органу Центру зайнятості про наявність вакантних місць, атестування робочих місць для працевлаштування інвалідів, включення їх до колективного договору тощо.
За висновком суду підприємством виконано установлений ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році, але не виконані обов'язки, покладені на підприємство „Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” по незалежним від нього причинам. Щодо нарахованої позивачем пені за прострочення перерахування штрафних санкцій то редакція статті 20 Закону про застосування адміністративно-господарських санкцій згідно змін, внесених ЗУ №2960-ІV від 6.10.05 р. „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів” -вони набули чинності з 1.01.06 р. та розповсюджуються на правовідносини, що виникнуть між сторонами у 2006 році, а не у 2005 році, як зазначено у позові. Положенням ст.20 в редакції ЗУ №2505-ІV від 25.03.05 р. стягнення пені не передбачено.
Одеське ОВ ФСЗІ, не погодившись із цією постановою, звернулось 30.08.06 р. із заявою про апеляційне оскарження, а 18.09.06 р. -із апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, обґрунтовуючи свої доводи положеннями ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (ст.19,20), ЗУ „Про внесення змін до ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №2602-ІV від 31.05.05 р., „Порядком сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” затв. Постановою КМУ №1767 від 28.12.2001 року та пояснюючи, що підприємством не виконано норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році, що тягне за собою відповідальність, встановлену чинним законодавством у вигляді штрафних санкцій та пені у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення, включаючи день сплати.
ТОВ „Маяк” направило до апеляційного суду письмові заперечення, в яких просить відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги з підстав відсутності вини підприємства відповідно до п.1,2 ст.218 ГКУ, оскільки підприємством здійснено усі необхідні заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, проте по незалежним від нього причинам інваліди не були працевлаштовані. Господарському суду в судовому засіданні були досліджені всі докази, що підтверджували виконання підприємством Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів. Позовні вимоги не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, нормах матеріального права та правомірно судом не задоволені.
В судовому засіданні оголошено перерву.
Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи колегією суддів встановлено таке.
Згідно звіту №10-ПІ за 2005 рік наданого ТОВ „Маяк” до Одеського обласного відділення ФСЗІ підприємством зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу по коду рядка 01 склала 88 осіб із яких 2 особи, яким встановлена інвалідність. Відповідно до ст.19 ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, що для підприємства складе 4 особи (88х0,04= 3,52 прибл.4)
За нестворення 2 робочих місць для працевлаштування інвалідів позивачем застосовано штрафні санкції у розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві, яка визначена діленням ФОП штатних працівників на середньооблікову чисельність працівників та добутком середньорічної заробітної плати на кількість робочих місць, не зайнятих інвалідами, що склало 7809,10 грн.
Згідно п.4 „Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” затв. Постановою КМУ №1767 від 28.12.2001 року підприємство не сплатило штрафні санкції до 15 квітня 2006 року у зв'язку з чим ФСЗІ нараховано пеню -120% річних від облікової ставки НБУ на повну суму недоїмки, що склало 171,02 грн. З метою урегулювання спору в досудовому порядку позивачем заявлено відповідачеві претензію №03-1/1684 від 12.05.06 р., яка листом №151 від 17.05.06 р. залишена без задоволення.
Вважаючи, що ТОВ „Маяк” здійснено проавпорушення у сфері господарювання, позивач відповідно до Положення про Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся з позовом за примусовим стягненням адміністративно-господарських санкцій в загальній сумі 7980,12 грн.
Відмовляючи у позові, місцевий суд вмотивував рішення посиланням на положення ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (ст.19,20), матеріали справи, п.3,5,,1014 „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.19 ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств (об'єднань) , установ і організацій ( у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю) встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця. Порядок визначення облікового складу працівників визначається згідно „Інструкції зі статистики кількості працівників”.
Згідно списку штатних працівників ТОВ „Маяк”, який надано суду, у підприємства обліковувалось у 2003 році -57 осіб, у 2004 році -46 осіб, у 2005 році -43 особи. Норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів від загальнооблікової кількості штатних працівників складе 2 особи.
Відповідно до п.3-5 „Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” затв. Постановою КМУ №314 від 3.05.95 р. (п.3) передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Пунктом 5 цього Положення передбачено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують Центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення ФСЗІ про створення(пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Підприємство, згідно Протоколу від 10.07.05 р. загальних зборів трудового колективу та засновників прийняло рішення про створення додаткових 10 робочих місць для інвалідів; внесло відповідні зміни до колективного договору; здійснено атестацію робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно з Розпорядженням №9 від 11.07.05 р.; інформувало ЦЗН про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджується довідками Центру зайнятості населення. Факт створення робочих місць для працевлаштування інвалідів представником позивача не заперечується. ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”(ст.18) -працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Як свідчать матеріали справи, органи працевлаштування не направили до підприємства жодного інваліда. Підприємство самостійно працевлаштувало 2-х інвалідів.
За таких обставин, постанова місцевого суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального права.
Керуючись ст. ст.160, 198,200,205,206,212,254 КАСУ, суд
ухвалив:
Постанову господарського суду Одеської області від 21.08.2006р.
у справі №26/309-06-6333 А - залишити без змін, а апеляційну скаргу -
без задоволення.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку в місячний термін до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Жукова
Суддя Т.А. Величко
Суддя Л.І. Бойко