"16" листопада 2006 р.Справа № 15-14/68-06-2239А
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Туренко В.Б.
суддів: Жукової А.М., Поліщук Л.В.
при секретарі судового засідання Селіховій Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Марченко Н.М., Волканов Є.В.
3-х осіб: УДК в Одеській області -не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином
Мінфін України -Біркіна А.В.
від відповідачів: Облдержадміністрації -Кравцов Р.В., Грішин О.В.
Головного фінуправління -Чайка І.О.
3-х осіб: Одеського облуправління -Єфремченкова Т.В.
Одеської облради -Сафончик О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси та заяву Міністерства фінансів України про приєднання до апеляційної скарги
на постанову господарського суду Одеської області від 01.08.2006р.
у справі № 15-14/68-06-2239А
за позовом ДПІ у Приморському районі м. Одеси
до Одеської обласної державної адміністрації, Одеського головного фінансового управління облдержадміністрації
за участю 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -УДК в Одеській області, Міністерство фінансів України; на стороні відповідачів -Одеське обласне управління НБУ, Одеська обласна рада
про стягнення 10791669,13грн.
встановив:
СДПІ у Приморському районі м. Одеси в лютому 2006р. звернулась з адміністративним позовом до Одеської обласної державної адміністрації про стягнення бюджетної позички в сумі 1 490 000грн. та нарахованих станом на 01.12.2005р. відсотків за користування кредитом в сумі 4 710 209,86грн., пені за прострочку повернення кредиту в сумі 4 300 036,01грн. Управління Державного казначейства в Одеській області визначено позивачем як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог. В позовній заяві зазначено, що згідно повідомлення УДК в Одеській області, Одеська обласна державна адміністрація отримала цільовий пільговий кредит на зворотній основі та має прострочену заборгованість перед державним бюджетом. Позовні вимоги заявлені на підставі п.4 ст.17 Бюджетного кодексу України, ст. 24 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік”, Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 290 від 11.06.2003р. та зареєстрованої Мінюстом України 27.06.2003р. за № 522/7843. В обґрунтування позовних вимог СДПІ надала копію договору № 14-304/15 від 30.09.1994р. укладеного між Мінфіном України та Одеським облвиконкомом про надання фінансової допомоги у розмірі 149 000 млн. крб. на зворотній основі, копії платіжних доручень про перерахування зазначених коштів, повідомлення УДК в Одеській області від 10.01.2006р. № 5-10/63 та розрахунок заявлених до стягнення сум (а.с. 3-15 т. 1).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.03.2006р. суддею Горячук Н.О. відкрито провадження у даній справі (а.с. 1 т. 1).
Заперечуючи проти позову, Одеська обласна державна адміністрація не спростувала факт укладення вищевказаного договору, але зазначила, що кредитування із бюджету за цією угодою не здійснювалось, ці кошти не були враховані при складанні та виконанні Державного бюджету України на 1994 рік, так як ст. 14 Закону України „Про державний бюджет України на 1994 рік” заборонено здійснювати кредитування за рахунок бюджету, а тому вказані кошти не є бюджетною позичкою. Факт відсутності заборгованості по договору від 30.09.1994р. підтверджено листом Головного фінансового управління облдержадміністрації від 01.11.2002р. № 9-00/3068. Правовідносини, які виникли за вказаним договором, регулюються цивільним законодавством України. Строк позовної давності у 3 роки щодо стягнення коштів закінчився 20.12.1997р. (а.с. 28-30 т. 1).
У письмових поясненнях на позов, УДК в Одеській області зазначило, що фінансування облвиконкому здійснювалось на підставі договору від 30.09.1994р. за рахунок цільового кредиту банку, згідно наданих платіжних доручень. Обладміністрація є правонаступником виконавчого комітету щодо їх зобов'язань, прав та обов'язків, відповідно до Указу Президента України від 24.07.1995р. № 640/95. В обґрунтування правомірності направлення до податкового органу повідомлення про стягнення заборгованості, УДК послалось на те, що готувалось воно на підставі даних обліку щодо бюджетної заборгованості Одеської обласної адміністрації, а також на приписи п.4 ст.17, ст.48 Бюджетного кодексу України, ст.24 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” (а.с. 31-32 т. 1).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.03.2006р. за клопотанням позивача залучено до участі у справі в якості відповідача Одеське головне фінансове управління обласної державної адміністрації (а.с. 53-54 т. 1).
Заперечуючи проти позову Одеське головне фінансове управління обласної держадміністрації вказало, що сторонами договору від 30.09.1994р. виступають дві самостійні юридичні особи і будь-які відносини щодо виконання державного бюджету України в договорі не зазначено. Виходячи з цього та того факту, що в Законі України „Про Державний бюджет України на 1994 рік” взагалі не враховані зазначені в договорі кошти, підстав для виникнення бюджетних правовідносин не було. В результаті укладення договору виникли відносини цивільно-правового характеру. Будь-яких доказів щодо визнання наданих за договором коштів бюджетною позичкою позивачем не наведено, а тому посилання позивача на ст.17 Бюджетного кодексу України та ст.25 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” є безпідставним. Враховуючи цивільний характер договору і відносини між Міністерством фінансів України та облвиконкомом, податкові органи не мають права стягнення за договором від 30.09.1994р. у зв'язку із пропуском строку позовної давності. В обґрунтування відсутності заборгованості перед державним бюджетом Головне фінансове управління послалось на річний звіт про виконання обласного бюджету за 1994 рік, перевірений фахівцями Міністерства фінансів України, де в пасиві балансу заборгованості обласного бюджету, по позичках, одержаних з державного бюджету, немає, а також на надання інформації на запит Управління консолідованої звітності з виконання бюджетів Державного казначейства України від 30.10.2002р. про стан взаємних розрахунків між державним та місцевим бюджетом, в якій відсутня заборгованість по договору перед державним бюджетом. Крім того, Головне фінансове управління зазначило той факт, що статтею 46 Закону України „Про державний бюджет України на 2001 рік” Державному казначейству України було надано право у разі несвоєчасного погашення заборгованості за взаємними бюджетними розрахунками застосовувати безспірне її стягнення. Але будь-яких заходів щодо погодження сум заборгованості за договором від 30.09.1994р., а також їх безспірне стягнення не проводилось. Міністерство фінансів України більш ніж 10 років не зверталось до відповідача із вимогами повернення боргу за вказаним договором. При заявленні вимог про стягнення пені, позивач послався на Інструкцію про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 290 від 11.06.2003р., яка застосовується лише з 01.07.2003р., тобто розрахунок пені зроблено із застосуванням зворотної сили закону (а.с. 56-58 т. 1).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.04.2006р. за клопотанням відповідача -Одеської обласної адміністрації та за клопотанням позивача до участі у справі залучено: Одеське обласне управління Національного банку України в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та Міністерство фінансів України в якості відповідача по справі (а.с. 115-116 т. 1).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.05.2006р. у зв'язку із реорганізацією податкових органів здійснена заміна СДПІ у Приморському районі м. Одеси на її правонаступника -ДПІ у Приморському районі м. Одеси (а.с. 145-146 т. 1). Після чого від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій сума простроченої заборгованості перед бюджетом станом на 01.04.2006р. визначена в сумі 10 693 991,83грн, у тому числі основний борг -1 490 000,00грн., відсотки за користування кредитом -4 858 393,42грн., пеня за прострочку повернення кредиту у наддоговірний термін -4 345 598,41грн. (а.с. 150-162 т.1).
Розпорядженням заступника голови господарського суду Одеської області від 29.05.2006р. № 131-р дана справа передана на розгляд судді Петрову В.С., який ухвалою від 02.06.2006р. прийняв її до свого провадження, а також ухвалою від 21.06.2006р. залучив до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Міністерство фінансів України, виключивши його з кола відповідачів (а.с. 1-2,11 т. 2).
В письмових поясненнях на позов Міністерство фінансів вказало, що фінансова допомога на зворотній основі, згідно договору від 30.09.1994р. № 14-304/15, була перерахована в повному обсязі, що підтверджено копіями наданих платіжних доручень, а також листами Фінансового управління виконавчого комітету Одеської обласної Ради народних депутатів від 23.05.1995р. № 4-20/594, 08.09.1995 № 4-20/1068, Фінансового управління Одеської обласної державної адміністрації від 09.10.1995р. № 4-20/1184, 19.10.1995р. № 4-20/1222. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.1995р. № 496 „Про продовження термінів погашення кредитів та бюджетних позичок” до договору № 14-304/15 від 30.09.1994р. була укладена додаткова угода № 14-304/15-Д95 від 28.08.1995р. про внесення змін та доповнень. Новою редакцією п.1.2. Одеська облдержадміністрація зобов'язалася, починаючи з липня 1995року, здійснити повне повернення фінансової допомоги по договору від 30.09.1994р. до 29.09.1995р. При цьому договір було доповнено пунктом 1.8. умовою якого передбачено, що термін дії договору -до повного виконання своїх зобов'язань. Згідно абзацу 3 ст.3 Указу Президента України від 05.04.1996р. № 243/96 „Про заходи щодо стабілізації фінансового стану підприємств”, строк повернення наданих у 1994-1995р.р. бюджетних позичок та сплати відсотків за користування цими коштами продовжено до 01.12.1996р. Однак, обладміністрацією зобов'язання за договором не виконані. Оскільки відносини, які виникли між державою та Одеською обласною державною адміністрацією є бюджетними, до них не застосовується цивільне законодавство і на вимоги про стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України за бюджетною позичкою позовна давність, встановлена Цивільним кодексом України, не поширюється (а.с. 21-26 т. 2).
Заперечуючи проти задоволення позову, Управління Національного банку України в Одеській області послалось на те, що на момент укладення договору про фінансову допомогу у вересні 1994р. діяли „Правила ведення бухгалтерського обліку та звітності в установах банків СРСР” № 7 від 30.09.1987р. Відповідно до пунктів 4,5 розділу „Аналітичний облік” клієнтам видаються банківські виписки з особових рахунків, які оформлюються штампом та підписом відповідальної особи установи банку. Записи в особових рахунках здійснюються на підставі належним чином оформлених розрахунково-грошових документів. Крім банківської виписки, доказом перерахування коштів з рахунка Міністерства фінансів України на рахунок облфінуправління є рахунково-грошові документи з банківськими відмітками. Однак, позивач не надав ні платіжного документу, ні виписки з особового рахунку зі штампом обслуговуючої установи банку. Управління Національного банку України в Одеській області не може ні підтвердити, ні спростувати факт зарахування або повернення цих коштів у зв'язку з тим, що строк зберігання особових рахунків клієнтів та документів до них закінчився і їх було знищено. За відсутністю зазначених документів неможливо довести факт зарахування коштів на рахунок облфінуправління та повернення їх платнику. Крім того, відповідно до п.1.5. договору від 30.09.1994р. у разі несвоєчасного виконання облвиконкомом свого зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги, Міністерство фінансів України мало право у безспірному порядку списати відповідну суму коштів з основного поточного рахунку по обласному бюджету, але цим правом не скористалось (а.с. 64-65 т. 2).
Заявою від 05.07.2006р. позивач збільшив позовні вимоги, визначивши суму простроченої бюджетної заборгованості станом на 01.06.2006р. Одеської облдержадміністрації перед державним бюджетом у розмірі 10791669,13грн., у тому числі основний борг -1 490 000,00грн., відсотки за користування кредитом 4 933 097,53грн., пеня за прострочку повернення кредиту у наддоговірний термін -4 368 571,60грн. (а.с. 66-72 т. 2).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.07.2006р. за клопотанням відповідача Одеської обласної державної адміністрації було залучено до участі у справі Одеську обласну раду в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів (а.с. 75 т. 2).
У письмових поясненнях на позов Одеська обласна рада посилається на те, що правовідносини, які склалися у 1994 році внаслідок укладеного договору від 30.09.1994р. про надання фінансової допомоги на зворотній основі носили цивільно-правовий характер, на них бюджетне законодавство не поширюється, строк позовної давності сплинув 30.09.1998р., що є підставою для відмови в позові, згідно ст.ст.76, 80, 84 ЦК УРСР. Крім того, Одеська обласна рада вважає безпідставним посилання позивача на Бюджетний кодекс України, Закон України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”, Інструкцію про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України 11.06.2003р. № 290, оскільки вони набрали чинності після того, як сплинув строк на пред'явлення позову за вказаним договором (а.с.82-84 т. 2).
Постановою господарського суду Одеської області від 01.08.2006р. (суддя Петров В.С.), яка складена в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України 11.08.2006р., у позові відмовлено з мотивів необґрунтованості позовних вимог та їх невідповідності вимогам чинного законодавства (а.с. 95-97 т. 2).
Не погодившись із постановою суду, УДК в Одеській області та ДПІ у Приморському районі направили заяви про апеляційне оскарження, які надійшли до місцевого господарського суду відповідно 09.08.2006р. та 10.08.2006р. (а.с. 98,101 т. 2).
30.08.2006р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси подана апеляційна скарга, в якій просить постанову скасувати, позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
У письмових заперечення на апеляційну скаргу відповідачі -Одеська обласна державна адміністрація, Одеське головне фінансове управління обласної держадміністрації, 3-і особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору -Одеська обласна рада, Управління Національного банку України, просять постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення, оскільки вважають доводи, викладені в ній безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству.
УДК в Одеській області після подання заяви про апеляційне оскарження із апеляційною скаргою не звернулось.
Міністерство фінансів України 13.09.2006р. направило заяву про приєднання до апеляційної скарги, в якій зазначило, що вирішення справи господарським судом відбулося з неправильним застосуванням норм, як діючого законодавства, так і аналогічних за змістом правових норм, що діяли під час виникнення бюджетних відносин між державою та місцевим органом виконавчої влади за договором про надання Міністерством фінансів України фінансової допомоги на зворотній основі Одеському облвиконкому від 30.09.1994р., у зв'язку з чим просить постанову скасувати, позов задовольнити. У судовому засіданні апеляційної інстанції представником Міністерства фінансів заявлено клопотання про витребування від відповідачів документів із наведенням їх переліку.
Однак, зазначене клопотання відхилено судовою колегією, згідно ч.2 ст.195 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Вимоги про витребування вказаних документів Міністерством фінансів при вирішенні спору господарським судом взагалі не заявлялись.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування постанови суду, виходячи із наступного.
30.09.1994р. між Міністерством фінансів України та Виконавчим комітетом Одеської обласної Ради народних депутатів укладено договір №14-304/15 про надання останньому в серпні 1994р. фінансової допомоги на зворотній основі у сумі 149 000 млн. карбованців підприємствам теплоенергетики, що перебувають у комунальній власності, а також при необхідності використовувати її для кредитування теплоенергетичних підприємств інших міністерств та відомств (крім підприємств Міненерго України) пропорційно постачання ними тепла для потреб житлово-комунального господарства, без права використання цих коштів на споживання та погашення заборгованості перед бюджетом, з оплатою 30% річних. Строк повного повернення коштів та процентів сторонами визначено до 20 грудня 1994 року (а.с.27-28 т. 2).
В обґрунтування виконання Міністерством фінансів України зобов'язання щодо перерахування 149 000 млн. карбованців, позивачем надані ксерокопії платіжних доручень № 239 від 29.08.1994р., № 273 від 06.09.1994р., № 319 від 30.09.2004р., № 360 від 14.10.1994р., № 391 від 19.10.1994р. (а.с. 43-47 т.2).
28.03.1995р. між сторонами була укладена додаткова угода № 14-304/150-Д, яка відсутня в матеріалах справи і не надана Міністерством фінансів України на вимогу суду апеляційної інстанції.
28.08.1995р., із посиланням на Указ Президента України від 24.07.1995р. № 640 „Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації”, постанову Кабінету Міністрів України від 05.07.1995р. № 496 „Про продовження термінів погашення кредитів та бюджетних позичок”, Міністерство фінансів України та Одеська обласна державна адміністрація уклали додаткову угоду № 14-304/15-Д95 про внесення змін та доповнень до договору № 14-304/15 від 30.09.1994р., якою визначили строк повернення фінансової допомоги в сумі 149,0 млрд. крб. та оплату 30% річних до 29 вересня 1995 року, починаючи з липня 1995р. (а.с.30-31 т.2).
Указом Президента України № 640 утворені обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації і встановлено, що державні адміністрації є правонаступниками виконавчих комітетів відповідних Рад щодо їх зобов'язань, прав та обов'язків.
Постановою Кабінету Міністрів України № 496 прийнята пропозиція Міністерства фінансів, погоджена з Національним банком, про продовження до 1 жовтня 1995р. терміну погашення кредитів, що були надані ним окремим міністерствам, відомствам, Уряду Автономної Республіки Крим, облвиконкомом, Київському і Севастопольському міськвиконкомам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.1994р. № 61-2, від 26.07.1994р. № 510 та доручень Уряду України від 10.08.1994р. № 13622/41, від 06.09.1994р. № 14923/50, від 26.09.1994р. № 18500/45, з оплатою за користування кредитом на умовах, передбачених відповідними угодами, але не більше 100 відсотків діючої облікової ставки НБУ.
Обґрунтовуючи укладення угоди від 30.09.1994р. № 14-304/15 та додаткової угоди від 29.08.1995р., представник Міністерства фінансів України послався саме на постанову Кабінету Міністрів України № 510 від 26.07.1994р., а щодо визначення строків повернення бюджетної позички - на Указ Президента України № 243/96 від 05.04.1996р.(із змінами), яким термін повернення продовжений до 01.12.1996р.
Між тим, по-перше, в основній угоді взагалі не зазначено що укладалась вона згідно постанови Кабінету Міністрів України № 510; по-друге, в ній не вказано про надання коштів з Державного бюджету України; по-третє, пунктом 7 вказаної постанови передбачалось, що відповідно до розрахунків кредитних ресурсів на ІІІ квартал 1994р., в обсягах погоджених з Кабінетом Міністрів України, Національному банкові надати у липні-серпні Міністерству фінансів на договірних умовах у межах первинної емісії кредити у т.ч. для підприємств теплоенергетики, що перебувають у комунальній власності, у сумі 2,3 трлн. карб. для підготовки їх до роботи у зазначений період.
Тобто, вказаною постановою Кабінету Міністрів України не передбачено надання Міністерством фінансів України фінансової допомоги на зворотній основі з Держбюджету України облвиконкомам, не зазначено про це і в основній угоді № 14-304/15 від 30.09.1994р.
Указ Президента України № 243 передбачав продовження до 1 грудня 1996 року строку повернення одержаних підприємствами кредитів Національного банку України через державний бюджет та бюджетних позичок у 1994-1995р.р. та сплати відсотків від сум простроченої заборгованості за користування цими коштами станом на 1 квітня 1996 року без нарахування при цьому відсотків за користування зазначеними коштами на час відстрочки, крім бюджетних позичок, наданих на закупівлю сільськогосподарської продукції за державними контрактами 1994-1995 років.
Отже, постанови Кабінету Міністрів України № 510 від 26.07.1994р. та № 496 від 05.07.1995р., Указ Президента України № 243, стосуються кредитів наданих Національним банком України через державний бюджет та бюджетних позичок і не мають відношення, в силу вищевикладеного, до договору про надання фінансової допомоги від 30.09.1994р. Більш того, призначення платежу, як вказано в платіжних дорученнях, наданих в якості доказів про перерахування 149 млрд. крб., а саме: „фінансування за рахунок цільового кредиту банку”, свідчать про перерахування цих коштів не на виконання договору про фінансову допомогу на зворотній основі від 30.09.1994р., на який, до речі, немає посилання в зазначених платіжних дорученнях, а про існування кредитних відносин, які не стосуються договору про надання фінансової допомоги. Зазначене підтверджується тим, що згідно виписки із книги реєстрації відкритих особових рахунків аналітичного обліку, наданої Одеським облуправлінням НБУ, Фінуправлінню Одеського облвиконкому 01.09.1994р. був відкритий балансовий рахунок № 122 „Урядовий кредит фінансової стабілізації економіки”, який закритий 31.12.1997р. (а.с.134-135 т. 1), і саме на цей рахунок перераховувались кошти, про що зазначено у вищевказаних платіжних дорученнях (а.с.43-47 т.2).
Отримання Фінуправлінням Одеського облвиконкому коштів в сумі 149 млрд. крб. вбачається з відповідних листів останнього від 23.05.1995р., 08.09.1995р., 09.10.1995р., 19.10.1995р., однак в них вказано про отримання кредиту, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1994р. № 510, і не має жодного посилання на договір № 14-304/15 від 30.09.1994р.(а.с.32-35 т. 2).
Відсутність у відповідачів заборгованості по позичках, одержаних з державного бюджету, підтверджена річним звітом про виконання бюджету області за 1994 рік, довідками Головного фінансового управління про стан взаємних розрахунків між Державним та місцевим бюджетом, наданими на запит Управління консолідованої звітності з виконання бюджетів Державного казначейства України № 06-10/10007 від 30.10.2002р. (а.с.93-100 т. 1).
Заборона здійснювати кредитування за рахунок бюджету передбачалась ст. 14 Закону України „Про Державний бюджет України на 1994 рік”, у зв'язку з чим зазначені кошти не були враховані при складанні та виконанні Державного бюджету України на 1994 рік.
Під час розгляду апеляційної скарги представник Міністерства фінансів послався на надання облвиконкому в 1994 році фінансової допомоги за рахунок оборотної касової готівки, яка залишилась у Державному бюджеті з 1993р., що використовувалась на покриття тимчасових касових розривів. Однак, таке твердження не заслуговує на увагу, оскільки, по-перше, не доведено належними доказами; по-друге, Міністерством фінансів були змінені строки повернення фінансової допомоги з 20.12.1994р. на 30.09.1995р., тоді як згідно ст. 19 Закону України „Про бюджетну систему України” в редакції Закону № 253/95-ВР від 29.06.1995р. із змінами, що втратив чинність на підставі Бюджетного кодексу України від 21.06.2001р. № 2542-ІІІ, у Державному бюджеті України понад передбачені видатки утворюється оборотна касова готівка в розмірі до двох відсотків загального обсягу видатків бюджету. Оборотна касова готівка може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і повинна бути відновлена у тому ж році до розмірів, установлених під час затвердження Державного бюджету України.
Отже, договір про надання фінансової допомоги на зворотній основі від 30.09.1994р. № 14-304/15 є цивільно-правовим, виник за волевиявленням сторін і на відносини за цим договором бюджетне законодавство не поширюється, вони підпадають під сферу регулювання главою 32 ЦК УРСР, оскільки правовідносини припинились до набрання чинності ЦК України, а тому місцевим господарським судом обґрунтовано зазначено про заявлення позову із пропуском строку позовної давності, встановленою ст. 71 ЦК УРСР.
Пунктом 1.5. договору № 14-304/15 від 30.09.1994р. передбачалось право Міністерства фінансів у безспірному порядку списати з основного поточного рахунку по обласному бюджету суму заборгованості, яка виникла за цим договором. Однак, останнє таким правом не скористалось і більше ніж 10 років не приймало будь-яких заходів щодо повернення боргу за означеним договором. Слід також зазначити, що Міністерство фінансів України на вимогу суду апеляційної інстанції не надало оригіналів платіжних доручень, виписок з особового рахунку установи банку, які б свідчили про перерахування з Державного бюджету України коштів облвиконкому саме за договором № 14-304/15 від 30.09.1994р., підстави укладення цього договору, додаткову угоду від 28.03.1995р. № 14-304/15-Д. Тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог.
Заявляючи вимоги про стягнення пені в сумі 4 368 571,60грн., нарахованої за період з 01.12.1996р. по 31.05.2006р., позивач послався на Інструкцію про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затверджену наказом ДПА України від 11.06.2003р. № 290, зареєстровану Мінюстом України 27.06.2003р. № 522/7843, не враховуючи строк набрання чинності цієї Інструкції, а також те, що зазначена Інструкція встановлює порядок ведення органами ДПС обліку нарахування та погашення пені, яка справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням узгодженого податкового зобов'язання, що у даному випадку не має місця.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги необґрунтованими та не відповідаючими чинному законодавству. Отже, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси та заяву Міністерства фінансів України про приєднання до апеляційної скарги залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 01.08.2006р. у справи № 15-14/68-06-2239А - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Судді А.М. Жукова
Л.В. Поліщук