"16" листопада 2006 р.Справа № 6/281/06
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Л. І.Бандури
суддів : Л. В.Поліщук, В.Б.Туренко
при секретарі судового засідання : Г.В. Селіховій
за участю представників сторін:
від позивача -В.В. Птичкіна, М.М. Ковширин
від відповідача -Є.О. Єремець, О.О. Рибальченко, С.О. Люткіна
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у м. Миколаєві
на постанову господарського суду Миколаївської області від 29. 08.2006 р.
у справі № 6/281/06
за позовом ТОВ „Миколаївський глиноземний завод”
до ДПІ у м. Миколаєві
про визнання протиправними дій і рішень
встановив:
ТОВ „Миколаївський глиноземний завод” звернулось до господарського суду з адміністративними позовами про визнання протиправними дій ДПІ у м. Миколаєві щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за жовтень, грудень 2005 р. в сумі 4 130875 грн., скасування податкових повідомленнь-рішеннь ДПІ у м. Миколаєві від 27.01.06 р. №0000042302/0, від 24.03.06 р. №0000132302/0 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на 1 699200 грн., 2 431675 грн., зобов'язання ДПІ у м. Миколаєві надати висновок про відшкодування з бюджету ПДВ за жовтень 2005 р. в сумі 1 699200 грн. і грудень 2005 р. в сумі 2 431675 грн.
За цими позовами, господарським судом порушені провадження у справах за №6/281/06 та №6/282/06, які ухвалою від 15.08.06 р. об'єднанні в одну справу за № 6/281/06.
В обґрунтування позовів, позивач послався на те, що спірні суми податку на додану вартість фактично сплачені у попередньому податковому періоді постачальникам товарів - ДП „Енергоринок”, Херсонському ТЕХПД Одеської залізниці, ТОВ „Карпатнафтохім” та позапланову перевірку проведено без рішення суду.
Податкова служба позови не визнала з мотивів правомірності проведення перевірки, яка була здійснена на підставі наказу керівника податкового органу, згідно зі ст.11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та на порушення позивачем вимог п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 29.08.06 р. (суддя О.В Ткаченко) позов задоволено частково, вищеназвані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Миколаєві скасовані, оскільки позивачем правомірно визначено суми бюджетного відшкодування за жовтень, грудень 2005 р. У задоволені позовних вимог щодо зобов'язання податкової служби надати висновок про відшкодування бюджетної заборгованості відмовлено.
Вимогу позивача про визнання неправомірним зменшення суми відшкодування залишено без розгляду, на підставі п.3 ч.1 ст.155 КАС України.
Не погодившись з постановою суду, ДПІ у м. Миколаєві, після подачі заяви про апеляційне оскарження, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нову постанову про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тими ж обставинами, які зазначені в актах перевірки.
В судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва ДПІ у м. Миколаєві на СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, в зв'язку з реорганізацією, яке було задоволено апеляційною інстанцією.
Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:
17.01.06 р., 20.03.06 р. ДПІ у м. Миколаєві здійснила виїзні позапланові документальні перевірки ТОВ „Миколаївський глиноземний завод” з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ по податковим деклараціям за жовтень, грудень 2005 р. і за її результатами склала акти №№ 39/23/33133003, 513/23-5/33133003.
В ході перевірок виявлено порушення вимог п. п. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, які полягали в тому, що підприємством у вересні, листопаді 2005 р. сплачено за послуги залізниці Херсонському ТЕХПД Одеської залізниці грошові кошти відповідно в сумі 4 784046,01 грн., 5 100000 грн. в т.ч. ПДВ 797341 грн., 850000 грн., за електроенергію ДП „Енергоринок” 5 411155 грн., 4 914648 грн. в т. ч. ПДВ 901859 грн., 819108 грн., за каустичну соду ТОВ „ Карпатнафтохім” 4575400 грн. в т.ч. ПДВ 762566 грн., підтверджені податковими накладними, датованими 30.09.05 р., 30.11.05 р., та враховані у складі податкового кредиту у жовтні, грудні 2005 р. Ці порушення призвели до завищення суми бюджетного відшкодування.
На підставі актів перевірок, 27.01.06 р., 24.03.05 р. ДПІ у м. Миколаєві прийняті податкові повідомлення-рішення №, № 0000042302/0, 0000132302/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ за жовтень, грудень 2005 р. в сумі відповідно на 1 699200 грн., 2 431675 грн.
Згідно з п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).
Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна (п. п.7.2.6 п.7.2 ст.7 названого Закону).
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку, не підтверджені податковими накладними.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 вищеназваного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди ( у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
П. п.7.7.2 п.7.7 ст.7 названого Закону встановлено, що у випадку, коли сума розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів(послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Із аналізу вищеназваних норм випливає, що платник податку має право на податковий кредит при наявності податкової накладної, а на бюджетне відшкодування -при наявності від'ємного значення податку і фактичній сплаті платником податку у попередньому періоді в розмірі, що не перевищує суми від'ємного значення.
Як вбачається із актів перевірки та було підтверджено в судовому засіданні апеляційної інстанції, податкові накладні №9/429711/128, № 946 від 30.09.05 р., №11/429711/128, №1154, №11/429711 від 30.11.05 р. від покупців отримані позивачем відповідно в жовтні, грудні 2005 року. Отже, позивач правомірно в жовтні та грудні 2005 р. відніс до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ в вересні і листопаді 2005 р.
Посилання податкової служби на п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не приймається до уваги, оскільки зазначена норма передбачає, що у разі відмови постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушені ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, що в даному випадку не мало місця.
Матеріалами справи підтверджено, що сума податку, розрахована згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 названого Закону має від'ємне значення і позивачем сплачено 1699200 грн. та 2431675 грн. податку у попередніх (вересні, жовтні 2005 р.) податкових періодах, які менше суми від'ємного значення у періодах за який заявлено вимогу про відшкодування.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивач правильно заявив до відшкодування вищевказані суми податку.
Враховуючи, що перевірками податковою службою не виявлено ні заниження позивачем суми податкового зобов'язання звітного періоду, ні завищення суми податкового кредиту звітного періоду, не виявлено відсутність від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту попереднього періоду, не виявлений факт невідповідності вказаних у деклараціях суми ПДВ, фактом сплаченої постачальникам товарів у попередньому періоді суми, заявленій до відшкодування, то судова колегія вважає недоведеним ДПІ у м. Миколаєві факт завищення сум бюджетного відшкодування позивачем.
Щодо висновку суду на неможливість проведення позапланових перевірок за відсутності рішення суду, то апеляційна інстанція вважає його помилковим, оскільки, дійсно відповідно до Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 12.01.05 р. №2322 внесені зміни до Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 4.12.90р., згідно з якими, позапланові виїзні перевірки могли здійснюватись лише на підставі рішення суду (ч.7 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”), але Законом України „Про внесення змін до Закону України „ Про державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України” від 25.09.05 р. були внесені зміни до Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, згідно з якими ст.11-1 Закону доповнено ч.7 та внесено зміни до ч.ч. 8-12, відповідно до яких позапланові виїзні перевірки здійснюються на підставі рішення керівника податкового органу, оформленого наказом, за наявності підстав для проведення позапланових виїзних перевірок, передбачених ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.
З урахуванням викладеного, постанова суду першої інстанції є обґрунтованою, відповідає матеріалам справи, чинному законодавству і підстави для її зміни або скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 55, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу
адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
1. Здійснити процесуальне правонаступництво, замінивши ДПІ у м. Миколаєві на СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві.
2. Постанову господарського суду Миколаївської області від 29.08.2006р. у справі №6/281/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Л. І. Бандура
Суддя Л. В. Поліщук
Суддя В. Б. Туренко