"14" листопада 2006 р.Справа № 6/119-06-3282А
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Ліпчанської Н.В.
Суддів Андрєєвої Е.І., Мацюри П.Ф.
При секретарях Куриленко А.В., Федорові В.А.
Від позивача - Кривцов С.А., довіреність № 34, дата видачі : 12.09.03; ТОВ
"Магнолія";
Від відповідача не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги
належним чином повідомлений.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ „Магнолія”
на постанову господарського суду Одеської області від 31.05.2006р.
у справі № 6/119-06-3282А
за позовом ТОВ „Магнолія”
до Державної виконавчої служби у м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі
про визнання недійсною постанови ДВС у м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі від 09.03.2006р.,
встановив:
31.03.2006р. ТОВ „Магнолія” ( далі Товариство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про скасування постанови Державної виконавчої служби у м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі (далі ДВС) про стягнення виконавчого збору у розмірі 78,63 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 8,00 грн.
Постановою господарського суду Одеської області від 31.05.2006р. ( суддя Демешин О.А.) у задоволенні позову відмовлено. Ухваливши таке рішення, суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку відповідача при винесенні постанови від 09.03.2006р. про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій в сумі 8 грн., виконавчого збору в сумі 78,63 грн. на підставі ст.ст. 45,46 Закону України „ Про виконавче провадження”. Судом не прийнято до уваги
посилання Товариства на те, що ним була оскаржена постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.02.2006р., оскільки чинним законодавством не передбачено умов не набрання постановою про відкриття виконавчого провадження законної сили у разі її оскарження, або зупинення провадження з цих же підстав.
Не погодившись з постановою місцевого господарського суду, Товариство оскаржило її в апеляційному порядку. У скарзі ставиться питання про скасування постанови, як такої, що протирічить нормам матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що законних підстав для відкриття виконавчого провадження та прийняття оскаржених постанов про стягнення з Товариства виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у Виконавчої служби не було. Крім того, на думку апелянта судом розглянуті не всі позовні вимоги Товариства, оскільки зі змісту резолютивної частини постанови не вбачається у задоволені якої саме вимоги відмовлено.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач вважає, що його дії повністю відповідають вимогам Закону України „Про виконавче провадження”, а тому ДВС відмовляється визнати скаргу Товариства та просить залишити оскаржувану постанову без змін.
Відповідач належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчать поштові повістки про вручення йому судових повісток, у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без присутності представника ДВС, а тому справа розглянута за його відсутністю.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
28.02.2006р. державним виконавцем ДВС у м. Ізмаїлі Сарлачан Т.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню вимоги Ю-117-У Управління ПФУ у м. Ізмаїл про стягнення з ТОВ „Магнолія” 786,38 грн. Згідно з п. 2 постанови боржнику запропоновано у строк до 07.03.2006р. виконати рішення добровільно, та попереджено, що у разі його невиконання буде стягнутий виконавчий збір в розмірі 78,63 грн. та витрати, пов'язані з провадженням виконавчих дій в розмірі 8 грн.(а.с.9)
У зв'язку з невиконанням ТОВ „Магнолія” у встановлений строк виконавчого листа, 09.03.2006р. державним виконавцем, на підставі ст.ст. 45,46 Закону України „Про виконавче провадження”, винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 78,63 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 8 грн. (а.с.5-6)
Однак, позивач вважає, що оскільки ним у встановленому законом порядку оскаржена постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.02.2006р., відповідач не повинен виставляти до сплати виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій.
Судова колегія не може погодитись з такою позицією Товариства з огляду на наступне.
Відповідно до ст.24 Закону України „Про виконавче провадження” Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
На виконання вимог даної статті, ДВС 28.02.2006р. було відкрито виконання провадження про примусове виконання вимоги Ю-117-У, про стягнення з ТОВ „Магнолія” на користь Управління ПФУ у м. Ізмаїлі 786,38грн. (а.с.9).
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на ті обставини, що ДВС був встановлений нереальний строк для добровільного виконання не можуть бути взяті до уваги, оскільки даний строк не міг перевищувати семи днів, та чітко визначений законом.
Згідно акту про витрати на проведення виконавчих дій від 21 квітня 2003р. та Наказу ДВС від 23.04.2003р. № 21/ЗП „Про встановлення розміру мінімально необхідних витрат на проведення виконавчих дій”, дані витрати по кожному виконавчому провадженню становлять вісім гривень (а.с.21; 22).
Як свідчать матеріали справи, Постанова ДВС від 09.03.2006р. про стягнення витрат на проведення виконавчих дій та Постанова від 09.03.2006р. про стягнення з боржника виконавчого збору прийняті у відповідності зі ст.ст.45; 46 Закону України „Про виконавче провадження”, а тому господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні позову Товариству, та прийнята законна постанова.
В процесі розгляду апеляційної скарги ДВС у м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі повідомила, що виконавче провадження з примусового виконання вимоги № Ю-117-У від 19.07.2005р. про стягнення з ТОВ „Магнолія” на користь Управління ПФУ у м. Ізмаїлі суми боргу 786,38грн., 23 жовтня 2006р. завершено на підставі п.2 ст.40 Закону України „Про виконавче провадження”.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.198; ч.2 ст.203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 185; 195; п.5 ч.1 ст. 198; ч.2 ст.203; 205; 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ТОВ „Магнолія” задовольнити частково.
Визнати постанову господарського суду Одеської області від 31.05.2006 р. у справі № 6/119-06-3283А нечинною та закрити провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Н.В.Ліпчанська
Судді Е.І.Андрєєва
П.Ф.Мацюра