Справа № 756/16997/20
Номер провадження № 1-кп/756/605/22
19 травня 2022 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого в судді присяжних ОСОБА_1 ,
присяжного ОСОБА_2 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва клопотання прокурора поданого в рамках кримінального провадження, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126, про продовження строку дії запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, який мешкає за адресою АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчинені злочинів, передбачених пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,
У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває вказане кримінальне провадження, яке здійснюється відповідно до ч. 3 ст. 31 КПК України за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних.
Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання відповідно до ст. 331 КПК України про продовження запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 . Клопотання прокурора обґрунтовується тим, що обраний запобіжний захід закінчується 22.05.2022. На думку прокурора, наразі продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість того, що ОСОБА_5 , у випадку не застосування запобіжного заходу, буде переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, учинити інше кримінальне правопорушення.
Указані ризики, на думку прокурора, обґрунтовуються тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, один з яких посягає на життя людини, яке є найвищою соціальною цінністю, за вказані кримінальні правопорушення, передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, що свідчить про те, що з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів у разі доведення його винуватості в суді, останній може вчинити дії щодо ухилення від суду.
Крім того, на думку прокурора, ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілу та свідків, місця проживання яких відомі обвинуваченому в результаті ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Також, стало відомо, що ОСОБА_5 намагається з'ясувати інформацію щодо свідка до якого застосовано заходи безпеки.
Прокурор також уважає, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, щодо якого розглядаються кримінальні провадження в інших судах, що свідчить про схильність до вчинення злочинів.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити цілодобовий домашній арешт на нічний.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав клопотання захисника та просив змінити цілодобовий домашній арешт на нічний.
Вислухавши клопотання прокурора, думку сторони захисту, обвинуваченого, суд дійшов наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 інкримінується вчинення злочинів, передбачених п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України. Дані злочини відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких.
При цьому судом ОСОБА_5 було змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, з покладенням обов'язків передбачених ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 КПК України.
За правилами ст. 199 КПК України клопотання про продовження запобіжного заходу необхідно розглянути до закінчення строку дії попередньої ухвали.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність судимостей у обвинуваченого тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо суд застосовує відповідний запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, то зобов'язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків.
Аналізуючи положення ст. 194 КПК України разом із загальними положеннями КПК України щодо судового провадження в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри під час вирішення питання продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження. Бо передбачає оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку. Зазначене свідчить про те, що на стадії судового розгляду суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри чи то обвинувачення безпосередньо шляхом надання оцінки доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це кримінальне правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.
Тим більше, головуючий суддя, який одноособово діє як суд при розгляді клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу в складі суду присяжних, не може надати оцінку доказам, які має повноваження в даній справі надати лише суд присяжних.
Слід зауважити, що суд перебуває наразі на стадії дослідження доказів, які надає сторона обвинувачення, тож надання оцінки їм є неможливим, зокрема - передчасним.
Отже, суд, на підставі розумної оцінки, уважає причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для вирішення питання щодо подальшого застосування до обвинуваченого запобіжного заходу.
Даючи оцінку доводам, які наведені стороною обвинувачення та захисту, суд погоджується з існуванням ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та їх незмінності, зокрема можливості ОСОБА_5 переховуватися від суду, учинити інший злочин, а також можливість впливу на свідків, як і з вказаними прокурором у судовому засіданні підставами їх існування. Наведенні стороною захисту факти, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки не зменшує встановлених ризиків. Але наведені ризики не є значними, а отже для їх забезпечення обраний запобіжний захід є достатнім.
Ці висновки суду свідчать, що наразі існують підстави для продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу.
Слід також узяти до уваги, що хоча потерпіла та свідки вже були допитані, однак це не позбавляє сторони поставити питання про додатковий допит вказаних осіб після дослідження інших видів доказів.
Однак слід зауважити, що суд не бере до уваги посилання прокурора на тяжкість покарання як окрему підставу існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Оскільки тяжкість покарання оцінюється судом разом з іншими обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України. Крім того, неможливість обґрунтування існування ризику переховування лише тяжкістю покарання, було предметом оцінки Європейського суду з прав людини, зокрема в таких рішеннях як «Тимошенко проти України» та «Луценко проти України».
На думку суду, саме обраний запобіжний захід - домашній арешт, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу та особистості обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки та співіснування з суспільством. А отже наразі відсутні підстави для зміни цілодобового домашнього арешту на нічний, на чому наполягав обвинувачений та захисник.
Судом, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при прийнятті такого рішення, було також вивчено відомості, що характеризують особистість обвинуваченого, які наведені прокурором у клопотанні, а також стороною захисту, як і тяжкість покарання, яке може бути застосованим до обвинуваченого. Тож, наразі, обраний запобіжний захід є єдиним, який надає можливості забезпечувати кримінальне провадження, та дотримує певний баланс прав та обов'язків.
Ураховуючи, що мета, підстави, які стали обставиною для зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є і надалі актуальними, суд, заслухавши думку прокурора, захисника, обвинуваченого з приводу продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, дійшов до висновку про необхідність продовження домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_5 на строк 60 діб із дотриманням умов домашнього арешту.
Крім того, суд уважає необхідним змінити цілодобовий домашній арешт на строковий, надав можливість ОСОБА_5 залишати житло вранці, а саме з 09:00 год. до 13:00 год. задля надання можливості під час військового стану забезпечувати себе та родину, а тому клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_5 слід задовольнити частково. Ці висновки суду також ґрунтується на тому, що запобіжний захід в вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_5 застосовано понад 10 місяців, та відомостей про його порушення, чи невиконання покладених на нього процесуальних обов'язків, суд з моменту застосування такого виду запобіжного заходу, не отримував.
Керуючись статтями 7, 31, 177, 178, 181, 194, 331, 350, 369-372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Продовжити строк дії обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту строком на 60 (шістдесят) днів.
Заборонити ОСОБА_5 залишати житло за адресою АДРЕСА_1 , кожного дня з 13:00 год. до 09:00 год. наступного дня, протягом строку дії запобіжного заходу, зобов'язав його з'являтися до суду за першим викликом.
Ухвала підлягає негайному виконанню та діє до 13.07.2022.
Покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на 60 (шістдесят) днів, а саме:
- не відлучатися з місця проживання не інакше, як за викликом суду;
- повідомляти суд про необхідність зміни свого місця проживання;
- здати на зберігання, за наявності, до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у межах вказаного кримінального провадження;
- носити електронний засіб контролю.
Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення щодо неї можуть бути включені в апеляційну скаргу на рішення, яке буде прийнятим за наслідком розгляд справи по суті.
Ухвала постановлена головуючим суддею та проголошена ним одноособово відповідно до вимог абзацу 3 ч. 3 ст. 331 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1