08 вересня 2022 року
м. Київ
справа №520/6905/2020
адміністративне провадження № К/9901/42596/21, К/9901/43202/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Калашнікової О.В.,
секретаря судового засідання: Кульчій А.М.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Бублієва Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Харківської обласної прокуратури
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року (головуючий суддя - Горшкова О.О.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року (головуючий суддя - Кононенко З.О., суддів: Мінаєвої О.М., Калиновського В.А.)
у справі №520/6905/2020
за позовом ОСОБА_1
до Харківської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора
про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
I. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії №41 від 02 квітня 2020 року про неуспішне проходження начальником відділу міжнародного співробітництва прокуратури Харківської області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Харківської області від 30 квітня 2020 року №848к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу міжнародного співробітництва прокуратури Харківської області та органів прокуратури з 05 травня 2020 року;
- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури з 06 травня 2020 року;
- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді начальника відділу міжнародного співробітництва прокуратури Харківської області з 06 травня 2020 року;
- стягнути з прокуратури Харківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 06 травня 2020 року і до моменту фактичного поновлення на роботі;
- стягнути з прокуратури Харківської області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого ним судового збору у розмірі 840,80 грн;
- стягнути з прокуратури Харківської області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу та інші судові витрати.
2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Харківської області №848к від 30 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу міжнародного співробітництва прокуратури Харківської області та органів прокуратури з 05 травня 2020 року.
Поновлено ОСОБА_1 в органах Харківської обласної прокуратури на посаді, рівнозначній посаді, яку він займав станом на день звільнення - 05 травня 2020 року з 06 травня 2020 року.
Стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Харківської обласної прокуратури 315 010 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді, яку він займав станом на 05 травня 2020 року та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року рішення суду першої інстанції:
- в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 02 квітня 2020 року №41 про неуспішне проходження начальником відділу міжнародного співробітництва прокуратури Харківської області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 02 квітня 2020 №41 про неуспішне проходження начальником відділу міжнародного співробітництва прокуратури Харківської області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
- в частині визнання протиправним та скасування наказу прокурора Харківської області №848к від 30 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу міжнародного співробітництва прокуратури Харківської області та органів прокуратури змінено з підстав та мотивів задоволення позову;
- в частині поновлення ОСОБА_1 в органах Харківської обласної прокуратури на посаді, рівнозначній посаді, яку він займав станом на день звільнення скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу міжнародного співробітництва прокуратури Харківської області, яку він займав станом на день звільнення - 05 травня 2020 року з 06 травня 2020 року.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1 051 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1 051 грн.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідачі звернулися з касаційними скаргами в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, Харківська обласна прокуратура просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, а Офіс Генерального прокурора просить скасувати судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове - про відмову в задоволенні позову.
5. Ухвалами Верховного Суду від 02 грудня 2021 року та 07 лютого 2022 року відповідно, відкрито касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з березня 2004 року працював у органах прокуратури Харківської області, з квітня 2016 року переведений на посаду начальника відділу міжнародного співробітництва прокуратури області.
7. На виконання пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" позивачем подано заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію у встановлений строк і за визначеною формою, у зв'язку з чим його було допущено до проходження атестації прокурорів.
8. За результатами проходження першого етапу атестації позивач набрав 61 балів, внаслідок чого рішенням Другої кадрової комісії №41 від 02 квітня 2020 року визнано таким, що не успішно пройшов атестацію за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
9. На підставі рішення кадрової комісії № 2 наказом прокурора Харківської області від 30 квітня 2020 року №848к позивач звільнений з посади начальника відділу міжнародного співробітництва прокуратури Харківської області та з органів прокуратури Харківської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 05 травня 2020 року.
10. Вважаючи рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації та звільнення з посади в органах прокуратури незаконними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
11. Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення кадрової комісії є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач за результатом тестування не набрав достатньої кількості балів.
12. Водночас спірний наказ про звільнення позивача з посади є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
13. Такого висновку суд першої інстанції дійшов з підстав невідповідності наказу вимогам Закону України "Про прокуратуру", оскільки відсутні ознаки ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, тому посилання на положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" є безпідставним.
14. Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який виключатиме подальше його звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, буде його поновлення з 06 травня 2020 року на посаді, рівнозначній посаді, яку він займав станом на 05 травня 2020 року - посаді начальника відділу міжнародного співробітництва прокуратури Харківської області.
15. Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції зазначив, що така сума за період з 06 травня 2020 року по 22 березня 2021 року становить 315 010 грн.
16. Суд апеляційної інстанції частково не погодився з висновками суду першої інстанції.
17. Визнаючи протиправним та скасовуючи спірне рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, апеляційний вказав на відсутність в ньому мотивів, з яких кадрова комісія дійшла висновку про неуспішне проходження атестації прокурором.
18. Також спірне рішення не може вважатися обґрунтованим та належним чином мотивованим, оскільки воно не містить відповідних обґрунтувань та результатів розгляду заяви позивача від 05 березня 2020 року про перенесення дати складення тестування.
19. Водночас, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування спірного наказу про звільнення позивача з посади, однак змінив його рішення з підстав та мотивів задоволення позову в цій частині, вказавши, що звільнення позивача пов'язано з наявністю відповідного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, а не з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури.
20. Враховуючи те, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивача визнано протиправним та таким, що підлягає скасуванню, то відповідно прийнятий на підставі вказаного рішення спірний наказ про звільнення також є протиправним та підлягає скасуванню.
21. Крім того, апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про поновлення позивача в органах Харківської обласної прокуратури на посаді, рівнозначній посаді, яку він займав станом на день звільнення, оскільки відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України він підлягає поновленню на посаді яку займав на день звільнення - начальника відділу міжнародного співробітництва прокуратури Харківської області.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
22. Офіс Генерального прокурора не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо невідповідності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації вимогам щодо його обґрунтованості. Так, зазначено, що спірне рішення кадрової комісії прийнято уповноваженим органом, на підставі та у спосіб, визначених нормами Закону №113-Х1 та Порядку №221, зокрема містить посилання на нормативно-правові акти, що підтверджують повноваження комісії та підстави його прийняття. Також в рішенні наявне його обґрунтування - набрання позивачем за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, 61 бал, що є менше прохідного балу для успішного іспиту.
23. Також вказує на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 вересня 2021 року у справах №160/6204/20 та №200/5038/20-а, де зазначено, що в спірному рішенні кадрової комісії відповідно до вимог пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій зазначено мотиви та обставини, що вплинули на його прийняття, а саме - у зв'язку з набранням позивачем менше прохідного балу для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
24. Крім того, зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 21 вересня 2021 року у справах №160/6204/20 та №200/5038/20-а, від 24 вересня 2021 року у справах №160/6596/20 та №280/4314/20, від 29 вересня 2021 року у справах №240/7852/20 та №440/2682/20, де зазначено, що звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" є нормативною підставою, а фактологічною - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачем. Тобто в цьому разі юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-УІІ є не закінчення процесу ліквідації чи реорганізації або завершення процедури скорочення чисельності прокурорів, а виключно наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
25. Вважає, що спірне рішення кадрової комісії є законним, оскільки прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційно.
26. За таких обставин, на думку скаржника, відсутні підстави для скасування наказу про звільнення позивача та поновлення його на попередній посаді, яку він займав станом на день звільнення, оскільки звільнення відбулося з дотриманням вимог законодавства, підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також відсутні.
27. У касаційній скарзі Харківська обласна прокуратура обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 у справі №440/2682/20 стосовно пункту 6 розділу ІІІ Порядку №221, пункту 8 розділу І, додатку 1 Порядку №221 щодо застосування кадровою комісією дискреційних повноважень при ухваленні рішення про неуспішне проходження прокурором атестації у разі набрання меншої кількості балів, ніж було визначено під час складання іспиту на загальні здібності та навички, а також без урахування висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2021 року у справі №160/6596/20 щодо необґрунтованості посилань позивача на погане самопочуття саме під час складання іспиту без належного підтвердження.
28. У відзиві на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
30. Касаційні провадження у цій справі відкриті з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
31. Спірні правовідносини у цій справі склалися з приводу правомірності рішення кадрової комісії №41 від 02 квітня 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, що, в свою чергу, стало підставою для винесення наказу прокурором Харківської області №848к від 30 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади у зв'язку з неуспішним проходженням атестації на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» (далі - Закон №113-ІХ) із посиланням на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII).
32. При цьому, одним із ключових у цій справі є питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання підстав звільнення прокурорів з посади прокурора, що міститься в пункті 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, а саме: чи обов'язковою для звільнення прокурора в разі неуспішного проходження ним атестації є ще й одна з таких підстав, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури (пункт 9 частини першої статті 51 №1697-VII).
33. Верховний Суд за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання у постановах від 21 вересня 2021 року у справах №160/6204/20 та №200/5038/20-а, а також у постановах від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20, від 17 листопада 2021 року у справі №540/1456/20 уже висловив правовий висновок, який полягає у наступному.
34. У вказаних справах Верховний Суд дійшов висновку про те, що у пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ вказівку на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, як на підставу для звільнення прокурора, необхідно застосовувати до спірних правовідносин у випадках, які визначені нормами спеціального Закону №113-ІХ, що передбачають умови проведення атестації (а саме три етапи, визначені пунктом 6 розділу І Порядку №221 відповідно до Закону №113-ІХ).
35. Крім того, у наведених справах Верховний Суд зазначив, що аналіз положень абзацу першого пункту 19 Закону №113-IX дає підстави для висновку про те, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації; і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення.
36. Аналогічні висновки щодо застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII у зіставленні з підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IХ були також висловлені Верховним Судом у справах №640/24727/19, №160/5745/20, №640/1208/20, №640/25705/19, №420/4777/20, №160/6596/20, №280/4314/20, і колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої правової позиції.
37. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначав про те, що ні ліквідація, ні реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, в спірних правовідносинах не мали місце.
38. Поряд із цим Суд зазначає, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, у даному випадку є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури, а не закінчення процесу ліквідації чи реорганізації або завершення процедури скорочення чисельності прокурорів. Тобто звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII є нормативною підставою, а фактологічною - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачем.
39. З огляду на наведені обставини, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що відповідачем обґрунтовано визначено звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII з підстав, передбачених підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX.
40. За таких умов можна констатувати неправильне тлумачення судами норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а саме пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII у зіставленні з підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IХ.
41. З урахуванням вказаної правової позиції Верховного Суду щодо застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII у зіставленні з пунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-IХ, колегія суддів Верховного Суду у вимірі встановлених обставин цієї справи і порушених відповідачами у касаційних скаргах питань зазначає, що оскільки позивач за результатами складення іспиту набрав 61 бал, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, у зв'язку з чим його не було допущено до наступних етапів атестації, то наказ прокурора Харківської області №848к від 30 квітня 2020 року, виданий на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявленого рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, є правомірним.
42. Щодо висновків суду апеляційної інстанції про невмотивованість рішення кадрової комісії, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що за правилами пункту 5 розділу ІІ Порядку №221 прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
43. Отож, недостатня кількість балів (на цьому етапі) є достатньою підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації. Аналогічну думку за подібних фактичних обставин справи раніше висловив Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20.
44. У зв'язку із цим кадрова комісія на підставі пунктів 13, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, пункту 6 розділу І, пункту 5 розділу ІІ Порядку №221 прийняла рішення про неуспішне проходження позивачем атестації.
45. Аналізуючи обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем рішення кадрової комісії є обґрунтованим, мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти, обґрунтування щодо набрання позивачем за результатами складання іспиту у формі тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора 61 бал, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, а тому підстави для його скасування відсутні.
46. Оцінюючи висновок суду апеляційної інстанції щодо доводів позивача про погане самопочуття у день складення іспиту, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 11 розділу І Порядку №221 у позивача було право подати заяву про перенесення дати складення іспиту у разі погіршення стану здоров'я.
47. Натомість позивач розпочав та завершив іспит у формі анонімного тестування, тим самим оцінивши свій стан здоров'я, як такий, що дає йому можливість скласти іспит, і фактично використав своє право на проходження відповідного етапу атестації та завершив тестування, під час проведення тестування жодних заяв до комісії не подавав.
48. Верховний Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо неврахування кадровою комісією при винесенні спірного рішення заяви позивача про надання можливості ще раз пройти тестування, оскільки з відповідною заявою до комісії позивач звернувся 05 березня 2020 року, тобто вже після проходження першого етапу атестації, що на переконання колегії суддів фактично свідчить про намагання позивача спростувати отриманий негативний результат.
49. Ураховуючи законодавче регулювання розглянутого питання у сукупності з установленими судами обставинами цієї справи, а також наведену вище правову позицію Верховного Суду, колегія суддів уважає помилковим висновки суду апеляційної інстанції про необґрунтованість рішення кадрової комісії.
50. Таким чином, оскаржувані позивачем акти індивідуальної дії відповідають вимогам закону, прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для їх скасування відсутні. Наведені висновки свідчать про помилковість висновків судів попередніх інстанції щодо задоволення позовних вимог.
51. Враховуючи те, що позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення кадрової комісії та наказу про звільнення, які не підлягають задоволенню, відповідно ці вимоги також не можуть бути задоволені.
52. Згідно з частинами першою - третьою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
53. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
54. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
55. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг Верховний Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, належним чином установивши фактичні обставини справи, допустили неправильне застосування норм матеріального права та дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
56. За наведеного правового регулювання та обставин справи касаційні скарги слід задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення та в порядку статті 351 КАС України ухвалити у справі нове рішення про відмову в позові.
Керуючись статтями 341, 351, 356 КАС України, Верховний Суд
Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Харківської обласної прокуратури задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року у справі №520/6905/2020 скасувати.
Ухвалити у справі №520/6905/2020 нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Повний текст судового рішення виготовлено 13 вересня 2022 року.
Судді М.В. Білак
А.В. Жук
О.В. Калашнікова