ф
13 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 805/2116/17-а
адміністративне провадження № К/9901/49329/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №805/2116/17-а за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 (головуючий суддя Компанієць І.Д., судді: Василенко Л.А., Ястребова Л.В.),
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2016 135947-1304 на суму 47933,47грн., №135948-1304 на суму 59868,90грн., №135949-1304 на суму 85792,13грн., визнання дій протиправними.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2017 позовні вимоги задоволено частково.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2017 скасовано та прийнято нове рішення про відмову задоволенні позову повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2018 відкрито касаційне провадження у справі №805/2116/17-а.
Ухвалою суду від 12.09.2022 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 13.09.2022.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.12.2012 укладено договір оренди землі між позивачем як фізичною особою та Слов'янською міською радою (згідно рішення Слов'янської міської ради №21-XXVIII-6) (а.с.11-17).
Відповідно до витягу №23/949-с від 03.08.2012 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 1414100000:01:005:0751 місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 , нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає: 1' 035' 169,10грн. (а.с.23).
Позивачем не подавалась до контролюючого органу податкова звітність з плати за землю за 2014, 2015, 2016 роки.
09.11.2016 відповідачем були сформовані податкові повідомлення рішення:
№135947-1304 на суму 47933,47грн.,
№135948-1304 на суму 59868,90грн.,
№135949-1304 на суму 85792,13грн., відповідно до яких станом на 09.11.2016 загальна сума податкового зобов'язання становить 193594,50грн. (а.с.25-27)
Позивач, не погоджуючись з рішенням податкового органу, звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Суд першої інстанції задовольнив позов частково. Визнано протиправним та скасовано:
податкове повідомлення-рішення №135947-1304 від 09.11.2016 за 2014 рік в частині нарахування податкового зобов'язання з орендної плати за землю за період з 14.04.2014 по 31.12.2014 на суму 34219,23грн.;
податкове повідомлення-рішення №135948-1304 від 09.11.2016 за 2015 рік, яким нараховано податкове зобов'язання з орендної плати за землю за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 на суму 59868,90грн.;
податкове повідомлення-рішення №135949-1304 від 09.11.2016 за 2016 в частині нарахування податкового зобов'язання з орендної плати за землю за період 01.01.2016 по 07.06.2016 на суму 37414,87грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд посилався на те, що враховуючи положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", позивач підлягає звільненню від обов'язків платника орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності щодо сплати за користування такою земельною ділянкою.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Суд вказав, що Кабінетом Міністрів України затверджено (в редакції, чинній з 08.06.2016) Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. До зазначеного порядку не входить населений пункт Слов'янськ Донецької області. Отже, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин норми пункту 38 Підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. На підставі викладеного, суд не прийняв доводи позивача, що він є звільненим від плати за землю за Законом №1669 та приходить до висновку, що відсутні підстави для звільнення позивача від сплати орендної плати за земельні ділянки протягом 2014-2016 років на підставі Закону №1669. Крім того, у спірних правовідносинах позивачу визначено грошове зобов'язання як фізичній особі, а не як суб'єкту господарювання, тому відсутні підстави для застосування статті 6 Закону №1669.
Не погоджуючись з позицією суду апеляційної інстанції, вважаючи судове рішення таким, що винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, позивач оскаржив його у касаційному порядку. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що є фізичною особою-підприємцем, земельна ділянка прийнята в оренду для вирощування однорічних і дворічних культур, позивач був землекористувачем земельної ділянки як ФОП. Як вважає позивач, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення. На підставі викладеного, позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Відповідач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 ПК України згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Пунктом 286.5 статті 286 ПК України визначено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (стаття 287 ПК України).
Посилаючись на положення статті 6 Закону №1669 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої, під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, - суд дійшов висновку, що зазначена норма пов'язує звільнення суб'єктів господарювання від сплати за користування земельними ділянками, державним та комунальним майном під час проведення АТО, виключно з настанням такої обставини, як здійснення цими суб'єктами діяльності на території проведення АТО.
Як з'ясовано на підставі матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 2 277 001 0001 009718 з 27.05.1999, знаходиться на податковому обліку в Слов'янській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.
Витягом з Реєстру платника єдиного податку, який міститься в матеріалах справи, підтверджується, що код діяльності за КВЕД: Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, Вирощування інших однорічних і дворічних культур. Згідно з договором оренди земельна ділянка знаходиться у зоні промисловості, цільове призначення - землі промисловості, відомості Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки свідчать, що землекористувачем земельної ділянки є ФОП ОСОБА_1 , цільове призначення (використання) земельної ділянки: землі промисловості.
Твердження суду апеляційної інстанції, що у спірних правовідносинах позивачу визначено грошове зобов'язання як фізичній особі, а не як суб'єкту господарювання, тому відсутні підстави для застосування статті 6 Закону 1669 спростовуються висновками, здійсненими на підставі матеріалів справи, суду першої інстанції про те, що позивач здійснює свою господарську діяльність на земельних ділянках у м. Слов'янськ, тобто у населеному пункті, на території якого здійснювалась антитерористична операція, відтак, пільги, встановлені статтею 6 Закону №1669-VII, поширюються на позивача як платника земельного податку.
Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».
Пунктом 5 статті 11 цього Закону передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 у період з 14.04.2014 до її закінчення.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, до якого входить і місто Слов'янськ.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р було зупинено дію Розпорядження від 30.10.2014 №1053-р. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 у справі № 826/18327/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 02.04.2015, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р визнано нечинним.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі було зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014№ 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р» та затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначені міста обласного значення Луганськ та Сєвєродонецьк.
У період з 05.11.2014 по 18.12.2015 (дата набрання чинності розпорядження від 02.12.2015 № 1275-р) в силу приписів частини 3 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» вказане розпорядження не діяло, що автоматично в силу приписів закону надає статус чинності розпорядженню Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р, яким Сєвєродонецьк віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування" (набув чинності 08.06.2016) внесено зміни до статті 6 Закону №1669, а саме текст статті 6 викладено в такій редакції: "Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону".
Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.
На виконання частини четвертої статті 4 Закону №1669 в редакції, чинній з 08.06.2016 розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014 (в редакції розпорядження №428 від 05.05.2015) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.
До зазначеного порядку не входить населений пункт Слов'янськ Донецької області.
Поряд з цим, з матеріалів справи слідує, що Донецькою торгово-промисловою палатою України було надано відповідь позивачу щодо засвідчення форс-мажорних обставини.
Відтак, згідно з положеннями статей 6, 7 Закону №1669, що діяли до 08.06.2016 під час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання, які здійснювали діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнялись від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Суб'єктами господарювання, які здійснювали діяльність на території проведення антитерористичної операції, скасовувалась орендна плата за користуванням державним та комунальним майном.
Таким чином, відповідно до приписів Закону №1669-VII достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 по 07.06.2016.
Водночас, Верховний Суд наголошує, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов'язків платника податку, а лише надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Поряд з цим, у даному випадку до спірних правовідносин слід застосувати Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки він є спеціальним законом відносно відповідних обставин та визначає, у тому числі, підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) податкових зобов'язань.
Крім того, касаційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо відсутності протиправних дій податкового органу, часткове скасування податкових-повідомлень рішень є достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача.
Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки суд вирішив спір не у відповідності з нормами матеріального права, а доводи касаційної скарги вбачаються частково обґрунтованими.
Разом з тим, у справі, що розглядається, не підтверджуються доводи касаційної скарги, вказані позивачем, щодо протиправної самостійної зміни орендодавцем умов договору, зокрема, збільшення розміру орендної плати, що, на думку позивача, залишено судами попередніх інстанцій поза увагою.
З договору оренди землі слідує, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3-ох відсотків грошової оцінки землі.
Матеріалами справи встановлено, що на підставі даних ГУ Держгеокадастру у Донецькій області щодо коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з врахуванням 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, - податковий орган розрахував розмір орендної плати з фізичних осіб ОСОБА_1 за 2014-2016 рік:
2014 рік - 1597750,00грн х 3%;
2015 рік - 1995630,00грн х 3%;
2016 рік - 2859688,11грн х 3%.
Позивач вважав, що оскільки сума орендної плати за землю визначена в договорі в розмірі 31055,07грн, та саме з цієї суми повинен здійснюватися розмір орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації, а не відносно нормативної грошової оцінки землі. Вказані доводи спростовуються приписами Податкового кодексу України.
Необхідно враховувати, що сума орендної плати за землю не може залишатися незмінною, оскільки вона залежить від ряду чинників, зокрема, кожного року нормативна грошова оцінка земель індексується з врахуванням індексу споживчих цін відповідного року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Згідно частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
За вказаних обставин постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 у справі №805/2116/17-а скасувати.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі №805/2116/17-а залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду