12 вересня 2022 року
м. Київ
справа №420/9086/21
адміністративне провадження № К/990/22799/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Радишевської О.Р., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2022 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року
у справі № 420/9086/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нерозгляді заяви позивача про перегляд матеріалів особової справи № 2019OD00008, в межах якої розглядається заява позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку із нововиявленими обставинами (повторна заява) від 13.05.2021 року;
- зобов'язати відповідача: розглянути заяву позивача про перегляд матеріалів особової справи № 2019OD00008, в межах якої розглядається заява позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку із нововиявленими обставинами (повторна заява) від 13.05.2021 року; прийняти вмотивоване рішення за результатом розгляду заяви позивача про перегляд матеріалів особової справи № 2019OD00008, в межах якої розглядається заява позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку із нововиявленими обставинами (повторна заява) від 13.05.2021 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2022 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 13 травня 2021 року (вх. № Л-615/6/5101-21 від 14.05.2021 року);
Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 травня 2021 року (вх. № Л-615/6/5101-21 від 14.05.2021 року), з урахуванням оцінки питання, щодо якого звернувся позивач, наданої судом у рішенні;
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Водночас, пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Предметом розгляду даної справи є визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нерозгляді заяви позивача про перегляд матеріалів особової справи, в межах якої розглядається заява позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про перегляд матеріалів особової справи, в межах якої розглядається заява позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; прийняти вмотивоване рішення за результатом розгляду заяви позивача про перегляд матеріалів особової справи, в межах якої розглядається заява позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Отже, виходячи з предмету спору та статусу позивача, яка є іноземцем і перебуває на території України, спір, що виник між сторонами, віднесено до справ незначної складності, рішення у яких не підлягають касаційному оскарженню.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалено у справі за позовом ОСОБА_1 , як справи незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню.
У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на виключні обставини, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, які надають можливість оскарження в касаційному порядку судових рішень, ухвалених в зазначеній у справі, як справі незначної складності.
Зокрема, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на те, що вони мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі. При цьому заявником касаційної скарги не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.
Суд зауважує, що сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідач зазначає, що касаційна скарга має виняткове значення для ГУ ДМС в Одеській області у зв'язку з тим, що зазначене судове рішення зобов'язує суб'єкта владних повноважень діяти всупереч вимогам чинного законодавства. Однак, для кожної зі сторін справи, в якій він є учасником, справа має виняткове значення.
Разом з тим, скаржником не доведено, що спірні правовідносини є винятковими та без судового захисту можуть призвести до незворотніх наслідків.
Крім того, відповідач вказує про суспільний інтерес, який обгрунтований наявністю величезної кількості аналогічних справ та відсутністю єдиної правової позиції судів різних інстанцій.
Посилання скаржника, що справа становить значний суспільний інтерес не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
Таким чином, відповідач у касаційній скарзі не довів підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення підлягають перегляду в касаційному порядку.
Доводи касаційної скарги зводяться до тлумачення матеріальних і процесуальних норм, переоцінки доказів, із посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року у справі № 420/9086/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді О. Р. Радишевська
Н. В. Шевцова