про відмову у відкритті касаційного провадження
12 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 240/20157/21
провадження № К/990/23244/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2022 у справі №240/20157/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа - Громадська організація «Проти придурків та ідіотів» про визнання бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа - Громадська організація «Проти придурків та ідіотів», у якому просив:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області щодо нарахування та виплати індексації пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за №1282-ХІІ від 03.07.1991 (із змінами та доповненнями) та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» №1078 від 17.07.2003 (з відповідними змінами та доповненнями) із застосуванням індексу споживчих цін наростаючим підсумком із врахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, при базовому місяці лютий 2014;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, починаючи з 01.03.2014 , здійснити нарахування та виплату індексації пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за №1282-ХІІ від 03.07.1991 (із змінами та доповненнями) та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» №1078 від 17.07.2003 (з відповідними змінами та доповненнями) із застосуванням індексу споживчих цін наростаючим підсумком із врахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, при базовому місяці лютий 2014.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.04.2022, яка була залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2022, позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 01.03.2014 по 28.02.2021 - залишено без розгляду, з огляду на пропуск строку звернення до адміністративного суду.
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу №240/20157/21 на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надаючи оцінку висновкам судів першої та апеляційної інстанцій та аргументам касаційної скарги з погляду їхньої обґрунтованості, Верховний Суд керується такими мотивами.
Колегією суддів встановлено, що, залишаючи позов без розгляду, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з положень частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), відповідно до яких позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України. Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Судами попередніх інстанцій було зазначено, що причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами. При цьому вказали, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
До того ж, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. При цьому суди зазначили, що пенсія і доплати до неї є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Зазначене відповідає останній правовій позиції Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що викладена в постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19.
На підставі аналізу викладених норм, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскільки позивач оскаржує протиправну бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації пенсії щомісячно з 01.03.2014, однак з позовом звернувся лише 29.08.2021, тому ОСОБА_1 пропущений встановлений статтею 122 КАС України шестимісячний строк. До того ж, суди попередніх інстанцій вказали, що отримуючи щомісячно пенсію, позивач з наступного місяця після її призначення повинен був знати, що вона виплачується без урахування індексації. Тому, отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Оскільки суди встановили, що позивачем пропущений строк звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01.03.2014 по 28.02.2021, в заяві не зазначені підстави пропуску звернення до суду, які можуть бути визнані судом поважними, позовна заява була залишена без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Колегія суддів критично оцінює посилання позивача у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №817/1370/18, оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з позовом у зв'язку із тим, що пенсійний орган не виплатив нараховані суми пенсії, які не є спірними, що не є релевантним до обставин справи №240/20157/21.
Мотиви суду апеляційної інстанції, якими він керувався при перегляді ухвали суду першої інстанції у справі №240/20157/21, відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, у якій було сформовано загальний підхід щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, про що суд апеляційної інстанції і зазначив в оскаржуваній постанові.
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що оскаржувані судові рішення є такими, що ґрунтуються на законі, зокрема положеннях статей 122, 123, 240 КАС України. Правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, оскільки судами враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, а скаржником не наведено обґрунтованих підстав для необхідності відступу від цього правового висновку.
Зазначені в касаційній скарзі міркування та судження не применшують правильності висновків судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом положень частини другої цієї самої статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження у справі №240/20157/21.
Керуючись приписами статей 248, 328, 329, 333, 355, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2022 у справі №240/20157/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб