13 вересня 2022 року
м. Київ
справа №990/102/22
адміністративне провадження №П/990/102/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., суддів: Чиркіна С.М., Єзерова А.А., Кравчука В.М., Рибачука А.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправними та скасування Указів,
05.07.2022 у автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Указ Президента України Зеленського В.О. №203/2021 від 21.05.2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», в частині введення в дію позиції 623 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», відповідно до якого застосовано санкції до громадянина Грузії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 );
- визнати протиправним та скасувати Указ Президента України Зеленського В.О. №497/2021 від 05.10.2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 5 жовтня 2021 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині введення в дію пункту 9 додатку 6 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 05.10.2021 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», в частині змін, що вносяться в додаток 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України від 21.05.2021 №203/2021, щодо позиції 623, відповідно до якого застосовано санкції до громадянина Грузії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) (далі у тексті цієї ухвали також спірні, оскаржувані Укази Президента України).
Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний з дня вручення цієї ухвали строк для подання до Касаційного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду.
Залишаючи без руху позовну заяву, Верховний Суд зазначав, що офіційним оприлюдненням Указів Президента України слід вважати їх опублікування державною мовою в офіційних друкованих виданнях, а саме: в «Офіційному віснику України»; газеті «Урядовий кур'єр», інформаційному бюлетені «Офіційний вісник Президента України».
У вищезазначеній ухвалі також підкреслено, що чинним законодавством не передбачено обов'язку Президента України іншим чином, аніж шляхом офіційного оприлюднення Указів, в тому числі тих, які є актами індивідуальної дії, доводити до відома осіб, яких ці акти стосуються, про їх існування. Таким чином презюмується, що з дня офіційного оприлюднення указів Президента України усі особи, яких вони стосуються, обізнані про існування таких актів. Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведено Верховним Судом й в ухвалах, постановлених у справах №9901/311/20 та №9901/64/21 від 29.10.2020 та від 12.03.2021 відповідно.
Залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_1 , Верховний Суд також врахував наявну правозастосовчу практику суду касаційної інстанції, згідно з якою:
подання позову майже через сім місяців після опублікування і набрання чинності адміністративним актом визначається пропуском строку звернення до адміністративного суду (ухвала Верховного Суду від 03.06.2019 у справі №9901/300/19);
за змістом частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти (ухвала Верховного Суду від 09.04.2020№9901/68/20). Згідно з викладеними у вищевказаній справі висновками Верховного Суду від дати офіційного оприлюднення відповідного указу Президента України (який також стосувався питання накладення персональних обмежувальних заходів (санкцій)) до дня подання позовної заяви (також за межами встановленого законом строку, обчисленого з дня офіційного оприлюднення та набрання чинності оскаржуваним Указом Президента України) позивач не міг не знати чи не довідатися про те, що цей адміністративний акт суб'єкта владних повноважень був виданий та офіційно оприлюднений, а також про те, що цей акт порушує чи обмежує його права, що строк на оскарження має (може) відраховуватися від дати його оприлюднення.
Верховний Суд, залишаючи без руху цей позов, врахував, що оскаржуваний позивачем Указ Президента України від 21.05.2021 №203/2021 офіційно опубліковано в Урядовому кур'єрі (від 25.05.2021 №98) та в Офіційному віснику України (від 04.06.2021 №42, стор. 116, стаття 2530, код акта 105065/2021), а Указ Президента України від 05.10.2021 №497/2021 опубліковано в Урядовому кур'єрі (від 07.10.2021 №194), Офіційному віснику України (від 19.10.2021 - 2021 р., №80, стор. 46, стаття 5042, код акта 107586/2021) та Офіційному віснику Президента України (від 20.10.2021 - 2021 р., №25, стор. 8, стаття 1116).
Указ Президента України від 05.10.2021 №497/2021 набрав чинності з дня його опублікування, тобто з 07.10.2021.
З матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що така була направлена до Верховного Суду засобами поштового зв'язку лише 29.06.2022 (тобто після спливу понад семи місяців з моменту набрання чинності та оприлюднення спірного Указу).
Враховуючи, що як зазначає сам позивач він постійно проживає на території України починаючи з 2007 року, та беручи до уваги вищезазначені обставини, Верховний Суд констатував, що днем, коли він міг дізнатися про порушення своїх прав, є день офіційного оприлюднення і набрання чинності Указом Президента України від 05.10.2021 №497/2021, тобто 07.10.2021. Зі змісту ж позовної заяви не вбачалось мотивів, які б могли вказувати на наявність об'єктивних обставин, що перешкоджали позивачу дізнатись про існування оскаржуваного ним Указу Президента України, або унеможливлювали це упродовж шестимісячного строку з моменту його офіційного оприлюднення та набрання ним чинності.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, позивач не порушував питання про поновлення цього строку, не вказав поважних причин пропуску такого і не надав доказів на їх підтвердження. З позовної заяви та доданих до неї матеріалів не вбачалося підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
05.08.2022 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , у якій він просить поновити строк звернення до адміністративного суду та прийняти позов до розгляду, відкрити провадження у справі.
В обґрунтуванні таких вимог наведені мотиви про те, що на території України оголошено карантин та наявні певні карантинні обмеження.
Заявник вказує, що хворіє на цукровий діабет і тому постійно перебуває під наглядом лікарів. Зокрема зазначає, що перебував на стаціонарному лікуванні у період з 10.01.2022 по 20.01.2022, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №19. У зв'язку із прогресуючою хворобою цукрового діабету та отримання інвалідності 2 групи, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 та довідкою МСЕК №167265, позивач дотримувався карантинних обмежень та без необхідності не перебував в людних місцях.
ОСОБА_1 підкреслює, що оголошення воєнного стану та здійснення збройної агресії російської федерації проти України також вплинуло на його здоров'я.
Отже, у зв'язку із карантином, погіршенням стану здоров'я та отриманням інвалідності 2 групи, збройною агресією російської федерації, позивач наголошує, що об'єктивно не зміг дізнатися про існування Указу Президента України №497/2021 від 05.10.2021, при цьому, ОСОБА_1 звертає увагу, що вказаний Указ не містить його ідентифікаційного коду та імені по - батькові, а тому, на думку заявника, він не знав та не міг знати, що проти нього існує такий Указ Президента України.
Ознайомившись із такими аргументами позивача, вказаними в обґрунтуванні поважності причин пропуску звернення до адміністративного суду, колегія суддів, вирішуючи питання про поновлення цього строку, виходить з такого.
Відповідно до пункту 3 розділу VI «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Отже, сам собою факт встановлення відповідним рішенням Уряду України карантину, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не зумовлює автоматичне безумовне поновлення строків, зокрема, звернення до адміністративного суду з позовною заявою. Причини пропуску такого строку повинні бути, по перше - поважними, а по друге - такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Колегія суддів нагадує, що відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 у справі №6-26370кс04, поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим.
Окрім цього, визначаючи зміст поняття «поважні причини», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.05.2020 у справі №9901/546/19 зазначала, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач, який як він зазначає хворіє на цукровий діабет і постійно перебуває під наглядом лікарів, наголошував, що дотримувався карантинних обмежень та без необхідності не перебував у людних місцях.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у рішенні Вищої ради правосуддя від 01.04.2021 №763/0/15-21 «Про надання уніфікованих рекомендацій для судів усіх інстанцій та юрисдикцій щодо безпечної роботи в умовах карантину» наголошено на тому, що право на справедливий суд не може бути обмежено, проте, визначаючи справедливий баланс між правом особи на безпечне для життя і здоров'я довкілля та правом на справедливий суд, слід зазначити про пріоритет природного права особи на життя та безпечне довкілля, яке визнається усіма цивілізованими народами і націями та є загальним спадком європейської правової традиції, позитивний обов'язок щодо забезпечення якого на території України покладено на Державу Україна. Так, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 1 Конституції України).
Вища рада правосуддя підкреслила, що в умовах пандемії українські суди працюють незалежно від інстанції чи юрисдикції, ставлячи життя і здоров'я людини як найвищу соціальну цінність на перше місце, забезпечують і гарантують людям насамперед право на життя і здоров'я, а також право на захист - тобто право на справедливий суд. Адже Основний Закон України визначає, що діяльність судів не може бути припинена навіть в умовах військового або надзвичайного стану.
Саме тому, як вказано у вищезазначеному рішенні Вищої ради правосуддя, виникла необхідність встановлення відповідного балансу між процесуальним принципом розгляду справи протягом розумного строку і гарантуванням безпеки громадян під час пандемії, а також вироблення уніфікованого підходу до особливостей розгляду судових справ в умовах пандемії, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Так, з метою вирішення цього питання Вища рада правосуддя разом із Консультативною місією Європейського Союзу з реформування сектору цивільної безпеки України 29.07.2020 провела круглий стіл на тему «Особливості роботи суду в період пандемії: організаційні заходи та питання санітарно-епідеміологічної безпеки». Його учасники обговорили поточний стан діяльності судів у період пандемії та домовилися про співпрацю із вдосконалення рекомендацій судовим установам із цього приводу з урахуванням зауважень усіх заінтересованих сторін.
Вищою радою правосуддя та Консультативною місією Європейського Союзу з реформування сектору цивільної безпеки України спільно розроблені уніфіковані рекомендації щодо безпечної роботи в умовах карантину для судів усіх інстанцій та юрисдикцій, розміщених на території України, з метою подальшого застосування у роботі.
Додатком до рішення Вищої ради правосуддя 01.04.2021 № 763/0/15-21 є Уніфіковані рекомендації для судів щодо безпечної роботи в умовах карантину.
Зокрема, судам рекомендовано: неухильне дотримання судами приписів актів Кабінету Міністрів України стосовно запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2; забезпечити обізнаність широкої громадськості щодо заходів безпеки, що вживаються у судах; забезпечити наявність інформаційних матеріалів (щодо загальних протиепідемічних та профілактичних заходів, встановлених обмежень та умов обслуговування тощо) біля входу до закладу; посилити заходи з охорони судів, органів та установ системи правосуддя, не допускати до приміщень судів, органів та установ системи осіб з температурою 37,2° C та вище та ознаками респіраторних захворювань, а також без одягненої на ніс та рот захисної маски; здійснювати опрацювання кореспонденції в електронному вигляді (шляхом надсилання документів на офіційну електронну адресу суду як через особистий кабінет у системі «Електронний суд», так і поштою, факсом або будь якими іншими дистанційними засобами зв'язку); забезпечити помітне маркування на сидіннях та підлозі для дотримання соціальної дистанції у приміщеннях судів; облаштувати місця для відвідувачів на відстані 2 м одне від одного; вживати заходів для уникнення скупчення людей у приміщеннях судів, органів та установ системи правосуддя; перед початком роботи та перед допуском до приміщень здійснювати температурний скринінг усіх працівників та відвідувачів. Працівники та відвідувачі допускаються до приміщень та будівель суду тільки в респіраторі або захисній масці, у тому числі виготовлених самостійно; на вході до приміщення організовується місце для обробки рук спиртовмісними антисептиками; місця для обробки рук позначаються яскравими вказівниками з інформацією про необхідність дезінфекції рук (банер, наклейка тощо); дозволяється одночасне перебування відвідувачів із розрахунку не більше однієї особи на 10 кв. м площі зали; забезпечити приміщення суду рідким милом, паперовими рушниками, спиртовмісними антисептиками; здійснювати дезінфекцію приміщень суду згідно із затвердженими графіками, розміщеними для ознайомлення в місцях загального користування; забезпечити максимальне використання природної вентиляції (провітрювання не менше одного разу на дві години); здійснювати обробку поверхонь, яких часто торкаються руками (дверні ручки, кнопки ліфтів, поручні тощо), спиртовмістовними дезінфікуючими засобами (із вмістом не менше ніж 60% спирту) протягом робочого дня; проводити вологе прибирання приміщень не рідше ніж один раз на добу; забезпечити обробку спиртовмісним антисептиком поверхонь, місць для сидіння, обладнання, дверних ручок, вимикачів у залах судових засідань після кожного судового засідання; забезпечити наявність при виході із приміщень суду та у залах судових засідань окремих додаткових контейнерів для збирання, зберігання та утилізації засобів індивідуального захисту.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що Верховний Суд, у тому числі й Касаційний адміністративний суд, не припиняв своєї роботи у зв'язку з пандемією, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, й продовжував безперервно приймати усі без виключення процесуальні документи (заяви, скарги тощо), а усі вищевказані рекомендації щодо безпечної роботи судів усіх інстанцій та юрисдикцій і доступу до правосуддя в умовах карантину суворо дотримувались Верховним Судом, зокрема, і у приміщенні Касаційного адміністративного суду, де було створено належні і безпечні умови перебування та відвідування цього Суду.
Окрім цього, вважаючи небезпечним особисте відвідування приміщення суду з метою подання позовної заяви і побоюючись за стан свого здоров'я, позивач міг скористатись й електронними та іншими дистанційними сервісами з метою реалізації наявного у нього права на звернення до суду, зокрема, шляхом надсилання документів на офіційну електронну адресу суду як через особистий кабінет у системі «Електронний суд», так і поштою, факсом або будь якими іншими дистанційними засобами зв'язку.
Водночас, позивач не зазначив, які саме обмеження, впроваджені у зв'язку з карантином, унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до адміністративного суду з цим позовом. Не заначено про обставини, які б свідчили про відсутність у ОСОБА_1 можливості подання до Верховного суду як суду першої інстанції цієї позовної заяви вищезазначеними або будь-якими іншими дистанційними засобами зв'язку, не додано відповідних доказів на підтвердження існування таких обставин.
При цьому, за інформацією, наявною у Єдиному державному реєстрі судових рішень, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Сухумі, Республіка Грузія, грузин за національністю, громадянин Грузії, із середньою освітою, маючий посвідку на постійне проживання на території України № НОМЕР_3 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) після офіційного оприлюднення і набрання чинності Указом Президента України від 05.10.2021 №497/2021, тобто 07.10.2021, та упродовж шестимісячного строку після вказаної дати неодноразово брав участь і був особисто присутній у відкритих судових засіданнях, а саме:
у приміщенні Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/5511/20:
12.11.2021 (https://reestr.court.gov.ua/Review/103822465);
29.12.2021 (https://reestr.court.gov.ua/Review/103822467);
31.03.2022 (https://reestr.court.gov.ua/Review/103864324)
01.12.2021 у приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області у справі №501/1650/20 (https://reestr.court.gov.ua/Review/101593568);
Окрім того, у лютому 2022 року ОСОБА_1 звертався до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії (справа №420/2052/22), який прийнятий до розгляду відповідно до ухвали цього суду від 04.02.2022 (https://reestr.court.gov.ua/Review/103418439#).
Вищевказані обставини засвідчують, що ОСОБА_1 , не зважаючи на запроваджений відповідною постановою Кабінет Міністрів України карантин та наявне у нього захворювання на цукровий діабет, у період між датою офіційного оприлюднення оскаржуваного Указу Президента України від 05.10.2021 №497/2021, тобто 07.10.2021, і датою закінчення шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом (07.04.2022) неодноразово безперешкодно особисто відвідував приміщення судових установ, брав участь у розгляді справ і був особисто присутній у судових засіданнях, подавав до суду процесуальні документи, у тому числі позовну заяву до адміністративного суду в іншій справі.
У зв'язку з цим, колегія суддів критично оцінює аргументи позивача про неможливість подання ним цього позову упродовж встановленого процесуальним законом строку, з огляду на встановлений в Україні карантин і стан його здоров'я.
Стосовно ж посилань позивача на те, що він не мав об'єктивної можливості дізнатися про існування оскаржуваних Указів та своєчасно звернутись до адміністративного суду із цим позовом у зв'язку із збройною агресією російської федерації та введенням в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, колегія суддів зазначає таке.
За змістом статті 64 Конституції України Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, статтею 55 цієї Конституції, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», згідно з статтею 10 якого у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Діяльність судів, органів та установ системи правосуддя в умовах воєнного стану регламентовано статтею 12-2 вищевказаного Закону, за приписами якої в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
За правилами статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Тобто, у період дії правового режиму воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України.
На офіційній веб сторінці Верховного Суду у мережі Інтернет у розділі «Новини та події» 24.02.2022 о 09:26 годин було повідомлено про те, що Верховний Суд працює у штатному режимі (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1259795/). Також, 07.03.2022 о 17:35 годині на цьому ж Інтернет ресурсі розміщено повідомлення про те, що приймання вхідної кореспонденції, що доставляється АТ «Укрпошта», здійснюватиметься за надходженням, якщо буде така можливість. Приймання іншої кореспонденції здійснюватиметься в електронному вигляді на електронні адреси Верховного Суду, зокрема, Касаційний адміністративний суд - kas@supreme.court.gov.ua. У разі технічної можливості приймання документів може здійснюватися з використанням підсистеми «Електронний суд» (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1261860/).
Отже, Верховний Суд, зокрема, і Касаційний адміністративний суд, якому як суду першої інстанції підсудний цей спір, не припиняв роботи у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, безперервно здійснював свою діяльність на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України, забезпечував усім особам, у тому числі й позивачу у цій справі, можливість реалізації права на судовий захист, навіть в умовах воєнного стану, а також роз'яснив на своєму офіційному веб-сайті, доступ до якого є безперешкодним, безперервним і безоплатним, відповідну інформацію щодо способів комунікації, подання документів, режиму та особливостей роботи суду в умовах воєнного стану тощо.
Поряд із цим, колегія суддів відзначає, що оскаржувані Укази разом з відповідними рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, які вводились в дію, з додатками, у тому числі, в частині, яка стосувалась ОСОБА_1 , окрім їх офіційного опублікування відповідно до закону державними друкованими засобами масової інформації та офіційними друкованими виданнями (офіційними виданнями), були оприлюднені на офіційних веб-сайтах Президента України за посиланням (https://www.president.gov.ua/documents/4972021-40237), Верховної Ради України за посиланнями (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/497/2021#Text), (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0066525-21#n2), а також на офіційному веб-сайті Ради національної безпеки і оборони України за посиланням (https://www.rnbo.gov.ua/ua/Ukazy/5066.html).
У зв'язку з цим колегія суддів констатує, що позивач мав реальну можливість і повинен був дізнатись про існування оскаржуваних Указів Президента України з моменту їх офіційного опублікування та оприлюднення, набрання ними чинності й така можливість зберігалась як до, так і після введення 24.02.2022 в Україні воєнного стану. При цьому, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду своєї роботи у зв'язку з такими обставинами не припиняв, а тому ОСОБА_1 міг безперешкодно реалізувати своє право на звернення до суду з цим позовом.
Доводи ж позивача, наведені ним в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду і пов'язані з введенням воєнного стану, зводяться до того, що це негативно вплинуло на його здоров'я і як наслідок унеможливило своєчасну реалізацію такого права.
Однак, у матеріалах позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду відсутні посилання на підтверджені доказами конкретні обставини, які б свідчили про те що, стан здоров'я ОСОБА_1 дійсно не давав можливості у встановлений процесуальним законом строк, у тому числі після введення воєнного стану в Україні, звернутися до Касаційного адміністративного суду з цим позовом у будь-який зручний для нього спосіб, у тому числі засобами дистанційного зв'язку.
До того ж, як вже наголошено вище у цій ухвалі Верховного Суду позивач після введення в Україні воєнного стану 24.02.2022 особисто брав участь та був присутній у судовому засіданні у справі №522/5511/20 у приміщенні Приморського районного суду м. Одеси, яке відбулось 31.03.2022, що підтверджується ухвалою цього суду від вказаної дати, яка розміщена у Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reestr.court.gov.ua/Review/103864324. Це підтверджує спроможність ОСОБА_1 й після 24.02.2022 виступати учасником справи і реалізовувати наявні у нього процесуальні права у інших судових провадженнях, а отже спростовує його посилання на неможливість подання позовної заяви у цій справі у зв'язку з погіршенням здоров'я після введення воєнного стану в Україні.
Узагальнюючи усе вищевикладене, колегія суддів констатує, що як в умовах пандемії, так і після введення в Україні військового стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не припиняв своєї роботи, продовжував отримувати та опрацьовувати вхідні документи, у тому числі позовні заяви, і забезпечував реальну можливість практичної реалізації права кожного на звернення до суду, як шляхом безпосереднього подання процесуальних документів, так і з використанням засобів поштового, електронного зв'язку, інших засобів дистанційної комунікації. Отже, самі собою факти встановлення карантину та введення воєнного стану не позбавили ОСОБА_1 можливості упродовж шестимісячного строку з моменту офіційного оприлюднення, опублікування та набрання чинності оскаржуваними Указами Президента України звернутись з цим позовом до адміністративного суду.
Разом з тим, позивач не посилається на обставини об'єктивного та непереборного характеру, які були б пов'язані з обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, або з введенням воєнного стану, й становили реальні перешкоди ОСОБА_1 дізнатись про наявність таких Указів, значно утруднили або унеможливили своєчасне подання цього позову. На підтвердження існування таких обставин позивачем не подано жодних доказів, а їх наявність з матеріалів позову і доданих до нього документів, з заяви про поновлення строку звернення до суду, не вбачається.
Колегія суддів критично оцінює доводи позивача про те, що спірний Указ від 05.10.2021 №497/2021 не містить його ідентифікаційного коду та імені по - батькові, а тому, на думку заявника, він не знав та не міг знати, що проти нього існує такий Указ Президента України, оскільки у позиції під номером 623 додатку 6 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 05.10.2021 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Як засвідчує зміст оскаржуваного Указу в ньому наводяться достатні дані для ідентифікації позивача як особи, якої стосується таке рішення, а саме: - « ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець Грузії, громадянин Грузії».
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вказані ОСОБА_1 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом не можна визнати поважними.
За правилами пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частин першої, другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправними та скасування Указів підлягає поверненню.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256, 266 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправними та скасування Указів повернути позивачеві.
Копію цієї ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами надіслати особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Н.В. Коваленко
Судді: С.М. Чиркін
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук
А.І. Рибачук