Справа № 640/22415/21 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.
13 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2022 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нездійснення за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням 100% суми підвищення перерахованої пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням 100% суми підвищення перерахованої пенсії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не перерахунку та невиплати з 05.03.2019 ОСОБА_1 100% суми підвищення перерахованої пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з врахуванням 100% суми підвищення перерахованої пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, із врахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві витрати на професійну правову допомогу в розмірі 1400,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції у частині зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4900 грн.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
В обгрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що визначена на власний розсуд судом першої інстанції обгрунтована сума витрат на правничу допомогу у розмірі 1400 грн. не є ринковою чи економічно обгрунтованою. Апелянт наполягає, що понесені витрати на професійну правничу допомогу становлять саме 4900 грн., що підтверджується наданими документами.
Також апелянт зазначає, що відповідачем не надано обгрунтувань зменшення витрат та не доведено їх неспівмірності.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2022 року адміністративний позов задоволено та, зокрема, стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві витрати на професійну правову допомогу в розмірі 1400,00 грн.
Суд першої інстанції, зменшуючи заявлений до відшкодування розмір витрат зазначив, що позовна заява складена на шістьох аркушах формату А4 з обох сторін, з яких обгрунтування позовних вимог міститься лише на півтора аркушах. При цьому, виклад обставин, якими позивач обгрунтовує заявлені вимоги майже ідентичний змісту постанов Верховного Суду у зразкових справах у подібних правовідносинах.
Також, суд наголосив на наявності значної судової практики з приводу подібних правовідносин
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.
Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат у розрізі їх видів наданих послуг, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду першої інстанції надано копії: договору про надання правової допомоги №58 від 01.07.2021, укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням «ЮРИДИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (надалі - Адвокатське об'єднання), в особі керуючого партнера Швачки Вікторії Юріївни; додаток до Договору про надання правової допомоги №58 від 01.07.2021, яким визначено Кошторис, встановлено, що за надання Замовнику послуг з правової допомоги у питаннях перерахунку пенсії чи вчинення інших дій, пов'язаних з перерахунком пенсії, супроводження розгляду відповідних справ у судах Замовник сплачує на користь Адвокатського об'єднання гонорар у таких розмірах, а саме: у суді першої інстанції за підготовку позову - 4900 грн. (витрата часу - 3,5 год., вартість однієї години роботи - 1400 грн.); Акт наданих послуг №170 від 10.08.2021.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що аналіз змісту позовної заяви ОСОБА_1 свідчить, що остання по суті спірних правовідносин складається фактично з однієї з половиною сторінки, де викладено правові норми, при цьому, на момент звернення з позовом була наявна правова позиція Верховного Суду від 06.08.2019 року у зразковій справі № 160/3586/19, що дає підстави погодитися з позицією суду першої інстанції про завищення розміру витрат на професійну правничу допомогу та його неспівмірність.
Таким чином, враховуючи категорію складності даної справи (малозначна і типова), колегія суддів приходить до висновку, що розмір витрат на правову допомогу, які позивач просив компенсувати, не є обґрунтованим, співрозмірним та пропорційним до предмету спору, у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що, з урахуванням задоволення позовних вимог, присудженню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійног фонду України у м. Києві підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1400,00 грн.
Аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 року у справі № 820/1719/18, від 29.01.2020 року у справі № 826/16707/18, від 17.08.2020 року у справі № 820/1683/18.
При цьому, твердження апелянта про «ініціативність» суду в питанні зменшення розміру суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу спростовується змістом відзиву відповідача на позовну заяву (а.с. 43), в якму пенсійний орган, зокрема, зазначав про неспівмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2022 року.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1400,00 грн.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2022 року - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
А.Ю. Кучма