08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/22/22
381/4388/19
06 вересня 2022 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Ковалевської Л.М.,
за участю секретаря - Омельчук С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Державного підприємства спеціального зв'язку до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих ДТП,-
До Фастівського міськрайонного суду звернулося Державне підприємство спеціального зв'язку з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих ДТП в розмірі 33 308,34 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що 20 квітня 2018 року сталась дорожньо-транспортна пригода по вул. Козацької Слави в м. Фастів Київської області за участі автомобіля HYUNDAI, д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія Державного підприємства спеціального зв'язку ОСОБА_2 та автомобіля LDV 400 CONVOY, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобіль HYUNDAI отримав механічні ушкодження. Власником автомобіля HYUNDAI є позивач, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
За фактом ДТП інспектором СРПП № 4 Фастівського відділення поліції Васильківського відділу ГУ НП в Київській області Шпитко І.О. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 356721 відносно водія ДПСЗ ОСОБА_2 , але з зазначеним протоколом водій ДПСЗ був незгоден з наступних підстав. Перед тим, як сталась ДТП, водій ДПСЗ рухався по вул. Козацької слави у місті Фастів Київської обл. в напрямку центру зі швидкістю, яка не перевищувала допустимої в населеному пункті. Попереду нього в попутному напрямку, тримаючись ближче до правої обочини, із швидкістю близько 15-20 км/год рухався автомобіль LDV 400 CONVOY. Впевнившись у безпеці дорожнього руху, виявивши відсутність будь-яких перешкод, в т.ч. і відсутність включеного повороту на автомобілі-фургоні попереду, подавши звуковий сигнал перед випередженням автомобіля, оскільки ширина дорожнього полотна дозволяла зробити випередження, а не обгін, водій ДПСЗ без виїзду на зустрічну смугу здійснив випередження автомобіля відповідача. Однак, в той час як автомобіль ДПСЗ вже майже випередив фургон, відповідач, не переконавшись перед зміною напрямку руху, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, вирішив виконувати лівий поворот на АЗС (тобто без попередження, без включення лівого повороту, змінив напрямок руху). Оскільки, при виконанні повороту водій фургону не надав дорогу попутному транспортному засобу, тобто автомобілю ДПСЗ, ліве переднє крило фургона в момент зіткнення двох транспортних засобів пошкодило праві бокові (розсувні) двері та праве заднє крило автомобіля. Намагаючись уникнути більших пошкоджень, водій ДПСЗ, переконавшись у безпеці свого маневру, вимушений був виїхати на зустрічну смугу, де вже з'їхав на узбіччя дороги. Схема місця ДТП з водієм ДПСЗ не узгоджувалась (його особистий підпис на ній відсутній). Тому об'єкт під № 3 на Схемі місця ДТП (місце ДТП) і справді вказано зі слів обох водіїв, тобто у двох різних місцях. При таких обставинах позивач вважає, що саме водій транспортного засобу LDV 400 CONVOY (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 , порушив пункти 1.5., 10.1, 10.3, 10.4. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, внаслідок чого саме з його вини було скоєно ДТП, за що передбачена відповідальність згідно ст. 124 КУпАП. Таким чином, протокол відносно водія ДПСЗ за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП складений безпідставно.
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області провадження в справі про адміністративне порушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно водія Державного підприємства спеціального зв'язку- закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Позивач зазначає, що саме відповідач порушив правила дорожнього руху, здійснивши поворот ліворуч при наявності знаку 3.25 «обгін заборонено», що спричинило дорожньо-транспортну пригоду та нанесло матеріальних збитків позивачу, за що саме ОСОБА_1 має бути визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та відшкодувати позивачу, матеріальну шкоду спричинену автомобілю ДПСЗ.
Представник позивача вважає, що фактичні дії відповідача, які не відповідали вимогам пунктів 1.5, 10.1, 10.3,10.4. Правил дорожнього руху, перебували у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки є факт ДТП та пошкодження автомобіля є вина іншого учасника ДТП, тобто відповідача. Цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника транспортного засобу, який був під керуванням ОСОБА_1 в момент ДТП, не застрахована, що порушує ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
11 грудня 2018 року експертом, на замовлення підприємства, було зроблено звіт від 11.12.2018 про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу, згідно якого вартість матеріального збитку становить 29808,34 грн. Крім того, вартість робіт з оцінки та проведення товарознавчого дослідження пошкодженого автомобіля за договором №15617 від 13.11.2018 становить 3500 грн.
Тому, позивач просить суд визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, що сталась по вул. Козацької Слави в м. Фастів Київської області та стягнути з нього на користь Державного підприємства спеціального зв'язку 29808 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот вісім) грн. 34 коп. матеріального збитку, вартість робіт з оцінки та проведення товарознавчого дослідження пошкодженого автомобіля в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
Ухвалою судді від 23 червня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
09.09.2020 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Твердохліб М.В. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вона просить суд залишити без задоволення позовну заяву Державного підприємства спеціального зв'язку про стягнення 33 308,34 грн., посилаючись на наступні обставини.
Відповідач зазначає, що схема ДТП не узгоджувалась із водієм ДПСЗ (відсутній його особистий підпис). Місце ДТП вказано зі слів обох водіїв, зазначає, що ширина дорожнього полотна дозволяла зробити випередження, а не обгін. Проте, дорожнє полотно за адресою (місцем вчинення ДТП) не має розмітки на дві смуги руху. Водій, здійснюючи керування автомобілем, під час руху не має можливості визначити «ширину дорожнього полотна», тому неясно, з яких обставин Позивач використовує термін «випередження» замість терміну «обгін». Неясно, яка була швидкість руху автомобіля Позивача та Відповідача та відстань між автомобілем Позивача та автомобілем Відповідача перед «випередженням». Позивач стверджує, що «схема ДТП не відповідає дійсності і через те. що Відповідач після ДТП, в порушення підпункту в) пункту 2.10 Правил дорожнього руху, переставив свій автомобіль паралельно дорозі». В подальшому Позивач, спираючись на недостовірні докази, приходить до висновку, що саме Відповідач винний у ДТП, з його вини було скоєно ДТП, за що передбачена відповідальність згідно ст.124 КУпАП.» Згідно із постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2018 у справі №381/1360/18 встановлено, що «в порушення зазначених вимог на схемі ДТП містяться виправлення, проте не вказано хто та у якій період їх вносив. Працівниками поліції не встановлено реальних обставин вчиненого адміністративного правопорушення, не з'ясовано з якою швидкістю рухалися автомобілі, оскільки показання учасників ДТП містять розбіжності, які не усунуті.
Згідно зі Звітом про визначення вартості матеріального збитку транспортний засіб Hyundai Н1 реєстраційний номер НОМЕР_1 оглянутий 29.11.2018 та оцінений оцінювачем 11.12.2018, але ж ДТП було 20.04.2018. Також, Позивач не зазначає, що транспортний засіб Hyundai Н1 реєстраційний номер НОМЕР_1 не був у користуванні у зв'язку із ДТП, чи вплинули будь-які інші фактори на збільшення (зменшення) матеріального збитку за час з 20.04.2018 по 29.11.2018. Тому, Позивачем не доведено вини Відповідача ОСОБА_1 в скоєнні ДТП 20.04.2018року, не встановлено причинно-наслідковий зв'язок між діями Відповідача та матеріальними збитками, отриманими Позивачем.
14 грудня 2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому вони просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 17.12.2020 року за клопотанням представника відповідача - адвоката Твердохліб М.В. провадження у справі зупинено та призначено автотехнічну експертизу.
Ухвалою судді від 12.02.2021 за клопотанням судового експерта Галузінського О. про надання йому для проведення експертизи додаткових матеріалів провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 24.03.2021 провадження у справі зупинено та призначено автотехнічну експертизу.
Ухвалою судді від 15.11.2021 провадження у справі поновлено в зв'язку з залишенням ухвали суду без виконання та поверненням матеріалів цивільної справи.
Ухвалою суду від 06.12.2021 провадження у справі зупинено та призначено автотехнічну експертизу.
Ухвалою судді від 20.01.2022 провадження у справі поновлено за клопотанням судового експерта Косякова В.В. про надання йому для проведення експертизи додаткових матеріалів.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви посилаючись на обставини викладені в позові.
Відповідач позов не визнав, на проведенні призначеної судом авто технічної експертизи за клопотанням його представника адвоката Твердохліб М.В. не наполягав, просив суд залишити позов без задоволення.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Згідно статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що 20 квітня 2018 року сталась дорожньо-транспортна пригода по вул. Козацької Слави в м. Фастів Київської області за участі автомобіля HYUNDAI, д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія Державного підприємства спеціального зв'язку ОСОБА_2 та автомобіля LDV 400 CONVOY, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобіль HYUNDAI отримав механічні ушкодження.
За фактом ДТП інспектором СРПП № 4 Фастівського відділення поліції Васильківського відділу ГУ НП в Київській області Шпитко І.О. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 356721 відносно водія ДПСЗ ОСОБА_2 (позивача).
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області провадження в справі про адміністративне порушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно водія Державного підприємства спеціального зв'язку закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно Звіту від 11.12.2018 про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу, вартість матеріального збитку становить 29808,34 грн. Крім того, вартість робіт з оцінки та проведення товарознавчого дослідження пошкодженого автомобіля за договором №15617 від 13.11.2018 становить 3500 гривень.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що саме відповідач порушив правила дорожнього руху, здійснивши поворот ліворуч при наявності знаку 3.25 «обгін заборонено», що спричинило дорожньо-транспортну пригоду та нанесло матеріальних збитків позивачу, за що саме ОСОБА_1 має бути визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та відшкодувати позивачу, матеріальну шкоду спричинену автомобілю ДПСЗ.
Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що схема ДТП не узгоджувалась із водієм ДПСЗ (відсутній його особистий підпис). Місце ДТП вказано зі слів обох водіїв, зазначає, що ширина дорожнього полотна дозволяла зробити випередження, а не обгін. Проте, дорожнє полотно за адресою (місцем вчинення ДТП) не має розмітки на дві смуги руху. Водій, здійснюючи керування автомобілем, під час руху не має можливості визначити «ширину дорожнього полотна», тому неясно, з яких обставин Позивач використовує термін «випередження» замість терміну «обгін». Неясно, яка була швидкість руху автомобіля Позивача та Відповідача та відстань між автомобілем Позивача та автомобілем Відповідача перед «випередженням». Позивач стверджує, що «схема ДТП не відповідає дійсності і через те. що Відповідач після ДТП, в порушення підпункту в) пункту 2.10 Правил дорожнього руху, переставив свій автомобіль паралельно дорозі». В подальшому Позивач, спираючись на недостовірні докази, приходить до висновку, що саме Відповідач винний у ДТП, з його вини було скоєно ДТП, за що передбачена відповідальність згідно ст.124 КУпАП.»
Як вбачається з матеріалів справи, власником автомобіля HYUNDAI є позивач, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.63).
Проте, матеріали справи не містять доказів, на підставі яких можливо було б встановити наявність у відповідача правовстановлюючих документів на автомобіль, яким він керував на час ДТП, а також взагалі відсутні відомості про наявність у відповідача права керування транспортним засобом.
Клопотань щодо витребування судом таких відомостей позивачем заявлено не було.
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187,1188 ЦК України.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Відповідальність, у таких випадках, несе винна особа, яка є водієм автомобіля чи особа, яка керувала таким автомобілем і з вини такої сталася ДТП. З урахуванням пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, якщо особа під час керування автомобілем мала посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на такий, переданий їй власником чи іншою особою, яка на законній правовій підставі використовує цей транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання майнової шкоди.
Отже, відповідальність власника автомобіля при ДТП може наступити лище в двох випадках: власник був за кермом під час ДТП; власник довірив керування автомобілем особі, у якої немає відповідних документів, що дають законну підставу для управління даним транспортним засобом.
Як вбачається з матеріалів справи, останні не містять відомостей, що водій ОСОБА_1 є власником автомобіляLDV 400 CONVOY, державний номер НОМЕР_2 та доказів на підтвердження право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Також, суд звертає увагу, що частиною першою статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно із постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2018 у справі №381/1360/18 встановлено, що «в порушення зазначених вимог на схемі ДТП містяться виправлення, проте не вказано хто та у якій період їх вносив. Працівниками поліції не встановлено реальних обставин вчиненого адміністративного правопорушення, не з'ясовано з якою швидкістю рухалися автомобілі, оскільки показання учасників ДТП містять розбіжності, які не усунуті.
Протокол щодо порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху в момент ДТП не складався, постанов про його притягнення до адміністративної відповідальності або про відсутність складу адміністративного правопорушення не виносилось.
В ході судового розгляду справи були оглянуті матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_2 та встановлено, що під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 судова автотехнічна експертиза не призначалась.
З урахуванням викладеного, суд під час розгляду справи був позбавлений можливості встановити чи відповідали вимогам Правил дорожнього руху України дії водія ОСОБА_1 і чи перебували у причинному зв'язку з настанням даної ДТП.
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Ураховуючи, що відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 є власником автомобіля LDV 400 CONVOY, державний номер НОМЕР_2 , відсутні докази на підтвердження права керування транспортним засобом відповідної категорії, а також вина ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, в результаті якого було пошкоджено належний позивачу автомобіль не встановлена, тому відсутні правові підстави для покладення на відповідача відповідальності по відшкодуванню збитків позивачу.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, не доведені належними та допустимими доказами, а тому відсутні підстави для його задоволення.
Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 258-265 ЦПК України, ст.. 1166, 1187, 1188 ЦК України,
Позовну заяву Державного підприємства спеціального зв'язку до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих ДТП залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду виготовлений 12.09.2022.
Суддя Л.М.Ковалевська