Справа № 368/636/22
2/368/404/22
Рішення
Іменем України
"08" вересня 2022 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Шевченко І.І.
за участю секретаря судового засідання Лєвшин Н.О.
позивача ОСОБА_1
та представника позивача адвоката Лисюк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в спрощеному позовному провадженню за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
позивач та її представник просять суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що був укладений 16 січня 2007 року, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Ржищівського міського управління юстиції Київської області було видано свідоцтво про шлюб, та зроблено актовий запис за № 01, після розірвання шлюбу позивачу залишити прізвище « ОСОБА_3 », обґрунтовуючи позов наступним.
16 січня 2007 року між нею, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , було укладено шлюб, у зв'язку з чим Відділом реєстрації актів цивільного стану Ржищівського міського управління юстиції у Київській області було видано свідоцтво про шлюб, та зроблено актовий запис за № 01.
Від спільного шлюбу мають трьох дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства. Сумісне життя і збереження сім'ї є неможливими, у зв'язку з чим у позивача з відповідачем виникають постійні суперечки та конфлікти. Все це відбувається на очах їхніх дітей.
Однак, спільної згоди для розірвання шлюбу в порядку статті 106 СК України вони не досягнули. Окрім цього, у подружжя є малолітні діти.
На даний час вона та відповідач сімейного життя не веде, шлюбних стосунків не підтримують.
Відповідно до п. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 п. 3 Постанови пленуму ВС України від за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ прав про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статтями 106, 107 СК України. При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
Розірвання шлюбу судом відбувається за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК.
Подружнє життя між нею та чоловіком не склалося, оскільки як з'ясувалося, характери у подружжя є зовсім різними, її погляди та погляди відповідача на подружнє життя не співпадають, у зв'язку з чим виникають постійні конфлікти та сварки. Вона та відповідач не можуть знайти порозуміння, що вплинуло не тільки на їхні взаємовідносини, а й також на моральний та психологічний стан кожного з них, та їхніх дітей.
Враховуючи вищезазначені обставини її спільне проживання з ОСОБА_2 є не можливим, шлюбні відносини між ними фактично припинені, і шлюб носить суто формальний характер.
Спільний бюджет та спільне господарство вона з відповідачем вже тривалий час не веде. Подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини вона не вбачає.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 12.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з подружжя чи інтересам їх дітей.
На сьогоднішній день збереження шлюбу між нею та відповідачем є неможливим, оскільки вона не буде проживати однією сім'єю з ним.
Подальше спільне життя з відповідачем і збереження їхнього з ним шлюбу буде суперечити її інтересам, оскільки проживання в спільному шлюбі є безперспективним з точки зору їхніх подальших шлюбних стосунків.
Отже, збереження шлюбу між нею та відповідачем, є неможливим, і у разі надання позивачу та відповідачу судом строку для примирення, шлюб все одно не буде збережено.
Примирення між позивачем та відповідачем не можливе, тому вона, як позивач, заперечує щодо надання строку для примирення і наполягає на розірванні шлюбу.
Сімейні правовідносини, регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 1707.1997 року "Про ректифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції, і є частиною національного законодавства України.
Згідно із ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на взаємній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
На сьогодні, сім'я між позивачем та відповідачем фактично розпалася, і її не існує, збереження сім'ї за таких обставин є неможливим, і подальше спільне життя подружжя та збереження їхнього шлюбу не відповідає взаємним інтересам сторін.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву, в якій він просить розгляд справи проводити у її відсутність. Не заперечує проти позову позивача, позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі.
Суд, вислухавши позивача і її представника, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 СК України).
Згідно положень ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 16 січня 2007 року уклали шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Ржищівського міського управління юстиції Київської області, про що було зроблено актовий запис під 01.
Сторони мають трьох спільних дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Подружжя проживає окремо, спільного господарства не ведуть, позивач має бажання розірвати шлюб та відповідач проти цього не заперечує.
Статтею 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Частиною 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За частиною 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.
Як проголошено положеннями статті 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема статей 5, 8 вказаного міжнародного договору.
Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають.
Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню. Після розірвання шлюбу позивач залишається на прізвищі ОСОБА_3 .
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.. ст. 110, 112 СК України, Законом України «Про Державну реєстрацію актів цивільного стану», керуючись ст. ст. 251-265, 293 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), який був зареєстрований 16.01.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Ржищівського міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 01- розірвати.
Позивач ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишається на прізвищі ОСОБА_3 .
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його (її) проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 13.09.2022 р.
Суддя І.І. Шевченко