Справа № 362/2993/22
Провадження № 1-кп/362/510/22
Іменем України
12.09.2022 м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Василькові Київської області кримінальне провадження № 12022111310001004 від 10.07.2022 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Василькові Київської області, українець, громадянин України, освіта середня, не працює, неодружений, зареєстрований та житель АДРЕСА_1 , раніше засуджений 10.01.2022 Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік, від відбування якого звільнений на підставі ст. 75 КК України з випробовуванням з встановленням іспитового строку один рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
Так, Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває дотепер.
ОСОБА_5 , розуміючи, що на території України введено воєнний стан, будучи засудженим 10.01.2022 Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік, від відбування якого звільнений на підставі ст. 75 КК України з випробовуванням з встановленням іспитового строку на один рік, на шлях виправлення не став та знову вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.
Так, 10.07.2022 близько 16:00 год. ОСОБА_5 перебував у АДРЕСА_2 , поблизу магазину «Продукти», де біля стіни магазину побачив належний потерпілій ОСОБА_8 велосипед «COMANCHE» та вирішив незаконно збагатитись за рахунок викрадення чужого майна.
Відразу ж після цього, з метою реалізації свого злочинного умислу на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 скористався відсутністю поблизу власника та сторонніх осіб, переконався, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу підійшов до вказаного велосипеду, та, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, таємно викрав вказаний велосипед вартістю 5437, 50 грн. Після цього з місця події втік, розпорядився викраденим на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_8 майнової шкоди на вищезазначену суму.
Обвинувачений ОСОБА_5 при його допиті у судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Він повністю погодився з його кваліфікацією і фактичними обставинами, які викладені у обвинувальному акті. Пояснив, що того дня біля магазину побачив велосипед і вирішив його вкрасти. Переконався, що поруч нікого немає, поїхав на цьому велосипеді додому. Потім мав намір продати це майно. По приїзду додому побачив там працівників поліції, їм віддав викрадене. Розуміє, що на території держави введено воєнний стан. Щиро розкаявся у скоєному, пообіцяв не вчиняти схожого у майбутньому, просив суд суворо не карати.
Показання ОСОБА_5 є послідовними і логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального провадження, а тому суд вважає ці показання достовірними.
Потерпіла ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилася, скерувала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, щодо міри покарання поклалася на розсуд суду і зазначила, що претензій до обвинуваченого не має.
Учасники судового процесу просили розглядати справу відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Водночас суд роз'яснив учасникам судового провадження суть вищезазначеної норми та у доступній, чіткій та конкретизованій формі виклав її зміст, надавши розгорнуте його пояснення сторонам. Також суд упевнився, що учасниками судового провадження суть такого роз'яснення сприйнята правильно та переконався у добровільності їх позицій.
Враховуючи те, що учасники судового провадження вважають недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також з'ясовано, що вони усвідомлюють неможливість далі оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз'яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, крім допиту обвинуваченого відносно фактичних обставин справи, дослідження тільки даних, які характеризують обвинуваченого.
Оскільки учасники кримінального провадження вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені доказами, що знаходяться у матеріалах провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини провадження доведеними.
Допитавши обвинуваченого ОСОБА_5 , вивчивши матеріали кримінального провадження стосовно характеристики особи обвинуваченого, речового доказу і процесуальних витрат, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина ОСОБА_5 доведена повністю поза розумним сумнівом, його дії вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_5 покарання, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. Згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином, не працює, на обліку у лікаря нарколога і у лікаря психіатра не перебуває, раніше притягався до кримінальної відповідальності, з посередніми характеристиками за місцем проживання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставиною, що обтяжує покарання, є рецидив злочинів.
Також судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 засуджений 10.01.2022 Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік, від відбування якого звільнений на підставі ст. 75 КК України з випробовуванням з встановленням іспитового строку один рік. З 21.02.2022 по теперішній час перебуває на обліку у органі пробації.
Таким чином, даний злочин вчинений обвинуваченим у період іспитового строку за вищезгаданим вироком суду, а тому при обранні міри покарання ОСОБА_5 необхідно застосовувати вимоги ч. 1 ст. 71 КК України і призначити покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши до покарання невідбуту частину покарання за попереднім вироком, оскільки засуджений після постановлення вироку і до повного відбуття покарання скоїв новий злочин.
З урахуванням усіх обставин у справі, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, та беручи до уваги, що ОСОБА_5 на шлях виправлення не став та вчинив нове кримінальне правопорушення під час іспитового строку, суд дійшов висновку, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
З цих підстав суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. ст. 71, 72 КК України, частково приєднавши невідбуте винним покарання за попереднім вироком суду, як достатнє для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення визначеної у ст. 50 КК України мети загальної і спеціальної превенції.
Так, відповідно до правової позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо повторного звільнення від відбування покарання у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, яка викладена у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 752/2269/18 та у постанові від 27 серпня 2020 року у справі № 127/10266/19, вказано, що у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати на підставі ст. 71 КК України остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
12.07.2022 до ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 10.07.2022 ОСОБА_5 було затримано 10.07.2022 о 21:05 год.
Підстави для застосування ст. ст. 69, 69-1 КК України відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Розподіл процесуальних витрат суд вирішує в порядку ст. 124 КПК України.
Керуючись ст.ст. 100, 124, 369-371, 373- 374, 381-382, 394 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України визначити ОСОБА_5 покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.01.2022, призначивши ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 10.07.2022 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Початком строку відбування покарання ОСОБА_5 за цим вироком вважати момент набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 150 (сто п'ятдесят) гривень.
Після набрання вироком законної сили речовий доказ - велосипед «COMANCHE», чорно-жовтого кольору, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_8 , відповідно до розписки від 11.07.2022 - залишити у її власності.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1