Справа № 344/6151/22
Провадження № 2/344/2318/22
12 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Пастернак І.А.
секретаря Костишин О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в сумі 240 333,00 грн. та стягнення судових витрат
ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в сумі 240 333,00 грн. та стягнення судових витрат, посилаючись на те, що 15.01.2022 року між сторонами був укладений договір позики в усній формі, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав у позивача в позику кошти в сумі 240 333,00 грн., про що було складено розписку. Відповідач зобов"язувався повернути грошові кошти до 31.03.2022 року. Починаючи з 01.03.2022 року він вимагав від відповідача повернення боргу, однак відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання.Оскільки, відповідач до теперішнього часу борг не повернув, просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу у розмірі 240 333, 33 грн. та судові витрати.
22.06.2022 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги не визнав, оскільки жодної позики він не отримував, в розписка була написана в нічний час під тиском в автівці, з побоюванням за здоров'я, безпеку та благополуччя його сім'ї та його особисто (а.с.18).
Представник позивача подав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задоволити (а.с. 25 ).
Відповідач подав заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі коштів відповідачу.
Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов договору позики внаслідок чого ОСОБА_1 позивається про його відновлення шляхом стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики.
Статтею 1046 Цивільного Кодексу України визначено зміст договору позики. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до розписки від 15.01.2022 ОСОБА_2 , взяв в борг в ОСОБА_1 240 333 грн., які зобов'язався повернути до 31.03.2022 року (а.с.4).
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі, або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Отже за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів саме у борг. Отже у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Верховний Суд України у Постанові від 18 січня 2017 року по цивільній справі №6-2789цс16 та у Постанові від 18 вересня 2013 року по цивільній справі №6-63цс13 висловив правову позицію, у якій зазначив, що, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. В контексті даної правової норми обов'язковими реквізитами боргового документу є власноручний підпис позичальника, його уповноваженого представника, а факультативними - дата, місце видачі, вказівка про свідків тощо.
З цих підстав, суд дійшов висновку про те, що надана позивачем на підтвердження укладання договору позики між ним та відповідачем розписка позичальника, свідчить про виникнення між сторонами правовідносин, які регулюються положеннями цивільного законодавства щодо договорів позики. Таким чином між сторонами був укладений договір позики грошей на визначений термін. За умовами даного договору позивач передав відповідачу зазначену грошову суму у позику, а відповідач зобов'язався, відповідно, повернути отримані кошти готівкою.
Згідно з ч. 2 ст.1049 ЦК України за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Відповідач не виконував умови боргової розписки від 15.01.2022, відповідно до якої мав повернути позикодавцю 240 333 грн. до 31.03.2022 року.
Отже, в борговій розписці, виданій відповідачем позивачу, містяться дані про укладення договору позики, його умови, сума отриманих коштів, а також строк та умови їх повернення.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу за договором позики є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Що стосується позовної вимоги про стягнення 6 000,00 грн. витрат на правову допомогу за складання правової допомоги, то суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що 18.05.2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Краюшкіним О.С. був укладений договір про надання правової допомоги (а.с.5).
В матеріалах даної справи міститься ордер серії АТ №1023650 на надання правничої (правової) допомоги від 25.05.2022 (а.с.8), попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом справи від 25.05.2022 року, де загальна сума вират на правову допомогу становить 10 000 грн. (а.с.6), та акт передачі-приймання наданих послуг від 25.05.2022 року у яких вказано вид правової допомоги, та її вартість на суму 7 000,00 грн. (а.с.7).
ЦПК України містить норми, які визначають процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Отже за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень).
Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд вважає, що позивачем доведено обставину отримання професійної правничої допомоги в межах даної цивільної справи, заявлений розмір витрат є частково обґрунтованим, реальними та підтвердженими матеріалами справи, заяв щодо не співмірності не надходило.
За наведеного суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 8 000,00 грн. (7000 грн. на підставі акту передачі-приймання наданих послуг + 1000 грн. за участь адвоката в судовому засіданні ) у відшкодування витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позовні вимоги підлягають до задоволення, то з відповідача слід стягнути на користь позивача 2403,33 грн. витрат по оплаті судового збору.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 526, 527, 533, 1046, 1048, 1049 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 137, 141 ЦПК України, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в сумі 240 333,00 грн. та стягнення судових витрат - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 - 240 333 (двісті сорок тисяч триста тридцять три) грн. 00 коп. заборгованості за договором позики від 15.01.2022 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 - 2 403,33 грн. витрат по оплаті судового збору та 8 000 грн. витрат за надання правової допомоги.
В решті вимог позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Довідка: повний текст рішення виготовлено 13.09.2022 року.
Суддя Пастернак І.А.