Справа № 344/11193/22
Провадження № 2-о/344/220/22
12 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Атаманюка Б. М.,
секретаря Стефанець Г.Я.,
за участі:
представника заявника-адвоката Сікори В.Є.,
заінтересованих осіб ОСОБА_1 ,
представника заінтересованої особи - адвоката Томина С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Сікори Вікторії Євгенівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , заінтересовані особи ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису,-
Адвокат Сікора В.Є., яка діє в інтересах ОСОБА_2 09.09.2022 р. звернулася в суд із заявою, в якій просить видати обмежувальний припис строком на шість місяців відносно ОСОБА_1 , встановити наступні заходи тимчасового обмеження його прав і покласти на нього такі обов'язки: заборонити перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатися на 50 м до місця проживання (перебування), інших місць частого відвідування ОСОБА_2 та/або її малолітнім сином ОСОБА_3 ; особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якщо вона з дитиною за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_1 , переслідувати її чи дитину та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; вести листування, телефонних переговорів з ОСОБА_2 або контактування з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
В обґрунтування заяви посилається на те, що ОСОБА_2 проживала до 28.08.2022 року з ОСОБА_1 , однією сім'єю без офіційної реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 систематично, за місцем їхнього проживання, перебуваючи як в стані алкогольного/ наркотичного сп'яніння, так і в тверезому стані вчиняє домашнє насильство, а саме: діяння фізичного, психологічного та економічного насильства, що проявляється у наступному: психологічне насильство - словесні образи, нецензурна лайка, приниження, погрози фізичної розправи, залякування, контроль у пересуванні; фізичне насильство - ляпаси, стусани, штовхання, шарпання за волосся, нанесення побоїв, кидання в ОСОБА_2 різноманітних предметів, нанесення ударів кулаками. На неодноразові прохання зупинити насильство у сім'ї, продовжує вчиняти насильницькі діяння вищевикладеного характеру. Усі ці діяння відбуваються в присутності їхньої спільної малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
26.08.2022 р. ОСОБА_2 проведено операцію - остиосинтез нижньої щелепи міні пластинами і видалення причинного 48 зуба з лінії перелому під загальним знеболенням.
30 серпня 2022 р. у зв'язку з тим, що у ОСОБА_2 не припинялись головні болі і нудота, звернулась до нейрохірурга у КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», яким поставлено діагноз - струс головного мозку (забій м'яких тканин голови в ділянці потилиці), що підтверджується довідкою від 30.08.22 р.
З огляду на дані обставини щодо наявності психологічного, фізичного та економічного насильства, що чинить ОСОБА_1 відносно неї та їхньої малолітньої дитини, яка у більшості випадків присутня при насильстві, а також наміри останнього, що виражаються у погрозах, вважає, що я, як жертва такого насильства, потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Тому просила видати обмежувальний припис, строком на шість місяців, відносно ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представник заявника - адвокат Сікора В.Є. заяву підтримала, зазначила, що всі факти насильницьких дій були вчинені ОСОБА_1 в присутності малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час подана заява в поліції та зареєстровано кримінальне провадження, триває досудове розслідування. На даний час заявниця разом із сином проживає за місцем своєї реєстрації у батьків у АДРЕСА_3 . Просила суд заяву задовольнити у повному обсязі.
Представник заінтересованої особи-адвокат Томин С.В. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення заяви, зазначивши, що вказані обставини заявника та представника не підтверджені жодними доказами, які б підтверджували факт домашнього насильства. Є дійсно зареєстроване кримінальне провадження, однак заінтересована особа ОСОБА_1 жодного процесуального статусу у даному провадженні немає. Звертає увагу суду, на те що в разі задоволення заяви будуть обмежені батьківські права заінтересованої особи ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 . Доказів, що будь-які дії були вчинені у присутності дитини також суду не надано. Просив відмовити у задоволенні заяви.
Заінтересована особа ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував щодо заяви, зазначивши, що ніякого насильства він не вчиняє, дійсно із заявницею ОСОБА_2 виникають непорозуміння, які тривають тривалий час. Раніше ОСОБА_2 покидала місце їхнього спільного проживання та поверталася жити з сином до батьків. Потім сама поверталася та просила пробачення, щоб жили разом. Того вечора у серпні заявниця ОСОБА_2 сама прийшла до спальні де він перебував та хотіла там залишитися ночувати, однак він не бажав бути разом і тому виштовхав її із спальні та закрився там. Просив відмовити у задоволенні заяви.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до правил ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитини (діти).
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено значення термінів, які вживаються в цьому ж законі, зокрема:
- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала, а також погрози вчинення таких діянь;
- психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
- фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Згідно з ч. 2 та ч.3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18).
Правилами глави 13 ЦПК України визначено, що розгляд справ про видачу і продовження обмежувального припису провадиться в порядку окремого провадження, а правилами ст. 294 цього Кодексу встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3 ст. 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України)
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Брати участь у доказовій діяльності можуть усі особи, які беруть участь у справі, це їх право. Однак доказування кожної обставини, яка має значення для ухвалення рішення у справі, на підставі закону стає обов'язком певного суб'єкта.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 проживала з ОСОБА_1 , однією сім'єю без офіційної реєстрації шлюбу.
На час звернення до суду заявниця ОСОБА_2 разом із сином проживає за місцем своєї реєстрації у батьків у АДРЕСА_3 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18).
Згідно копії довідки щелепно-лицьового хірурга ОСОБА_4 стоматологічної клініки «Естет Студіо Галини Макогон» 26.01 ОСОБА_2 проведено операцію - остиосинтез нижньої щелепи міні пластинами і видалення причинного 48 зуба з лінії перелому під загальним знеболенням (а.с.23).
Згідно копії довідки огляду нейрохірурга у КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 30.08.22 р. ОСОБА_2 поставлено діагноз - струс головного мозку (забій м'яких тканин голови в ділянці потилиці) (а.с.24).
З досліджених у судовому засіданні відеозаписів наданих заявником, неможливо встановити факт застосування фізичного насильства ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 . Підтверджень, що ОСОБА_2 по даному факту зверталася до правоохоронних органів суду не надано.
Оцінивши наявні у справі докази, виходячи із загального обсягу доказів, які долучені до матеріалів заяви, досліджених в судовому засіданні, суд приводить до висновку, що заявник та її представник не надали суду належних й допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення домашнього насильства. А також з урахуванням того, що заявниця проживає за адресою із своїми батьками, суд не вбачає ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв'язку із невчиненням щодо заінтересованої особи обмежувального припису.
Суд не приймає до уваги та не надає оцінку доказам наданим учасниками провадження, а саме копії довідки щелепно-лицьового хірурга ОСОБА_4 стоматологічної клініки «Естет Студіо Галини Макогон». Так згідно вказаної довідки - 26.01 ОСОБА_2 проведено операцію - остиосинтез нижньої щелепи міні пластинами і видалення причинного 48 зуба з лінії перелому під загальним знеболенням, оскільки заявниця ОСОБА_2 у заяві зазначає про нанесення їй тілесних ушкоджень які мали місце у серпні, тобто операція була проведена до ймовірних нанесених тілесних ушкоджень про які зазначає заявниця.
Окрім того, ні заявником, ні його представником до матеріалів заяви не долучено жодних доказів про внесення відомостей до ЄРДР по факту нанесення тілесних ушкоджень, звернень до правоохоронних органів із заявами.
Отже, беззаперечних доказів на підтвердження застосування до ОСОБА_2 фізичного насильства з боку ОСОБА_1 , заявник суду не надала.
Також заявник не довів наявність обґрунтованих ризиків вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства у присутності малолітньої дитини і потребу у захисті в порядку, передбаченому Законом, оскільки із встановлених обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувалась за насильство в сім'ї, висновків експертів за результатами медичних експертиз щодо нанесення заявнику тілесних ушкоджень, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява адвоката Сікори Вікторії Євгенівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , заінтересовані особи ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису, є такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 259, 294, 350-1 350-6, 354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви адвоката Сікори Вікторії Євгенівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , заінтересовані особи ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.09.2022 р.
Суддя Богдан АТАМАНЮК