Справа № 344/11139/22
Провадження № 1-кс/344/4066/22
09 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Луганськ, жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, в рамках кримінального провадження № 220221300000000217 від 16.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,-
Старший слідчий в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області ОСОБА_6 , за погодженням із начальником відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 , звернувся до суду із вказаним клопотанням в обґрунтування якого посилається на те, що слідчим відділом проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні 220221300000000217 від 16.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
В ході розслідування даного кримінального провадження встановлено, що у зв'язку із веденням агресивної війни з боку Російської Федерації проти України, у березні 2022 року захоплено державні органи на території Сватівського району Луганської області, в тому числі, Сватівську міську громаду, Сватівську районну державну адміністрацію Луганської області, у зв'язку із чим, на підтвердження контролю над районом, на будівлі Сватівської районної ради, розташованої за адресою: майдан Злагоди, 25 м. Сватове, Сватівського району Луганської області незаконними збройними формуваннями встановлено прапор так званої «ЛНР».
Моніторингом мережі «Інтернет» встановлено, що у березні 2022 року головою так званої «ЛНР» підписано указ, відповідно до якого створено адміністрації міст та районів на окупованих у 2022 році територіях Луганської області, в тому числі, адміністрації Сватівського району так званої «ЛНР».
27.03.2018 постановою № 153/18 так званої «ради міністрів луганської народної республіки» затверджено типове положення про управління праці і соціального захисту населення адміністрації міста і/або району ЛНР.
Відповідно до типового положення про управління праці і соціального захисту населення адміністрації міста і/або району так званої «ЛНР»:
-Управління праці та соціального захисту населення адміністрації міста та/або району Луганської Народної Республіки (далі-Управління) є самостійним структурним підрозділом адміністрації міста та/або району Луганської Народної Республіки (далі-адміністрація) та межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечує виконання покладених на нього завдань (п. 1.1);
-Управління утворюється головою адміністрації міста та/або району Луганської Народної Республіки (далі-голова адміністрації) у порядку, встановленому чинним законодавством Луганської народної Республіки (п. 1.2);
- Основними завданнями управління є (п. 2): Реалізація в межах своєї компетенції окремих державних повноважень на відповідній території у сфері праці, трудових відносин та інших, пов'язаних з ними відносин, у сфері соціального забезпечення та соціального захисту населення.
Організація соціального обслуговування та надання соціальних послуг, підтримки соціально-незахищених категорій населення в межах відповідної території в порядку, встановленому чинним законодавством Луганської Народної Республіки.
Реалізація повноважень з надання заходів державного соціального забезпечення, призначенню та виплаті соціальної допомоги (допомог), компенсацій, пільг та інших соціальних виплат, встановлених чинним законодавством Луганської Народної Республіки.
Надання сприяння по створенню умов для розвитку об'єктів соціальної інфраструктури та надання послуг з соціальної адаптації інвалідів та інших громадян, з обмеженими фізичними можливостями.
Управління може здійснювати виконання інших завдань, що випливають з особливостей встановленої сфери діяльності, відповідно до згідно з чинним законодавством Луганської Народної Республіки.
Організація діяльності управління (п. 5): Управління очолює начальник управління праці та соціальної захисту населення адміністрації міста та/або району Луганської народної Республіки (далі-начальник управління), який призначається на посаду та звільняється від заміщуваної посади головою адміністрації за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики Луганської Народної Республіки.
Начальник управління несе персональну відповідальність за виконання покладених на управління завдань та реалізацію державної політики у встановленій сфері діяльності.
Начальник управління може мати заступника (заступників), який (які) призначається (призначаються) на посаду і звільняється (звільняються) з посади головою Адміністрації.
Працівники Управління призначаються і звільняються від займаної посади головою адміністрації в порядку, встановленому законодавством Луганської Народної Республіки.
В період з квітня 2022 року, більш точний час встановити з об'єктивних причин не стало за можливе, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянкою України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, усвідомлюючи російську агресію проти України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на території м. Сватове Луганської області, маючи умисел на зайняття посади в окупаційній владі м. Сватове Луганської області, та реалізуючи його вступила в злочинну змову з окупаційними військами Російської Федерації та представниками так званої «ЛНР», отримавши від них пропозицію на зайняття посади в адміністративному органі окупаційної влади в м. Сватове Луганської області, а саме в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Сватівського району так званої «ЛНР», в порушення вимог Конституції та Законів України добровільно, умисно погодилась на вказану пропозицію.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 , у квітні 2022 року, більш точний час встановити з об'єктивних причин не стало за можливе, будучи громадянкою України, перебуваючи на території м. Сватове Луганської області, діючи зі своїх особистих мотивів та за власним бажанням, погоджуючись на пропозицію представників окупаційної адміністрації держави-агресора - Російської Федерації та представників незаконних збройних формувань так званої «ЛНР», умисно, добровільно зайняла посаду - заступника начальника Управління соціального захисту населення адміністрації Сватівського району так званої «ЛНР», пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, що діє у Сватівському районі Луганської області.
ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, у відповідності до ст. ст. 135, 136, 278, глав 6,11 КПК України, 27.07.2022 вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
На даний час ОСОБА_5 перебуває на непідконтрольній органам державної влади та місцевого самоврядування України території, де переховується від органів досудового розслідування та суду.
05 серпня 2022 року оголошено розшук підозрюваної ОСОБА_5 .
Вручена ОСОБА_5 підозра повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, п. 32, Series A, N 182).
На сьогоднішній день виникла необхідність в обранні відносно підозрюваної
ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, а обрання підозрюваному запобіжного заходу більш м'якого може перешкодити об'єктивному розслідуванню кримінального провадження.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що підозрюваний може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України, є тяжким злочином, оскільки за його вчинення передбачено основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На даний час, підозрювана знаходиться на непідконтрольній державній владі України території. Вказаний факт свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрювана ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування та суду.
Зважаючи на те, що відбулося повномасштабне вторгнення на територію України військових формувань Російської Федерації, у останньої можуть зберігатися об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрювана ОСОБА_5 , перебуваючи на волі має можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Окрім того, зважаючи на той факт, що підозрювана ОСОБА_5 на даний час переховується від органів досудового розслідування та суду на непідконтрольній державній владі України території, у його діях наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - а саме можливість незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Підозрювана, розуміючи невідворотність покарання, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності та може вчинити інші або продовжити вчинення кримінальних правопорушень. Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З урахуванням викладених обставин, жоден інший більш м'який запобіжний захід, крім виключного запобіжного заходу - тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.
Враховуючи складну суспільно-політичну ситуацію в Україні на даний час, за умов проведення відповідними силовими підрозділами України бойових дій, направлених на оборону та деокупацію території України, небезпека вчинення підозрюваним вищезазначених дій носить підвищений характер, а відтак такі обставини вимагають більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, що також узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини.
Підозрювана ОСОБА_5 , з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності переховується від органів досудового розслідування та перебуваючи на волі може вчинити спробу незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, а також враховуючи відсутність можливості запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити.
Захисник підозрюваної - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення даного клопотання та зазначила, що підозра необґрунтована, ризики не доведені, оскільки жодних підтверджуючих доказів того, що підозрюваній ОСОБА_5 відомо про оголошення їй підозри немає. Просила обрати більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши прокурора, захисника підозрюваної, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Частиною 1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчим відділом проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні 220221300000000217 від 16.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України (а.с.4).
Повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, у відповідності до ст. ст. 135, 136, 278, глав 6,11 КПК України, 27.07.2022 вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень (а.с.5-9).
ОСОБА_5 набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні.
05 серпня 2022 року підозрювану ОСОБА_5 оголошено у розшук (а.с.10).
З врахуванням того, що підозрювана ОСОБА_5 на даний час знаходиться на непідконтрольній державній владі України території. Вказаний факт свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрювана ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування та суду.
Зважаючи на те, що відбулося повномасштабне вторгнення на територію України військових формувань Російської Федерації, у останньої можуть зберігатися об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст.281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину на момент вирішення питання про взяття під варту має відповідати стандарту «розумна підозра». Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин (справа «Фокс, Кемпбел і Харлей проти Об'єднаного Королівства», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ердагоз проти Туреччини», 1997 рік). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому, суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.
З врахуванням того, що на час складання повідомлення про підозру ОСОБА_5 її точне місце перебування з об'єктивних причин не було встановлено, прокурором вжито всіх можливих заходів для вручення їй такого повідомлення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, підтверджується отриманими під час досудового розслідування у спосіб, визначений КПК України, доказами.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб, передбачений КПК України і вказують на причетність підозрюваної до вчинення зазначеного злочину, при цьому, таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).
На даному етапі кримінального провадження стороною досудового розслідування та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Сторона обвинувачення на підставі оцінки сукупності отриманих доказів стверджує, що причетність особи до вчинення нею злочинів є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положеннями ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
В п.36 Рішення від 20.05.2010р., яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Згідно з матеріалами клопотання, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Підозрювана переховується від органів досудового розслідування та суду на непідконтрольній державній владі України території, оголошена у розшук. Крім того, підозрювана може знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.
Наведені вище обставини в їх сукупності виключають можливість обрання підозрюваній менш суворого запобіжного заходу.
Таким чином, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого у разі визнання її винуватою, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, остання знаходиться на непідконтрольній державній владі України території з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошена розшук, слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваної слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, оскільки при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
В порядку ч. 6 ст.193 КПК України застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Луганськ, жительки АДРЕСА_1 , громадянки України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Роз'яснити, що згідно положень ч.6 ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 4 ст.197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні - начальника відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 13.09.2022 р.
Слідчий суддя ОСОБА_8