Справа № 826/8760/17 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.
07 вересня 2022 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-промислова компанія "Співдружність Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-промислова компанія Співдружність Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС в м. Києві, в якому просило:
- скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в м. Києві № 0033251404 та № 0033301404 від 07.07.2017;
- скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в м. Києві № 0038441404 та № 0038471404 від 31.07.2017;
- скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в м. Києві № 0044411304 від 29.08.2017.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в м. Києві № 0033251404 та № 0033301404 від 07.07.2017, № 0038441404 та № 0038471404 від 31.07.2017, № 0044411304 від 29.08.2017.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірне рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та стосуються того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, оскільки позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання товарів по взаємовідносинах з третіми особами (ТОВ "РАЙН-ТЕХ", ТОВ "ГРАНТ ЮГ", ТОВ "ТАЙМС-ІКС", ТОВ "КАБАЛ"), між ТОВ "ОБРІЙ-НК", ТОВ "ЮГ АГРО-ПРАЙД 1", ТОВ "АГРОБІЗНЕС ЮГ" та позивачем. Відтак, контролюючим органом вказано на відсутність підстав для податкового обліку операцій з вказаним контрагентами, а отже, порушуючи норми податкового законодавства, завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 8667114,00 грн.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, вказавши на його обґрунтованість та відповідність положенням чинного законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з'явились, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем відповідно до п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України в порядку, встановленому на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агро-промислова компанія Співдружність Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2017 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 17.03.2017 року № 9044088613) за березень 2017 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 18.04.2017 року № 9068437146), за квітень 2017 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 17.05.2017 року № 9091734170), за травень 2017 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 19.06.2017 року № 91166117996).
За результатами перевірки складено акт від 15.06.2017 року № 309/26-15-14-04-01/37817784, відповідно до висновків якого встановлено, що на порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ "Агро-промислова компанія Співдружність Україна" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2017 року на 2 919 947, 00 грн., за березень 2017 року - 5 005 871, 00 грн. та завищено суму від'ємного значення за березень 2017 року на 741 296, 00 грн.
За результатами перевірки складено акт від 13.07.2017 року № 485/26-15-14-04-01/37817784, відповідно до висновків якого встановлено, що на порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ "Агро-промислова компанія Співдружність Україна" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2017 року на 1595333,00 грн. та завищено суму від'ємного значення за квітень 2017 року на 25589, 00 грн.
За результатами перевірки складено акт від 04.08.2017 року № 544/26-15-14-04-01/37817784 відповідно до висновків якого встановлено, що на порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ "Агро-промислова компанія Співдружність Україна" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2017 року на 373298,00 грн.
Контролюючим органом зроблено висновок про те, що господарські операції здійснені позивачем не мали реального характеру, оскільки стали наслідком фіктивних договірних відносин з контрагентами ТОВ "ОБРІЙ-НК", ТОВ "ЮГ АГРО-ПРАЙД 1", ТОВ "АГРОБІЗНЕС ЮГ".
Проаналізувавши наявну інформацію, контролюючим органом встановлено відсутність придбання товару, а саме кукурудзи 3 класу, що свідчить про правочини позивача з вказаними контрагентами на загальну суму ПДВ 8 667 114, 00 грн. за лютий, березень 2017 року здійснені без мети настання реальних наслідків, а відтак у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення - рішення №0033251404 та №0033301404 від 07.07.2017 року та №0038441404 та №0038471404 від 31.07.2017 року, №0044411304 від 29.08.2017 року відповідно до яких до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем належних та достатніх доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.
Аналізуючи обставини справи, доводи апелянта та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України.
Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.
Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".
Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (стаття 2).
Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".
З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся позивач мав договірні взаємовідносини з TOB "ОБРІЙ-НК" (договір поставки сільськогосподарської продукції (кукурудзи) № JP/00325 від 17.01.2017 року), ТОВ "ЮГ АГРО-ПРАЙД 1" (договір поставки сільськогосподарської продукції (кукурудзи) № JP/00361 від 16.02.2017 року, № JP/00355 від 10.02.2017 року, № JP/00358 від 13.02.2017 року, № JP/00368 від 22.02.2017, № JP/00394 від 13.03.2017 року, № JP/00379 від 03.03.2017 року, № JP/00417 від 24.03.2017 року) та ТОВ "АГРОБІЗНЕС ЮГ" (договір поставки сільськогосподарської продукції (кукурудзи) № JP/00380 від 03.03.2017 року, № JP/00387 від 09.03.2017 року, № JP/00415 від 24.03.2017 року). Копії вказаних документів містяться в матеріалах справи, наряду з документами, що складені у зв'язку з виконанням умов вказаних договір з контрагентами, зокрема, товаро-транспортні накладні, платіжні доручення, витяги з реєстру про прийняття товару, видаткові накладні та податкові накладні.
В матеріалах справи містяться також копії документів контрагента TOB "ОБРІЙ-НК" на підтвердження господарської діяльності та договірних відносин з третіми особами (договори поставок, договір оренди нерухомого майна (складу), податкові декларації та ін.); копії документів контрагента TOB "ЮГ АГРО-ПРАЙД 1" на підтвердження господарської діяльності та договірних відносин з третіми особами (довідка сільської ради (щодо використання земельних ділянок), договір оренди нежилого приміщення, податкові розрахунки сум доходів, нарахованого на користь платників податку і сум утриманого з них податку (щодо виконання робіт, пов'язаних з вирощуванням зернових, за цивільно-правовими договорами), витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (щодо оренди земельних ділянок для вирощування зерна), інформація з інформаційно- статистичного спостереження 4-сг (щодо засіяння орендованих земель для вирощування кукурудзи), податкові декларації на прибуток, баланс та звіт про фінансові результати товариства та ін.; копії документів контрагента TOB "АГРОБІЗНЕС ЮГ" на підтвердження господарської діяльності та договірних відносин з третіми особами (підтвердження використання у своїй діяльності орендованих активів (складські приміщення, трактор, комбайн, вантажівки), довідка виконкому села (щодо використання земель них ділянок), договір оренди нерухомого майна (офіс), витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (щодо оренди земельних ділянок для вирощування зерна), інформація з інформаційно- статистичного спостереження 4-сг (щодо засіяння орендованих земель для вирощування кукурудзи), податкові декларації на прибуток, баланс та звіт про фінансові результати товариства та ін.
В контексті викладеного, колегія суддів погоджується з тим, що у позивача наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з вищезгаданими контрагентами.
Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 03.09.2019 у справі № 810/3790/17 зауважив, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Поряд з цим, відповідачем не встановлено жодних недоліків у документах, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-промислова компанія "Співдружність Україна"
При цьому, матеріали справи містять копії первинних документів, обсяг та зміст яких підтверджує реальність вказаних господарських відносин, що не заперечується відповідачем.
В частині тверджень апелянта стосовно того, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 у справі № 811/2154/13 зауважив, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов'язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись допустимими.
Наведені в апеляційній скарзі висновки відповідача є безпідставними та недостатніми, позаяк вони базуються виключно на даних автоматизованих систем контролюючих органів, що не відповідає вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України.
Суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на вибірковій інформації стосовно контрагентів постачальників позивача.
Однак, згідно постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 820/7293/13-а правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі, а податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не було доведено та не надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Колегія суддів відхиляє твердження апелянта стосовно порушень та податкової інформації щодо постачальників контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-промислова компанія "Співдружність Україна", позаяк зазначені обставини в розумінні ПК України не є підставою для притягнення до відповідальності саме позивача, який не допускав порушень вимог податкового законодавства та жодним чином не доводить правомірність дій податкового органу в межах спірних правовідносин.
Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Таким чином, суд попередньої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-промислова компанія "Співдружність Україна" є обґрунтованими, а тому правові підстави для задоволення вимог апеляційної скарги - відсутні.
Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-промислова компанія "Співдружність Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко
Повний текст постанови складено 09.09.2022.