Справа № 695/3863/21 Суддя (судді) першої інстанції: Ватажок - Сташинська А.В.
12 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Собківа Я.М., Файдюка В.В., при секретарі Шепель О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство" про скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство" в якому просив
- скасувати постанову мисливствознавця Державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» Кривобороди Віталія Володимировича № 000005 від 07.12.2021 про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 85 КУпАП;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 85 КУпАП.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28 червня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що 02.12.2021 до чергової частини Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області від директора ТОВ «Спеціалізоване мисливське господарство «Національний союз мисливців» ОСОБА_2 надійшло повідомлення, що 02.12.2021 близько 21 години 26 хвилин, на території мисливських угідь ТОВ «Спеціалізоване мисливське господарство «Національний союз мисливців» затримали браконьєра, який незаконно полював. Виїздом слідчо оперативної групи на місце події встановлено, що факт браконьєрства не підтвердився. На місці події проведено огляд місця події, опитано заявника та особу, яка здійснила постріл, вилучено рушницю, два набої, гільзу від використаного набою та прилад нічного бачення.
Також на місці події в адміністративних межах с. Бубнівська Слобідка, Золотоніського району, Черкаської області 02.12.2021 мисливствознавцем ДП «Золотоніський лісгосп» ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення № 000004 від 02.12.2021, в якому зазначено, що позивач 02.12.2021 о 21 год 40 хв, перебуваючи у ТОВ «Спеціалізоване мисливське господарство «Національний союз мисливців» зробив постріл з нарізної зброї Blaser R-95 № 9/198145 , вказані дії кваліфікуються як незаконне полювання.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення № 000004 від 02.12.2021 ОСОБА_1 своїми діями порушив ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».
Від надання пояснень та зауважень до змісту протоколу та від підпису протоколу ОСОБА_1 відмовився.
Також у протоколі про адміністративне правопорушення № 000004 від 02.12.2021 зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09 год 00 хв 07.12.2022.
Згідно з наявними в матеріалах довідки Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, складеної за результатами перевірки по факту звернення ОСОБА_2 , ЄО № 9882 від 02.12.2021, письмовими поясненнями позивача від 02.12.2021 він є власником будинковолодіння у АДРЕСА_1 .
02 грудня 2021 року близько 20 години позивач разом зі своїм сторожем ОСОБА_4 пішли пройтись на прилеглу територію заповідника «Бубнівські Сосни», що знаходиться у позивача під охороною. Коли вони поверталися додому, позивач перечепився і впав, та карабін позивача, який позивач взяв із собою для обходу даної території вистрелив. Потім до позивача та ОСОБА_4 підійшов єгер та спитав, що вони роблять та викликав поліцію. У своїх письмових поясненнях від 02.12.2021 позивач вказав, що метою обходу заповідника було недопущення самовільної вирубки дерев у його відсутність.
За результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення № 000004 від 02.12.2021, 07.12.2021 мисливствознавцем ДП «Золотоніський лісгосп» Кривобородою В.В. було винесено постанову № 000005 про накладення адміністративного стягнення, згідно з якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 85 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 1 020 грн 00 коп.
Вважаючи вказану постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Положеннями частини 1 статті 85 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил полювання (полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин, допускання собак у мисливські угіддя без нагляду, полювання з порушенням установленого для певної території (регіону, мисливського господарства, обходу тощо) порядку здійснення полювання), яке не мало наслідком добування, знищення або поранення тварин, а також транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту в контрольній картці обліку добутої дичини і порушень правил полювання та в дозволі на їх добування.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 №1264-ХІІ, громадяни України зобов'язані: а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів; в) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів; г) вносити штрафи за екологічні правопорушення; д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище. Громадяни України зобов'язані виконувати й інші обов'язки у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до законів України.
Положеннями статті 12 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.2000 №1478-ІІІ (далі - Закон №1478-ІІІ), передбачено, що право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку, іноземці, які одержали в установленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин та інші документи, що засвідчують право на полювання. Полювання з використанням вогнепальної мисливської зброї дозволяється лише особам, які в установленому порядку одержали в уповноваженому державному органі відповідний документ дозвільного характеру на право користування цією зброєю. До полювання прирівнюється: перебування осіб у межах мисливських угідь, у тому числі на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів, або з собаками мисливських порід чи ловчими звірами і птахами, або з продукцією полювання (крім випадків регулювання чисельності диких тварин, польових випробувань і змагань мисливських собак (ненижче обласного рівня); перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю.
Згідно з вимогами статті 20 Закону №1478-ІІІ, з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється: 1) полювати без належного на те дозволу, а саме: без документів, визначених статтею 14 цього Закону; полювання на тварин, які не зазначені у дозволах на добування мисливських тварин або понад встановлену в цих дозволах норму; 2) полювання в заборонених для цього місцях, а саме: на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них; на відтворювальних ділянках (крім відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин); у межах населених пунктів (сіл, селищ, міст), за винятком випадків, передбачених рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад; в угіддях, не зазначених у дозволі; на відстані ближче ніж 200 метрів від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей; 3) полювання у заборонений час, а саме: у не дозволені для полювання строки на відповідні види тварин; у темний період доби (пізніше години після заходу сонця і раніше години до його сходу); 4) полювання із застосуванням або використанням заборонених знарядь та забороненими способами, а саме: клеїв, петель, капканів, підрізів, закотів, гачків, самострілів, ловчих ям; отруйних та анестезуючих принад; живих сліпих чи знівечених тварин як принади; звуковідтворювальних приладів та пристроїв; електричного обладнання для добування тварин; штучних світлових джерел, приладів та пристроїв для підсвічування мішеней, у тому числі приладів нічного бачення; дзеркал та інших пристроїв, що осліплюють тварин; вибухових речовин; з під'їзду на автомототранспорті, а також на плавучих засобах з працюючим двигуном; літаків та вертольотів; не мисливської (у тому числі військової) вогнепальної, пневматичної та іншої стрілецької зброї, а також нарізних вкладок, напівавтоматичної або автоматичної зброї з магазинами більш як на два патрони; руйнування житла тварин, бобрових загат, гнізд птахів; газу та диму; заливання нір звірів; а також: на тварин, які зазнають лиха (переправляються водою або по льоду, рятуються від пожежі, повені тощо); на пернату дичину з нарізною вогнепальною зброєю або з використанням набоїв, споряджених кулями і шротом діаметром більше 5мм (№0000); на хутрових звірів (крім вовка, єнотовидного собаки, лисиці та шакала) з нарізною вогнепальною зброєю калібром більш як 5,6 міліметра; на копитних тварин з використанням малокаліберної гвинтівки під патрон кільцевого запалювання або набоїв, споряджених картеччю чи шротом; полювання з мисливськими собаками, ловчими звірами і птахами без наявності на них паспорта; полювання з дерев та мисливських вишок без дозволу користувача угідь; 5) транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту у щорічній контрольній картці обліку добутої дичини і порушень правил полювання, а також у дозволі на їх добування; 6)допускання собаку мисливські угіддя без нагляду; 7) полювання з порушенням установленого для певної території (регіону, мисливського господарства, обходу тощо) порядку здійснення полювання; 8) полювання на заборонених для добування тварин; 9) збирання яєць птахів, загиблих мисливських птахів, самовільне привласнення знайдених в угіддях загиблих мисливських тварин або їх частин, руйнування, нищення або псування штучних гніздищ, солонців, годівниць для звірів і птахів, посівів кормових рослин, мисливських вишок, вказівних знаків, відповідних вивісок та інших атрибутів мисливського господарства. Дії, зазначені в пунктах 1-8 цієї статті, відповідно до законодавства кваліфікуються як незаконне полювання. Особи, винні у незаконному полюванні, несуть відповідальність згідно із законами. Виявлені тварини (або їх частини) та знаряддя добування таких тварин, законність набуття яких не підтверджена відповідними документами, вважаються незаконно добутими.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 Закону №1478-ІІІ документами на право полювання (для громадян України) є: посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на діагностичний та селекційний відстріл тощо); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю у разі її використання; паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання.
Зазначені документи мисливець зобов'язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред'являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання.
Статтею 39 Закону №1478-ІІІ передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, відповідно до законодавства мають право:
1) давати обов'язкові до виконання вказівки (приписи) про усунення порушень вимог цього Закону;
2) перевіряти документи на право полювання та добування мисливських тварин в інших цілях, зупиняти транспортні (плавучі) засоби та проводити їх огляд та огляд речей, знарядь полювання, добутої продукції та інших предметів;
3) доставляти осіб, які порушують вимоги цього Закону, до органів Національної поліції, органів місцевого самоврядування.
Статтею 42 Закону №1478-ІІІ, передбачено, що порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законами України.
Відповідальність за порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання несуть особи, винні у: порушенні права державної власності на мисливських тварин; порушенні правил полювання та здійснення інших видів використання мисливських тварин, правил регулювання їх чисельності; перевищенні лімітів та норм спеціального використання мисливських тварин; порушенні вимог щодо користування мисливськими угіддями, погіршенні їх стану; використанні мисливських угідь не за призначенням; порушенні вимог щодо охорони середовища перебування мисливських тварин; порушенні правил утримання мисливських тварин у неволі або в напіввільних умовах; виготовленні, перевезенні, збуті та застосуванні заборонених знарядь добування тварин; придбанні, перевезенні, переробці та збуті незаконно добутої продукції полювання і продукції, переробленої в таксидермічних майстернях та цехах переробки без зазначення законності її набуття; самовільному або з порушенням установленого порядку переселенні, акліматизації та схрещуванні мисливських тварин; неподанні в установленому порядку або приховуванні, спотворенні інформації про стан, чисельність та обсяги добування мисливських тварин; невжитті заходів щодо запобігання загибелі мисливських тварин, погіршенню середовища їх перебування; порушенні порядку придбання чи реалізації, транспортування, переробці продукції полювання, незаконному пересиланні, ввезенні в Україну та вивезенні за її межі мисливських тварин та іншої продукції полювання, включаючи мисливські трофеї; порушенні прав користувачів мисливських угідь; порушенні правил техніки безпеки та поводження із зброєю на полюванні; перешкоджанні здійсненню державного контролю в галузі мисливського господарства та полювання, контролю користувачів угідь за додержанням чинного законодавства з питань полювання; порушенні вимог ведення мисливського собаківництва та порядку видачі родоводів і паспортів на собак мисливських порід, інших ловчих звірів та птахів. Законами України може бути встановлена відповідальність і за інші порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання. Притягнення порушників до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодувати збитки, завдані внаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання. Незаконно добуті мисливські тварини чи виготовлена з них продукція, а також знаряддя правопорушень підлягають конфіскації в установленому законодавством порядку. У разі вилучення незаконно добутих або набутих в інший спосіб живих мисливських тварин повинні бути вжиті заходи до їх збереження і, якщо можливо, повернення у природне середовище.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що до полювання прирівнюється перебування осіб у межах мисливських угідь, у тому числі на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів; перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю.
Заборонено полювання із застосуванням або використанням не мисливської (у тому числі військової) вогнепальної, пневматичної та іншої стрілецької зброї, а також нарізних вкладок, напівавтоматичної або автоматичної зброї з магазинами більш як на два патрони.
Відповідно до наведеного у ст. 1 Закону №1478-ІІІ визначення мисливськими угіддями є ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства; мисливство вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь; мисливське господарство як галузь сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва; полювання дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах; користувачі мисливських угідь спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.
Таким чином, суттю мисливського господарства, мисливства та полювання є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, здійснення добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь, що не є використанням саме властивостей землі.
Визначення мисливських угідь як певної ділянки суші та водного простору (а не земельної ділянки) має на меті виключно чітке окреслення меж, кордонів певної території, на якій перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства (аналогічну позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/23965/16).
Водночас згідно з частинами 1, 5, 6 статті 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок. Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.
Отже мисливське господарство здійснюється із фактичним використанням властивостей землі, що потребує укладення договору для врегулювання відносин між користувачем (власником) земельної ділянки та користувачем мисливських угідь. Такий договір має враховувати цільове призначення земельної ділянки.
Як вказано у проекті організації та розвитку мисливського господарства ТОВ «Спеціалізоване мисливське господарство «Національний союз мисливців» Золотоніського району Черкаської області до складу мисливських угідь господарства входить зокрема повністю адміністративна територія Бубнівсько-Слобідської сільської ради.
Мисливські угіддя представлені лісовими масивами Вільхівського та Прохорівського лісництв державного підприємства «Золотоніське лісове господарство», польовими угіддями (рілля, сіножаті, пасовища) сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств, водно-болотними угіддями (природні та штучні водотоки, ставки, болота, водосховище).
Загальна площа мисливських угідь господарства складає 32 161 га, утому числі: лісові 3 320 га, польові 22 921 га, водно-болотні 5 903 га, інщі (забудовані території, лісокультурні розсадники, плантації, кар'єри, дороги, просіки та інші землі державного лісогосподарського підприємства) 17 га.
Доказів того, що земельна ділянка, на якій було затримано позивача перебуває у приватній власності, а так само того, яким чином урегульовано відносини між власником або користувачем вказаної земельної ділянки і користувачем мисливських угідь ТОВ «Спеціалізоване мисливське господарство «Національний союз мисливців» сторони суду не надали.
Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи, що адміністративна територія Бубнівсько-Слобідської сільської ради повністю входить до складу мисливських угідь мисливського господарства ТОВ «Спеціалізоване мисливське господарство «Національний союз мисливців», доводи позивача щодо того, що він перебував у темну пору добу з приладом нічного бачення з розчохленою зброєю на території приватної земельної ділянки призначеної для ведення сільськогосподарського господарства, а тому відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 85 КУпАП суд відхиляє як безпідставні.
Щодо посилання позивача на порушення порядку розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, у зв'язку із неповідомленням про дату, час та місце розгляду справи, суд зазначає про таке.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 30.01.2020 у справі №К/9901/38702/18 суд зазначив, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.
За відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як було встановлено судом, позивачу після складання протоколу про адміністративне правопорушення № 000004 від 02.12.2021 було уголос зачитано зміст протоколу та оголошено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09 год 00 хв 07.12.2022.
Від надання пояснень та зауважень до змісту протоколу та від підпису протоколу позивач відмовився.
На розгляд матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності позивач не прибув, про причини такої неявки не повідомив, клопотань щодо відкладення розгляду не надав, відтак мисливствознавець розглянув справу за відсутності позивача.
Постанова направлена позивачу засобами поштового зв'язку та отримана останнім 14.12.2021.
Крім того, суд звертає увагу на правову позицією Верховного Суду у справі № 820/4810/2018, відповідно до якої, процедурні порушення, допущені суб'єктом владних повноважень під час розгляду справи про адміністративні правопорушення не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення.
Як передбачено приписами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зі змісту статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1,2 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового.
У силу вимог статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до матеріалів справи, допитаний 28.06.2022 у якості свідка ОСОБА_2 зазначив, що є директором ТОВ «Спеціалізоване мисливське господарство «Національний союз мисливців» та йому неодноразово надходили скарги від мешканців села Бубнівська Слобідка на позивача щодо зайняття останнім незаконного здобуття тварин. 02 грудня 2021 року він здійснював рейд території мисливських угідь та близько 21 години почув постріл, у тепловізор ОСОБА_2 побачив, що у напрямку звуку пострілу рухаються 2 особи, 1 зі зброєю, в окулярах нічного бачення, після чого почав переслідувати вказаних осіб та викликав по телефону мисливствознавця та єгеря. ОСОБА_2 , передбачивши напрямок руху помічених ним осіб, які рухались пішки в напрямку з поля до будинку позивача, вийшов їм на зустріч. У позивача була в руках ще тепла від пострілу рушниця, глушник якої було розірвано під час пострілу, також у позивача був прилад нічного бачення, відстрільної картки та ліцензії позивач не мав. На місце події було викликано поліцію. Також ОСОБА_2 зазначив, що загальна площа мисливських угідь становить понад 32 000 га, та в межах угідь знаходиться і територія села Бубнівська Слобідка. Водночас, перебування в межах мисливських угідь зі зброєю у темну пору доби є порушенням Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення позивачу було зачитано вголос зміст вказаного протоколу та повідомлено позивачу про дату, час та місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач від підпису у протоколі відмовився з підстав необхідності залучення його адвоката.
При цьому як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення № 000004 від 02.12.2021 у графі свідки наявний підпис ОСОБА_2 .
Щодо факту присутності ОСОБА_2 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення № 000004 від 02.12.2021 позивач під час судового розгляду даної справи не заперечував.
Допитаний 28.06.2022 у якості свідка ОСОБА_5 зазначив, що працює у ТОВ «Спеціалізоване мисливське господарство «Національний союз мисливців» єгерем. Крім того, зазначив, що протягом 2021 року неодноразово надходили скарги на позивача з приводу зайняття останнім незаконного здобуття тварин, а також звернув увагу, що сам позивач неодноразово хвалився відстрілом оленів, показував відповідні відео. Також ОСОБА_5 зазначив, що увечері 02.12.2021 перебував на чергуванні та почув постріл, коли він підійшов на місце - двір поблизу будинковолодіння позивача директор мисливського господарства вже затримав позивача. Викликали поліцію та мисливствознавця. Двір, на території якого затримали позивача є мисливськими угіддями, оскільки поруч ліс та двір не огороджено повністю, туди заходять звірі, у тому числі і олені, фактично земельна ділянка, на якій затримано позивача є мисливськими угіддями.
Суд критично ставиться до показів ОСОБА_4 , оскільки останній у судовому засіданні зазначив, що є знайомим позивача та охороняє двори по сусідству.
Водночас, позивач у своїх письмових поясненнях від 02.12.2021, які наявні в довідки Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, складеної за результатами перевірки по факту звернення ОСОБА_2 , ЄО № 9882 від 02.12.2021, вказав, що він близько 20 години разом зі своїм сторожем ОСОБА_4 пішли пройтись на прилеглу територію заповідника «Бубнівські Сосни», що знаходиться у позивача під охороною. Коли вони поверталися додому, позивач перечепився і впав, та карабін позивача, який позивач взяв із собою для обходу даної території вистрелив. Потім до позивача та ОСОБА_4 підійшов єгер та спитав, що вони роблять та викликав поліцію. У своїх письмових поясненнях від 02.12.2021 позивач вказав, що метою обходу заповідника було недопущення самовільної вирубки дерев у його відсутність.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не було надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували обставини викладені у протоколі та в оскаржуваній постанові, а також факту відсутності в його діях складу правопорушення передбаченого частиною 1 статті 85 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що розгляд протоколу про адміністративне правопорушення та складання постанови за результатами розгляду адміністративних матеріалів не можливий на місці вчинення правопорушення і суперечить вимогам закону.
Суд звертає увагу, що позивач був обізнаний стосовно того, що у відношенні нього складається протокол про адміністративне правопорушення, адже йому було запропоновано надати пояснення та ознайомитись з протоколом, роз'яснено його права та обов'язки, зміст протоколу було оголошено позивачу уголос та оголошено про дату, час та місце розгляду справи о 09 год 00 хв 07.12.2021 в приміщенні ДП «Золотоніський лісгосп» за адресою: с. Вільхи, Золотоніський район, Черкаська область.
Щодо посилання позивача на порушення його права користуватися юридичною допомогою адвоката під час розгляду матеріалів, суд зауважує, що позивачу при складанні протоколу та постанови роз'яснено його права і обов'язки, та запропоновано надати письмові пояснення, що не перешкоджало позивачу заявити відповідне клопотання про відкладення розгляду матеріалів, у зв'язку із необхідністю залучення до участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення захисника.
Суд звертає увагу, що, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.
При цьому, твердження позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки доводи позивача зводяться до намагання уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 85 КУпАП, яка встановлює адміністративну відповідальність за порушення правил полювання (полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин, допускання собак у мисливські угіддя без нагляду, полювання з порушенням установленого для певної території (регіону, мисливського господарства, обходу тощо) порядку здійснення полювання), яке не мало наслідком добування, знищення або поранення тварин, а також транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту в контрольній картці обліку добутої дичини і порушень правил полювання та в дозволі на їх добування.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28 червня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя Я.М.Собків
суддя В.В.Файдюк