П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/986/22
Категорія: 111020300 Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.
Місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Піть І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року по справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення боргу у розмірі 25994,73 грн., -
Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до суду з позовом до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, у розмірі 25994,73 грн. на бюджетний рахунок - №UА2889999803140314030617000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м.Одеса/18010200.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки про суми податкового боргу, що підлягають стягненню в судовому порядку, та інтегрованих карток платника (ІКП), податкова заборгованість ФО-ПП ОСОБА_1 перед бюджетом, загалом, становить 25994,73 коп., а саме по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, яка виникла в результаті нарахування по податковим повідомленням-рішенням:
№0053480-5005-1551 від 13.04.2020 року на суму податкових зобов'язань 23022,07 грн.;
№0773193-2403-1551 від 16.06.2021 року на суму податкових зобов'язань 1486,33 грн.;
№0773194-2403-1551 від 16.06.2021 року на суму податкових зобов'язань 1486,33 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення боргу у розмірі 25994,73 грн - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невірне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, посилаючись на положення п.63.5 ст.63, п.70.7 ст.70 Податкового кодексу України, норми Розділу ІХ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №822 від 29.09.2017 року, зазначив, що у разі якщо фізична особа-платник податків змінює місце проживання, вона повинна повідомити про зміну своєї податкової адреси територіальний орган ДПС за новим місцем проживанням. Враховуючи, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України фізична особа-платник податків ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , - податкові повідомлення-рішення №0053480-5005-1551 від 13.04.2020 року, №0773194-2403-1551 від 16.06.2021 року та №0773193-2403-1551 від 16.06.2021 року, податкова вимога форми «Ф» №2084-13 від 12.01.2021 року направлялись саме на вказану адресу, що відповідає вимогам законодавства та не було враховано судом першої інстанції.
Відповідно до ст. ст. 10, 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», враховуючи рішення Ради суддів України від 24.02.2022 року № 09, наказом голови П'ятого апеляційного адміністративного суду № 9-до/с від 28.02.2022 року, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду у П'ятому апеляційному адміністративному суді в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи.
З апеляційної скарги вбачається, що апелянт просить розгляд справи проводити за його участю, а тому розгляд справи призначено у режимі відеоконференції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа - платник податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є платником податків.
Відповідно до розрахунку податкового боргу станом на 27.10.2021 року за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом у загальному розмірі 25994,73 грн, а саме: по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, яка виникла в результаті нарахування по податковим повідомленням-рішенням: №0053480-5005-1551 від 13.04.2020 року на суму податкових зобов'язань 23022,07 грн; №0773193-2403-1551 від 16.06.2021 року на суму податкових зобов'язань 1486,33 грн; №0773194-2403-1551 від 16.06.2021 року на суму податкових зобов'язань 1486,33 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 визначені податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, були надіслані за відомою контролюючому органу адресою, відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДПС України про суми виплачених доходів, а саме: АДРЕСА_2 .
Після цього, у зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості, податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» №2084-13 від 12.01.2021 року, яку також було направлено платнику рекомендованим листом на адресу: АДРЕСА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, вказані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога були повернуті з причини «за закінченням терміну зберігання».
Разом з цим, згідно даних Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, відповідач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11.11.2015 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приписами Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації. Оскільки податкові повідомлення-рішення та податкова вимога направлялась ОСОБА_1 не за місцем її реєстрації та отримані не були, сума заборгованості у розмірі 25994,73 грн., яка заявлена до стягнення, не може вважатися узгодженою та не набула статусу податкового боргу, отже не може бути стягнута за рішенням суду.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Так, вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, а тому предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України тощо.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Положеннями п. 54.1 п. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до абзацу першого пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.57.3 ст.57 Кодексу у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
У разі невиконання платником податків обов'язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків.
Відповідні заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як того вимагає частина друга статті 19 Конституції України, якою встановлені критерії поведінки державного органу у сфері публічних відносин.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п. 59.5 ПК України).
Відповідно до п.п.95.1, 95.2 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 95 ПК України).
Отже, Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою в установленому законодавством порядку, надсилання платнику податків вимоги про сплату боргу.
Судом встановлено, що відповідно до положень пункту 59.1 статті 59 ПК України, податковим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу про сплату боргу за податковою адрессю, однак, з незалежних від контролюючого органу причин така податкова вимога була повернута на адресу контролюючого органу.
Згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 42.3 статті 42 ПК України визначено, що якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з доданими до позовної заяви копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, податкові повідомлення-рішення №0053480-5005-1551 від 13.04.2020 року; №0773193-2403-1551 від 16.06.2021 року; №0773194-2403-1551 від 16.06.2021 року та податкова вимога форми «Ф» №2084-13 від 12.01.2021 року направлялись ГУ ДПС в Одеській області за відомою контролюючому органу адресою фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДПС України про суми виплачених доходів, а саме: АДРЕСА_2 .
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2022 року у відповідь на запит Одеського окружного адміністративного щодо доступу до персональних даних Відділом адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 11.11.2015 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
На підставі вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки податкові повідомлення-рішення та податкова вимога направлялась на адресу, за якою відповідач не зареєстрований, вказане рішення податкового органу вважається не врученим, а відповідач вважається таким, що не повідомлений про наявність податкового зобов'язання. Внаслідок цього, сума заборгованості у розмірі 25994,73 грн., яка заявлена до стягнення, не може вважатися узгодженою та не набула статусу податкового боргу, отже не може бути стягнута за рішенням суду.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що згідно п. 70.7 ст. 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 року № 822 затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, яке розроблено відповідно до статей 63 та 70 глави 6 розділу Податкового кодексу України з метою визначення єдиної методики реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
Пунктом 2 цього Положення визначено, що державний реєстр створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Це Положення регулює відносини, що виникають при реєстрації фізичних осіб, які є громадянами України, іноземцями та особами без громадянства.
Вказаним положенням визначено, що усі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному цим Положенням.
Облік фізичних осіб - платників податків ведеться у Державному реєстрі за реєстраційними номерами облікової картки платника податків, а осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером діючого паспорта громадянина України без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків (до паспортів громадянина України з числа зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).
Розділом IX цього Положення передбачено порядок подання Заяви про зміну даних, які вносяться до Облікової картки та Повідомлення.
Так, встановлено, що фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою № 5ДР (додаток 12) або Заяви за формою № 5ДРП (додаток13) відповідно.
Фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання.
Внесення змін до Державного реєстру та окремого реєстру Державного реєстру здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання фізичною особою Заяви за формою № 5ДР або Заяви за формою № 5ДРП до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання). У разі звернення до будь-якого контролюючого органу строк внесення змін до Державного реєстру може бути продовжено до п'яти робочих днів.
В свою чергу, згідно п. 45.1 ст. 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Таким чином, вказаними нормами чинного законодавства передбачено обов'язок фізичної особи-платника податків повідомляти податкові органи про зміну податкової адреси.
Однак, в даному випадку докази повідомлення відповідачем податкових органів про зміну податкової адреси відсутні.
З огляду на зазначене, вимога про сплату боргу надсилалась ГУ ДПС в Одеській області відповідачу за останньою відомою податковою адресою: АДРЕСА_2 , - рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, тобто з дотриманням вимог Податкового кодексу України.
Невручення в даному випадку відповідачу податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги відбулось з незалежних від податкового органу причин, та згідно п. 42.2, 42.3 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими.
Водночас, жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка тощо) щодо вручення податкової вимоги.
При цьому, колегія суддів зазначає, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов'язку, платник не вправі посилатися на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.09.2019 р. у справі №825/1109/16, від 20 жовтня 2020 року у справі №140/30/20, 21 жовтня 2021 року у справі №360/4692/19, від 14 липня 2022 року у справі № 120/479/21-а, від 26 липня 2022 року у справі № 640/3437/21
Крім того, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 жовтня 2020 року по справі № 813/3922/17.
Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача щодо причин неотримання ним податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги (непроживання за місцем реєстрації) та підстав для нарахування податкових зобов'язань, могли б бути зазначені у зверненні до адміністративного суду з клопотанням про поновлення строку на оскарження податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги та підставами для обґрунтування відповідного позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.10.2020 року у справі №813/3922/17.
Зазначення ОСОБА_1 у відзиві на позов, що податковим органом не підтверджено належними доказами направлення податкових повідомлень-рішень та вимоги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі спростовуються матеріалами справи (списком згрупованих відправлень, фіскальним чеком та поштовими конвертами, які повернулися на адресу податкового органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання»).
Щодо посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 червня 2021 року у справі №826/14316/18, колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин визначається їх змістом (правами і обов'язками суб'єктів правовідносин). У свою чергу, зміст правовідносин визначається юридичним фактом (юридичним складом) або подією, які в силу закону, породжують права та обов'язки особи (суб'єкта правовідношення).
Так, в постанові від 10 червня 2021 року по справі №826/14316/18 Верховний Суд дійсно вказав, що податкова вимога (яка надсилається в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення) повинна бути надіслана контролюючим органом на адресу за місцем проживання платника податків або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи; в протилежному випадку, у разі допущення контролюючим органом помилки при відправленні такої вимоги, зокрема, в частині невірного зазначеної адреси платника податків, така вимога вважається неврученою платнику податків, а платник податків - не повідомлений належним чином про наявність податкового зобов'язання.
Водночас, Верховний Суд виходив з того, що у контролюючого органу була наявна інформація про податкову адресу фізичної особи-платника податків, за якою останній був зареєстрований, зокрема Головне управління ДФС у м. Києві в акті проведення перевірки зазначило місце реєстрації фізичної особи-платника податків як податкову адресу, направляла акт перевірки та податкове повідомлення-рішення за зазначеною адресою, вчиняв інші дії, котрі свідчили про те, що контролюючий орган знає/повинен знати місце реєстрації (податкову адресу) платника податків. Проте, податкову вимогу, якою позивачу визначено суму грошового зобов'язання, контролюючий орган надіслав фізичній особі-платнику податків зовсім на іншу адресу, жодних доказів проживання та/або перебування позивача за якою, в матеріалах справи не містилось.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 червня 2021 року у справі №826/14316/18.
Поряд з вищевикладеним, колегія суддів звертає увагу, що доказів оскарження податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги відповідачем до суду не надано, у матеріалах судової справи відсутні докази сплати ОСОБА_1 , нарахованих контролюючим органом податкових зобов'язань.
При викладених обставинах, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.
Витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 310,315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким позов Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення боргу у розмірі 25994,73 грн. задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 суму заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, у розмірі 25994,73 грн. на бюджетний рахунок - №UА2889999803140314030617000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м.Одеса/18010200.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано 13 вересня 2022 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова