Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 вересня 2022 року Справа№200/15473/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,-
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (далі - Департамент СЗН, відповідач), в якому просить: - поновити строк на звернення до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради із заявою про призначення державної допомоги при народженні і допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; - зобов'язати розрахувати і призначити державну допомогу при народженні дитини та призначити державну допомогу по догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку починаючи з моменту звернення 29.09.2021.
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається не те, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, а тому не можна позбавити дитину благ, гарантованих їй державою.
Відповідач не надав відзив на адміністративний позов.
Ухвалою суду від 15 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), витребувані у відповідача докази.
Ухвалою суду від 14 грудня 2021 року розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 12 січня 2022 року.
Ухвалою суду від 12 січня 2022 року оголошено перерву у справі до 10 лютого 2022 року.
Ухвалою суду від 10 лютого 2022 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 4 березня 2022 року.
Відповідно до пункту 31 частини 11 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Ухвалою суду від 26 травня 2022 року відкладено розгляд справи.
Ухвалою суду від 6 вересня 2022 року призначено судове засідання у справі на 13 вересня 2022 року.
Позивач і представник відповідача до судового засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Перешкоди для розгляду справи в судовому засіданні, визначені ст. 205 КАС України - відсутні.
Приписами ч. 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Частиною 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 , виданого 15.07.1995.
Згідно з копією свідоцтва про народження від 13 серпня 2021 року серія НОМЕР_2 позивач є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження м. Макіївка, актовий запис № 41 від 13.08.2021.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеними особами, місце проживання яких зареєстровано на території проведення антитерористичної операції (м. Донецьк), а фактичне місце проживання/перебування - на території України (м. Маріуполь Донецької області), що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 29 вересня 2021 року № 1412-5000400603, № 1412-5000400610 відповідно.
ОСОБА_1 звернувся до Департаменту СЗН із заявою від 29.09.2021 № 11411001012113588 щодо призначення допомоги при народженні дитини. У цій заяві позивач не просив призначити інші види допомоги.
До суду не надано доказів звернення ОСОБА_1 до Департаменту СЗН щодо призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Рішенням Департаменту СЗН від 19.10.2021 позивачу відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини. Зазначено, що причина відмови: пройшло 12 місяців з дати народження дитини на підставі ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII.
Позивач разом із позовом надав до суду копію повідомлення відповідача про відмову у наданні державної допомоги сім'ям з дітьми, в якому зазначено, що ОСОБА_1 немає права на допомогу при народженні дитини, у зв'язку з тим, що пройшло 12 місяців з дати народження дитини на підставі ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII.
Частинами 1 і 4 ст. 1 Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон № 2811) передбачено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2811-XII визначено, що відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми: допомога при народженні дитини, одноразова натуральна допомога "пакунок малюка".
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 2811-XII встановлено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 вказаного Закону передбачено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Приписами ст. 11 Закону № 2811-XII передбачено, що допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.
Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.
Також статтею 11 Закону № 2811-XII передбачено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Вказані приписи Закону № 2811-XII кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).
При цьому, відповідно до п. 54 Порядку № 1751 передбачено, що у разі зміни місця проживання одержувача державної допомоги сім'ям з дітьми виплата її продовжується органом соціального захисту населення за новим місцем проживання або відбування покарання з місяця звернення.
Статтями 22 і 23 Закону № 2811-XII встановлено, що одержувачі державної допомоги зобов'язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги.
Суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно з законом.
Органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, мають право перевіряти матеріальний стан сімей з дітьми.
Рішення органу, що призначає і здійснює виплату державної допомоги, може бути оскаржено у вищестоящих органах виконавчої влади або у судовому порядку.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", у редакції, чинній на момент припинення позивачу виплат, установлено, що: призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296).
Пунктом 7 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 (далі - Порядок № 365), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 13 Порядку № 365 передбачено, що комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.
Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2019 року у справі № 226/79/17 погодився з тим що підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Також Верховний Суд зазначив, що Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" не містить такої підстави для відмови у призначені допомоги, як відсутність особи за фактичним місцем проживання/перебування. <…> Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Варто зазначити, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. У цьому випадку відмова відповідача, в першу чергу, призводить до порушення інтересів дитини.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16-а, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
З огляду на викладене суд вважає, що з урахуванням інтересів дітей та встановлених судом обставин, позивач має право на призначення йому допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 .
Як було зазначено, до суду не надано доказів звернення ОСОБА_1 до Департаменту СЗН щодо призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Тому відповідачем не вирішувалося це питання, а позов у цій частині є безпідставним.
Крім того, позивачем заявлена позовна вимога, якою просить поновити строк на звернення до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради із заявою про призначення державної допомоги при народженні і допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Проте суд зазначає, що законодавством не передбачено такого способу захисту порушеного права.
При цьому, належним способом захисту права є визнання протиправним і скасування рішення Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 19 жовтня 2021 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тому, ураховуючи наведені приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог з метою визнання протиправним і скасування зазначеного рішення Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 19 жовтня 2021 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до квитанції № 61792 від 04.11.2021 позивачем сплачено 908,00 грн судового збору за подання позову.
Частинами 1 та 3 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню на користь позивача підлягає 454,00 грн понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (ідентифікаційний код: 41336065, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Миру, буд. 70) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 19 жовтня 2021 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини.
Зобов'язати Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради призначити і виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради суму судових витрат у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
Повне рішення суду складено 13 вересня 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков